ТЕМА 5. Інноваційна форма інвестицій

5.1. Поняття інновації і інноваційного процесу.

5.2. Класифікація інновацій.

5.3. Інноваційна діяльність.

5.4. Основні напрями державної інноваційної політики.

 

Мета: розглянути поняття інновації, інноваційного процесу і охарактеризувати загальну модель інноваційного процесу; надати класифікацію інновацій; розглянути особливості здійснення інноваційної діяльності та її види; ознайомитися з основними напрямами державної інноваційної політики в Україні.

 

Поняття інновації і інноваційного процесу

У світовій економічній літературі “інновація” інтерпретується як перетворення потенційного науково-технічного прогресу в реальний, що втілюється в нових продуктах і технологіях. Специфічний зміст інновації складають зміни, а головною функцією інноваційної діяльності є функція зміни.

Можна виділити п'ять основних типових змін:

1. Використання нової техніки, нових технологічних процесів чи нового ринкового забезпечення виробництва.

2. Впровадження продукції з новими властивостями.

3. Використання нової сировини.

4. Зміни в організації виробництва і його матеріально-технічного забезпечення.

5. Поява нових ринків збуту.

Інноваційний процес – це процес створення, освоєння і поширення інновацій.

Для інновації важливі три властивості: науково-технічна новизна; виробнича застосовність; здатність до комерційної реалізації.

Отже, науково-технічні інновації повинні: а) мати новизну; б) задовольняти ринковому попиту і приносити прибуток виробнику.

Модель інноваційного процесу можна представити наступним чином:

ІП = ФД Þ ПД Þ Р Þ Пр Þ Б Þ Ос Þ ПВ Þ М Þ Зб,

де ІП – інноваційний процес;

ФД - фундаментальне (теоретичне) дослідження;

ПД - прикладні дослідження;

Р - розробка;

Пр - проектування;

Б - будівництво;

Ос - освоєння;

ПВ - промислове виробництво;

М - маркетинг;

Зб - збут.

Початковою стадією інноваційного процесу є фундаментальне (теоретичне) дослідження (ФД) – це діяльність, спрямована на одержання і переробку нових, оригінальних, доказових результатів і інформації. Воно є фундаментом інноваційного процесу.

Фундаментальні дослідження, як правило, втілюються в прикладних дослідженнях (ПД). Прикладні дослідження – це втілення знань в процесі виробництва, створення нового продукту, технологічної схеми та ін.

У результаті розробок створюються конструкції нових машин і устаткування, що плавно переходить у фази: проектування (Пр), будівництво (Б), освоєння (Ос) і промислове виробництво (ПВ). Фази маркетингу (М) і збуту (Зб) пов'язані з комерційною реалізацією результатів інноваційного процесу.

Класифікація інновацій

Новизна інновацій оцінюється за технологічними параметрами, а також з ринкових позицій. З урахуванням цього будується класифікація інновацій.

 1. У залежності від технологічних параметрів інновації підрозділяються на продуктові і процесні.

  Продуктові інновації включають застосування нових матеріалів, нових напівфабрикатів і комплектуючих; одержання принципово нових продуктів.

Процесні інновації означають нові методи організації виробництва (нові технології). Процесні інновації можуть бути пов'язані зі створенням нових організаційних структур у складі підприємства (фірми).

 2. По типу новизни для ринку інновації поділяються на: нові для галузі у світі; нові для галузі в країні; нові для даного підприємства.

3. Якщо розглядати підприємство (фірму) як систему, можна виділити: інновації на вході в підприємство (зміни у виборі і використанні сировини, матеріалів, машин і устаткування, інформації); інновації на виході з підприємства (вироби, послуги, технології, інформація); інновації системної структури підприємства (управлінської, виробничої, технологічної).

 4. У залежності від глибини внесених змін виділяють інновації: радикальні (базові); поліпшуючі; модифікаційні.

5. З урахуванням сфер діяльності виділяють інновації: технологічні; виробничі; економічні; торгові; соціальні; екологічні; інновації в області управління.

Інноваційна діяльність

Інноваційна діяльність є необхідною умовою розвитку інноваційних процесів. Згідно діючого законодавства, інноваційна діяльність як одна із форм інвестиційної діяльності здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, що включає: випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології; реалізацію довгострокових науково-технічних програм; фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил, поліпшення соціального і екологічного становища.

Інноваційна діяльність включає: науково-технічну діяльність, організаційну, фінансову і комерційну.

 У дослідженнях інновацій виділяють наступні види інноваційної діяльності:

- інструментальна підготовка й організація виробництва;

- пуск виробництва і предвиробничі розробки;

- маркетинг нових продуктів;

- придбання неупредметненої технології у формі патентів, ліцензій, розкриття ноу-хау, торгових марок, конструкцій, моделей і послуг технологічного змісту;

- придбання упредметненої технології (машин і устаткування);

- виробниче проектування (підготовка планів і креслень).

5.4. Основні напрями державної інноваційної політики

Основні напрями державної інноваційної політики наступні:

1. Кардинальне поліпшення фінансування науки шляхом як збільшення бюджетних видатків (до 2,0 – 2,5%), так і залучення позабюджетних асигнувань. Першочергової державної підтримки потребує фундаментальна наука.

2. Вирішення проблеми зміцнення матеріально-технічної бази наукових установ, створення належно оснащених регіональних та міжгалузевих центрів спільного користування.

3. Підвищення рівня комерціалізації результатів наукових досліджень, зменшення ризиків високотехнологічних підприємств та венчурного капіталу за допомогою спеціальних фондів, введення в практику державного замовлення на впровадження у виробництво пріоритетних інновацій.

4. Інституційне забезпечення державної науково-технічної та інноваційної політики, що передбачає: удосконалення чинної та розроблення нової нормативно-законодавчої бази науково-технічної і дослідної діяльності; створення сучасної патентно-інформаційної бази; вироблення державної політики приватизації установ науково-технологічної сфери; удосконалення систем стандартизації та сертифікації; застосування системи стимулювання і регіональної підтримки науково-технічної діяльності; розвиток міжнародного співробітництва в інноваційній сфері.

5. Удосконалення та розширення правової база інноваційної діяльності.

6. Збереженні і подальше формування кадрового потенціалу науково-технічної сфери.

7. Зміцнення інженерної системи, яка зберігає свій потенціал і є базовим ресурсом української економіки під час її переходу в інноваційну фазу розвитку. 

8. Організаційною основою реалізації інноваційної політики має стати створеннягоризонтально та вертикально інтегрованих компаній, науково-технічних центрів, технополісів, технопарків, венчурних фірм.

 

Література

1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 березня 1991 р. № 1560-ХІІ (http://www.rada.gov.ua)

2. Инновационный менеджмент. Учебник / Под ред. С. Д. Ильенковой, – М.: Юнити, 1997. – 308 с.

3. Крутик А.Б., Никольская Е.Г. Инвестиции и экономический рост предпринимательства. – СПб.: Издательство «Лань», 2000. – 544 с.

4. Основы инновационного менеджмента (теория и практика). Учебное пособие под ред. д.э.н., проф. П.Н. Завлина и др.– М.: Экономика, 2000.–35 с.

5. Послання Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибір: концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки”. (http://www.president.gov.ua)

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття “інновації”.

2. У чому полягає відмінність інновацій і незначних змін в продуктах і технологічних процесах?

3. Що таке інноваційний процес?

4. Розповісти про класифікацію інновацій.

5. Дайте визначення продуктових і процесних інновацій

6. Що таке інноваційна діяльність, які її види Вам знайомі?

7. Назвіть основні напрями державної інноваційної політики.