Аналіз використання матеріальних ресурсів

Недоліки в постачанні, зменшення обсягів матеріалів у по­точних запасах можуть до певної міри компенсуватися еко­номією Їх у процесі виробництва. І навпаки, перевитрати мате­ріальних ресурсів та Їх використання не за прямим при­значенням спричиняють невиконання плану виробництва про­дукції при у цілому задовільному матеріальному постачанні.

Аналіз використання матеріалів здійснюється за допомо­гою узагальнюючих показників матеріаломісткості або зво­ротного до нього показника матеріаловіддачі. Ці показники можна розрахувати в цілому по всій товарній продукції, а також по окремих виробах. Слід вивчити зміну цього показ­ника в динаміці та в порівнянні з іншими підприємствами, врахувати галузеві особливості формування витрат, ї нарешті, концентрують увагу на пошуку причин зміни цих показників і можливих резервів економії. В процесі аналізу використо­вують як допоміжні показники рівня відходів і браку про­дукції, коефіцієнт корисного використання сировини, норми витрат матеріалів, палива, енергії на окремі вироби.

Аналіз виконання норм витрат матеріалів та інших ре­сурсів є безперечно головним питанням цієї теми. Дослі­джуючи зміну норм витрат матеріальних ресурсів, слід ура­хувати, що основними причинами, які зумовлюють поступо­ве Їх зниження, є:

а) конструктивне поліпшення виробів, у тому числі спро­щення;

б) вдосконалення технології виробництва;

в) повторне використання відходів виробництва;

г) коригування рецептур;

г) зменшення частки кінцевого браку продукції;

д) зміна якості матеріалів (сировини), що споживається, а також продукції, що виробляється;

е) інші.

Під час аналізу слід оцінити обґрунтованість норм, своє­часність їх перегляду. Сучасне нормативне господарство — важлива умова для ощадливого використання ресурсів. Тому прискіпливий аналіз якості норм і засад їх формування дає змогу запобігти зайвим затратам ресурсів і тим самим істот­но поліпшує ефективність роботи підприємства.

При проведенні аналізу дуже часто зустрічаються факти заміни матеріалів. Заміну здійснюють з метою здешевлення собівартості продукції, підвищення надійності виробів, по­ліпшення їх зовнішнього вигляду тощо. Проте у переважній більшості випадків мають місце так звані вимушені заміни, які, до речі, не завжди санкціонуються вищим керівництвом. Вони або зумовлені відсутністю деяких матеріалів взагалі чи у певний період, або викликані потребою здешевлення виробництва за будь-яку ціну. Такі заміни мають імпуль­сивний характер і недостатньо обґрунтовані, внаслідок чого найчастіше шкодять виробництву — погіршують якість ви­робів, а отже, репутацію фірми. Тому при великій кількості замін матеріалів слід у цілому негативно оцінювати такий стан використання ресурсів, зокрема організації й управлін­ня на підприємстві.

Аналіз може виявити випадки, коли деякі допоміжні ма­теріали зовсім не використовують у процесі виробництва. Причинами такого явища можуть бути недостача цих мате­ріалів або суттєвий брак часу при виробництві.

Якщо всі перелічені вище заходи не дають змоги вироби­ти необхідну кількість продукції через недостачу основних матеріалів, підприємство переходить на випуск тих виробів, для яких є достатньо матеріальних ресурсів на складі. Так виникають асортиментно-структурні порушення у випуску продукції, і Їх слід відносити до категорії вимушених.

Проте на підприємствах іноді трапляються такі випадки, коли ці зрушення викликані зовсім іншими причинами, однак маскуються під недостачу матеріалів і незадовільне постачання. Це потребує від аналітиків особливої пильності та об'єктивно­сті. Слід також додати, що останні порушення у випуску про­дукції штучно ускладнюють роботу відділу матеріально-тех­нічного постачання. За вимогою адміністрації робітники відділу, залишивши на деякий час планову роботу, починають "вишу­кувати" додаткові незамовлені матеріали, а в цей час основний процес постачання здійснюється без належного контролю.

У табл. 7.3. наведено всі показники для обрахування впливу факторів з боку постачання та використання матеріалів. Спрощений розрахунок передбачає визначення впливу тільки двох факторів, таких як:

1) зміна кількості використаного металу на виробництво основної продукції

(-40 т) • 2 = -80 шт.;

2) зміна матеріаловіддачі

+0,5 • 960 т = +480 шт.

Разом                  +400 шт.

Перший фактор має комплексний характер і узагальнює дію наступних чотирьох факторів:

а) вплив понаднормативного залишку металу на початок року

+60 т • 2 = +120 шт.;

б) вплив зміни надходження металу за рік у порівнянні з планом

+40 т • 2 = +80 шт.;

в) вплив зміни залишку металу на кінець року (зворотний вплив)

(-20т) • 2 =-40 шт.;

г) вплив непланового використання металу на інші потре­би (зворотний вплив)

(-120т) • 2=-240шт.

Разом                     -80 шт.

Ці розрахунки можна виконати з використанням показ­ника норми витрат на одиницю продукції так:

Таблиця 7.3. Дані для аналізу використання матеріальних ресурсів

Показник	За планом	Фак­тично	Відхилення
1. Обсяг виробництва продукції, шт	2000	2400	+400
2. Залишок металу на початок року, т	100	160	+60
3. Надійшло металу за рік, т	940	980	+40
4. Використано металу —
всього, т	1000	1080	+80
У тому числі:
на виробництво основної продукції	1000	960	-40
на інші потреби	—	120	+120
5. Залишок металу на кінець року, т	40	60	+20
6. Норма витрат на одиницю продукції, т	0,5	0,4	-0,1
7. Вихід продукції з 1 т металу, шт.	2	2,5	+0,5

 

I) (-40): 0,5 = -80 шт.;

 

У тому числі у складі першого фактора:

а) 60: 0,5= +120 шт.;

б) 40: 0,5 = +80 шт.;

в) -(20): 0,5 = -40 шт.;

г) -(120): 0,5 = -240 шт.

Разом  - 80 шт.

Всього  400 шт.

Відповідно до виконаних розрахунків резерви виробницт­ва становлять 280 шт. (240 + 40), або 14% плану виробництва (280: 2000 • 100).

Виконаємо ще один розрахунок впливу факторів з використанням вартісних показників. Припустімо, що вартість одного виробу становить 900 грн., 1 т металу — 800 грн., за­гальні витрати інших матеріальних ресурсів за планом ста­новлять 160 тис. грн., а фактично — 232 тис. грн.. Тоді згідно з даними табл. 7.3 можна скласти табл. 7.4 і виконати такі розрахунки факторів, як:

1) зміна суми матеріальних витрат на виробництво про­дукції

40 • 1,875 = +75 тис. грн.;

2) зміна матеріаловіддачі порівняно з планом 0,285 • 1000 = +285 тис. грн.

Разом +360 тис. грн. Другий варіант розрахунків з використанням показника матеріаломісткості продукції:

1) зміна суми матеріальних витрат на виробництво про­дукції

40: 0,5333 = +75 тис. грн.;

2) зміна матеріаломісткості продукції порівняно з пла­ном (зворотний вплив) -(-0,0704) • 2160 тис. грн.: 0,5333 = +285 тис. грн.

Разом                   +360 тис. грн. Дані цієї таблиці свідчать про те, що поліпшення вико­ристання матеріалів порівняно з планом дало змогу підприєм­ству здійснити додатковий випуск. Згідно з розрахунками впливу факторів цей випуск становив 285 тис. грн., або 79% усього понад планового обсягу продукції (285: 360 • 100).

Таблиця 7.4
Показник	За планом	Фак­тично	Відхилення
1. Товарна продукція, тис. грн	1800	2160	+360
2. Витрати основних матеріалів металу, тис. грн.	800	768	-32
3. Витрати інших матеріальних ресурсів, тис. грн.	160	232	+72
4. Разом матеріальні затрати, тис. грн.	960	1000	+40
5. Матеріаловіддача (рядок 1:рядок 4)	1,875	2,16	+0,285
6. Матеріаломісткість продукції (рядок 4: рядок 1)	0,5333	0,4629	-0,0704

 

 Щодо резервів виробництва продукції, то вони пов'язані з непропорційно високими витратами інших матеріальних ресурсів. При виконанні плану виробництва на 120% витра­ти по цій статті виконані на 145%, тому мають місце необґрунтовані витрати в сумі 40 тис. грн. (резерви собівартості), а резерви виробництва становитимуть 85 тис. грн. (40 • 1,875).