Моральність як об’єкт кримінально-правової охорони у чинному кримінальному законодавстві зарубіжних держав

Аналізуючи злочини проти моральності, видається важливим звернути увагу на досвід законодавців зарубіжних держав у даній сфері правового регулювання, а саме на норми Особливих частин кримінальних законів окремих держав. Це дало б змогу провести порівняння між чинним вітчизняним і зарубіжним законодавством щодо захисту моральності.

Зокрема, М.І. Хавронюк у своїй монографії висвітлює питання захисту моральності за кримінальним законодавством ряду країн пострадянського простору і Європи. Автор коротко характеризує деякі з них. Проаналізуємо такий зарубіжний правовий досвід на основні кримінального законодавства окремих пострадянських держав.

Розпочнемо з аналізу кримінального законодавства пострадянських країн. Так, у КК Російської Федерації злочини проти моральності компактно розміщені наприкінці глави 25 «Злочини проти здоров’я населення і громадської моральності». Крім злочинів, пов’язаних з проституцією і порнографією, це: наруга над тілами померлих і місцями їхнього поховання (ст. 244). При цьому ст. 244 містить не лише простий, як аналогічна ст. 297 КК України, а й кваліфікований склад злочину: ч. 2 цієї статті передбачає відповідальність за зазначені дії, якщо вони вчинені: а) групою осіб, групою осіб за попередньою змовою чи організованою групою; б) з мотивів національної, расової, релігійної ненависті чи ворожнечі; в) щодо скульптурного, архітектурного спорудження, присвяченому боротьбі з фашизмом чи жертвам фашизму, або місць поховання учасників боротьби з фашизмом; г) із застосуванням насильства чи погрозою його застосування. Також передбачена відповідальність за жорстоке поводження з тваринами (ст. 245).

Своєю чергою, в розділі ХІІ КК Республіки Білорусь передбачена відповідальність за склади злочинів, що посягають на громадський порядок і громадську моральність. Зокрема, захист моральності здійснюється відповідно до положень таких статей кримінального закону:

Ст. 343: Виготовлення і розповсюдження порнографічних матеріалів чи предметів порнографічного характеру. Так, ч. 1 статті законодавець вказує на виготовлення чи зберігання з метою розповсюдження або рекламування, чи розповсюдження або рекламування порнографічних матеріалів або друкованих видань, зображень, інших предметів порнографічного характеру, чи публічна демонстрація кіно- або відеофільмів порнографічного змісту А. ч. 2 передбачає відповідальність за ті ж дії, вчинені групою осіб за попередньою змовою чи організованою групою або з використанням глобальної комп’ютерної мережі Інтернет, іншої мережі електрозв’язку загального використання чи виділеної мережі електрозв’язку, розповсюдження чи рекламування завідомо неповнолітньому порнографічних матеріалів чи друкованих видань, зображень, інших предметів порнографічного характеру, здійснене особою, яка досягла вісімнадцятирічного віку, чи демонстрація цією особою завідомо неповнолітньому кіно- чи відеофільмів порнографічного характеру.

Ст. 343-1: Виготовлення і розповсюдження порнографічних матеріалів чи предметів порнографічного характеру з зображенням неповнолітнього. Відповідно встановлюється кримінальна відповідальність за виготовлення чи зберігання з метою розповсюдження або рекламування, чи розповсюдження або рекламування порнографічних матеріалів або друкованих видань, інших предметів порнографічного характеру з зображеннями завідомо неповнолітнього, або публічну демонстрацію кіно - чи відеофільмів порнографічного змісту з такими зображеннями. В ч.2 цієї статті передбачається відповідальність за ті ж дії, здійснені особою, яка раніше вчиняла злочини, передбачені чинною статтею чи частиною другою статті 343 КК Республіки Білорусь, чи групою осіб за попередньою змовою чи з використанням глобальної комп’ютерної мережі Інтернет, іншої мережі електрозв’язку загального користування чи окремої мережі електрозв’язку, з використанням завідомо неповнолітнього для виготовлення порнографічних матеріалів, друкованих видань чи інших предметів порнографічного характеру з його зображенням. А ч.3 - за дії, передбачені частинами 1 або 2 даної статті, здійсненні організованою групою, з використанням завідомо малолітнього для виготовлення порнографічних предметів, друкованих видань чи інших предметів порнографічного характеру з його зображенням.

Ст. 344: Умисне знищення чи пошкодження історико-культурних цінностей чи матеріальних об’єктів, яким може бути присвоєний статус історико-культурної цінності. Дана стаття містить санкцію за умисне знищення чи пошкодження історико-культурних цінностей або матеріальних об’єктів, що мають духовну, художню і (або) документальну цінність і відповідають одному з критеріїв відбору матеріальних об’єктів для присвоєння їм статусу історико-культурної цінності (ч.1 ст.344). Кваліфікованим видом даного злочину є здійснення його повторно, чи групою осіб, чи по відношенню до особливо цінних матеріальних історико-культурних цінностей чи особливо цінних матеріальних об’єктів, які потягнули за собою спричинення шкоди в особливо великому розмірі (ч.2 ст.344).

Ст. 345: Знищення, пошкодження чи втрата історико-культурних цінностей чи матеріальних об’єктів, яким може бути присвоєно статус історико-культурної цінності, з необережності. У цій статті передбачається відповідальність за знищення, пошкодження історико-культурних цінностей чи матеріальних об’єктів, що мають виняткові духовну, художню і (або) документальну цінність і відповідають одному з критеріїв відбору матеріальних об’єктів для присвоєння йому статусу історико-культурної цінності, знищення з необережності, чи їх втрата внаслідок неналежного зберігання, які потягнули за собою спричинення шкоди в великому розмірі. В ч.2 вказується на вчинення тих же дії, вчинених по відношенню до особливо цінних матеріальних історико-культурних цінностей або особливо цінних матеріальних об’єктів чи тих, які потягнули за собою спричинення шкоди в особливо великому розмірі

Ст. 346: Наруга над історико-культурними цінностями. Відповідальність за наругу над історико-культурними цінностями може наставати лише за відсутності ознак злочину, передбаченого статтею 344 чинного КК Республіки Білорусь. Ч.2 цієї статті передбачає відповідальність за ті ж дії, здійснені по відношенню до особливо цінних матеріальних історико-культурних цінностей, чи наруга над пам’ятниками захисникам Вітчизни при відсутності ознак злочину, передбаченого вищевказаної статті 344.

Ст. 347: Наруга над трупом чи могилою. Відповідно до цієї статті особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності за вчинення наруги над трупом чи могилою, чи за викрадення трупа, чи викрадення предметів, які знаходяться в захороненні. Особа також притягається до кримінальної відповідальності за ті ж дії, вчинені по відношенню до братської могили чи могили захисника Вітчизни (ч.2).

Ст. 348: Незаконне вилучення органів чи тканин від неживого донора. Кваліфікованим видом даного злочину є вчинення його з корисливих мотивів.

Наступним розглянемо кримінальне законодавство Латвійської Республіки. Так, деякі злочинні діяння, що посягають на моральність, включені до глав XVI «Злочинні діяння проти моральності і статевої недоторканості» і ХХ «Злочинні діяння проти громадської безпеки і громадського порядку», натомість КК Литовської Республіки містить дві окремі глави XLIV «Злочини і кримінальні проступки проти моральності», і XLV «Злочини і кримінальні проступки проти пам’яті померлих». Зокрема, передбачена відповідальність за:

незаконне взяття останків померлого; знущання чи наругу над ними;

незаконне розкопування могили; її зруйнування;

вчинення на кладовищі акту вандалізму (кваліфікуючою ознакою такого діяння є вчинення його за расовими, національними чи релігійними мотивами);

порушення церемонії похорон з метою знущання над померлим;

розголошення неправдивих домислів про померлого (ст. ст. 311-313).

Крім того, у КК Литовської Республіки є глава XXV «Злочини та кримінальні проступки проти рівноправності особи і свободи совісті», якою встановлена відповідальність, зокрема, за збудження ворожнечі проти осіб через їх релігію (ст. 170) і за перешкоджання здійсненню релігійних обрядів (ст. 171).

КК Естонської Республіки виділяє в окремий розділ 9 глави 9 злочинні діяння проти померлих, включаючи до них: наругу над трупом - розчленування трупу людини, залишення його без захоронення, інше поводження з ним, яке не відповідає загальновизнаним звичаям, або крадіжка трупа (ст. 148), осквернення пам’яті померлого - перешкоджання похоронній чи поминальній церемонії, розорення могил тощо (ст. 149); незаконне вилучення пересадочного матеріалу у трупа - вилучення такого матеріалу правомочною особою з метою трансплантації, якщо людиною за життя було накладено арешт на таку дію (ст.150).

Наступною групою держав, кримінальне законодавство яких підлягає дослідженню, є окремі високорозвинені європейські держави (в тому числі, члени Європейського Союзу). Так, в КК Голландії передбачена відповідальність за такі злочини проти моральності: закопування, спалення, знищення, приховування, викрадення тіла померлого з метою перешкодити встановленню факту або причини смерті чи народження мертвого плоду (ст. 151); вислання адресату без його прохання предмета чи зображення, що ображає благопристойність (ст. 240), - а до проступків - оголення у будь-якому місці, крім місця, визначеного муніципальною радою як придатного для відпочинку нудистів (ст. 430-а).

Своєю чергою, у КК Республіки Італія є розділ ІХ «Злочини проти громадської моральності і добрих вдач», який включає тільки одну главу ІІ - «Посягання на почуття сором’язливості та на статеву честь». Цією главою встановлена відповідальність за: безсоромні дії у публічному місці (ст. 527); опублікування безсоромних творів і безсоромні видовища (ст.528).

У КК Республіки Албанія до злочинів проти моральності (статті 113-118, глава VIII розділу II Спеціальної частини) відносять: проституцію, сутенерство, використання приміщень для проституції; гомосексуальні дії вчинені із застосуванням насильства щодо неповнолітніх або осіб, які не здатні захистити себе; порнографію; опоганення могил.

У Главі ХХV Кримінального кодексу Республіки Польща. передбачена кримінальна відповідальність за злочини проти сексуальної свободи і моральності. Зокрема, виділено такі склади злочинів:

П. 1 ст. 202: підлягає покаранню особа, яка публічно демонструє предмети порнографічного змісту таким способом, в результаті використання якого вони сприймаються особою всупереч її волі. Відповідно п. 2 ст.202 передбачає відповідальність за демонстрацію предметів порнографічного змісту малолітньому молодше 15 років, чи привчання його до предметів, маючих такий характер.

П. 3 ст. 202: у цій статті законодавець вказує на виготовлення з метою розповсюдження чи ввезення або розповсюдження предметів порнографічного змісту за участю малолітнього молодше 15 років чи з застосуванням насильства чи з використанням тварини.

Ст. 203 вказує на кримінальну відповідальність особи, яка шляхом насильства, протизаконної погрози, обману, чи використовуючи залежного чи критичного стану особи доводить її до заняття проституцією.

П. 1 ст. 204 - у даній статті вказується на спонукання однією особою іншої до заняття проституцією з метою отримання майнової вигоди, чи для полегшення в отримані такої вигоди.

Також в даному нормативно-правовому акті передбачена відповідальність за злочини, що посягають на свободу совісті і віросповідання (Глава XXIV). Хоча цей розділ і не регулює питання відповідальності за суспільно небезпечні діяння, що прямо посягають на моральність, проте склади злочинів, що тут передбачені, порушують моральні норми, уставлені в цивілізованому суспільстві, серед яких такі:

ст. 194 вказує на заборону обмеження особи в її правах в зв’язку з її приналежністю до віросповідання чи з приналежністю до якого-небудь віросповідання;

п. 1 ст. 195 передбачає відповідальність за перешкоджання публічному здійсненню релігійного акту церкви або іншого віросповідуючого об’єднання, маючого врегульований правовий стан;

ст. 196 передбачається відповідальність для особи яка ображає релігійні почуття інших осіб, публічно ображаючи предмети релігійного вшанування чи місце, приготоване для публічного виконання релігійних обрядів.

Також варто звернути увагу на склад злочину передбаченого в Розділі «Злочини проти сім’ї і опіки». Так, в ст. 208 передбачена відповідальність за споювання малолітнього, доставляння йому алкогольних напоїв, сприяння в їх споживанні чи спонукання до вживання таких напоїв. Об’єктивна сторона даного діяння містить багато спільних ознак об’єктивної сторони злочину передбаченого ст. 304 КК України «Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність», а тому можна зробити висновок, що дане діяння також посягає на моральність.

Порівнюючи норми зарубіжного кримінального законодавства і співставляючи їх з відповідними нормами КК України досить цікаво буде проаналізувати кримінально-правові норми у сфері захисту моральності країни з відмінними правовими традиціями, а саме Республіки Сан-Марино. Так, у кримінальному законі цієї держави злочинам проти моральності присвячена окрема глава ІІІ.

Значна увага у цій главі присвячена злочинам проти моральності у сфері нормального укладу статевого життя. Це злочини передбачені статтями:

Ст. 268: Торгівля живим товаром для зайняття проституцією. Дана норма передбачає відповідальність за торгівлю людьми для заняття проституцією за кордоном. Кваліфікованими видами цього складу злочину є здійснення особою злочинної діяльності спільно з організаціями діючими на території різних держав (ч. 2 ст. 268), з використанням погрози, насильства чи обману чи здійсненням насильницького викрадення людини (ч. 3 ст. 268).

Ст. 269: Спонукання до заняття проституцією. Кваліфікованими видами даного злочину є вчинення його з використанням насильства, погрози чи обману, з використанням неповнолітнього, чи хворої особи, або особи з психічними розладами. (ч. 2 ст. 269).

Ст. 270: Утримання домів для зайняття проституцією. Згідно цієї норми особа підлягає кримінальній відповідальності, якщо вона є власником дому для зайняття проституцією чи надає нерухомість для використання в таких цілях.

Ст. 271: Експлуатація проституції. Під цією нормою розуміється експлуатація однією особою іншої для заняття проституцією або сприяння у занятті проституцією.

Ст. 272: Пособництво в проституції. Так, підлягає кримінальній відповідальності особа, яка тим чи іншим чином здійснює пособництво в занятті проституцією, щоб задовольнити статевий потяг іншої особи;

Відповідно до статті 273 КК Сан-Марино до осіб які займаються проституцією як ремеслом застосовується висилка за межі Республіки Сан-Марино.

Ст. 274: Здійснення статевого акту між особами однієї статті. Будь-яка особа, яка, як правило, здійснює статевий акт з особою однієї з собою статі, підлягає покаранню, якщо дане діяння призводить до громадського скандалу. Потрібно відзначити, що чинний КК України не криміналізує дане діяння.

Ст. 275: Непристойні дії і представлення. Відповідно до цієї статті, особа підлягає покаранню, якщо вона своїми діями ображає сексуальну сором’язливість інших осіб. Кваліфікованим видом даного злочину є здійсненню його через засоби громадської комунікації.

Ст. 276: Інші посягання на мораль. У даній статті вказується на використання громадських комунікацій розрахованих на необмежену кількість людей для обнародування дій чи предметів, які - враховуючи особливу чутливість малолітніх, не досягнувши малолітнього віку - підходять для пропагування насильства, жорстокості, хуліганства, сексуальної розбещеності, чи загалом підходять для образи цими діями почуттів єдності сім’ї.

Ст. 277: Позбавлення прав на батьківську владу і опікунство. В даній статті зазначається, що якщо злочини передбачені статтями 268, 269, 272 і 274 чинного кодексу здійснюються батьками, усиновителями чи опікунами в шкоду власному сину чи особі над якою здійснюється опікунство до них застосовується разом з іншими покараннями, передбаченими цими статтями також позбавлення батьківських прав і опікунства;

Ст. 278: Акти сутенерства, скандальної проституції. Відповідно до цієї статті такими визнаються:

а) здійснення статевого акту шляхом вимоги, пропозиції або під дією відповідних манер поведінки, чи провокаційних жестів в громадському місці, відкритому для публіки, або в іншому місці, де збираються люди, пропонують іншій особі;

б) пропозиція свої послуги стосовно занять проституцією або послуг іншої особи і прохання вступити в статевий зв'язок з особою, що займається проституцією з використанням засобів громадської комунікації;

в) виставляння себе напоказ в громадському місці, чи в місці відкритому для публіки з метою підібрати собі клієнтів чи зустрітися з ними користуючись засобами громадської комунікації;

г) Заняття проституцією особою у власному будинку, влаштовування скандалів особам, з якими спільно проживаючим з нею, чи сусідам.

Ст. 279: Терпимість проституції в публічних місцях. Під терпимістю проституції розуміється проявляння терпимості до заняття однією або декількома особами проституцією особою яка має у власності жиле приміщення, дім з обстановкою, пансіон, клуб, приміщення для танців, місце для публічних видовищ чи інше приміщення, відкрите для публіки і в яких дане заняття здійснюється.

Також КК Республіки Сан-Марино чітко регламентує порушення у сфері розповсюдження алкогольних напоїв. Зокрема встановлюється відповідальність за:

виготовлення, ввезення на територію Республіки Сан-Марино, розповсюдження чи зберігання з метою розповсюдження спирту, лікеру для алкогольних напоїв, чи алкогольних напоїв,без дозволу влади чи з недотриманням інструкцій заводу-виробника (ч. 1 cт. 280).

здійснення керівництва публічними закладами торгівлі, продаж, доручання продати, або згода продати алкогольні напої в невідповідний для продажу час (ч.2cт. 280);

продаж алкогольних напоїв особі, яка знаходиться в стані явного сп’яніння (ч. 3 cт. 280).

Ст. 281 встановлює відповідальність за зловживання наркотичного засобами, зловживання спиртними напоями, участь в азартних іграх. У цій статті вказано, що підлягають покаранню особи, що були затримані в громадському місці, відкритому для публіки, чи в приватних клубах в стані тяжкого психічного розладу, яке виникло в наслідок зловживання наркотичними засобами: в стані явного сп’яніння; в момент участі в азартній грі.

До злочинів проти моральності також віднесено:

Ст. 282: Непристойні дії, непристойні речі, погане поводження з тваринами. Зокрема, вказується на:

здійснення дій, що суперечать суспільній моралі

непристойне висловлювання в суспільному місці, відкритому для публіки, або в місці, де публіка може це побачити, або почути;

погане поводження з тваринами, здійснення над ними експериментів, що викликають відразу, чи без необхідності знищення тварин;

Кваліфікованим вадом даного злочину опис, ілюстрація, представлення чи відтворення дії, що вказані в попередніх пунктах з використаням засобів масової комунікації.

Ст. 283: Жебрацтво. У цій статті передбачається відповідальність за:

заняття особою жебрацтвом як ремеслом;

заохочення чи керування жебрацькою організацією;

спонукання до жебрацтва неповнолітніх, не досягнувших вісімнадцятирічного віку, чи недієздатної особи, або взяття зобов’язання в даних осіб це здійснювати;

демонстративне бідняцтво.

В Розділі ІІ Кримінального кодексу Республіки Сан - Марино передбачена відповідальність за здійснення злочинних посягань проти релігії, порушення порядку здійснення поховань чи інших релігійних обрядів, а також шанобливого ставлення до померлих. Зокрема, це такі склади злочинів:

Ст. 260: глум над релігією (осквернення символів будь-якої релігії, осквернення предметів культу або поклоніння а публічне висміювання культових дій, осквернення честі або престижу священика при виконанні ним своїх функцій чи з причини виконання ним своїх функцій, осквернення мощей святих Сан-Марино).

Ст. 261: порушення релігійної свободи (перешкоджання шляхом насильства або погрози іншій особі сповідувати релігію, пропагувати або брати участь в публічному культі віросповідання або в приватному віросповіданні).

Ст. 262: порушення богослужіння (перешкоджання проведенню або виконанню функцій церемоній чи релігійних процесій, які проводяться з участю священика).

Ряд статей КК Республіки Сан-Марино встановлює відповідальність за неналежне поводження з померлим тілом і порушенням процесу поховання:

Ст. 263 вказує на глум над трупом. В даній статті вказується на відповідальність особи, що глумиться над трупом, переміщує його або розкидає його частини. Ст. 264 передбачає відповідальність за пошкодження, знищення або викрадення трупа.

Ст. 265: порушення поховань. Під порушенням поховань розуміється порушення особою цілісності могили, захоронення, або урни з прахом

Ст. 266: порушення процесу поховання (здійснення порушення процесу поховання або похоронної служби). Кваліфікованим видом даного злочину здійснення його з використанням насильства чи погрози.

Ст. 267. Богохульство і тяжке осквернення покійного (висловлювання публічних образ щодо померлих, здійснення публічного богохульства).

Отже, вочевидь, що у всіх проаналізованих кримінальних законах зарубіжних держав моральність забезпечується кримінально-правовою охороною.

Висновки до розділу 1.

Проаналізувавши злочини проти моральності у пам’ятках українського права, можна відзначити, що:

відповідальність за злочини, що посягали на моральність було передбачена ще в пам’ятках права Київської Русі (Руська Правда, русько-візантійські договори 911, 944 і 971 pоків). Хоча їхні положення і не були об’єднані під одним розділом, все ж, видається зрозумілим,що здійснення посягань проти статевої свободи і статевої етики, церкви, сім’ї обов’язково значною мірою підривало моральний фундамент суспільства, призводило до нехтування моральних норм, які споконвіків формувалися між людьми і утвердилися в нормах звичаєвого права;

в період входження українських земель до складу Великого князівства Литовського і Речі Посполитої злочини проти моральності набула ознак системи, підтвердженням цього є значна частина норм, що передбачали відповідальність за злочини проти моральності вже в окремих главах Литовський Статутів - кодифікованих джерел тогочасного права;

протягом тривалого часу в різних законодавчих актах (Укладення про покарання кримінальні та виправні 1845 року, 1903 року, Кримінальні кодекси УРСР 1922, 1927, 1960 років тощо) система злочинів проти моральності багаторазово змінювалася і доповнювалася. Цьому сприяв розвиток суспільства. Наслідком цієї еволюції став КК України 2001 року, який теж містить норми про відповідальність за злочини проти моралі (розділ ХІІ «Злочини проти громадського порядку та моральності»).

Проаналізувавши кримінальні закони окремих зарубіжних держав в частині норм, що передбачають відповідальність зо злочинні посягання на моральність, можна дійти до наступних висновків:

склади злочинів, що містяться в Особливих частинах КК окремих держав пострадянського простору (Російської Федерації, Республіки Білорусь, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки) у сфері захисту моральності у переважній більшості є практично аналогічними з нормами КК України, що зумовлено спільним входженням цих держав в Союз Радянських Соціалістичних Республік, а отже і наявністю спільної нормативно-правової бази в той час, яка з отриманням цими країнами незалежності стало основою для розробки вітчизняних законодавств;

у кримінальних законах розвинених держав Європи по різному здійснюється забезпечення захисту моральності. В одних злочини проти моральності виділені в окремий розділ, як от в КК Республіки Італія, в інших - ці склади злочинів входять у сукупності до розділів, які поряд з нормами щодо захисту моральності містять норми щодо захисту релігії, повноцінного здійснення батьківських обов’язків, захисту особи від протиправних посягань у сфері статевих стосунків (КК Республіки Польща);

КК Республіки Сан-Марино, як держави з відмінними правовими традиціями, містить досить чітко врегулювань систему протиправних посягань у сфері моральності з жорсткою системою покарань за їх вчинення. Особливостями кримінального законодавства даної держави у сфері захисту моральності є такі:

а) чітке розмежування складів злочинів по розділах Особливої частини КК в залежності від сфери в якій здійснюється посягання;

б) приділення значної уваги злочинам проти моральності у сфері нормального укладу статевого життя, а також щодо забезпечення релігійної свободи населення.