Поняття моральності в кримінальному праві

 

Дослідження такого поняття як «моральність» неможливе без встановлення основи даного терміну - моралі. Термін «мораль з лат. moralis - моральний, від mores - звичаї) - духовно-культурний механізм регуляції поведінки особистості та соціальних груп за допомогою уявлень про належне, в яких узагальнені норми, цінності, зразки поведінки, принципи ставлення до інших індивідів та соціальних груп. Специфіка моральної свідомості формується за умов розкладу родоплемінного суспільства, виникнення складної системи опосередкованих зв’язків (політичних, економічних, соціальних та ін.), що прийшла на зміну безпосередньому характеру всіх стосунків людей у традиційній общині. Поява відносної свободи вибору, потреба в ситуаційній гнучкості поведінки й стосунків, відповідно до динамічних умов життя, робили чимдалі проблемнішим збереження, культурну трансляцію і примноження досвіду безпосередньо моралістичного ставлення людини до людини, спільноти, природи, світу. В контексті критичного осмислення реальних звичаїв людей (що свідчило про руйнацію традиційних форм моральності) складається узагальнена система уявлень про чесноти, норми поведінки, основоположні закони колективного співіснування («не убий», «не укради» та ін.).

Для даного дослідження важливим також є осмислення терміну соціальна мораль, так як моральні норми, відображаючи відносини у певному соціумі, вказують рівень моральної свідомості окремих індивідів і суспільства загалом. Так, у філософському словнику соціальних термінів дається визначення соціальної моралі. Вказується, що це усталені моральні звичаї, традиції, форми діяльності, що склалися в процесі історичного поступу чи кимось установлені і дотримання яких є необхідною умовою діяльності людей, підпорядкованої груповим, колективним, суспільним вимогам. Соціальна мораль є виявом підтримки існуючих моральних відносин, що склалися в суспільстві, або їх нехтування. Поняття «соціальної моралі» досить близько прилягає до поняття «норми поведінки», але характеризує не спосіб підтримки суспільної дисципліни, а зміст поведінки окремої людини, соціальної групи, верстви, всієї спільності згідно з досягнутим рівнем соціальної свідомості, культури, громадської відповідальності. Соціальна мораль звужує коло функціонування застарілих, засмічених негативними традиціями, звичаями, уявленнями норм поведінки і утверджує в повсякденному житті справжні норми взаємовідносин між людьми, верствами, націями, що є відображенням їх загальнолюдської суті. Соціальна мораль реалізується в суспільстві за наявності суспільно-значущих стимулів діяльності (мети, ідеалів, цінностей), взірців саме людської поведінки та морального осудження відхилень від усталених соціальних норм.

Потрібно зазначити, що захист моральності, а отже і моралі, як основи даного поняття повинен базуватися саме на охороні моральних норм усталених в цілому суспільстві. Здійснення захисту індивідуальних моральних норм, чи таких, що сповідуються певною соціальною групою може призвести до зловживань і неточностей, а тому потрібно сформувати чітку позицію держави, щодо захисту моральності, яка має знайти своє відображення у законодавчих актах держави. На сьогоднішній день нормативне регулювання питань, щодо охорони моральності знаходить свій вияв в положеннях Конституції України, Законі України «Про захист суспільної моралі» від 20 листопада 2003 року № 1296-IV , Законі України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 року № 964-IV, Указі Президента України,«Про невідкладні додаткові заходи щодо здійснення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя» від 15 березня 2002 року №258/2002 , «Про серйозні недоліки у здійсненні заходів щодо захисту моральності та утвердження здорового способу життя в суспільстві» від 4 лютого 2003 року № 74/2003, «Про першочергові заходи щодо збагачення та розвитку культури і духовності українського суспільства» від 24 листопада 2005 року № 1647/2005, в інших законах та нормативно-правові актах, які в сукупності складають правові засади України щодо захисту моральності у суспільстві.

У нормах Конституції України закріплені основні положення, які сприяють утвердженню моральних цінностей в суспільстві, виведенню їх на якісно новий рівень законодавчого регулювання. Зокрема, це стосується положень ст. 3 Конституції України, де вказується, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, ст. 11- «держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України», ст. 15 - «суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної,економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова. Цензура заборонена. Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України», положення Розділу ІІ «Права, сводоби та обов’язки людини і громадянина».

листопада 2003 року був прийнятий Закон України «Про захист суспільної моралі». Ним, зокрема, встановлювалися правові основи захисту суспільства від розповсюдження продукції, що негативно впливає на суспільну мораль. В статті 1 цього Закону під назвою «Визначення термінів» зазначається, що суспільна мораль - це система етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов’язок, совість, справедливість.

У ст. 5 Закону визначені основні напрями державного регулювання обігу інформаційної продукції, що негативно впливає на суспільну мораль. Законодавець вказує, що змістом державної політики у сфері захисту суспільної моралі є створення необхідних правових, економічних та організаційних умов, які сприяють реалізації права на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному, морально-психологічному стану населення.

Основними напрямами державного регулювання обігу інформаційної продукції, що впливає на суспільну мораль, є:

формування єдиної комплексної системи забезпечення захисту моральних засад і утвердження здорового способу життя у сфері інформаційної діяльності, освіти та культури;

недопущення пропаганди в електронних та інших засобах масової інформації культу насильства, жорстокості, поширення порнографії;

впровадження експертної оцінки відео-, аудіо-, друкованої інформації та інформації на електронних носіях, розроблення механізмів і методик віднесення її до такої, що завдає шкоди суспільній моралі;

підтримка національної культури, мистецтва, кінематографії, книговидання, поліпшення системи пропаганди кращих зразків світової літератури, культури та мистецтва;

заборона демонстрації неліцензійної аудіо-, відеопродукції на всіх національних телерадіокомпаніях;

встановлення контролю за обігом продукції, що становить загрозу суспільній моралі;

приєднання до міжнародних договорів з питання захисту суспільної моралі.

З метою реалізації та додержання вимог чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі, обігу продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру, продукції, що містить пропаганду культу насильства, жорстокості і порнографії, створюється Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі.

В ст. 3 Закону України «Про основи національної безпеки України» від 14 червня 2003 року об’єктами національної безпеки визначається «суспільство - його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси». Дана норма вказує на важливість для держави (в особі органів державної влади), охорони тих категорій цінностей, які сприятимуть духовному, естетичному і моралістичному збагаченнню її громадян.

Своєю чергою, в Указі Президента України «Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя» від 15 березня 2002 року № 258 / 2002 вказується, що виходячи з недостатності здійснюваних заходів щодо зміцнення моральних та етичних засад у суспільстві, з метою посилення захисту моралі, а також збереження вікових культурних традицій Українського народу від негативного впливу культу насильства, жорстокості, порнографії насамперед через засоби масової інформації, ліквідації наркоманії та інших ганебних явищ, які продовжують руйнувати суспільну мораль, перешкоджають реалізації конституційних прав і свобод людини, інтеграції України в європейський інформаційний, освітній та культурний простір, утвердженню здорового способу життя громадян, належному вихованню молодого покоління, створюючи все відчутнішу загрозу національній безпеці держави, гідному майбутньому народу, установити, що захист моральності, утвердження в суспільстві загальнолюдських гуманістичних цінностей, здорового способу життя, докорінне вдосконалення системи духовного, морально-етичного, патріотичного, правового, естетичного та екологічного виховання перш за все молоді та дітей, забезпечення реалізації відповідних конституційних прав і свобод людини і громадянина, захист прав та інтересів дитини, підвищення суспільного значення сім’ї, утвердження шанобливого ставлення до жінки, постійна турбота про підростаюче покоління, його виховання, широке залучення до цієї загальнонародної справи творчих спілок, органів місцевого самоврядування, всієї громадськості є на сучасному етапі одним із найпріоритетніших напрямів діяльності Кабінету Міністрів України, всіх центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, навчальних закладів, засобів масової інформації та правоохоронних органів.

Буде доречним розглянути також позиції науковців з приводу визначення таких понять як громадська мораль, громадська моральність, суспільна моральність, моральність.

В.О. Морозова в авторефераті до своєї дисертаційної роботи подає визначення громадської моралі, як сукупності суспільних відносин, які засновані на системі загальнолюдських цінностей, що визначають суспільну-корисну (позитивну) діяльність особи та відповідають панівним нормам моралі.

М.Й. Коржанський визначає громадську моральність, як суспільні відносини, що утворилися на засадах загальнолюдських цінностей (добра, істини, справедливості) та вимагають від особи певної поведінки й забороняють поведінку, яка не є відповідною до цих цінностей.

Громадська моральність, О.П. Рябчинська визначає, як систему соціальних норм (принципів, поглядів, уявлень), які виникають як безпосереднє відображення умов суспільного життя в свідомості людей у формі певних категорій, що регулюють міжособистісне спілкування то поведінку людей з метою забезпечення єдності особистісних і колективних інтересів.

Моральність, на думку В.О. Навроцького, суспільні відносини, що формуються, щоби забезпечити поведінку людей в суспільстві на основі узвичаєних правил взаємної поваги, сором’язливості, розрізнення соціального і інтимного боків життя та не афішування останнього, поваги до цінностей, сповідуваних іншими членами суспільства, виховання нового покоління в дусі поваги до моральних цінностей суспільства. На погляд автора, моральність передбачає:

    наявність правил, які визначають вимоги до поведінки людей у суспільстві, їхніх духовних і душевних характеристик;

    результат дотримання таких правил,поведінку, що не викликає почуття сорому в самого себе чи / та до навколишніх.

На мою думку, визначення запропоновані вченими заслуговують на увагу. Узагальнюючи, видається доречним виокремити такі ознаки моральності:

) це суспільні відносини;

) дані відносини формуються і розвиваються в суспільстві;

) ними забезпечується дотримання правил шанобливого ставлення одних людей до інших, сором’язливості, поваги до загальнолюдських цінностей, що утвердилися в суспільстві.

) недотримання моральнісних норм засуджується суспільством і веде до деградації особистості.

Враховуючи дані ознаки, можна сформулювати таке визначення моральності: це суспільні відносини, що формуються і розвиваються в суспільстві, задля забезпечення шанобливого ставлення одних людей до інших, сором’язливості, поваги до загальнолюдських цінностей, що утвердилися в суспільстві, недотримання яких особою призводить до громадського осуду і впливає на рівень культурного і духовного розвитку її як особистості.

Висновки до розділу 2:

Розглянувши підходи, щодо розуміння об’єкта злочину в кримінально-правової науці, а також щодо визначення поняття моральності як об’єкта кримінально-правової охорони, яке пропонувалося в різні періоди вченими криміналістів, можна вказати на такі висновки:

інститут об’єкта складу злочину в кримінально правової науці є одним з найбільш складних і дискусійних. При розробці даного інституту було сформовано ряд наукових теорій за якими обстоювалося те чи інше розуміння поняття об’єкта злочину. Це, зокрема, такі теорії як: «суб’єктивного права», «нормативного права», «теорія соціальних цінностей (благ)» та інші;

думки вчених криміналістів у цій сфері досліджень розділилися. Одні вважаю об’єктом злочину предмет, на який спрямований і з приводу якого вчинений злочин (А.В. Пашковська, В.Б. Харченко, П.С. Матишевський, Є.В. Фесенко), інші - в якості об’єкта складу злочину розглядають суспільні відносини (В.В. Сташис, В.Я. Тацій, М.І. Бажанов, М.Й. Коржанський);

дослідженням проблем об’єкта злочинів проти моральності займалися ряд науковців, такі як: А.В. Ландіна, І.О. Бандурка, Н.О. Горб П.П. Сердюк, С.П. Репецький, які також по різному формулюють своє бачення об’єкта злочину;

моральність як об’єкт кримінально-правової охорони - це суспільні відносини, що формуються і розвиваються в суспільстві, задля забезпечення шанобливого ставлення одних людей до інших, сором’язливості, поваги до загальнолюдських цінностей, що утвердилися в суспільстві, недотримання яких особою призводить до громадського осуду і впливає на рівень культурного і духовного розвитку її як особистості.