Національний університет державної податкової служби України

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Кафедра соціології та соціальної роботи

 

 

 

Лекції

З навчальної дисципліни

«Інноваційні методики в соціальній роботі»

 

Автор: Калениченко Р.А.

кандидат психологічних наук, доцент

 

Ірпінь 2010

ЗМІСТ

 

Зміст…………………………………………………………………………	2
Лекція 1. Інноваційні соціальні технології серед технологій соціальної роботи ………………………………………………………	3
Лекція 2. Інноваційний досвід розв’язання актуальних проблем різних категорій громадян Київським міським центром соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді………………………………………..	13
Лекція 3. Використання психології впливів при роботі в соціальних службах …………………………………………………….	26
Лекція 4. Інноваційні методи залучення соціальними службами добровільних помічників — волонтерів ……………………………..	41
Лекція 5. Інноваційні можливості соціально-психологічного експеримента та психологічного тестування ……………………...…	48
Лекція 6. Інноваційні форми просвітницької і профілактичної функцій соціальної служби …………………………………………….	57
Лекція 7. Перспективи психологічного консультування в соціальній роботі ………………………….……………………………	65
Лекція 8. Інноваційний потенціал індивідуальної психологічної корекції та психотерапії …………………………………………………..	78
Лекція 9. Застосування соціальних інновацій в групових формах психокорекції та психотерапії…………………………………………	93
Лекція 10. Інновації у роботі з наркозалежними: вітчизняний та зарубіжний досвід ………….…………………………………………..	101
Лекція 11. Інноваційні можливості соціально-профілактичних методик …………………………………………………….……………	120

 

Тема 1. Інноваційні соціальні технології

Серед технологій соціальної роботи

1. Сутність і види соціальних технологій.

2. Специфіка і класифікація технологій у соціальній роботі.

3. Інноваційні соціальні технології.

4. Сучасні інноваційні педагогічні технології у роботі соціального педагога як засіб професійної адаптації студентів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Беспалко В.П. Слагаемое педагогической технологии. – М.,1989, –с.14.

2. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології – Київ, Академ. видав., 2004, – с.56-58.

3. Євдокимов В.І., Пономарьова Г.Ф., Луценко В.В. Ефективність навчання студентів. – Харків, 2004, – С.36-39.

4. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології: Навч.посібник. – К.: Видав.центр «Просвіта», 2000. – С.9-27.

5. Освітні технології: Навч.посібник/ ред. О.Н.Пехота. – К., 2003. – С.67-101.

6. Прокопенко І.Ф., Євдокімов В.І. Педагогічні технології: навч. посібник. – Харків: Колегіум, 2005. – 224с.

7. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии: Уч.пособие. – М.: Народное образование, 1998. – 256с.

8. Лукашевич М. П., Мигович I. I. Навч. посіб. — 2-ге вид., доп. і випр.— К.: МАУП, 2003. — 168 с

9. Кікало А. В. Еволюція методології в соціальній роботі // Соці-альна робота: теорія, досвід, перспективи // 36. міжн. наук.-практ. конф. -- Ужгород: УжДУ, 1998. -- Т. 1.

10. Беспалко В.П. Слагаемое педагогической технологии. – М.,1989, –с.14.

11. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології – Київ, Академ. видав., 2004, – с.56-58.

 

Лекція 2. ІННОВАЦІЙНИЙ ДОСВІД РОЗВ’ЯЗАННЯ АКТУАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ РІЗНИХ КАТЕГОРІЙ ГРОМАДЯН КИЇВСЬКИМ МІСЬКИМ ЦЕНТРОМ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ ДЛЯ СІМ’Ї, ДІТЕЙ І МОЛОДІ

 

1. Методологія розв’язання актуальних проблем різних категорій громадян центром за напрямками та основними пріоритетами.

2. Аналіз результатів практичної діяльності Київського освітньо-методичного центру соціальної роботи.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Законодавство України про соціальний захист населення. — К., 2000. — 224 с.

2. Капська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю. — К.: ДЦССМ, 2000.

3. Соціальна робота / За ред. В. Андрущенка. — Кн. 2 — К.: ДЦССМ, 2002.

4. Социальная работа: теория и практика: Учебное пособие / Под ред. проф. Е. Холостовой, А. Сорвина. — М.: ИНФРА, 2002.

5. Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. — К., 2002.

6. Ляшенко А.И. Организация и управление социальной работой в Росии. — М.: Наука, 1995.

7. Фирсов М.В. Введение в теоретические основы социальной работы (исторически-понятийный аспект). — М.: ИПС — Воронеж МОДЭК, 1997.

8. Социальная работа: теория и практика. — М.: ИНФРА-М, 2002.

9. Соціальна робота / За ред. В. Андрущенка, М. Лукашевича. — У7 ч. — Ч. 2. — К.: ДЦССМ, 2002.

10. Мигович І.І., Лукашевич М.П. Теорія і методи соціальної роботи: Навч. посібник. — К., 2002.

11. Лукашевич М.П., Мигович І.І., Пінчук І.М. Соціальна робота в Україні: теоретико-методичні засади. — К., 2001. — 168 с.

12. Соціальна робота в Україні: Навч. посіб. / І.Д. Звєрєва, О.В. Безпалько, С.Я. Марченко та ін.; За заг. ред. І.Д. Звєрєвої, Т.М. Лактіонової. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 256 с.

13. Соціальні служби — родині: Розвиток нових підходів в Україні / За ред. І.М. Григи, Т.В. Семигіної. — К., 2002. — 128 с.

 

Лекція 3.

Зміст

Вступна частина.

Основна частина.

1. Закономірності психологічного впливу у професійній діяльності.

2. Принципи використання психологічного впливу.

3. Види психологічних впливів (визначення і засоби впливу), які можна використовувати при роботі в соціальних службах.

 

Заключна частина.

 

Л I Т Е Р А Т У Р А

1. Андреева Г.М. Социальная психология. – М.: Изд-во Моск. Ун-та, 2002. – 392 с.

2. Доценко Е.Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита. – М.: "ЧеРо", Издательство МГУ, 2000. – 344 с.

3. Практична психологія в системі соціальної роботи: Навч. посіб. — К.: КиМУ, 2005. — 115 с.

4. Калениченко Р.А. Системи служб та функції соціальної роботи: Навч. посіб. — К.: КиМУ, 2007. — 117 с.

5. Калениченко Р.А. Психологія іміджу: Навч. посіб. — К.: КиМУ, 2008. — 102 с.

6. Калениченко Р.А., Наумов В.І. Соціально-психологічна природа іміджу в системі соціального впливу на індивідуальну поведінку // Зб. наук. праць Київського міжнародного університету. – Вип.5. – Київ, 2004. – С. 29-35.

7. Калениченко Р.А., Наумов В.І., Глущенко В.С. Особливості використання психологічного впливу в професійній діяльності // Зб. наук. праць Київського міжнародного університету. – Вип.. 7.. – Київ, 2005. – С.45-52.

8. Калениченко. Р.А. Соціальний феномен іміджу в системі індивідуальної поведінки і соціального впливу // Зб. наук. праць Військового гуманітарного факультету Національної академії оборони України ‑№5(42) – К., 2004. – С. 21 ‑ 28.

9. Калениченко Р.А. Особливості індивідуального іміджу // Труди академії // Зб. наук. праць Національної академії оборони України. – Вип.7. – Київ, 2005. – С. 98 ‑ 104.

10. Калениченко Р.А. Психологічний захист об’єкта впливу // Зб. наук. праць Київського міжнародного університету. – Вип. 8. – Київ, 2005. – С. 53 ‑ 60.

11. Калениченко Р.А., Стасюк В.В. Психологічний захист об’єкта впливу // Зб. наук. праць Київського міжнародного університету. – Вип. 8. – Київ, 2006. – С. 24 ‑ 33.

12. Калениченко Р.А. Психологія іміджу: навчальний посібник – Київ: Київський міжнародний університет, 2008.

13. Кириченко А.В. Современные психологические технологии влияния на личность в профессиональных целях / А.В. Кириченко; Науч. ред. А.А. Деркач. – М.: Тесей, 2003. – 224 с.

14. Крысько В.Г. Секреты психологической войны (цели, задачи, методы, опыт) / под общ. ред. А.Е. Тараса. – Мн.: Харвест, 1999. – 448 с.

15. Перелыгина Е.Б. Психология имиджа: Учебное пособие. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 223 с.

16. Почепцов Г.П. Имиджелогия. – К.: «Ваклер», 2002. – 754 с.

17. Прокофьев В.Ф. Тайное оружие информационной войны. – М.: СИНТЕГ, 2003, 408 с.

18. Цуладзе А. Политические манипуляции или покорение толпы. – М.: Кн. дом "Университет", 1999. – 144 с.

19. Чалдини Р. Психология влияния. – СПб.: Питер, 1999. – 272 с.

20. Шелепин Л.А., Лисичкин В.А. Третья мировая информационно-психологическая война. – М.: Институт социально-политических исследований Академии социальных наук, 1999. – 304 с.

21. Шейнов В. П. Скрытое управление человеком (Психология манипулирования) / В. П. Шейнов.—М.: ООО «Издательство АСТ», Мн.: Харвест, 2005.— 816 с. 18ВК 5-17-013669-2 (ООО «Издательство АСТ») 15ВН 985-13-3409-Х (ООО «Харвест»).

22. Шепель В.М. Имиджелогия: Секреты личного обаяния. – 2-е изд., перераб и доп. – Культура и спорт, ЮНИТИ, 1997. – 339 с.

 

Матеріально – технічне забезпечення:

(Інфокус, слайди).

 

Завдання на самостійну роботу: на основі вивчення та закріплення матеріалу лекції проаналізувати особливості використання засобів соціально-психологічного впливу у процесі спілкування в соціальних мережах за сучасних умов, а саме:

1. Охарактеризуйте позиціювання як метод психологічного впливу.

2. Охарактеризуйте маніпулювання як метод психологічного впливу.

3. Охарактеризуйте міфологізацію як метод психологічного впливу.

4. Охарактеризуйте емоціоналізацію як метод психологічного впливу.

 

Вступна частина

Слайд 1 «Тема і питання заняття»

                                                                        Слайд 2 Література

Соціальна психологія ‑ галузь психологічної науки, яка вивчає закономірності поведінки і діяльності людей, обумовлених їх включенням в соціальні групи, а також психологічні особливості самих груп.

Як практично застосовувати набуті соціально-психологічні знання при роботі в соціальних мережах ми і продовжимо вивчати на лекції.

На минулих заняттях ми розглянули, чому соціальна психологія потрібна нам у життєдіяльності, зробили соціально-психологічний аналіз розвитку такого явища як соціальна мережа. Коли на останньому занятті ми розглядали соціально-психологічні проблеми взаємодії суб’єкта і об’єкта спілкування при роботі у соціальних мережах, то відмітили, як важливо уміти психологічно впливати на інших, так и захищатись від такого впливу на нас з боку інших.

 

 

Основна частина

Слайд 3

В цілях усестороннього вивчення акмеологічного впливу розглянемо три моделі: «чорного ящика», статичну і динамічну. Вивчивши акмеологічний вплив на найпростішій моделі, а потім перейшовши до складнішої статичної моделі, можливе найпродуктивніше вивчення об’єкта, що розробляється, в динаміці.

Спочатку розглянемо найпростішу модель — модель «чорного ящика».

Слайд 4

 

Вона є віддзеркаленням найпростішої технології цілеспрямованого психологічного впливу на суб’єкт (індивідуальний або груповий) в професійних цілях, полягає у тому, що суб’єкт спільної діяльності, використовуючи арсенал різних психологічних засобів, способів, методів і прийомів, спираючись на свій життєвий і професійний досвід, намагається впливати на поведінку і діяльність партнера по інтерсуб’єктній взаємодії. При цьому особистість цієї людини до уваги не береться, а розглядається як якийсь «чорний ящик». Впливаючи на нього за допомогою різних стимулів, можливе управління партнером по взаємодії. Для підвищення ефективності такого впливу використовується набір стимулів, які в більшості випадків приносять позитивний результат і дозволяють вирішувати різні професійні питання в рамках взаємодії з різними категоріями людей. Хоча часто фахівець, який використовує стандартний набір для надання цілеспрямованого психологічного впливу в професійних цілях, несподівано для себе одержує негативний результат.

Саме на основі цієї моделі Д. Карнеги розробив і упровадив в практичну діяльність технології цілеспрямованого психологічного впливу на різні категорії людей в професійних і непрофесійних цілях. Основу системи Д. Карнеги складає набір правил, зібраних дослідником з практики використовування психологічного впливу які дозволяють відносно ефективно вирішувати як житейські, так і професійні задачі. Незважаючи на свою надзвичайну популярність, система Д. Карнеги нерідко дає збій. Головною причиною подібних збоїв є використовування автором біхевіорізма (S—R) як основної наукової ідеології, де структура особистості абсолютно не враховується. Очевидно, що, надаючи вплив на складну багаторівневу систему, якою є людина, не враховуючи її структуру, а також психологічні механізми, що лежать в її основі, важко розраховувати на належний ефект. Окрім цього, у ряді причин можна назвати відсутність чітко обкреслених рамок застосування методів, а також умов і чинників, що впливають на ефективність їх застосування.

У практичній діяльності цілком допустиме використовування моделі «чорного ящика». Проте в рамках професійної діяльності, де необхідний гарантований результат (наприклад, досягнення міжнародної угоди, позитивні виховні зміни, реалізація управлінського рішення і т.д.), потрібна досконаліша модель, що враховує всі аспекти, що впливають на ефективність цілеспрямованої психологічної дії.

Тому звернемося до статичної моделі. Під статичною моделлю АВ слід розуміти гранично відвернуту від реальної інтерсуб’єктної взаємодії абстрактну модель, що характеризує складові структурні елементи соціально-психологічного явища, що вивчається, а також технологічні аспекти реалізації акмеологічного впливу в конкретній ситуації на певний момент часу.

Потім на наступних практичних заняттях ми продовжимо вивчення акмеологічного впливу на динамічній моделі. Під динамічною моделлю АВ мається на увазі весь складний, украй мінливий, залежний від багатьох змінних, технологічно організований процес інтерсуб’єктної взаємодії людей в рамках спільної діяльності.

Вивчення структури будь-якого соціально-психологічного явища припускає усесторонній розгляд всіх складових елементів даного явища в складній динаміці. При цьому необхідне врахування буквально всіх умов і чинників, що роблять прямий або непрямий вплив на процеси, що становлять основу явища, що вивчається.

В цілях деякого спрощення процедури вивчення змісту і структури акмеологічного впливу розглянемо статичну модель (Слайд 5), яка припускає розгляд акмеологічного впливу в статичному, як би зупиненому стані.

У статичній моделі акмеологічного впливу можна виділити наступні основні структурні компоненти:

—суб’єкт і об’єкт акмеологічного впливу;

—мотивація суб’єкта акмеологічного впливу;

—соціальна перцепція;

—вибір психологічних мішеней;

—акт акмеологічного впливу;

—зміни в мотиваційній структурі об’єкту АВ і як наслідок в його поведінці і діяльності;

—зворотний зв’язок;

—засоби, способи, методи, прийоми і форми акмеологічного впливу;

—умови акмеологічного впливу;

—ефект акмеологічного впливу.

Розглянемо кожний структурний компонент з вказаної системи структурних елементів акмеологічного впливу.

Суб’єктом акмеологічного впливу у нашому випадку, є ми, чи, хто впливає.

Об’єктом акмеологічного впливу є суб’єкт (одиничний або груповий) взаємодії, який в рамках статичної моделі, яка розглядається нами, виконуватиме роль тільки приймаючої цілеспрямовані дії саморегульованої системи, що не проявляє активності відносно суб’єкта.

Мотивація суб’єкта акмеологічного впливу є дуже важливим складовим елементом в структурі цілеспрямованого психологічного впливу на конкретного суб’єкта в професійних цілях, від якого реально залежить рішення принципового питання про залучення АВ в процес реальної інтерсуб’єктної взаємодії в рамках професійної діяльності, детермінує процес використовування суб’єктом всього технологічного арсеналу психологічних можливостей для надання цілеспрямованого психологічного впливу на об’єкт АВ в професійних цілях. Мотиви — опредмечені в процесі віддзеркалення суб’єктом АВ навколишнього світу актуальні потреби (духовні або матеріальні), що становлять сумісно з різними мотиваційними чинниками систему реальних причин використовування акмеологічного впливу для вирішення професійних задач. Діапазон реальних причин використовування суб’єктом АВ в професійній діяльності надзвичайно широкий і охоплює спектр, починаючи від патріотичних і закінчуючи вузькокорисним спонуканням. Мотивацію суб’єкта акмеологічного впливу надзвичайно важливо враховувати в професійній діяльності, оскільки саме в цьому елементі структури АВ закладаються гуманістичні або антигуманні засади інтерсуб’єктної взаємодії.

Наступним елементом структури акмеологічного впливу є (Слайд 6) взаємна соціальна перцепція партнерів по інтерсуб’єктній взаємодії, початковим етапом якого є формування першого враження.

Перше враження — складний психологічний феномен, багатокомпонентний і багаторівневий, що включає в свій зміст плотський, логічний і емоційний компоненти. X. Шнейдер, А. Хелтор і П. Елсворс виділяють 6 процесів, з яких, на їхню думку, складається сприйняття людини людиною (person perseption):

1. Увага (attention): первинний етап. Увага до людини, на елементи поведінки якої ми зважаємо, включаючи зовнішній вигляд людини.

2.Миттєві оцінки (snep judgements): ми, здебільшого, миттєво оцінюємо людину на вигляд або за її поведінкою, і це не вимагає від нас значних зусиль. Майже одразу, сприймаючи людину, ми відчуваємо відповідне до неї ставлення: або атракцію (тяжіння, симпатію), або репульсію (відкидання, антипатію), чи даємо об’єкту соціальної перцепції інші стереотипні оцінки.

3.Атрибуція (attribution): визначення, виявлення системи особових якостей, якими володіє сприймана людина.

4.Система внутрішніх рис особи (trate implication): сукупність соціально-психологічних якостей, якими володіє сприймана нами особа або які ми їй приписуємо. Наприклад, «ефект» накладає певний відбиток на наше сприйняття: дівчині приємної зовнішності ми часто приписуємо інтелектуальні якості, вихованість, а також інші позитивні якості.

5. Формування враження (impression formation): спираючись на систему рис особи, ми формуємо загальне враження про сприйману людину.

6. Прогноз майбутньої поведінки (prediction of future bihavior): відповідно до всієї наявної інформації стосовно сприйманої особи ми намагаємося передбачати її поведінку в майбутньому, що дуже важливо в практичній діяльності.

Експериментальні дослідження особливостей сприйняття інших людей свідчать, що суб’єкти соціальної перцепції спираються на систему еталонів, вироблених на основі особистого досвіду, соціальних установок, сформованих у конкретному соціумі, а також систему спрощених стереотипів, таких, як масивне підборіддя, високий лоб, пухкі губи, наявність окулярів тощо. Окрім цього, в соціальній перцепції виявляються у вигляді відомих науці й досить добре вивчених «ефектів» і такі закономірності (Слайд 6 А): «ефект ореолу», «ефект акцентування» й «ефект послідовності». «Ефект ореолу» — завищення або заниження оцінок сприйманої особи залежно від уже сформованого позитивного або негативного ставлення до неї. «Ефект акцентування» полягає в тому, що людина, сприймаючи іншу людину, здебільшого, акцентує свою увагу на окремих деталях її зовнішнього вигляду, а не сприймає її як цілісну систему. «Ефект послідовності» полягає в тому, що незнайома людина оцінюється насамперед за даними, одержаними спочатку, а знайома — за найостаннішими даними.

На ефектно оціненому рівні сторони інтерсуб’єктної взаємодії піддаються емоційно забарвленій, позитивній або негативній по своїй модальності оцінці один одного.

На підставі одержаної інформації про партнера по інтерсуб’єктній взаємодії суб’єкт акмеологічного впливу вибирає психологічні мішені в особовій структурі об’єкту АВ (Слайд 7), уразивши які, він реально може змінити поведінку й діяльність об’єкту в професіонально необхідному напрямі (вихованні, освіті, управлінні, психокорекції тощо). При цьому «під мішенями психологічного впливу розуміють ті психологічні структури, на які спрямовується вплив з боку ініціатора впливу і які змінюються в напрямі, відповідному меті впливу ^.

Розвиваючи систему мішеней, запропоновану Т.С. Кабаченко, Е.Л. Доценко («Психологія маніпуляції») розробив таку класифікацію психологічних мішеней:

Збуджувачі активності: потреби, інтереси, схильності, ідеали.

Регулятори активності: смислові, цільові й операційні установки, групові норми, самооцінка, світогляд, переконання, вірування.

Когнітивні (інформаційні) структури: знання про світ, людей, відомості, які забезпечують інформацією людську активність.

Операційний склад діяльності: спосіб мислення, стиль поведінки, звички, уміння, навички, кваліфікація.

Психічні стани: фонові, функціональні, емоційний тощо.

Визнаючи правомірність і практичну значущість запропонованої класифікації психологічних мішеней цілеспрямованого психологічного впливу, відзначимо, що основною психологічною мішенню акмеологічного впливу є, насамперед, мотиваційна сфера структури особи об’єкту впливу, функціональне призначення якої — спонукання і напрям його поведінки й діяльності. Окрім цього, надзвичайно важливо, що усі вказані в класифікації підсистеми прямо або опосередковано взаємопов’язані з мотивацією, будучи її складовим елементом або функціонально реалізовуючись через неї на рівні поведінки й діяльності людини. Про це, до речі, говорить і автор наведеної вище класифікації, указуючи, що «основною мішенню маніпулятивного впливу є власне особистісні (мотиваційні) структури. А основний деструктивний ефект полягає в розщеплюванні особистісних структур».

Саме мотивація об’єкту акмеологічного впливу є тією підсистемою в структурі особи, впливаючи на яку, суб’єкт АВ реально змінює його поведінку й діяльність. Ієрархічна будова мотиваційної сфери особи об’єкту АВ становить безперечний інтерес з погляду ефективності застосування цілеспрямованого психологічного впливу. Вибравши основні (домінуючі, смислоутворюючі) мотиви, що становлять вершину мотиваційної ієрархії об’єкту, суб’єкт АВ, вражаючи (за допомогою задоволення) ці мішені, оперативно досягає необхідного ефекту. Більш відстрочений ефект досягається при використанні суб’єктом АВ технологій, спрямованих на формування й розвиток нових мотивів, а також технологій, в основі яких лежить процес стимулювання другорядних мотивів, у доведенні їх до рівня домінуючих у мотиваційній ієрархії об’єкту АВ.

Наступним елементом у структурі, що розглядається нами, є акт акмеологічного впливу, який полягає в тому, що суб’єкт АВ, використовуючи ретельно підібраний психологічний арсенал засобів, способів, методів, прийомів і форм АВ, вражає вибрані в особовій структурі — насамперед у мотиваційній сфері об’єкту АВ — психологічні мішені, приводячи в дію психологічні механізми, які регулюють активність об’єкту АВ.

Принцип адекватності

Принцип полягає у використовуванні засобів, способів, методів, прийомів і форм ПВ, адекватних ситуації професійної діяльності, в якій дана дія реалізується.

Принцип комплексності

Виходячи з принципу комплексності, суб’єкт АВ, реалізовуючи акмеологічний вплив у будь-якій формі, використовує весь психологічний арсенал АВ.

Принцип зворотного зв’язку

Це обов’язковий зв’язок суб’єктом акмеологічного впливу інформації про стан об’єкту АВ, реальні зміни (або їх відсутності) в його поведінці, що є слідством дії з боку суб’єкта АВ.

Принцип врахування умов АВ

Даний принцип полягає в обов’язковому врахуванні суб’єктом акмеологічного впливу сукупності чинників, які роблять найсильніший вплив на ефективність його використовування в рамках професійної діяльності.

Екологічний принцип

Екологічний принцип полягає у тому, що, використовуючи весь психологічний арсенал ПВ, який по суті є психологічною зброєю, суб’єкт АВ повинен дотримуватися в своїй діяльності гуманістичних цілей, спиратися на загальнолюдські цінності і завжди пам’ятати про можливі негативні наслідки наданого АВ, керуючись формулою «не нашкодь».

 

Висновок: основні правила психологічної технології впливу однієї людини на іншу або на групу осіб, для видозміни її (їх) поведінки і діяльності в професійних цілях (тобто розглянуті нами принципи) підвищують ефективність професійної діяльності.

 

 3. Види психологічних впливів (визначення і засоби впливу), які можна використовувати при роботі в соціальних службах.

 

ВИДИ ВПЛИВУ	ВИЗНАЧЕННЯ	ЗАСОБИ ВПЛИВУ
1.ПЕРЕКОНАННЯ	Свідома, аргументована дія на іншу людину або групу людей з метою зміни їхнього судження, відношення, наміру чи рішення	- Ясні, чітко сформульовані аргументи, пред’явлені співрозмовнику (СР) в прийнятному для нього темпі і зрозумілій термінології. (Метод розгорнутої аргументації); - Відкрите визнання як сильних так і слабких сторін рішення дає можливість зрозуміти СР, що ініціатор впливу бачить обмеження цього рішення. (Метод двосторонньої аргументації); - Отримання згоди на кожному кроці доказів. (Метод позитивних відповідей Сократа).
2.САМОПРОСУВАННЯ САМОВИСУВАННЯ	Демонстрація своєї компетентності та кваліфікації з метою – щоб оцінили, замітили і завдяки цьому отримати переваги при відборі кандидатів на посаду, стажування тощо.	- Реальна демонстрація своїх можливостей; - Показ сертифікатів, дипломів, патентів, офіційних відповідей, друкованих робіт і таке ін.; - Розкриття своїх особистих цілей; - Формування своїх запитів і умов.
3.НАВІЮВАННЯ (СУГЕСТІЯ)	Свідомий неаргументований вплив на людину або групу людей з метою зміни їх стану, відношення, схильності до певних дій.	- Володіння методом гіпнозу; - Особливі індивідуальні якості; - Особистий авторитет; - Використання умов і оточення, які посилюють сугестію (приглушене освітлення, ритмічні звуки, ритуальні дотики та інше); - Вибір партнерів, які найбільше підлягають впливу.
4.ЗАРАЖЕННЯ	Передача свого стану або відношення іншій людині або групі, котрі якимось чином (немає пояснення яким) переймають цей стан або відношення. Передаватись стан може як мимоволі, так і довільно.	- Висока динаміка і енергійність особистої поведінки; - Артистизм; - Інтеграційне залучення партнерів; - Поступове нарощування інтенсивності дій; - Індивідуалізований погляд в очі; - Торкання і тілесний контакт. -
5.НАСЛІДУВАННЯ	Здатність визвати бажання бути подібним до себе. Така здатність може як мимоволі проявлятись, так і довільно використовуватись.	- Публічна визнаність (популярність); - Демонстрація високої майстерності; - Приклад, відважності, милосердя, служіння ідеї; - Новаторство; - Особистий “магнетизм” притяжіння; - “Модна” поведінка і оформлення зовнішності; - Призов до наслідування
6.СХИЛЬНІСТЬ	Формування і розвиток у співбесідника позитивного відношення до себе	- Прояви ініціатором особистої незвичайності і привабливості; - Демонстрація схильності, позитивного відношення, наслідування; - Сприятливі судження про СР; - Надання СР певних послуг
7.ПРОХАННЯ	Звернення до СР з метою задоволення потреби чи бажання ініціатора впливу	- Ясне і ввічливе формулювання; - Прояви поваги до відмови, якщо виконання прохання незручне або суперечить особистим цілям
8.ПРИМУС	Вимога виконати розпорядження СР, яке підкріплене відкритими або прихованими погрозами. Суб’єктивно примус переживається ініціатором як особистий тиск, а СР – як тиск з боку ініціатора або ж обставин	- Об’ява жорстоко і немилосердно визначених термінів і способів виконання роботи без будь-яких пояснень і обґрунтувань; - Заборона і обмеження на обговорення; - Залякування можливими наслідками; - Загроза покаранням, у грубих формах – фізична розправа
9.ДЕСТРУКТИВНА КРИТИКА	Висловлювання зневажливих чи образливих суджень про особистість або грубе агресивне засудження, осміювання справ і вчинків. Руйнівність такої критики в тому, що вона не дає змогу “зберегти обличчя”, відволікає сили на боротьбу з негативними емоціями, віднімає віру в себе	- Приниження особистості партнера (“Ти все одно не зрозумієш”); - Висміювання того, що людина не здатна змінити (зовнішність, соціальне і національне походження, швидкість реакцій, тембр голосу); - Додаткове приголомшення справедливою критикою, коли людина пригнічена невдачею
10.ІГНОРУВАННЯ	Навмисна неувага, розсіяність до партнера, його висловлювань і дій.. Сприймається як ознака зневажливості і неповаги, однак в деяких випадках ігнорування є тактичною формою відповіді на нетактовність партнера	- Демонстративний пропуск слів партнера “мимо вух”; - Невербальна поведінка свідчить про неуважність; - Невиконання обіцянок або з запізненням, без пояснень; - Раптова зміна теми розмови
11.МАНІПУЛЮВАННЯ	Скрите від СР спонукання до переживань, певних станів, зміни відношень, рішень, дій, які необхідні для досягнення ініціатором своїх цілей. При цьому для маніпулятора важливо, щоб СР вважав ці думки, почуття, рішення і дії особистими, а не “наведеними” із-зовні та признавав себе відповідальним за них	- Порушення особистого простору; - Різке прискорення або зменшення темпу бесіди; - Дратувати, дражнити (“Тебе що, так легко розстроїти, знервувати, обманути, підкорити”); - Підохотити висказуваннями (“Навряд чи це ти зможеш зробити, ця річ занадто коштовна, щоб ти зміг купити її”); - “Невинний” обман, введення в оману; - Замасковані під малозначимі і випадкові висловлення оговору й брехні, які можуть бути прийняті як непорозуміння; - Перебільшена демонстрація своєї слабкості, недосвідченості, некомпетентності (дурості), щоб розбудити прагнення у СР допомогти, розкрити цінну інформацію; - “Невинний” шантаж (“дружні” натяки на помилки, нагадування “старих” гріхів або особистих таємниць)

 

Висновок: використання засобів та способів соціально-психологічного впливу в процесі спілкування в соціальних мережах дозволяє відносно ефективно вирішувати як житейські, так і професійні задачі.

Заключна частина

Слайд 23

Таким чином в ході лекції ми розглянули, як соціально-психологічні знання можна практично застосовувати при роботі в соціальних мережах для покращення ефективності діяльності, а саме:

· використання засобів та способів соціально-психологічного впливу в процесі спілкування в соціальних мережах дозволяє відносно ефективно вирішувати як житейські, так і професійні задачі;

· алгоритм акмеологічного впливу — розвиток міжособистісних відносин за допомогою подолання фільтрів психологічного захисту, супроводжуваний підвищенням рівня довіри між сторонами інтерсуб’єктної взаємодії, дозволяє досягти рівня мотиваційного ядра особи, створює умови для ефективного управління мотивацією людини і опосередковано — її поведінкою і діяльністю в професійних цілях.

 

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Законодавство України про соціальний захист населення. — К., 2000. — 224 с.

2. Капська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю. — К.: ДЦССМ, 2000.

3. Соціальна робота / За ред. В. Андрущенка. — Кн. 2 — К.: ДЦССМ, 2002.

4. Социальная работа: теория и практика: Учебное пособие / Под ред. проф. Е. Холостовой, А. Сорвина. — М.: ИНФРА, 2002.

5. Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. — К., 2002.

6. Ляшенко А.И. Организация и управление социальной работой в Росии. — М.: Наука, 1995.

7. Фирсов М.В. Введение в теоретические основы социальной работы (исторически-понятийный аспект). — М.: ИПС — Воронеж МОДЭК, 1997.

8. Социальная работа: теория и практика. — М.: ИНФРА-М, 2002.

9. Соціальна робота / За ред. В. Андрущенка, М. Лукашевича. — У7 ч. — Ч. 2. — К.: ДЦССМ, 2002.

10. Мигович І.І., Лукашевич М.П. Теорія і методи соціальної роботи: Навч. посібник. — К., 2002.

11. Лукашевич М.П., Мигович І.І., Пінчук І.М. Соціальна робота в Україні: теоретико-методичні засади. — К., 2001. — 168 с.

12. Соціальна робота в Україні: Навч. посіб. / І.Д. Звєрєва, О.В. Безпалько, С.Я. Марченко та ін.; За заг. ред. І.Д. Звєрєвої, Т.М. Лактіонової. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 256 с.

13. Соціальні служби — родині: Розвиток нових підходів в Україні / За ред. І.М. Григи, Т.В. Семигіної. — К., 2002. — 128 с.

 

Л ІТЕРАТУРА

Анастази А. Психологическое тестирование: В 2т. – Т.1. – М., 1982.

Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. – СПб., 1999.

Годфруа Ж. Что такое психология: В 2т. – М., 1996.

Горбатов Д.С. Практикум по психологическому исследованию. – Самара, 2000.

Готтсданкер Р. Основы психологического эксперимента. – М., 1997.

Гуревич К.М. Что такое психологическая диагностика. – М., 1985.

Дружинин В.Н. Экспериментальная психология. – М., 1997.

Дружинин Н.К. Выборочное наблюдение и эксперимент. – М., 1977.

Корнилова Т.В. Введение в психологический эксперимент. – М.,1997.

Основы психодиагностики / Ред. А.Г. Шмелев. – Ростов-на-Дону, 1996.

Психологическая диагностика / Ред. К.М. Гуревич, Е.М. Борисова. – М., 1997.

Фресс П., Пиаже Ж. Экспериментальная психология. – М., 1966.

 

 

Експеримент (від лат. «проба», «дослід») – основний метод наукового пізнання, спрямований на виявлення причинно-наслідкових залежностей. Характеризується створенням оптимальних умов для вивчення певних явищ, а також цілеспрямованістю і контролюванням змін цих умов.

Спостереження відповідає на питання «Як це відбувається?», а експеримент: «Чому це відбувається?»

- будь-яка реальна умова ситуації, яка може бути змінена

 

                              Види       змінних

 

	незалежна та, яку змінюєекспериментатор		залежна фактор, що змінюється у відповідь на введення незалежної змінної

 

 

                           що не піддаються строгому контролю, але обов’язково враховуються, на практиці містяться між незалежними і залежними змінними, що опосередковують їх вплив один на одного (наприклад, фізіологічний і психологічний стан досліджуваних). Це треба обов’язково враховувати, адже вони можуть мати вплив на якість отриманих результатів.

                             ті умови, які під час експеримен