Особливості мови, стилю та композиції репортажу

 

Репортаж як інформаційний жанр споріднений з художньо-публіцистичними жанрами через використання методу наочного зображення дійсності. Однак в ньому наочність виконує чисто інформативну функцію, функцію повідомлення.

В основі репортажу - новина в динаміці, цей жанр розгортає подію у часі, передає враження, мінливість події. Окрім теми, у ньому є образ. Мова репортажу поєднує документальність і художність, що повинні бути в ідеальному балансі, якщо буде переважати художність, то репортаж вийде белетристикою, а якщо документальність - то сухим і нецікавим. Тут припустимі емоційність, вигуки, суб’єктивні відчуття. Найчастіше використовується пряма мова, короткі діалоги. У сукупності з наочністю, тобто описом деталей і подробиць, послідовність викладу створює ефект присутності репортера на місці події.

Художній план репортажу виявляється також у принципі присутності 5 відчуттів: зору, слуху, смаку, запаху, дотику. Фактор почуттів є для цього жанру визначальним, бо найперше завдання репортажу - викликати емоційну реакцію. Репортаж багато втратить, якщо буде перевантаженим інтелектуальними сентенціями, складними порівняннями, заплутаними емоціями. Завдання репортажу зробити так, щоб реципієнт сам усе бачив і чув. Не зрозумів (як в аналітичних), а саме відчув. Тому під час роботи над репортажем треба постійно фіксувати максимум деталей, які допоможуть відтворити атмосферу події. Деталі надають репортажеві достовірності. Читачі переконуються, що журналіст насправді був на місці подій. Деталь додає наочності. Деталь впливає на почуття, бо відтворює атмосферу (картина на стіні, книга на столі тощо).

За вивченням наслідків події репортаж споріднений з аналітичними жанрами, зокрема з журналістським розслідуванням, він також визначає сутність цілого напряму в журналістиці, іменованому "репортерський фільм". В його основі лежить невимушене спілкування журналіста зі співрозмовниками, показ сьогодення, що переплітається з минулим, драматургія епізоду, тривалого в часі, різноманітного за прийомами, але єдиного за стилем твору, де сам репортер виступає як людина, що добуває цікаві свідчення і факти, але не надто претендує на їх узагальнення.

Визначальною рисою репортажу є динамічна дія. Для репортера, на відміну від хронікера або оглядача, важливіше показати те, як розгортається на його очах подія, а не її підсумок.

Існують певні правила для створення вдалого репортажу:

ñ починати з видовищної сцени і переходити одразу до дії;

ñ розподілити цитати по всьому тексту репортажу;

ñ уникати нагромадження дат, цифр, технічних характеристик;

ñ писати досить короткими фразами, особливо на початку та в кінці тексту;

ñ використовувати дієслова у теперішньому часі;

ñ надавати ритм телерепортажу, варіюючи плани - крупний, віддалений, середній);

ñ концентруватися на конкретних людях, бажано на 1-2 персонах.

У репортажі ключова роль відводиться автору, оскільки він є розпорядником всієї дії. Журналіст, маючи у своєму розпорядженні різноманітні факти, спостереження, враження, думки, цікаві деталі, зарисовки з натури тощо, стикається з труднощами їх структурної організації. Одна з них зумовлена необхідністю "згортання" події до декількох найістотніших і значущих епізодів. Тільки в цьому випадку стає можливим показати певний "зріз" події.

Спочатку дається заставка-замальовка (як правило, це картина місця події, яскравий життєвий епізод), за допомогою якої журналіст уводить читача в курс події. Роль такої заставки - залучення уваги читача до матеріалу. Далі йде власне репортажний опис. Тут присутні різні відступи, діалоги з героями, власні авторські враження і т.п. Зі змістовної точки зору саме ці елементи здатні створити в репортажі так званий ефект присутності. Прямо звертаючись до своїх читачів, авторові потрібно апелювати не тільки до їх розуму, але і до почуттів. В основній частині важливі і вдало підібрані деталі, і подробиці, за допомогою яких відтворюється відображувана дійсність. Для надання репортажному описові особливої динамічності необхідно, щоб у кожнім епізоді "проглядалась" дія, щоб учасники події постійно знаходилися в тісній взаємодії, щоб саме авторське ставлення до об’єкта мало активний характер.

У кінцівці автор повинен узагальнити свої враження, оцінки і думки. Висновок, як іноді і вступ, на телебаченні нерідко супроводжується стендапом на фоні місця події. Така структурно-композиційна схема репортажу при бажанні може бути видозмінена. Наприклад, репортаж можна побудувати на асоціативних зв’язках або на історичних паралелях.