Теоретичне і практичне значення отриманих результатів.

Вступ

Актуальність дослідження. Феномен пограниччя має особливий статус. Спосіб буття людей в прикордонній зоні, форма його прояву і здійснення демонструють особливу міру взаємодії країн, що мають в своєму розпорядженні спільний кордон. Пограниччя не тільки чинник дистанції, але і засіб взаємозв'язку цих країн. Прикордонні території демонструють процес "нашарування" різних соціокультурних сенсів, що робить ці території "привілейованою" зоною розвитку, яка не тільки вирішує проблеми міждержавних відносин, але і створює нові проблеми. Цей процес, як правило, обумовлений різними рівнями розвитку країн, що мають в своєму розпорядженні спільний кордон.

В пограничних зонах відбувається накладення соціальних структур (просторів, вимірів) на географічний (фізичний) простір суспільства. Пограниччя, таким чином, виступає специфічним соціокультурним та етносоціальним простором, розташованим на межі культур, етносів, певних політичних утворень, що дозволяє трактувати його не тільки у територіальних, але й символічних рамках.

Таким чином пограниччя - це не тільки лінія демаркації суміжних держав, але і природній полігон пошуку діалогу, компромісу, толерантності, що особливо важливо в умовах глобалізуючогося світу.

Спільний кордон - це особливий простір, який не належить повністю ні до однієї з взаємодіючих країн. Але саме цей простір і забезпечує можливість різного роду комунікацій, як на рівні повсякденності, так і на рівні перспективного планування міждержавних відносин.

Актуальність дослідження обумовлена і практикою особливого положення території України, яка стала місцем перетину різних культур, предметом теоретичних дискусій і політичної полеміки з орієнтиром на пошук істини.

Мета і задачі дослідження.

Метою дослідження є соціокультурний аналіз пограниччя як особливого феномену, який має в своєму розпорядженні свій спосіб існування, свою форму прояву і свою форму здійснення.

Для досягнення даної мети в роботі вирішуються завдання:

проаналізувати історію дослідження феномену "пограниччя";

охарактеризувати сутність та види пограниччя;

визначити сутність соціокультурного аспекту пограниччя;

досліджувати специфіку пограниччя, виявивши спосіб його буття;

вивчити форму прояву буття "пограниччя" через аналіз властивих йому соціокультурних процесів;

показати вплив пограниччя на формування соціальних і культурних якостей особи і суспільства прикордонного району;

розкрити особливості соціальної ідентичності особи в прикордонних співтовариствах.

охарактеризувати етносоціальні, етнокультурні та етнополітичні особливості розвитку українського пограниччя;

Об'єктом дослідження є тип соціальних спільностей, життєдіяльність яких протікає в умовах пограниччя.

Предмет дослідження - пограниччя у соціокультурному вимірі.

Структура дослідження.

Бакалаврська робота складається з вступу, трьох розділів, висновку і списку використаних джерел, що налічує 36 найменувань.

Розділ 1. Пограниччя, як соціокультурний простір

 

Види пограниччя

 

Найбільш евристичною типологією феномену "пограниччя" є виділення типів:

"перехідне" пограниччя - регіон активної культурної взаємодії, плавної зміни набору культурних ознак від однієї територіально стабільної культури до іншої;

"стикове" пограниччя - територія, що примикає до кордону між територіально стабільними культурами в умовах, коли головною функцією такого кордону є бар'єрна;

"фронтирне" пограниччя - регіон освоєння. Це пограниччя, яке мігрує в напрямі від культурно розвиненої території до території яка освоюється, колонізується [16, 169].

Різноманітні об'єктивні умови: економічні, політичні, географічні, історичні, а також набір суб'єктивних чинників, що забезпечують систему координат суспільного розвитку, несуть в собі можливість різних підстав для класифікації пограниччя. Орієнтуючись на домінуючі чинники, можна конкретизувати пограниччя, виділивши бікультурні та полікультурні типи його прояву.

По ступеню культурної дистанції між межуючими соціокультурними спільностями пограниччя діляться на культурно-варіативні, які представляють собою співіснування близьких культур, і культурно-протиставлені, де граничать співтовариства, що відносяться до різних цивілізацій.

По ступеню домінування однієї з взаємодіючих культур пограниччя можна розділити на симетрично-культурні та асиметрично-культурні.

По домінуючих функціях в "роботі" державного кордону можна виділити відкриті і закриті пограниччя.

 

Висновки

 

Пограниччя - це особливий соціальний простір, де відбувається перетин культур і яке наповнене особливими сенсами. Значущість пограниччя в сучасному світі визначається соціокультурними трансформаціями, процесами регіоналізації, зміною характеру державних кордонів і змінами світогляду людей, життєдіяльність яких здійснюється в цьому просторі.

Пограниччя є багатобічним і різноманітним соціокультурним феноменом, тому дати його точну і розгорнену дефініцію складно. Визначити пограниччя можна лише загальним чином. Його концептуалізація може бути здійснена тільки з урахуванням різних підстав.

Пограниччя відрізняється від звичайних соціокультурних утворень іншим відношенням до чужого. Чужий набуває конкретного і деталізованого образу. Субкультурність пограниччя знаходить свій вираз у формуванні різних етнографічних, субетнічних і субкультурних груп.

Пограниччя як соціокультурний феномен має власну соціодинаміку, яка реалізується в зовнішньому і внутрішньому вимірюванні. Зміни пограниччя пов'язані із загальною соціокультурною динамікою людства і характером міжкультурних взаємодій усередині регіону пограниччя.

Можливі три моделі формування особи прикордонного суспільства: маргінальна, інтеграційна і андрогінезаційна. Оптимальною моделлю є остання. Вона є соціумом, де в одному суб'єктові поєднуються елементи різних культур, що істотно підсилює його соціальну активність.

Специфіка соціальної ідентичності в регіоні пограниччя виявляється в тому, що вона формується у взаємодії з соціокультурними спільностями, що граничать і в зіставленні з центром. З урахуванням різноманіття відносин прикордонного регіону з центром може бути сформована ідентичність п'яти типів, кожен з яких по різному розкриває соціально-антропологічний потенціал пограниччя.

Пограниччя - це не тільки лінія роз'єднання різних держав, але і полігон пошуку діалогу, компромісу, толерантності; чинник інтеграції різних соціокультурних утворень.

Осмислення етнічної ідентифікації на теоретичному рівні ускладнюється тією обставиною, що у сучасній соціологічній теорії не склалося єдиної концепції етнічної ідентифікації.

Для розуміння етнічної ідентичності як результату процесу ідентифікації важливим є конкретне середовище, яке визначальною мірою впливає на етнічне самовизначення людини та групи.

Дослідження пограниччя у контексті соціального простору є дуже важливим. Воно дає можливість уявити досліджуваний терен як пограниччя культур, етносів, держав, спільнот, традицій, норм та цінностей або як терен, в якому відбувається накладення соціальних структурацій (просторів, вимірів) на географічний (фізичний) простір суспільства. Таким чином, "пограниччя" виступає специфічним соціокультурним та етносоціальним простором, розташованим на межі культур, етносів, певних політичних утворень.

Пограниччя також виступає, як багатоплановий соціологічний термін, що дозволяє включити до його меж соціально-економічні, політичні, а головним чином - культурні площини. Наявна історична зумовленість у формуванні сучасного адміністративного кордону між Україною та її сусідами: лінія кордону неодноразово змінювалася, призводивши до зміни тих зовнішніх факторів, які безпосередньо впливали на міжетнічні стосунки у регіоні та етнічну ідентифікацію його мешканців.

Аналіз українського пограниччя на прикладі українсько-польського, українсько-румунського (Буковини) та українсько-російського погранич дав можливість виявити такі особливості в етнічній ідентифікації їх мешканців:

населення українсько-польського пограниччя вирізняється білінгвізмом, а тому етнічну приналежність спільноти найкращим чином можливо проаналізувати на підставі віросповідання. Релігія, очевидно, є одним із найміцніших чинників етнічної приналежності в цьому регіоні, що становить одну з характерних особливостей процесу етнічної ідентифікації;

підставою етнічної приналежності етнічних спільнот українсько-румунського пограниччя, зокрема, для українців, молдаван та румун, є мова;

мовний чинник виступає домінуючим у процесі етнічної ідентифікації спільнот українсько-російського пограниччя.

Описані та проаналізовані явища на українському пограниччі великою мірою відбивають тенденції, притаманні більшості пограниччям Центрально-Східної Європи, а також свідчать про достатню складність та неоднозначність розвитку етнічних спільнот в умовах погранич.

Вступ

Актуальність дослідження. Феномен пограниччя має особливий статус. Спосіб буття людей в прикордонній зоні, форма його прояву і здійснення демонструють особливу міру взаємодії країн, що мають в своєму розпорядженні спільний кордон. Пограниччя не тільки чинник дистанції, але і засіб взаємозв'язку цих країн. Прикордонні території демонструють процес "нашарування" різних соціокультурних сенсів, що робить ці території "привілейованою" зоною розвитку, яка не тільки вирішує проблеми міждержавних відносин, але і створює нові проблеми. Цей процес, як правило, обумовлений різними рівнями розвитку країн, що мають в своєму розпорядженні спільний кордон.

В пограничних зонах відбувається накладення соціальних структур (просторів, вимірів) на географічний (фізичний) простір суспільства. Пограниччя, таким чином, виступає специфічним соціокультурним та етносоціальним простором, розташованим на межі культур, етносів, певних політичних утворень, що дозволяє трактувати його не тільки у територіальних, але й символічних рамках.

Таким чином пограниччя - це не тільки лінія демаркації суміжних держав, але і природній полігон пошуку діалогу, компромісу, толерантності, що особливо важливо в умовах глобалізуючогося світу.

Спільний кордон - це особливий простір, який не належить повністю ні до однієї з взаємодіючих країн. Але саме цей простір і забезпечує можливість різного роду комунікацій, як на рівні повсякденності, так і на рівні перспективного планування міждержавних відносин.

Актуальність дослідження обумовлена і практикою особливого положення території України, яка стала місцем перетину різних культур, предметом теоретичних дискусій і політичної полеміки з орієнтиром на пошук істини.

Мета і задачі дослідження.

Метою дослідження є соціокультурний аналіз пограниччя як особливого феномену, який має в своєму розпорядженні свій спосіб існування, свою форму прояву і свою форму здійснення.

Для досягнення даної мети в роботі вирішуються завдання:

проаналізувати історію дослідження феномену "пограниччя";

охарактеризувати сутність та види пограниччя;

визначити сутність соціокультурного аспекту пограниччя;

досліджувати специфіку пограниччя, виявивши спосіб його буття;

вивчити форму прояву буття "пограниччя" через аналіз властивих йому соціокультурних процесів;

показати вплив пограниччя на формування соціальних і культурних якостей особи і суспільства прикордонного району;

розкрити особливості соціальної ідентичності особи в прикордонних співтовариствах.

охарактеризувати етносоціальні, етнокультурні та етнополітичні особливості розвитку українського пограниччя;

Об'єктом дослідження є тип соціальних спільностей, життєдіяльність яких протікає в умовах пограниччя.

Предмет дослідження - пограниччя у соціокультурному вимірі.

Теоретичне і практичне значення отриманих результатів.

Аналіз соціокультурних процесів, що протікають в різних прикордонних регіонах, обумовлює теоретичну і практичну значущість комплексного дослідження. Положення й висновки бакалаврської роботи можуть бути використані студентами для підготовки до семінарських занять, при написанні наукових робіт та статей, а також для подальшого дослідження проблематики соціокультурного значення пограничних територій.

Наукова новизна результатів дослідження:

детально досліджено феномен пограниччя, його класифікація, виходячи з багатовимірності цього феномену, багатофакторності його формування і функціонування.

Проаналізовано типологізацію пограниччя.

виявлені соціокультурні особливості пограниччя, які полягають в особливому характері відношення до "чужого" в прикордонній культурі та високому ступені субкультурності в прикордонних регіонах.

досліджені етапи еволюції пограниччя в контексті соціокультурної динаміки людського суспільства;

здійснений аналіз процесів формування особи прикордонного суспільства;

розкриті особливості формування етнічної та соціальної ідентичності в прикордонному суспільстві.

Структура дослідження.

Бакалаврська робота складається з вступу, трьох розділів, висновку і списку використаних джерел, що налічує 36 найменувань.