Податкова система Чеської Республіки

З початком перебудови економіки для ЧР були характерні ті ж негативні явища, що і для інших країн соціалістичної орієнтації. На початку 90-х років державний бюджет формувався зі значним дефіцитом. Для його ліквідації потрібно було, з одного боку, досить суттєво скоротити дотації різним підприємствам, компенсації та субсидії населенню у зв'язку з високими темпами інфляції за рахунок зменшення державних капітальних вкладень в економіку, а також закрити або зменшити деякі соціальні програми, військове фінансування. З другого боку, створити умови для одержання підприємствами прибутків, провести продуману приватизацію та політику залучення інвестицій, у тому числі і зовнішніх. Слід зазначити, що в ЧР у той період темпи інфляції були не такими високими порівняно з іншими країнами. Тому і проведення податкової реформи було передусім спрямоване на зацікавленість підприємців та різних підприємств, незалежно від форми власності, у розвитку виробництва, з одного боку, і в наповненні дохідної частини державного бюджету та вирішенні загальнонаціональних завдань - з другого. Загалом податкова система реформувалась з метою вступу держави до Європейського Союзу.

Насамперед це стосувалось проведення диференціації податків з населення, зміни соціальної політики, але це все проводилось виважено. Характерною особливістю податкової системи ЧР є її простота. Усі правовідносини у податковій сфері регулюються лише дев'ятьма законодавчими документами та деякими підзаконними актами. Тобто ЧР намагалась при проведенні податкової реформи уникнути тих проблем, які були характерні для інших держав і пов'язані з великою кількістю податків, різними податковими ставками, вузькою базою оподаткування, а також наявністю значної кількості податкових пільг тощо. Проведення такої виваженої податкової політики дало змогу ЧР сформувати так званий середній клас, тобто тих, хто заробляє для себе і постійно сплачує податки, чим забезпечує надходження до державного бюджету і при цьому не ухиляється від сплати податків. Усе це стало наслідком стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу [11].

Податкова система ЧР дотримується фіскального принципу ринкової економіки. Вона спрямована на забезпечення гнучкого взаємозв'язку дохідної та витратної частин державного бюджету, на розвиток валового внутрішнього продукту, створення рівних умов конкуренції серед підприємств, підтримку корисної підприємницької діяльності.

Центральна податкова установа ЧР є складовою міністерства фінансів країни. Працівник установи або інспекції - керівник податками. Він має відповідні права та обов'язки. Так, керівник (причому будь-якого рівня) не має права приймати рішення про безперечне списання засобів під час виявлення порушень. При проведенні перевірки, коли виявляються певні порушення податкового законодавства, податковий працівник надсилає повідомлення про це платнику податку. Останній повинен протягом 15 днів виправити помилки і сплатити податок. Якщо платник податку цього не робить, то податківець звертається до суду. Слід зазначити, що загальні штрафи за податкові порушення у ЧР досить високі. У країні не існує такого поняття, як ліміт каси, а також проблем щодо роботи з готівкою. Тому підприємець може мати будь-яку суму готівкою на підприємстві або вдома, якщо це йому вигідно. Штраф може сплачуватися повністю готівкою.

Податкова система в ЧР побудована таким чином, що контакти між платником податку та податківцем можуть бути відсутні. Більшість підприємців середнього та малого бізнесу звітують перед податковими установами раз на рік і не знають свого податкового інспектора. Крім того, деякі підприємці не мають бухгалтера (це стосується передусім малого бізнесу), по-перше, тому що заробітна плата бухгалтера досить висока ($600-800), а по-друге, за малих оборотів мати бухгалтера недоцільно. У ЧР практично відсутні численні відрахування у різні позабюджетні та цільові фонди, у тому числі у фонд оплати праці.

Загалом в ЧР стягуються такі податки:

• податок на додану вартість;

• акцизи (на пально-мастильні матеріали, спирт, міцні алкогольні напої, пиво та тютюнові вироби);

• прибутковий податок з доходів фізичних осіб;

• прибутковий податок з доходів юридичних осіб;

• податкові відрахування у фонди;

• податок на нерухоме майно;

• шляховий податок з автомобілів;

• податок на спадщину та дарування;

• податок на передачу нерухомого майна;

• податок на охорону навколишнього середовища. Завершується фінансовий рік для платника податку складанням і поданням у податкову установу річного звіту та податкових декларацій [19].

 

ВИСНОВОК

Наприкінці літа і восени 1990 проходили переговори між представниками Чехії і Словаччини, що закінчилися підписанням конституційного акта про передачу основних повноважень республікам.

У червні 1992 відбулися загальні вибори. Рух за Демократичну Словаччину одержав більшість голосів у Словаччині, а Громадянська Демократична Партія Чехії - у чеських землях. Пропозиція РЗДС створити конфедерацію не зустріло схвалення з боку керівництва ГДП. Незважаючи на опозицію з боку більшості як чехів, так і словаків, ГДП і ДЗДС домовилися про розпуск федерації опівночі 31 грудня 1992. 17 липня 1992 Словацька національна рада проголосила суверенітет Словаччини. Президент Гавел подав у відставку. Пропозицію провести референдум по питанню про розпуск федерації було відхилено ГДП, незадоволеної тим, що громадяни Словаччини, що прийняли участь у голосуванні в червні, уже вирішили це питання за ДЗДС. У жовтні федеральні збори передали більшу частину державних повноважень республікам. 25 листопада 1992 федеральні збори ЧСФР із перевагою в три голоси прийняло Закон про припинення існування чехословацької федерації. Опівночі 31 грудня 1992 ЧСФР припинила своє існування, а її державами-спадкоємцями з 1 січня 1993 сталі Чеська Республіка (ЧР) і Словацька Республіка (СР) [14].

Перспектива швидкого розпаду єдиної держави чехів і словаків стала стимулом для прискорення роботи над новою конституцією Чеської Республіки. Вона повинна була зафіксувати зміни, що відбулися в країні після «оксамитової» революції. 16 грудня 1992, за півмісяця до закінчення терміну існування спільного зі словаками держави, чеська Національна рада ухвалила основний закон, що закріплював в ЧР парламентську систему правління. Вищим органом законодавчої влади в Чехії став двопалатний парламент, що складався з палати депутатів і сенату. Національна рада ЧР до моменту вступу конституції в дію 1 січня 1993 перетворився в нижню палату парламенту, 200 депутатів якої обираються строком на 4 роки. Верхня палата була сформована тільки в кінці 1996 р., Так як палата депутатів відкинула урядовий проект створення тимчасового сенату з чеських депутатів у Федеральному зборах. Верхня палата у складі 81 сенатора обирається строком на 6 років і кожні два роки оновлюється на 1/3.