Етапи становлення економічної теорії права

 

Економічна теорія права – особливий науковий напрям із своїм власним предметом і методологією.

Предметом  дослідження економічної теорії права виступає економічна поведінка, що здійснюється в умовах правових обмежень, та економічна логіка виникнення і функціонування правових норм [1, с.19].

Сьогодні здійснюється пошук системних підходів до визначення економічної теорії права. Усвідомлення того, що право і економіка в будь-якому суспільстві тісно взаємопов’язані, сприяло виникненню такого комплексного наукового напрямку, як економіка права. Існують також наукові напрямки, що досліджують взаємозв’язок економіки і права, з іншими назвами: економічний підхід до права, економічний аналіз права, економіка права, економічна теорія і право, економіка і право.

Серед науковців існує розуміння того, що економічна теорія права це: 1) інтегрована економіко-правова галузь науки, яка спрямована на створення та розробку нової конструкції права як суспільного блага; 2) перспективний напрям розвитку суспільної науки, основні положення якої можуть бути застосовані для вибору правових рішень з урахуванням їх економічної ефективності [1, с.24].

Актуальність використання аналітичного інструментарію економічної теорії права як найбільш впливового інституту господарської  діяльності визначається величезним методологічним потенціалом економічної теорії, яка дозволяє не тільки всебічно розкрити вплив права на економіку, але і збагатити уявлення про походження та внутрішню структуру самих правових відносин.

Звернемося до історії формування економічної теорії права.

У процесі становлення економічної теорії права науковцями виділяються наступні етапи [2, c. 120-124].

1. Витоки сучасної економічної теорії корисності (раціонального вибору), що застосовувалися до права, містяться у працях Ч. Беккарія, І. Бентама (використав до кримінального права), К. Маркса. Пізніше – у працях американських учених-прибічників інституціональної економічної теорії, зокрема Д. Коммонса (ХVIII ст.).

2. Відсутність інтересу в більшості вчених до економічного аналізу інститутів, включаючи правові інститути (20-ті – перша половина 50-х років ХХ ст.). Як зазначає О.Ф. Скакун, до меншості – зацікавлених учених (що є винятком) можна віднести економіста А. Дайректора, який працював на факультеті права університету Чикаго із 40-х років ХХ ст. і вимагав від юристів неодмінного використання економічних методів при аналізі права, зокрема при дослідженні проблем антимонопольного законодавства, корпоративного права, банкрутства та ін. Саме цим він посприяв активізації досліджень із зазначених юридичних проблем.

3. Активне цілеспрямоване та систематизоване вивчення взаємозалежностей між правом і економікою в США (друга половина 50-х – початок 60-х років ХХст.): Г. Беккер, Г. Калабрезі, Р.Коуз.

Відродження економічного аналізу права почалося з роботи Г. Беккера «Расова дискримінація» (1957) і його статті «Злочин і покарання: економічний підхід». Тут уперше застосовано понятійний апарат неокласичної економічної теорії для аналізу неринкових форм взаємодії (добродійність, любов, злочини). Вихід за межі економічних галузей (захоплення традиційно неекономічними галузями аналізу, такими як злочинність,  расова дискримінація, демографічне «виробництво» домогосподарств і ін.) дало підставу Г. Беккеру називати напрям, що розвивається, «економічним імперіалізмом».

Р. Коуз у статті «Проблема соціальних витрат» увів у економічну теорію поняття «трансакційні витрати»[3], показав, що у сфері їхньої дії розподіл прав власності впливає на ефективність розміщення ресурсів. Не аналізуючи конкретних правових норм, він сформулював, як відзначає В. Тамбовцев, загальний економічний підхід «до інтерпретації будь-якої юридичної системи» [4, c.27].

Що стосується внеску юриста Г. Калабрезі в розвиток економіки права, то він поданий змістовною статтею «Деякі ідеї з приводу розподілу ризику і деліктного права»(1961), у котрій акцентовано на простих економічних принципах як базі для аналізу права. Підхід Г. Калабрезі відрізняється від чиказької школи більшою нормативністю, а також підвищеною увагою не стільки до ефективності правових норм, скільки до їхньої справедливості [5, c.60-71].

4. Остаточне становлення економіки права в США і Великій Британії, що виразилося у збільшенні публікацій наукового і навчального характеру та введенні нової літератури в навчальні програми юридичних шкіл (70-ті роки ХХ ст., випуск восьми журналів, а також монографій, підручників, енциклопедій із цієї тематики).

На цьому етапі значущий внесок з утвердження економіки права як нового напряму науки та освіти здійснив один із талановитих представників чиказької школи Р. Познер. У своїй праці «Економічний аналіз права» (1972) він узагальнив усі минулі й сучасні досягнення в галузі економіки права, включаючи власні. Зокрема, він високо оцінив заслуги Р. Коуза, Г. Беккера та Г. Калабрезі як «засновників нової економічної теорії права» [6, c.31-32]; визначив основні завдання економіки права; вказав на необхідність пояснювати в єдності існуючі правові норми (або структуру правової системи в цілому) і поведінку, на яку ці норми впливають. Р. Познер обґрунтував доцільність використання економічного інструментарію при аналізі галузей права (контрактного, сімейного, трудового, фінансового, кримінального), а також законодавства про неумисне заподіяння шкоди, антимонопольного законодавства та ін.

Поява його праці з економічного аналізу права зарадила остаточному конституюванню «Law and Economics» як повноцінного наукового напряму та зростаючого інтересу до нього серед молодих дослідників.

5. Утрата лідируючих позицій чиказькою школою економіки права (друга половина 70-х – початок 80-х років ХХ ст.) у результаті інтенсивної критики з боку теоретичних напрямів, що активно розвинулися на той час: інституціональної економічної теорії права, австрійської школи економіки права, поведінкової економіки права тощо. Представники цих напрямів поставили під сумнів вилучення чиказькою школою правової системи з огляду на її ефективність; обвинувачували її в тому, що вона мало уваги приділяє політичним процесам, які значно впливають на функціонування правової системи; докоряли в неврахуванні впливу поведінкових особливостей людей на функціонування правових норм та ін.

6. Подолання чиказькою школою економіки права різкої критики, що пролунала на її адресу, урахування низки зауважень (еволюції правових норм та їх впливу на поведінку людей), розвиток нових ідей, відновлення лідерства в конкурентній взаємодії при опорі на традиційну для неї теорію суспільного вибору (кінець 80-х – 90-ті роки ХХ ст.).

Утвердження економіки права як перспективного наукового напряму у країнах континентального права – Німеччини, Італії, Нідерландах, а також у Скандинавських країнах (90-ті роки ХХ ст.). Визнання напряму «право і економічна теорія» частиною сучасної європейської юридичної та економічної освіти.

7. Розширення просторових меж запровадження економіки права в науковий і навчальний процес – країни Північної і Латинської Америки, Азії, також Ізраїль, Росія, Україна (початок ХХІ ст.).

 Так, учені України, що досліджують і розвивають зазначений науковий напрямок, віддають перевагу назві «економічна теорія права», а не «економіка права», але одностайні із сучасними та попередніми американськими і західноєвропейськими фахівцями в тому, що незалежно від назви він має базуватися на системному зв’язку методологічних основ економіки і права [2, с.124] та презентувати себе як один із напрямів економічної науки. До того ж, ті з учених, що вживають ці назви як взаємозамінні, у стислу категорію «економіка права» вкладають зміст «економічна теорія права» або «економічний аналіз права». Про це свідчать або назви навчальних видань, або назви їх частин і глав [2, с.124].

Крім розвитку напряму «економіка права» («економічна теорія права»), інноваційною технологією юридичної науки України наприкінці другого десятиліття її незалежності стало виведення економічного права як галузі права [2, с. 124].

Предметом економічного права визнаютьcя економічні відносини, що складаються у процесі економічної діяльності та породжують правові відносини. Не будучи простим віддзеркаленням економічних відносин [7, с.15], правові відносини можуть виникати тільки в тих сферах економіки, які об’єктивно потребують правової регламентації.

Оскільки в основі побудови макромоделі економічного права знаходяться норми конституційного, фінансового та підприємницького (господарського) права, предмет економічного права подається вченими ширше. Це економічні відносини, реалізовані як публічними, так і приватними суб’єктами економічної діяльності у процесі перерозподілу фінансових і не фінансових активів, а саме матеріальних ресурсів  країни [2, с.124].

Виділення «економічного права» як галузі внутрішньодержавного права відбувається шляхом об’єднання таких галузей права, як фінансове, підприємницьке та інститутів інших галузей права, норми яких регулюють економічні суспільні відносини, що реалізуються публічними і приватними суб’єктами економічної діяльності у процесі перерозподілу матеріальних ресурсів держави.

Можна констатувати, що на порядок денний у юридичній науці України поставлено питання про  цілеспрямоване формування «економічного права» як правової галузі. Якщо систематизувати усі галузі економічного права, які досліджують українські вчені, то їх можна представити так: економічне (внутрішньодержавне) право, економічне міжнародне  право, економічне право Європейського Союзу [2, с. 125].

 

Примітки

1. Гриценко О.А. Економічна теорія права: проблеми та перспективи розвитку / О.А. Гриценко // Вісн. Нац. юрид. академ. України ім. Ярослава Мудрого. Сер.: Економічна теорія і право. – 2010. - №1. – Х.: Право, 2010. – СС.17-30]; Гриценко О. А.. Економічна теорія права: шляхи пошуку предмету та методології / О.А. Гриценко // Наукові праці Дон НТУ. Серія економічна. Випуск 38.1. – С.18-24.

2. Скакун О.Ф. Етапи становлення «Економіки права» як наукової та навчальної дисципліни в країнах світу і сучасне формування «економічного права» в Україні та Росії / О. Ф. Скакун // Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». – 2013. - №1(12). – С.120-128.

3.Трансакційні витрати – витрати на укладання угоди, включаючи витрати ресурсів, витрати часу на пошук покупця або продавця, вимір якості товару, ведення переговорів, складання договору, контроль за дотриманням договірних зобов’язань, можливі втрати (як наслідок складання неповного або неефективного договору).

4. Тамбовцев В.Л. Право и экономическая теория: учеб пособие / В. Л. Тамбовцев. – Мм.: ИНФРА-М, 2015. – 224 с.

5. Бальсевич А. Экономика права: предпосылки возникновения и история развития / А. Бальсевич // Вопросы экономики. – 2008. - №12. – С.60-71.

6. Познер Р. Экономический анализ права / Р. Познер; пер. с англ.; под. ред.. В.Л. Тамбовцева. – СПб: Экономическая школа, 2004. – Т.1. -554 с.

7. Гриценко А.А. Економіка і право: структура взаємозв’язків / А. А. Гриценко // Вісн. Нац. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого. Сер. Економічна теорія та право. – Х., 2010. – №1. – Х.: Право, 2010. – С.17-30.

8. Анакіна Т.М. Поняття джерел  економічного права Європейського Союзу / Т. М. Анакіна // Формування європейського правового простору: історія і сучасність: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Харків, 20 трав. 2011 р. / Нац. акад. прав. наук України, НДІ держ. буд-ва та місц. самоврядування, Нац. ун-т «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». – Х.: НДІ держ. буд-ва та місц. самоврядування, 2911. – С.27-30.