Рівень життя та показники, що його визначають. Крива Лоренца

Для будь - якої держави велике значення має не тільки ринок праці, його зміст та механізм функціонування, а також рівень життя населення та показники, що його визначають.

Кінцевою метою функціонування суспільного виробництва є створення умов для життєдіяльності людей та досягнення певного рівня їхнього життя. Наукове осмислення категорії „рівень життя“ почалося у XVII ст. і збігалося з періодом зародження політичної економії.

Рівень життя – це досягнутий рівень задоволення матеріальних, духовних, соціальних та екологічних потреб людини або сім'ї (умови праці, освіти, охорони здоров'я, якості харчування, якості житла, довкілля), а також соціальних прошарків і груп.

Визначення рівня життя у вітчизняній науці відображають дві позиції:

- вузьке розуміння категорії, тобто фактичне ототожнення рівня життя і досягнутого обсягу споживання матеріальних та духовних благ і послуг;

- широке – як комплекс взаємопов'язаних соціально-економічних факторів, що забезпечують процес життєдіяльності людини.

На рівень життя впливають історичні, географічні, національно-традиційні та інші умови життєдіяльності люди­ни чи людської спільноти. Однак вирішальними факторами є соціально-економічні, зокрема такі як:

- реальні грошові доходи;

- обсяг і структура споживання;

- забезпеченість роботою (зайнятість) та умови праці;

- тривалість робочого дня і вільного часу;

- інтенсивність праці;

- житлові та побутові умови;

- рівень освіти і культури;

- система охорони здоров'я і фізичної культури;

- система соціального забезпечення;

- піклування суспільства про дітей та материнство;

- раціональне використання вільного часу.

Щодо забезпечення головних параметрів рівня життя і нормальної життєдіяльності людини, то воно залежить від соціально-економічної структури суспільства.

Історично і дотепер існують дві моделі забезпечення рівня життя населення.

Перша ґрунтується на принципі, згідно з яким сама людина має дбати про власний та родинний добробут через свої доходи.

Друга надає перевагу державі у забезпечені гідного рівня життя, що передбачає активну соціальну політику і систему створення та розподілу загальнонаціонального соціального фонду.

На практиці жодна з цих моделей не існує у чистому вигляді.

Для визначення рівня життя у 1990 p. OOH запропонувала такий показник, як індекс людського розвитку (ІЛР), який щорічно подають до цієї організації понад 80 країн світу, у тому числі й Україна. Методика обчислення ІЛР базується на трьох показниках: довголіття, рівень освіти, рівень доходів, які враховують 32 фактори.

За оцінками спеціалістів СРСР за рівнем життя перебувала у 1990 р. на 42-му місці у світі. Україна у 1992 р. мала такі по­казники рівня життя: очікуване довголіття - 69,4 роки, доросла грамотність - 95%, реальний ВВП на душу населення на рік -5010 дол., та займала 54-те місце серед країн, що подають по­казник ІЛР до ООН. У 1998 р. ці показники, відповідно, були такими: 69,1 рік; 99,6 %; 3194 дол. і займала 78-е місце. В цілому за   1991 – 2000 pp. рівень життя населення знизився майже у 6 разів.

Велике значення також мають такі показники як умови та якість життя населення.

Умови життя – безпосередні обставини життєдіяльності населення – зайнятість населення, оплата праці, доходи, характеристика житла, майнова забезпеченість сімей, розвиток соціальних виплат, розвиток галузей соціальної сфери.

Якість життя – це поняття, яке характеризує, з одного боку, тривалість життя, а з іншого – рівень фізичного і психічного здоров'я.

Показник ІЛР дає лише загальне уявлення про рівень життя, він не відображає диференціацію сімей за доходами, не містить таких даних, як психологічний фактор, задоволення способом життя, тіньовий і кримінальний доходи, поділ людей за статево-віковою ознакою тощо.

Для визначення ступеня нерівності доходів використовують криву Макса Лоренца, американського економіста, статистика. Нерівність доходів існує в усіх країнах. Вона зумовлена різними розумовими та фізичними здібностями, розбіжністю в оплаті праці, різним складом родин, професійною підготовкою людей, володінням власністю (землею, капіталом, нерухомістю, цінними паперами), везінням, удачею, ризиком, особистими зв'язками.

Причини, що обумовлюють диференціацію доходів, такі:

- необхідність збереження мотивів для праці (диференціація заробітної плати),

- мотиви для одержання освіти.

Крива Лоренца - крива, яка ілюструє фактичний розподіл доходів у суспільстві й дає наочне уявлення про його відхилення від лінії абсолютної рівності у розподілі доходів і ступінь нерівності їх розподілу (рис. 9.7).

Величина ступеня нерівності вимірюється коефіцієнтом Джині.

Коефіцієнт Джині – макроекономічний показник, що характеризує диференціацію грошових доходів населення у вигляді ступеня відхилення фактичного розподілу доходів від абсолютно рівного їх розподілу між громадянами країни. Має значення від 0 (абсолютна рівність) до 100 (весь дохід одного отримувача - абсолютна нерівність).

На рис. 8.7 по осі абсцис відкладено кількість сімей (у відсотках), по осі ординат – їх доход (теж у відсотках). Причому на осі абсцис зліва – найбідніші сім'ї, а справа – найбагатші; на осі ординат внизу – доход найбідніших сімей, а вверху -найбагатших. Абсолютна рівність розподілу представлена бісектрисою АО, тобто певна частина сімей (наприклад 20%) одержує відповідний відсоток доходу (20%).

                                                                            А

Відсоток  100

доходу, %

                 80 абсолютна рівність

                  60

 

                  40                                                 ступінь нерівності доходу

                                                                                            (Крива Лоренца)

                  20

         

                     0   20  40  60  80 100 відсоток сімей, %

Рис. 9.7. Крива Лоренца

 

Крива Лоренца, яка показує фактичний розподіл доходів, будується за реальними даними. Згідно з ситуацією яка приведена на (рис. 9.7), 40% найбідніших сімей одержують 8% доходу, 70% сімей – 20% доходу, 95% сімей – 60% доходу. Можна, зокрема, визначити і доход 15% найбагатших сімей, він складає 40 від усього доходу.

Область між лінією абсолютної рівності та кривою Лоренца вказує на ступінь нерівності у розподілі доходів. Чим більшою є ця область, тим більша нерівність розподілу доходів у суспільстві. Чим ближче крива Лоренца до прямої лінії абсолютної рівності, тим більша рівність сімей за рівнем доходів.

За фактичного розподілу доходів отримуємо криву Лоренца, яка відхиляється праворуч від бісектриси.