Класифікація рогових похідних шкіри

        

	Ріг: - порожнистий - цільний				Пальцевий орган: - копито - ратиця - кіготь - ніготь
			М’якуш: - зап’ястковий, заплесновий - п’ястковий, плесновий - пальцевий

                  

 

Акцентувати увагу, що тварини залежно від будови рога поділяють на порожнисторогих та цільнорогих.

У порожнисторогих жуйних (велика і дрібна рогата худоба) ріг – cornu – визначається як роговий утвір, що вкриває рогоподібний кістковий відросток лобової кістки. Шкірний покрив, який вкриває ці відростки, складається лише з двох шарів – основи шкіри і епідермісу. Основа шкіри рога – corium cornus – прилягає безпосередньо до окістя лобових відростків. Сосочковий її шар має досить сильно розвинуті сосочки, які біля основи рога низькі, густі і є продовженням основи шкіри лобової ділянки. Ростковий шар сильно розвинутого епідермісу продукує дуже міцний трубчастий ріг, який формує роговий чохол, або ріг – cornu.

У цільнорогих тварин (олень, жираф)роги гілкуваті, представляють собою суцільні кісткові утвори, вкриті тонкою шкірою з шерстю, багатою судинами, періодично відпадають. Рогової капсули не мають, шкірний покрив зберігається на них до кінця росту і формування. Після скостеніння рога тварини здирають з нього шкіру, оголюючи їх. За рахунок порушеного кровопостачання біля основи рога кістка розсмоктується і він відпадає. На лобовій кістці залишається лише розетка, завдяки якій у подальшому відбувається ріст нового рога з великою кількістю гілок. Роги є лише в самців, а в північного оленя – і в самок.

Далі зауважити, що подушкоподібне потовщення шкірного покриву, що утворилося за рахунок підшкірної основи визначається як м’якуш – torus (pulvinar). Епідерміс представлений доволі товстим безволосим шаром м’якого трубчастого рога, а власне шкіра має сітчастий і сосочковий шари з високими сосочками. Зупинити особливу увагу на будові сильно розвинутої підшкірної основи м’якуша, в якій поміж сітки еластичних й колагенових волокон містяться прошарки жирової тканини, згрупованої в поліморфні «часточки». В результаті формується пружна та зручна для опори жирова подушка, що є основною частиною м’якуша.

М’якуші дуже чутливі завдяки нервовим закінченням.

Відмітити, що в собаки м’якуші справжні, а в коня, великої рогатої худоби й свині – рудименти м’якушів. У цілому, в свійських тварин розрізняють зап’ястковий – torus carpeus і заплесновий м’якуші – torus tarseus, п’ястковий – torus metacarpeus і плесновий м’якуші – torus metatarseus та пальцевий м’якуш – torus digitalis (схема 7).  Лише пальцевий м’якуш виражений у всіх видів тварин, розміщується в ділянці суглоба між другою й третьою фалангами пальця. В копитових цей м’якуш сильно розвинутий, так як має безпосереднє відношення до рогового наконечника пальця. Підошовний м’якуш знаходиться в ділянці п’ястко-(плесно-) фалангового суглоба, тому називається п’ястковим або плесновим, є лише в коня і собаки. Зап’ястковий м’якуш є в коня й собаки, а заплесновий – лише в коня.

Особливу вагу приділити будові копита – ungulae – якскладному спеціалізованому утвору, що вкриває третю фалангу пальців в однокопитових. Вказати, що на копиті анатомічно розрізняють чотири ділянки (схема 8):

    А) Копитова облямівка (край) – limbus ungulae – вузька (0,5 см), безволоса смужка, яка знаходиться між шкірою і копитом, охоплює півкільцем спинкову й бічні сторони початку копита, а позаду без меж зливається з пальцевим м’якушем. Має всі три шари шкіри – епідерміс, власне шкіру і підшкірну основу. Ростковий шар епідермісу, розміщуючись на сосочковому шарі власне шкіри, продукує дещо опуклий, м’який, еластичний, тонкий блискучий трубчастий ріг – глазур, який добре помітний у молодих тварин.

Б) Копитовий вінець – corona ungulae – у вигляді широкого валика (до 1,5 см) розміщений дистальніше від облямівки, обмежуючи напівкільцем передню й бічні стінки пальця. Має три шари шкіри – епідерміс, власне шкіру і підшкірну основу. Ростковий шар епідермісу одягає сосочковий шар власне шкіри, продукує товсту і міцну масу (1,5 см) твердого трубчастого рога. Трубчастий ріг зазвичай пігментований, виростає в довжину до 8-9 мм у місяць, тому коня необхідно регулярно перековувати, обов’язково обрізаючи при цьому рогову стінку копита і розчищаючи рогову підошву.

Схема 8.

Пошарова будова копита

 

Частина копита	Підшкірна основа	Власне шкіра	Епідерміс
Копитова облямівка	+	короткі сосочки (1-2 мм), спрямовані вер-хівками дистально	м’який трубчастий ріг – глазур
Копитовий вінець	+	довгі сосочки (4-6 мм), спрямовані вер-хівками дистально	твердий трубчастий ріг
Копитова стінка	-	листочки	м’який листочковий ріг
Копитова підошва	-	сосочки середньої довжини	м’який трубчастий ріг

                                 ↑                           ↑                     ↑

                       Підшкірна основа   власне шкіра рогова капсула

                                 копита           копита          копита

 

В) Копитова стінка – paries ungulae – найбільша частина копита, розміщена нижче вінця, має лише два шари шкіри – епідерміс та дерму, підшкірна основа відсутня. Ростковий шар епідермісу продукує м’який і світлий листочковий ріг, який складається із рогових листочків, що розміщуються вздовж рогової стінки копита. Листочки зростаються із твердим трубчастим рогом копитового вінця і на підошовному краї рогової стінки копита, на межі його з роговою підошвою, формують білу лінію копита (листочкову зону) – linea alba ungulae (zona lamellata).

Г) Копитова підошва – solea ungulae – опорна поверхня копита, має лише два шари шкіри – епідерміс та власне шкіру. Ростковий шар епідермісу продукує досить щільний, але м’який трубчастий ріг, поверхневі шари якого з часом висихають, стають крихкими і частинками відпадають.

Таким чином, з огляду на анатомічну будову наголосити, що копито складається із епідермісу, власне шкіри та підшкірної основи (схема 8).                        Акцентувати увагу, що похідні росткового шару епідермісу всіх складових частин копита формують рогову капсулу копита – capsula ungulae, на якій розрізняють рогову стінку і рогову підошву.

Рогова стінка копита – paries corneus ungulae – складається з трьох зрослих шарів рога різної будови й походження: поверхнево розміщеної глазурі облямівки, основного середнього шару – твердого трубчастого рогу вінця і глибоко розташованого м’якого листочкового рогу стінки.

    Рогова підошва копита – solea cornea ungulae – утворена м’яким трубчастим рогом підошви.

Звернути увагу, що в коня з практичною метою, для точного визначення місця можливих уражень і для орієнтації під час підковування, рогову стінку копита умовно розмежовують на ділянки. Спочатку покажіть її дорсальну частину – зачіпну ділянку – pars dorsalis parietis corneae, яка з боків переходить у латеральну й медіальну бічні стінки – pars lateralis et medialis parietis corneae. У місцях загинання бічних стінок на підошву зверніть увагу на заворітні (п’яткові) кути – anguli ungulae, які переходять на підошву як латеральна й медіальна заворітні частини стінки – pars inflexa lateralis et medialis. На роговій підошві вкажіть на розділені роговою стрілкою тіло й гілки, які спрямовані до п’яткових кутів. Окрім того, на роговій капсулі виділіть проксимальний вінцевий край – margo coronarius ungulae, обернений до вінця і дистальний підошовний (вільний) край – margo solearis ungulae.

Зважаючи на вищезазначене, вказати на необхідності відрізняти копитову стінку, в якій розрізняють два шаришкіри – епідерміс, власне шкіру від рогової стінки копита, що складається лише з тришарового епідермісу – глазурі, твердого трубчастого рога, м’якого листочкового рога, а також копитову підошву з двома шарами шкіри – епідерміс, власне шкіра від рогової підошви копита, в якій розрізняють лише один шар епідермісу – м’який трубчастий ріг.

    Власне шкіра копита – corium ungulae – утворена власне шкірою копитової облямівки, вінця, стінки і підошви.

Власне шкіра копитової облямівки – corium limbi – має сосочковий шар з дуже тонкими, короткими (1-2 мм) і рідкими сосочками, верхівки яких спрямовані донизу.

Власне шкіра копитового вінця - corium coronae – разом із підшкірною основою має вигляд чітко вираженого, пружного валика товщиною 1-1,5 см, який відокремлений від основи шкіри облямівки лінійним поглибленням. Сосочковий шар несе довгі (до 4-6 мм), густо розміщені, тонкі сосочки, верхівки який спрямовані донизу. Він дуже багатий екстерорецепторами, тому копито набуває властивостей тактильного органу.

Власне шкіра копитової стінки - corium parietale – зростається з окістям копитової кістки, вкриваючи її спереду і з боків. Сосочковий шар замість сосочків несе листочки – lamellae papillares, які йдуть паралельно один до одного. Бічні поверхні листочків вкриті маленькими додатковими (вторинними) листочками – гребінцями, які також йдуть поздовжньо.

Власне шкіра копитової підошви - corium soleare – безпосередньо зростається із окістям підошовної поверхні копитової кістки, має сосочки середньої довжини, верхівки яких спрямовані дистально.

Підшкірну основу копита – subcutis ungulae – утворена підшкірною основою облямівки та вінця.

Підшкірна основа копитової облямівки – subcutis limbi –  без особливостей.

Підшкірна основа копитового вінця – subcutis coronae – містить велику кількість кровоносних судин, що забезпечує достатнє живлення клітин епідермісу. Порушення живлення росткового шару епідермісу викликає нерівномірний ріст трубчастого рога стінки.

  Зміст і послідовність самостійної роботи студентів за темою.

Використовуючи натуральні препарати, рисунки, схеми повторіть і засвойте закономірності структурно-функціональної організації порожнистого та цільного рогів. На порожнистому рогові знайдіть корінь, тіло й верхівку. Корінь рога – radix cornus – лежить на межі з шкірним покривом лоба. Роговий шар тут порівняно тонкий, м’який і пронизаний навіть рідким волоссям. Тіло рога – corpus cornus – є продовженням кореня до верхівки рога – apex cornus. Періодичне посилення роботи росткового шару епідермісу призводить до поступового потовщення рогових шарів і формування на зовнішній поверхні колових валикоподібних підвищень – рогових кілець, між якими спостерігаються легкі перетяжки. Вони вказують на нерівномірний ріст рога, пов’язаний з напливом нового кільця, що залежить від умов годівлі в різні періоди року, фізіологічного стану (період тільності).

Після цього з’ясуйте видові особливості будови рога в різних видів жуйних тварин. Відзначте, що у великої рогатої худоби роги округлі, різні за формою, кільця рельєфно випинаються лише біля кореня рога і до верхівки зникають, після кожного отелення з’являється нове кільце. В барана роги дещо стиснуті, загнуті спірально, на розрізі неправильної тригранної форми, кільця чітко помітні по всьому рогу, у вівці – відсутні, в кози –  у формі пологої дуги, дещо стиснуті з боків, верхівкою загнуті назад, передній опуклий край їх загострений.

    Далі згадайте загальні закономірності будови м’якуша, особливо його підшкірної основи. Використовуючи шматки шкіри різних видів тварин із залишками м’якушів розгляньте видові особливості їх у свійських тварин (схема 9).

Схема 9.