На час зупинення експлуатації підприємства або устаткування органом державного нагляду або службою охорони праці

а) працівника відправляють в відпустку за власний рахунок;

б) працівника відправляють в чергову відпустку;

в) працівника переводять на інше підприємство чи організацію;

г) за працівником зберігається місце роботи, а час простою оплачується з розрахунку середнього заробітку;

д) за працівником не зберігається місце роботи, а час простою оплачується з розрахунку середнього заробітку;

е) за працівником зберігається місце роботи, а час простою не оплачується;

 

 

а) 26 годин на тиждень;

б) 24 години на місяць;

в) 36 годин на місяць;

г) 36 годин на тиждень;

д) 30 годин на тиждень;

е) 24 години на тиждень;

91. Тривалість робочого часу для неповнолітніх у віці від 14 до 15 років, які працюють у період канікул становить:

а) 26 годин на тиждень;

б) 24 години на місяць;

в) 36 годин на місяць;

г) 36 годин на тиждень;

д) 30 годин на тиждень;

е) 24 години на тиждень;

92. Щорічна відпустка неповнолітнім працівникам надається тривалістю:

а) тривалістю 35 календарних днів в зручний для працівника час;

б) тривалістю 35 календарних днів і обов’язково влітку;

в) тривалістю 24 календарні дні і обов’язково влітку;

г) тривалістю один місяць і обов’язково влітку;

д) тривалістю один місяць в зручний для працівника час;

е) тривалістю 24 календарні дні в для працівника зручний час;

 

93. Характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на опорно – руховий апарат і функціональні системи організму, що забезпечують його діяльність називається:

а) охорона праці;

б) трудова діяльність;

в) оплата праці;

г) монотонність праці;

д) напруженість праці;

е) важкість праці;

94. Характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на переважно на центральну нервову систему, органів чуттів, емоційну сферу працівника називається:

а) охорона праці;

б) трудова діяльність;

в) оплата праці;

г) монотонність праці;

д) напруженість праці;

е) важкість праці;

95. Наукова організація праці:

а) досліджує знаряддя праці, розробляє та дає рекомендації щодо їх конструювання, виготовлення та експлуатації з метою забезпечення необхідної зручності, збереження сили, працездатності та здоров’я працівників;

 б) досліджує трудовий процес, на підставі чого розробляє та впроваджує в практику такі його системи, при яких забезпечується максимальна продуктивність праці, створюються умови для збереження здоров’я працівника, збільшується період їх трудової діяльності;

в) відображає переважне навантаження на переважно на центральну нервову систему, органів чуттів, емоційну сферу працівника;

г) встановлює залежність умов та результатів праці від архітектурного, конструктивного та художнього вирішення знарядь праці, робочих місць, дільниць, цехів, санітарно – побутових та інших допоміжних приміщень – всього, що оточує людину на виробництві;

д)відображає переважне навантаження на переважно на центральну нервову систему, органів чуттів, емоційну сферу працівника;

е) вивчає взаємодію людини з технікою і встановлює функціональні можливості людини в трудових процесах з метою створення таких умов праці, за яких зберігаються високі психофізіологічні можливості людини;

 

96. Ергономіка:

 а) досліджує знаряддя праці, розробляє та дає рекомендації щодо їх конструювання, виготовлення та експлуатації з метою забезпечення необхідної зручності, збереження сили, працездатності та здоров’я працівників;

б)досліджує трудовий процес, на підставі чого розробляє та впроваджує в практику такі його системи, при яких забезпечується максимальна продуктивність праці, створюються умови для збереження здоров’я працівника, збільшується період їх трудової діяльності;

в) відображає переважне навантаження на переважно на центральну нервову систему, органів чуттів, емоційну сферу працівника;

г) встановлює залежність умов та результатів праці від архітектурного, конструктивного та художнього вирішення знарядь праці, робочих місць, дільниць, цехів, санітарно – побутових та інших допоміжних приміщень – всього, що оточує людину на виробництві;

д)відображає переважне навантаження на переважно на центральну нервову систему, органів чуттів, емоційну сферу працівника;

е) вивчає взаємодію людини з технікою і встановлює функціональні можливості людини в трудових процесах з метою створення таких умов праці, за яких зберігаються високі психофізіологічні можливості людини;

 

97. Інженерна психологія:

 а) досліджує знаряддя праці, розробляє та дає рекомендації щодо їх конструювання, виготовлення та експлуатації з метою забезпечення необхідної зручності, збереження сили, працездатності та здоров’я працівників;

б)досліджує трудовий процес, на підставі чого розробляє та впроваджує в практику такі його системи, при яких забезпечується максимальна продуктивність праці, створюються умови для збереження здоров’я працівника, збільшується період їх трудової діяльності;

в) відображає переважне навантаження на переважно на центральну нервову систему, органів чуттів, емоційну сферу працівника;

г) встановлює залежність умов та результатів праці від архітектурного, конструктивного та художнього вирішення знарядь праці, робочих місць, дільниць, цехів, санітарно – побутових та інших допоміжних приміщень – всього, що оточує людину на виробництві;

д)відображає переважне навантаження на переважно на центральну нервову систему, органів чуттів, емоційну сферу працівника;

е) вивчає взаємодію людини з технікою і встановлює функціональні можливості людини в трудових процесах з метою створення таких умов праці, за яких зберігаються високі психофізіологічні можливості людини;

 

98. Встановлює залежність умов та результатів праці від архітектурного, конструктивного та художнього вирішення знарядь праці, робочих місць, дільниць, цехів, санітарно – побутових та інших допоміжних приміщень – всього, що оточує людину на виробництві:

а) психологія праці;

б) наукова організація праці;

в) ергономіка;

г) технічна естетика;

д) інженерна психологія;

е) технічна психологія;

 

 

99. Помилкові дії внаслідок втоми працівника через надмірну важкість і напруженість роботи, монотонність праці, хворобливий стан працівника, необережність, невідповідність психофізіологічним чи антропометричним даним працівника використовуваній техніці чи виконуваній роботі відноситься до:

  а) організаційних причин виробничого травматизму;

  б) технічних причин виробничого травматизму;

в) санітарно – гігієнічних причин виробничого травматизму;

г) психофізичних причин виробничого травматизму;

д) соціально – економічних причин виробничого травматизму;

е) психофізіологічних причин виробничого травматизму;

 

100. Метод аналізу виробничого травматизму який грунтується на тому, що на плані цеху(підприємства) відмічаються місця, де сталися нещасні випадки, або ж на схемі, що являє собою контури тіла людини, позначаються травмовані органи чи ділянки тіла називається:

а) монографічний метод;

б) топографічний метод;

в) топологічний метод;

г) ергономічний метод;

д) типографічний метод;

е) стереографічний метод;

 

101. Метод аналізу виробничого травматизму який полягає в детальному обстежені всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місця, прийомів праці, санітарно – гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту називається:

а) монографічний метод;

б) топографічний метод;

в) топологічний метод;

г) ергономічний метод;

д) типографічний метод;

е) стереографічний метод;

102. Метод аналізу виробничого травматизму який грунтується на комплексному вивченні системи «людина – машина – виробниче середовище» називається:

а) монографічний метод;

б) топографічний метод;

в) топологічний метод;

г) ергономічний метод;

д) типографічний метод;

е) стереографічний метод;

103.Для страхування від нещасного випадку на виробництві:

а) потрібна згода або заява працівника;

б) потрібна згода працівника;

в) потрібна заява працівника;

г) не потрібно згоди або заяви працівника;

д) потрібна згода або заява роботодавця;

е) потрібна згода Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

104. Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються:

а) до керівників і робітників основних виробничо - технічних служб;

б) до працівників і спеціалістів основних виробничо - технічних служб;

в) до керівників і спеціалістів основних виробничо - технічних служб;

г) до державних службовців;

д) до технічних працівників і спеціалістів основних виробничо - технічних служб;

е) до керівників і спеціалістів санітарно – технічних служб;