Українська Православна Церква (Київський Патріархат)

 

Українська Православна Церква Київський Патріархат є другою за чисельністю зареєстрованих громад в Україні. Станом на 1січня 2011р. вона нараховує до 40 архієреїв, 4371 парафій, які об’єднанні у 29 єпархій. Під керівництвом УПЦ КП функціонують Київська та Львівська православні богословські академії, семінарії у Луцьку та Рівному, богословський інститут в Івано-Франківську. Згідно даними УПЦ КП, понад 10 млн. дорослого населення України належать до цієї Церкви.

- 21 жовтня 1995р. у м. Києві відбувся Помісний собор УПЦ КП, на якому Патріархом Київським було обрано митрополита Філарета (Денисенка), інтронізація якого відбулася 22 жовтня 1995р. Після обрання митрополита Філарета Патріархом Київським, керівництво Московського Патріархату позбавило його сану, а рішенням Архієрейського собору, який відбувся 20 лютого 1995р. він був відлучений від Церкви.

Після свого обрання Патріарх Філарет почав активно розбудовувати структуру УПЦ КП, а також налагоджувати контакти з невизнаними православними юрисдикціями за межами України. Через деякий час до Київського Патріархату повернулися ті парафії, які відійшли за невдоволеними єпископами в УАПЦ.

У 2000р., користуючись підтримкою Вселенської Патріархії, УПЦ КП ТА УАПЦ розпочали діалог, який завершився підписанням «Симфонітікону», на основі якого мало б відбутися об’єднання двох структур в єдину Церкву. Але через причини внутрішнього характеру в середовищі УПЦ КП і УАПЦ, а також втручання Московської Патріархії у переговорний процес, яка у свою чергу не була зацікавлена в утворенні будь - якої іншої визнаної структури в Україні, окрім УПЦ як частини РПЦ, переговори не мали позитивного результату.

Становище УПЦ КП значно покращилося після приходу на пост Президента В.Ющенка у 2004р., який був прихильником створення єдиної Православної Церкви з автокефальним статусом. Він намагався якомога активніше підтримати Київський Патріархат та сприяти його визнанню в православному світі.

У 2005р. знову розпочався діалог між УПЦ КП та УАПЦ пр. можливе об’єднання. Сторони досягли певних домовленостей, але незадовго до об’єднавчого собору УАПЦ вийшла з переговорів. Причиною стало незадоволення умовами об’єднання.

У 2008р. Помісний Собор УПЦ КП провів низку канонізацій. Було канонізовано благовірних князів Ярослава Мудрого та Костянтина Острозького, святителя Іова Борецького і святого праведного Петра Калнишевського. [29]

Візит у 2008р. в Україну Константинопольського Патріарха Варфоломія дав ще один шанс УПЦ КП ТА УАПЦ вийти з канонічної ізоляції і розпочати переговори. Однак глава УПЦ КП відмовився прийняти умови Константинопольської делегації, яка пропонувала українським невизнаним Церквам ввійти у склад Вселенського Патріархату на правах автономної митрополії. У свою чергу Московський Патріархат, не був зацікавлений у переговорах і намагався запобігти утворенню в Україні двох канонічних структур.

Восени 2009р. розпочався діалог між УПЦ КП та УПЦ МП, але після єдиної зустрічі, яка відбулася 2 жовтня 2009р., переговори так і не продовжилися. Після приходу до влади у 2010р. нового Президента В.Януковича Київський Патріархат відчув певний тиск на свої структури, і заявив про наміри нової влади знищити УПЦ КП на вимогу Патріарха Московського Кирила. [29]

УПЦ КП та УАПЦ у вересні 2011р. розпочали переговорний щодо об’єднання, 27 жовтня 2011р., розглянули і погодили текст підсумкового документу, у 10 пунктах якого зафіксовано як загальне бачення щодо об’єднавчого процесу, так і конкретні пропозиції щодо подолання існуючого церковного розділення. православна церков автокефальна патріархат

Отже, Українська Православна Церква (Київський Патріархат) є канонічно ізольованою і не має євхаристійного спілкування з іншими помісними православними церквами. Вона добре представлена на Заході і Центрі країни, але має дуже слабкий вплив на Сході і Півдні. Однак попри усі перешкоди продовжує свою діяльність. В одному із розділів декларації «Церква і світ на початку третього тисячоліття» як однієї із основних базисів соціальної доктрини УПЦ КП, ідеться про те, що для збереження миру і спокою між православними церквами УПЦ КП та УПЦ МП, перша пропонує ідею згідно якої богослужбовою мовою УПЦ КП буде українська [21], але в тих парафіях, де віруючі забажають, богослужіння можуть відправлятися і церковнослов’янською мовою.

Нове покоління єпископату й духівництва виховане Патріархом та перевірене на ділі мислить себе в дусі національно - визвольного трактування історії України. Молодих талановитих людей помічають, посвячують у єпископи, їм дається шанс проявити себе. Влада «старого покоління» відходить і на зміну приходить молоде покоління, що поєднує інтелектуальність та практичність.

Отже, УПЦ КП лише набирає сили, а плоди цього росту будуть з’являтися у майбутньому. Вона веде полеміку з РПЦ, проводить масові акції, стала одним із генераторів ідеї в пошуку християнської перспективи для українського суспільства.