Лікування глибокого карієсу тимчасових зубів

У тимчасових зубах глибину карієсу не можна визначити як аб­солютну величину. Про неї можна говорити лише відносно до об'єму пультової камери або виходячи з відстані до неї. Так, наприклад, карієс у молярі завглибшки понад 2 мм у трирічної дитини слід вважати глибоким, ураховуючи об'ємну пультову камеру в даному віці, тоді як каріозну порожнину такої самої глибини у дитини 7 років можна розцінювати як середній карієс, тому що пультова камера вже дещо зменшена внаслідок утворення пульпою вторинного дентину. Точна оцінка глибини карієсу можлива лише за допомогою рентгенівсько­го знімка (Я.Ф.Комінек, 1968).

Діагноз гострого глибокого карієсу, як вже згадувалося вище, в тимчасових зубах повинен ставитися з певною пересторогою. Врахо­вується як стадія розвитку тимчасового зуба, так і стан соматичного здоров'я дитини та пов'язаний з ним ступінь активності каріозного процесу. Деякі автори повністю заперечують існування гострого гли­бокого карієсу в тимчасових зубах (Т. Ф. Виноградова та співавт., 1987). Інші автори менш категоричні щодо цього діагнозу. Вони вка­зують, що у період стабілізації тимчасового зуба у соматичне здоро­вої дитини, особливо при локалізації каріозної порожнини на жу­вальній поверхні такий діагноз виправданий (Я. Ф. Комінек, 1968; А. А. Колєсов та співавт., 1991).

Лікування гострого глибокого карієсу проводягь в одне - два відвідування. Під час лікування гострого глибокого карієсу тимчасо­вих зубів необхідно дотримуватися всіх принципів препарування каріозної порожнини так само ретельно, як і під час лікування каріє­су постійних зубів.

Слід ретельно видаляти розм'якшений дентин зі стінок каріоз­ної порожнини. Тільки в місцях проекції відрогів пульпи дозволяється залишати невеликий шар розм'якшеного дентину. Після закінчення препарування дна каріозної порожнини потрібно ретельно, але обе­режно прозондувати все дно, щоб не залишити непоміченим місце, де може випадково оголитися пульпа. Якщо це сталося, то частіше за все це є ознакою хронічного безсимптомного перебіїу пульпіту в тим­часовому зубі. Тому подальше лікування такого зуба слід продовжи­ти за схемою лікування хронічного пульпіту.

Якщо після закінчення препарування дно каріозної порожнини тимчасового зуба відносно щільне, оголення пульпи під час препару­вання не сталося, можна продовжити лікування зуба за схемою гос­трого глибокого карієсу.

Наступним етапом лікування гострого глибокого карієсу є ан­тисептична обробка каріозної порожнини. З цією метою використо­вують неподразнюючі антимікробні засоби широкого спектру дії, такі як фурацилін, ектерицид, етоній, мікроцид, граміцидин, поліміксина М сульфат.

Розчин антисептика необхідно попередньо підігріти до темпе­ратури тіла (36-37 °С), аби не спричинити додаткового термічного подразнення пульпи. Після антисептичної обробки каріозну порож­нину висушують струменем теплого повітря або ватними кульками і на дно накладають лікувальну пасту. Найбільшого поширення набу­ли одонтотропні пасти, що містять гідроксид кальцію, та цинк-евге-нолова паста або цементи, виготовлені на її основі. Достатній рівень функціональної активності пульпи в період стабілізації кореня тим­часового зуба дозволяє використовувати ці пасти з метою стимуляції дентиногенезу. Слід пам'ятати, що в період резорбції кореня тимча­сового зуба використання засобів, що стимулюють дентиногенез, є недоцільним.

При використанні самотвердіючих лікувальних композицій, що містять гідрооксид кальцію, таких як "Life", "Dycal", "Recal" та ін., слід завершити лікування гострого глибокого карієсу в одне відвідуван­ня. Для пломбування каріозної порожнини в таких випадках слід вибрати матеріали з високими адгезивними властивостями (склоіономерні цементи, композити, компомери). Це забезпечить необхід­ний герметизм пломби і попередить передчасне розсмоктування ліку­вальної прокладки, а відтак — і розвиток ускладнень.

При застосуванні цинк-евгенолової пасти лікування гострого глибокого карієсу слід проводити у два сеанси. Це зумовлено тим, що постійні пломбувальні матеріали не сумісні з основою свіжоприготовленої паста. Тому в перше відвідуванняна дно каріозної порож­нини накладається густо замішана цинк-евгенолова ластата ставиться тимчасова пломба. У друге відвідування, коли цинк-евгенолова пас­та повністю затверділа па дні каріозної порожнини, можна ставити постійну цементну пломбу.

У разі значного розмякшення дентину на стінках і дні каріозної порожнини всю її після препарування заповнюють цинк-евгеноло-вою пастою (тимчасове пломбування). Під час другого відвідування (через 2-6 тиж) тимчасову пломбу із цинк-евгенолу повністю вида­ляють, проводять остаточне препарування каріозної порожнини і ставлять постійну пломбу.

Для постійної пломби при лікуванні глибокого карієсу тимча­сових зубів слід використовувати склоіономерні цементи, компомери, амальгаму, композити. Хронічний глибокий карієс тим­часових зубів зустрічається в клініці рідко. Його можна діагностува­ти наприкінці періоду стабілізації та інколи в період резорбції коре­ня тимчасового зуба. Після препарування виявляється глибока карі­озна порожнина, але її дно пігментоване і щільне на всьому протязі. Лікування такого карієсу проводиться в одне відвідування шляхом препарування каріозної порожнини та її пломбування. Використо­вувати спеціальні лікувальні прокладки на дно порожнини в даному разі немає потреби.

Як ізолююча прокладка може бути використаний фосфат-цемент або фосфат-цемент із бактерицидними добавками (дюксивісфат, фосфат із сріблом, арпл). Вибір пломбувального матеріалу проводить­ся з урахуванням стадії розвитку тимчасового зуба (стабілізація, ре­зорбція).