Метод – критерій виокремлення галузі права, сукупність прийомів впливу норм на св, що складають предмет цивільного права

4. юридична рівність,

5. самостійний організаційно - правовий статус учасників,

6. диспозитивних характер норм,

Алексеев виділяє 4 ознаки метода (в статті Предмет совецкого гражданського права):

8. однакове юридичне положення суб’єктів цивільного права,

9. специфіка юридичних фактів, (як правило носять вольовий характер)

10. особливості формування змісту цивільних відносин (права і обов’язки суб’єктів визначаються на основі автономії волі),

11. особливі юридичної форми забезпечення цивільних відносин (особливий характер забезпечувальних засобів, умови відповідальності і порядок застосування примусових засобів, неустойка, завдаток),

Не для всіх відносин у цивільному праві справджуються 4 ознаки, наприклад, деліктні, треба вибрати основну ознаку, але різні школи виокремлюють різіні ознаки:

· російська – Сергеев, Толстой - ознака методу - юридична рівність сторін, а всі інші ознаки носять додатковий характер.

· харківська школа: Спасібо – Фатєєва, Жилінкова – метод децентралізації чи координації,

Метод цивільно-правового регулювання.

Відбувається реалізація методу юридичної координації.

Реалізація принципу диспозитивності – ст.6 ЦК.

Реалізація принципу повного відшкодування шкоди, принципу захисту цивільних прав у суді.

Юридичні факти значно розширили свій діапазон.

 

1) Загальнонаукові – філософського характеру До загальнонаукових методів, що використовуються не тільки в праві, а й вінших гуманітарних науках, належить насамперед діалектичний метод, який дозволяє аналізувати той чи інший суспільний феномен у його розвитку.

2) Конкретнонаукові – метод порівняльного правознавства; метод комплексного аналізу (наука цивільного права використовує досягнення інших галузей – які відносяться до галузей соціологічної науки – економіки, історії, філософії; та правові науки); метод системного аналізу; метод конкретно-соціологічних досліджень - аналіз статистичних даних, метод експертних оцінок, метод анкетування.

= Системний метод полягає у виявленні та аналізі елементів того або іншого явища, яке належить до сфери приватного права. При цьому визначається доцільність і ефективність використання тих або інших принципів правового регулювання, структури правових норм, інститутів, підгалузей тощо.

= Конкретно-соціологічний метод грунтується на узагальненні і аналізі практики застосування цивільного законодавства; вивченні рівня правосвідомості у сфері дії приватного права; проведенні соціологічних досліджень щодо бажаного напряму вдосконалення цивільно-правових норм; складанні експертних оцінок змісту і ефективності цивільно-правових актів тощо.

= Догматичний метод полягає у тлумаченні структури і змісту цивільно-правових норм з метою встановлення їх "букви" та "суті".

= Метод порівняльного аналізу (порівняльного правознавства) полягає у вивченні і порівнянні різних систем приватного (цивільного) права, цивільно-правових доктрин, інститутів тощо. У процесі такого порівняльного аналізу визначаються переваги і недоліки різних правових систем, встановлюються перспективи і характер їх розвитку, а також тенденції розвитку приватного права взагалі.

= Історичний метод слугує встановленню особливостей розвитку приватного права і його традицій у цілому, окремих інститутів і категорій цивільного права тощо, що дає можливість оцінити тенденції і перспективи розвитку цієї галузі.

 

32. Розвиток науки цивільного права в дожовтневу добу.

Основні роботи:

1. Майданник Р.А. Українська цивілістика: дореволюційний і ражданско періоди. // Юридична України. – 2009. - №1. – 49 – 55 с. – С. 51

2. Мейер Д.И. Русское ражданском право

3. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. 1917 –

4. Шершеневич Г.Ф. Наука гражданского права в России– Казань, 1893

Основний матеріал

19 ст. Дореволюційний період. Особливості українські землі входили до складу російської імперії.

ПОКРОВСЬКИЙ ЙОСИП ОЛЕКСІЙОВИЧ – ДМИТРО ІВАНОВИЧ МЕЙЄР, КОНСТЯНТИН ПЕТРОВИЧ ПОБЕДОНОСЦЕВ, ГАБРІЕЛЬ ФЕЛИКСОВИЧ ШЕРШЕНЕВИЧ.

ЙОСИП ОЛЕКСІЙОВИЧ ПОКРОВСЬКИЙ – стажувався в німечнинні і студіював там Римське право, ЗАГИСТИВ МАГІСТЕРСЬКУ роботу з теми: з римського права у нашому київському університеті. Потім до санкт – петербургу і там захистив докторську. Очолив кафедру історії римського права.

Й. Покровський закінчив Київський університет Св. Володими­ра і після захисту магістерської роботи був призначений виконую­чим обов'язки екстраординарного професора у цьому ж універси­теті. В 1902 р. захистив у Петербурзькому університеті докторську дисертацію за монографією «Право и факт в римском праве. Часть II. Генезис преторского права» (К., 1902), в 1903 р. став заві­дувачем кафедри римського права. У 1910 р. був обраний деканом юридичного факультету.

Одна з головних праць Й. О. Покровського «Основньїе про- блемьі гражданского права» не втратила своєї актуальності і сьо­ годні.

Інші важливі праці Й. О. Покровського: «Лекции по истории римского права» (6 видань за 1897-1911 pp.), «Основньїе вопро-сьі владения в новом Германском уложении» (К., 1899); «Спра-ведливость, усмотрение судьи и судебная зтика. Дилеммьі совре-менного гражданского права в области договоров» (К., 1901); «Гражданский суд и закон. Проблема их взаимоотношения» (К., 1905); «Естественно-правовьіе течения в истории граждан­ского права» (СПб., 1909); «Абстрактний человек перед лицом гражданского права» (СПб., 1913); «Государство и человечество» (М., 1919)².

ДМИТРО ІВАНОВИЧ МЕЙЄР – стажувався в Берлані, потім повернувся в Росію. Він за життя не написав жодної роботи, але його лекції були блискучі. Його студенти видали його лекції і видали Руское гражданское право. 1858-1859 вперше було опубліковано. 20ге вид 1862 а в 1873 до цього курсу приєднали нарис по вексельному праву. Роба Мейєра спрямована не на зак-ВО а на право.

Русское гражданское право. Лекции Мейера по гражданскому праву и очерк вексельного права были изданы после его смерти А. И. Вицыным (позже в издании участвовал А. Х. Гольмстен).

    Степень магистра Мейер приобрел 18 мая 1846 года, за сочинение: "Опыт о праве казны, по действующему законодательству", которое, согласно условиям времени, было представлено в рукописи и, потому, не дошло до нас. Через два года, 18 марта 1848 года, Мейер удостаивается докторской степени за сочинение, вошедшее впоследствии в изданный им Сборник: "О древнем русском праве залога", по которому не трудно узнать ученика исторической школы. В этой диссертации автор отстаивает аналогию между древним русским залогом и римской fiducia. По получению степени доктора, Мейер 20 апреля того же года был избран и 26 мая утвержден экстраординарным профессором на кафедре гражданского права, и только 13 июля 1852 года сделался профессором ординарным.

Занимаясь специально разработкой русского торгового права, Мейер с целью изучения торговых обычаев центра нашей отпускной торговли отправился в Одессу (в 1850 г.); результатом явились и доселе не имеющие себе подобных в нашей литературе торгового права, "Юридические исследования относительно торгового быта Одессы",

З Мейера формально почалася наука цивільного права в Росії ("Гражданское право России").

1856 року – помер. "Фикции в гражданском праве" – підручник написаний дуже зрозумілою мовою.

Його учень, професор Віцин за студентськими конспектами видав цей підручник, відредагувавши їх. Жодного разу процесор Віцин не дозволив собі поряд з прізвищем Мейера поставити своє прізвище. Учні Мейера: Гамбаров, Гуляв, Шершеневич. 1855 рік – завідував кафедрою цивільного права.

КОНСТЯНТИН ПЕТРОВИЧ ПОБЕДОНОСЦЕВ - був радником Олександра 3. Курс цивільного права в 3 частинах. 1868 – 1-а чатсина – Вотчинние права, 2 – наследственние и зевещательная, 3-Договори и обязательства.

Юридические заметки и вопросі по наследственному и завещательном управу.

В 1859 году защитил магистерскую диссертацию «К реформе гражданского судопроизводства» и в 1860 году был избран профессором Императорского Московского университета по кафедре гражданского права, в 1862—1865 годах преподавал в нём.

В 1859–1865 годах Победоносцев получил приглашение преподавать в Московском университете курс «Гражданского судопроизводства».

ГАБРІЕЛЬ ФЕЛИКСОВИЧ ШЕРШЕНЕВИЧ – наодився в Херсонській губернії. Навчався в Росії і там захистив магістерську роботу н атему: СИСТЕМА ТОРГОВИХ ДІЙ: КРИТИКА ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ ТОРГОВОГО ПРАВА. 1891 – ЗАХИСТИВ ДОКТОРСЬКУ ДИСЕРТАЦІЮ: АВТОРСЬКЕ ПРАВО НА ЛІТЕРАТУРНІ ТВОРИ. Учебник Русского гражданского права, Курс торгового права в 2 томах. Після перевдення в 4 томах. Наука гражданского права в Росії 1893.

 В 1885 году окончил юридический факультет Казанского университета.

Система торговых действий. Критика основных понятий торгового права (Казань, 1888, 317 с.)

Учебник торгового права (1899, 347 с; выдержал 7 изданий)

Курс торгового права (в 2 томах: 1888—1889; выдержал 3 издания; затем в 4 томах: тома 1 и 2 — СПб., 1908; т. 3 — СПб., 1909: т. 4 — М., 1912).

Учебник русского гражданского права (Казань, 1894; выдержал 11 изданий на протяжении 20 лет)

Общая теория права (в 4 томах: вып. 1 — М., 1910; вып. 2 — М., 1911; вып. 3 и 4 — М., 1912)

Общее учение о праве и государстве (М., 1908 и 1911 — два издания)

История философии права (1904—1905) Наука гражданского права в России (1893).

Теоретик права и государства Габриэль Феликсович Шершеневич (1863—1912) был профессором Казанского университета, а с 1906 по 1911 г. преподавал гражданское право в Московском университете. Ему принадлежит ряд крупных произведений: "История философии права" (1904—1905 гг.), "Наука гражданского права в России" (1893 г.), "Курс торгового права" (1899 г.), "Общая теория права" (1910—1912 гг.) в 4-х выпусках, "Общее учение о праве и государстве" (1911 г.) и др. Ряд работ Шершеневич посвятил конкретным проблемам теории права: "О применении норм права" (1893 г.), "Общее определение понятия о праве" (1896 г.), "О чувстве законности" (1897 г.) и др.

КУЗНЄЦОВА

Україна як самостійна держава не існувала. Частина була під пануванням Російської імперії, частина – під пануванням Австро-Угорщини, частина – під пануванням Польщі. До середини ХІХ століття власне науки цивільного права як галузі в Росії просто не існувало. Викладалося римське право. Істотний вплив на розвиток науки цивільного права мала судова реформа 1864 року. Після 1812 року повністю була змінена європейська традиція у російській правосвідомості. В якості орієнтира після Франції з’являється Німеччина.

У німецькі університети після закінчення російських університетів направлялися на стажування за державний кошт найкращі студенти з метою формування достойного викладацького корпусу. Першими за кордон поїхали Неволін, Мейер, Мітюков, Краєнфільд, Муромцев, Шершеневич. Особи, які направлялися на навчання за кордон обирали собі самостійно декілька спецкурсів. У Петербурзі кафедру цивільного права очолював Петражицький, у Москві – Соколовський, які проходили стажування в Берлінському університеті. Олександр Львович Маковський – очолює в Росії групу по розробці Цивільного кодексу. Написав вступну статтю до роботи Покровського Йосипа Олексійовича. Цікаво, що коли готували книжку не знайшлося жодної фотографії Покровського.

 

33. Розвиток науки цивільного права після Жовтневої революції. Етапізація наукових досліджень.

Основні роботи:

1. Красавчиков О. А. Советская наука ражданського права (понятие, предмет, состав и система)

2. В. С. Тадевосян. Некоторые вопросы системы советского права. – Советское го-сударство и право, 1956, № 8, с. 99 – 108

3. Иоффе О.С. Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории «хозяйственного права»

Основний матеріал

Після революційного періоду цивілістика стояла перед питанням напрямків розвитку, право взагалі відкидалось.

1921 – 1922 – майнові відносини треба регулювати, для цього потрібно звернутись до цивільного права, з’являється соціалістичне право – виникає проблема співвідношення цивільного та господарського права. Для вирішення цього питання –

1. теорія 2секторного права (Стучка, Гойбах – цивільне право існує виключно для приватних осіб, а право господарське – для регулювання відносин між соц.. організаціями), В роботах Муромцева і підтримана в роботах Маментова. Іоффе: до критики теорії господарського права.

2. теорія єдиного господарського права (Муромцев, Мамутов, Пашуканіс- пропонувалось взагалі відкинути цивільне право, а всі відносини - регулювати господарським правом).

пашуканіс – курс советского хозяйственного права 1935.

Від 20 – до 50 – х рр. перший кодекс ЦК 1922.