Оповіщення та інформування населення про загрозу та виникнення НС

 

В разі загрози або виникнення НС створені регіональні (внутрішньо обласні) системи з централізованого оперативного оповіщення та інформування населення.

Залежно від характеру НС і заходів, які належить невідкладно вжити, оповіщення та інформування населення здійснюється цілодобово оперативним черговим пункту управління начальника цивільного захисту (далі – ЦЗ) відповідного регіону.

В населених пунктах, де відсутнє вищезазначене цілодобове чергування, їх функції з оповіщення в разі виникнення НС покладено на чергових відповідних органів внутрішніх справ.

З метою оповіщення населення дистанційно включаються електросирени, мережі радіомовлення всіх діапазонів частот та видів модуляції і телебачення незалежно від форм власності.

Передумовою одержання населенням сигналу оповіщення чи термінової інформації від територіальних органів управління ЦЗ є подача на початку повідомлення про подію, що сталася, уривчастого звуку електросирени (наявної на відповідній території, а також у запису мережею радіомовлення).

Це звучання означає: "Увага всім!", що привертає увагу населення, до абонентських радіоточок, радіо і телеприймачів.

Тексти і звернення до населення озвучують на державній мові і мові, якою розмовляє більшість населення в регіоні.

Крім централізованого оповіщення та інформування населення про загрозу або виникнення НС існують і локальні та спеціальні системи оповіщення. Так, на трасі транспортування аміаку акціонерного товариства відкритого типу "Трансаміак" Тольятті - Одеса, уздовж магістральних і відвідних трубопроводів транспортування газу та нафти за рахунок їх власників створені спеціальні системи оповіщення населення, яке знаходиться в зоні можливого ураження. Ці системи підключені до відповідних регіональних систем централізованого оповіщення.

На радіаційних, хімічних і вибухонебезпечних підприємствах додатково створені локальні системи виявлення загрози виникнення НС та оповіщення населення, що проживає в зонах можливого ураження.

На випадок НС безпосередньо на потенційно небезпечних об'єктах за рахунок цих об'єктів, незалежно від форм власності і господарювання, створюються локальні або об'єктові системи оповіщення про загрозу чи виникнення НС, в першу чергу дитячих, навчальних, медичних закладів, що знаходяться в межах зони можливого ураження, організацій і населення. Ці системи можуть також включатися в регіональну систему оповіщення.

Оповіщення та інформування населення здійснюється і пересувними пунктами оповіщення, автомобілями (обладнаними гучномовцями) Міністерства внутрішніх справ (далі – МВС) та через подвірний обхід представниками МНС, МВС і місцевих органів виконавчої влади.

 

Радіаційні аварії

Будь-яка незапланована подія, яка виникла на енергетичному, транспортно-енергетичному, дослідницькому чи промисловому атомному реакторі і стала причиною втрати регулюючого контролю над джерелом іонізуючого випромінювання та/чи реального (або потенційного) опромінення людей, кваліфікується як радіаційна аварія незалежно від причин і масштабів цієї аварії.

Під визначення радіаційної аварії підпадає широкий спектр таких подій, як крадіжки чи втрати поодиноких закритих джерел гамма-випромінювання, неконтрольовані розгерметизації джерел, що містять гамма-, бета- і альфа-випромінювачі, включаючи радіонуклідні нейтронні джерела.

Масштаб радіаційної аварії визначається розміром територій, а також чисельністю персоналу і населення, які втягнені до неї. За своїм масштабом радіаційні аварії поділяються на два великих класи: промислові і комунальні.

До класу промислових відносяться такі радіаційні аварії, наслідки яких не поширюються за межі територій виробничих приміщень і проммайданчика об'єкта, а аварійне опромінювання може отримувати лише персонал.

До класу комунальних відносяться радіаційні аварії, наслідки яких не обмежуються приміщеннями об'єкта і його проммайданчиком, а поширюються на оточуючі території, де проживає населення. Останнє стає, таким чином, об'єктом реального чи потенційного аварійного опромінювання.

За масштабом комунальні радіаційні аварії більш детально поділяються на локальні, регіональні і глобальні. Глобальна радіаційна аварія може бути і транскордонною.

Основними уражальними чинниками при радіаційних аваріях є радіаційний вплив (аварійне опромінення) на організм людини і радіоактивне забруднення (навколишнього середовища) продуктів харчування, питної води, сільськогосподарської сировини і сільгоспугідь, об‘єктів довкілля (повітря, води, грунту, рослин тощо).

У розвитку комунальних радіаційних аварій, подібної аварії на Чорнобильській атомній електростанції, виділяють три основних часових фази їх розвитку:

- період ранньої фази тривалістю від декількох годин до одного - двох місяців після початку аварії. У цій фазі можливе зовнішнє і внутрішнє опромінення населення за рахунок присутності у навколишньому середовищі короткоживичих радіонуклідів, включаючи благородні гази і викидів радіоізотопів йоду. Зовнішнє опромінення - від радіоактивної хмари аварійного джерела (установки), від шлейфу випадінь з радіоактивної хмари, а також поверхневе забруднення радіонуклідами шкіри, одягу, інших поверхонь. Внутрішнє опромінення шляхом вдихання радіонуклідів, які містяться у шлейфі і за рахунок надходження радіоізотопів йоду інгаляційно і з продуктами харчування та питною водою (перорально);

- середня фаза аварії починається через один - два місяці і завершується через 1 - 2 роки після її початку. На цій фазі аварії основними джерелами внутрішнього опромінення є радіоізотопи цезія (134Cs, 138Cs і 137Cs) і стронція (80Sr, 90Sr), які надходили з продуктами харчування, що вироблені на радіоактивно забруднених територіях. До кінця середньої фази основним джерелом зовнішнього гамма-випромінювання були випадіння 134Cs, 137Cs на грунт, а внутрішнього - 134Cs, 137Cs і 90Sr в продуктах харчування;

- пізня фаза починається через 1 - 2 роки після початку аварії. У цій фазі основним джерелом зовнішнього опромінення є 137Cs у випадах на грунт, а внутрішнього - 137Cs і 90Sr в продуктах харчування, які виробляються на забруднених цими радіонуклідами територіях.

Протирадіаційний захист населення в умовах радіаційної аварії базується на системі протирадіаційних заходів (контрзаходів), які практично завжди є втручанням в нормальну життєдіяльність людей, а також у сферу нормального соціально-побутового, господарського і культурного функціонування територій.

У залежності від масштабів і фаз радіаційної аварії, а також від рівнів прогнозних аварійних доз опромінення контрзаходи умовно поділяються на термінові, невідкладні і довгострокові.

Акцентуємо увагу тільки на основних термінових і невідкладних контрзаходах.

До основних та найбільш ефективних термінових і невідкладних протирадіаційних захисних заходів на початковій фазі аварії є:

- укриття населення;

- обмеження у режимі поведінки (обмеження часу перебування на відкритому повітрі);

- евакуація;

- фармакологічна профілактика опромінення щитовидної залози радіоактивними ізотопами йоду з допомогою препаратів стабільного йоду (йодна профілактика).

Основою для прийняття рішення стосовно доцільності (недоцільності) проведення того чи іншого контрзаходу є оцінка і порівняння збитку, завданого втручанням, викликаним даним контрзаходом, з користю для здоров'я, за рахунок дози, відвернутої цим втручанням (для яких вводяться рівні виправданості та безумовної виправданості, які приведені в таблиці 1)

Таблиця 1

Найнижчі межі виправданості та рівні безумовної виправданості для проведення контрзаходів

Контрзахід	Відвернута доза за перші 2 тижні після аварії
	Межі виправданості			Рівні безумовної виправданності
	мЗв	мГр		мЗв	мГр
	На все тіло	На щитовидну залозу	На шкіру	На все тіло	На щитовидну залозу	На шкіру
Укриття	5	50	100	50	300	500
Евакуація	50	300	500	500	1000	3000
Йодна профілактика
Діти	-	50	-	-	200	-
Дорослі	-	200	-	-	500	-
Обмеження перебування на відкритому повітрі
Діти	1	20	50	10	100	300
Дорослі	2	100	200	20	300	1000

 

Згідно з положеннями "Норми радіаційної безпеки України (НРБУ – 97)" межі виправданості та рівні безумовної виправданості для основних контрзаходів (наприкладі укриття) трактуються як:

(а) Укриття населення в будинках чи спеціальних спорудах (в основному, цегляних, бетонних, товстостінних) має за мету запобігання передусім дозам зовнішнього опромінення, а при відповідній герметизації - і внутрішнього опромінення, пов'язаного з інгаляційним надходженням радіойоду, а також випадінням газоаерозолей на відкриті ділянки шкіри. При цьому, якщо відвернута при такій акції доза на все тіло, щитовидну залозу та шкіру виявиться меншою за 5 мЗв, 50 мГр та 100 мГр відповідно, то особа, яка відповідає за прийняття рішення про проведення укриття населення, має всі підстави відмовитися від введення цього досить дискомфортного заходу.

(б) З іншої сторони, якщо дозиметричні розрахунки показують, що укриття може забезпечити відвернення доз на все тіло, щитовидну залозу та шкіру, що досягають (і навіть перевищуючих) 50 мЗв, 300 і 500 мГр відповідно, то введення такого контрзаходу не тільки доцільне, але і, чим швидше вона буде застосована, тим більшого ефекту вдасться досягти.