Системи правової охорони Конституції України .

 

Інститут «конституційної відповідальності» в Україні перебуває на етапі свого становлення. В останні роки він став предметом не тільки жвавого обговорення, а й спроб практичної реалізації в умовах теперішніх конституційно-правових реалій.

       Конституція України, ряд Законів України, особливо прийнятих уже після прийняття чинної Конституції України, містять наприклад положення про приведення до присяги на вірність на вірність Конституції України низки  вищих посадових осіб України.

А саме, мова іде наприклад про частину 5 статті 104 Конституції України, якою Президент України при вступі на посаду складає таку присягу:  "Я, (ім'я та прізвище), волею народу обраний Президентом України, заступаючи на цей високий пост, урочисто присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, обстоювати права і свободи громадян, додержуватися Конституції України і законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі".

Можна привести і інші приклади що стосуться інших суб’єктів конституційно-правових відносин:

- народних депутатів України (частина 1 статті 79 Конституції України);

- суддів Конституційного Суду України (частина 2 статті 17 Закону Про Конституційний Суд України) тощо.

    Звідси, порушення Конституції України, окремих її Законів (що є безпосередніми джерелами конституційного права), - буде тягнути за собою настання конституційної відповідальності.

       Так, на сьогодні чинним законодавством, в першу чергу і самою Конституцією України, передбачено настання конституційної відповідальності в багатьох випадках санкціями в яких є:

1.  імпічмент Президента України;

2.  розпуск Верховної Ради України;

3.  відставка Кабінету Міністрів;

4.  дострокове припинення повноважень народних депутатів України;

5.  дострокове припинення повноважень суддів Конституційного Суду України;

6.  дострокове припинення повноважень місцевих рад;

7.  припинення діяльності політичних партій

8.  припинення діяльності засобів масової інформації

9.  зміна конституційного статусу особи, тощо.

 

Так, згідно із статтею 111 Конституції України Президент України може бути усунений з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту.

Основні моменти процедури імпічменту Президента України:

1)  Імпічмент може мати місце у випадках: - вчинення ним державної зради - вчинення iншого злочину

2)  Питання про усунення Президента України з поста в порядку iмпiчменту iнiцiюється бiльшiстю вiд конституцiйного складу Верховної Ради України.

3)  для проведення розслiдування Верховна Рада України створює спецiальну тимчасову слiдчу комiсiю, до складу якої включаються спецiальний прокурор i спецiальнi слiдчi

4)  висновки i пропозицiї тимчасової слiдчої комiсiї розглядаються на засiданнi Верховної Ради України.

5)    при  наявностi пiдстав Верховна Рада України не менш як двома третинами вiд її конституцiйного складу приймає рiшення про звинувачення Президента України.

6)     Конституцiйним Судом України перевіряються матеріали справи на предмет отримання його висновку щодо додержання конституцiйної процедури розслiдування i розгляду справи про iмпiчмент

7)  Верховний Суду Українидає висновок про про те, що дiяння, в яких звинувачується Президент України, мiстять ознаки державної зради або iншого злочину

8)   Верховна Рада приймає Рiшення про усунення Президента України з поста в порядку iмпiчменту не менш як трьома четвертими вiд її конституцiйного складу

     У разi дострокового припинення повноважень Президента України вiдповiдно виконання обов'язкiв Президента України на перiод до обрання i вступу на пост нового Президента України покладається на Прем'єр-мiнiстра України.

При цьому Прем'єр-мiнiстр України в перiод виконання ним обов'язкiв Президента України не може здiйснювати ряд повноважень (повноваження, передбаченi пунктами 2, 6, 8, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 22, 25, 27 статтi 106 Конституцiї України).

 

Висновки до п’ятого параграфу:

1. В Україні іде процес становлення інституту конституційної відповідальності.

2. Інститут конституційна відповідальність є реальним елементом ситеми правової охорони Конституції України.

3. Суб’єктами конституційної відповідальності в Україні є Президента України, парламент, Уряд, народні депутати України, судді Конституційного Суду України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи, політичні партії, засоби масової інформації та інші учасники конституційно-правових відносин.