ІІІ. Становлення інституту правової охорони конституції в Україні. Система правової охорони Конституції України.

 

В тій чи іншій формі елементи системи правової охорони конституції появляються в конституційних проектах українських політичних діячів уже на поч. ХХ-го століття.

Конституційний проект Української Народної парті ї «Основний Закон ’’Самостійної України’’ Спілки народу українського» 1905 року (один із авторів проекту - відомий український правник та політичний діяч Микола Міхновський) знає вже як поодинокі елементи конституційної відповідальності, так і окрему процедуру внесення змін до конституції (розділ 9 Проекту - «Перегляд Основного Закону»). В пізніших конституційних проектах (авторські проекти М.Грушевського, С.Барана, Т.Галіпа, О.Ейхельмана, Ю.Романчука та інших), в проектах конституцій політичних партій, офіційних проектах конституцій УНР та ЗУНР, в Конституції УНР 1918 року - також мають місце окремі елементи (форми, засоби) правової охорони конституції.

Однак, вперше на Україні найбільш повно ідея правової охорони конституції представлена в авторському проекті Конституції ЗУНР професора Львівського університету Станіслава Дністрянського (1880-1935), який був підготовлений ним у 1920 р. спеціально на замовлення Уряду ЗУНР.

Даний проект містить як окремі елемененти системи правової охорони конституції:

1)  процедуру її прийняття (через Установчі Збори);

2)  процедуру внесення змін до неї(через Загальнодержавну Раду - спеціально скликаний для цього орган, в склад якого мали входити окрім парламентаріїв представники регіонів держави і корпоративних утворень);

3)  інститут конституційної відповідальності (імпічмент Президента, відповідальність Уряду перед парламентом і т.д.);

4)  інститут конституційного контролю - Державний Судовий Трибунал, на якого як і належить в таких випадках, покладалося в обов’язок перевіряти закони та інші акти на предмет їхньої конституційності, а у випадку не відповідності останніх положенням Основного Закону, - відміняти такі акти.

До певної міри, можна шукати окремі елементи системи правової охорони конституції і в радянський період (Конституції УРСР 1919, 1929, 1937 і 1978 років).

Якісно нова ситуація навколо проблеми правової охорони конституції виникла з початком розвалу СРСР та відновленням державної незалежності України в 1991 році. В цей час, як відомо, зазнають «реабілітації» ідеї парламетаризму, розподіллу влади, верховенства права, а інститут судового конституційого контролю перестає бути виключно «буржуазним» твором. Починається широкомаштабна трансформація суспільства - від тоталітаризму до демократії. А звідси, вже в перших програмних політико-правових документах того часу піднімається питання не тільки про необхідність прийняття нової Конституції України, а й сторення реальнодіючої системи її правового захисту (мова іде про положення Декларації про дежавний суверенітет України прийнятої Верховною Радою УРСР 16 липня 1991 року, Концепції нової Конституції України схваленої Верховною Радою УРСР 19 червня 1991 року, Проекту Конституції України винесеного Верховною Радою України на всенародне обговорення 1 липня 1992 року). Важливими крокоми на шляху до створення повноцінної системи правової охорони Конституції України стало прийняття Закону України «Про Конституційний Суд України» (3 червня 1992 року)та нової Конституції України (28 червня 1996 р.).

В Україні сьогодні іде процес становлення інституту правової охорони Конституції. Система правової охорони Конституції України на сьогоднішній день в тій чи іншій мірі включає в себе відомі загально прийняті елементи цієї охорони. Деякі з них (як інститути «особливого порядку прийняття Конституції» та «конституційної відповідальності») є менш опрацьованими і на теоретичному рівні і в практиці реалізації. Інші (інститути «внесення змін до Конституції» та «конституційного контролю») - сьогодні мають належну теоретичну базу та реально впроваджуються в життя. Розглянемо детальніше окремі з них.

Висновки до третього параграфу:

1. Інститут правової охорони конституції в Україні має певні історичні основи (напрацювання українських вчених, досвід УНР тощо).

2. Реальним початком створення повноцінної системи правової охорони Конституції України є прийняття Закону про Конституційний Суд України 1996 року