Результати впровадження авторської корекційної програми

 

Проведення занять корекційної програми дало можливість порівняти показники щодо наявності у дошкільнят різних видів страху

Таблиця 2.4. Результати діагностики страхів дітей за методиками О. І. Захарова та М. О. Панфілової

Види страхів	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1. темряви	0	1	0	1	0	1	1	0	1	0
2. вигаданих істот	0	0	1	0	1	0	0	1	0	1
3. крові	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0
4 лікарні	0	0	0	1	0	0	0	0	0	0
5. лікарів	0	0	0	0	1	0	0	0	0	0
6. уколів	1	0	0	1	1	0	0	1	0	0
7. самотності	0	0	0	0	0	0	0	0	0	1
8. залишатися самому вдома	1	0	0	0	0	0	1	0	1	0
9. снів	0	0	0	0	1	0	1	0	0	0
10. дитсадка	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0
12. болю	1	0	0	1	1	0	0	0	0	0
13. висоти	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0
14. різких рухів	0	1	0	0	0	0	0	0	0	0
15. рівноваги	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0
16. вихователя	0	0	1	0	0	0	0	0	0	0
17. незнайомих людей	0	0	0	0	0	0	0	0	0	0
18. транспорту	0	1	0	0	1	0	0	0	0	0
19. засипати одному	0	0	1	0	1	0	0	0	1	1
21. смерті	0	1	0	0	0	1	0	1	0	1
Усього страхів у кожного з дітей	3	4	3	4	7	2	3	3	3	4

 

Завдяки проведеному повторному дослідженню (контрольний експеримент) можемо порівняти показники кількості страхів у дошкільнят до і після проведення корекційних заходів (див. табл. 2.5).

Таблиця 2.5. Порівняльні показники кількості страхів у дошкільнят до і після проведення корекційних заходів за методиками О. І. Захарова та М.О.Панфілової

Види страхів
1. темряви	9	5
2. вигаданих істот	6	4
3. крові	0	0
4. лікарні	2	1
5. лікарів	2	1
6. уколів	4	4
7. самотності	3	1
8. залишатися самому вдома	5	3
9. снів	3	2
10. дитсадка	0	0
12. болю	4	3
13. висоти	2	0
14. різких рухів	3	1
15. рівноваги	0	0
16. вихователя	2	1
17. незнайомих людей	0	0
18. транспорту	4	4
19. засипати одному	4	2
21. смерті	5	4
Усього страхів у кожного з дітей

Показники прояву страхів у дітей змінилися після проведення психокорекційних занять. Боятися темряви почало на чотири дитини менше; вигаданих істот - на дві дитини. Таких страхів як страх лікарні, лікарів, снів, вихователя, смерті окремо стало боятися на одну дитину менше. Самотності, висоти, різких рухів, засипання одному - на дві дитини.

Таблиця 2.6. Результати діагностики страхів дітей за методикою «Неіснуюча тварина» (контрольний експеримент)

Рівень страху	Кількісний показник проявів страху дітей	Відсотковий показник проявів страху дітей
Високий	2	20 %
Середній	3	30 %
Низький	5	50 %

 

Щодо результатів дослідження страхів за проективним тестом «Неіснуюча тварина», бачимо, що кількісні та відсоткові показники теж змінилися. Високий рівень страху після психологічної корекції спостерігався вже у двох дітей (20 %), середній - у трьох (30 %), а низький у половини опитуваних, тобто п’яти дітей (50%).

Оцінка ефективності корекційної програми, яка заключалася у визначенні кількості страхів дітей після її проведення, показала, що корекційна робота, спрямована на подолання страхів дітей дошкільного віку, має суттєву ефективність. Результати опитування підтвердили позитивні динамічні зміни:

зменшився рівень тривожності;

високі показники рівня страхів стали менш вираженими;

кількість страхів різних форм також зменшилася;

діти стали більш комунікабельними;

у повсякденному житті та у дошкільному навчальному закладі діти стали більш самостійними та менш залежними від дорослих.

Отже, практична значущість даної програми корекції страхів дітей дошкільного віку вбачається у можливості використання в роботі практичних психологів з метою психологічної корекції. Зменшення кількості страхів обумовлює покращення емоційного стану дитини, більш ефективне встановлення та підтримку контакту з членами своєї групи, адаптації до нових умов.

Максимальну кількість страхів діти відчувають в дошкільному віці, після чого спостерігається зниження їх кількості. Фіксація страхів може призвести до виникнення проблем у поведінці та житті дитини, оскільки страх залишає слід і в зовнішньому вигляді, й в організмі людини. Страх може тримати людину в постійній напрузі, породжує невпевненість в собі і не дозволяє особистості реалізуватися в повну силу.

Важливим у дослідженні страхів особистості дітей дошкільного віку є правильний вибір методики. Сучасна практична психологія пропонує багато засобів корекції страхів у дітей. Але проведення корекційних заходів вимагає насамперед докладне вивчення страхів та причин їх виникнення. За допомогою комплексу діагностичних методик можна розкрити наявність страхів у дошкільників, встановити види страхів та рівень їх зовнішнього прояву, встановити глибину та важкість переживання почуття страху, визначити залежність виникнення страхів дошкільників від умов сімейного виховання.

 

ВИСНОВКИ

 

Аналіз останніх досягнень психологічної і педагогічної наук засвідчує, що проблема страху є однією із найактуальніших проблем існування сучасної людини та суспільства. Емоція страху посідає вагоме місце в емоційному житті дошкільника.

Період дошкільного віку - час інтенсивного емоційного розвитку дитини. Саме цим пояснюється щільність зв'язків між різними страхами. Найменші зміни в прояві будь-якого страху одразу ж позначаються на різноманітній страховій симптоматиці дитини.

В даному дослідженні розкрито поняття страху та охарактеризовано особливості його дослідження в психолого-педагогічній літературі. Існують різноманітні підходи щодо визначення феномену страху та аналізу його походження. Страх розглядався як вроджена особливість особистості, що виконує функцію пристосування; одна з емоцій, яка викликає різні внутрішні переживання і зовнішні виявлення. В більшості сучасних трактувань страх визначається як негативна емоція, нестійкий стан, почуття, негативне емоційне переживання. В роботі проведено та подано результати психолого-педагогічної діагностики страхів у старших дошкільників. Емпірично досліджено прояви страхів у дітей старшого дошкільного віку, визначено соціально-психологічні основи формування страхів дітей з використанням проективного тесту «Неіснуюча тварина», методики виявлення страхів, розробленої О.І.Захаровим та методики виявлення страхів у дітей «Страхи в хатинках» О.І.Захарова та М.О.Панфілової.

Провівши психокорекційні заняття з метою подолання страхів у дітей було доведено їх ефективність за допомогою порівняння показників прояву страхів у дошкільнят до (констатуючий експеримент) і після (контрольний експеримент) їх проведення.