О.Ф. Мельничук, Н.М. Опольська

О.Ф. Мельничук, Н.М. Опольська

Законодавство

Та право в

Агропромисловому

Комплексі України

Навчальний посібник

Вінниця 2011

2

УДК 349.42

ББК 67.9(4Укр)307я73

Рецензенти:

Мартинюк О.В. кандидат юридичних наук, доцент

Хом’яченко С.І. кандидат юридичних наук, доцент

Яремчук К. О. кандидат юридичних наук, доцент

Мельничук О.Ф., Опольська Н.М.

Законодавство та право в агропромисловому комплексі України: На-

вчальний посібник. – Вінниця: ПП «Едельвейс і К», 2011. – 334с.

У навчальному посібнику, на основі аналізу нормативно-правових ак-

тів та наукових здобутків фахівців галузей, розкриваються основні питання

аграрного, земельного та екологічного права.

Для активізації самостійної роботи та перевірки засвоєння знань пода-

но питання для самоконтролю, тематику рефератів, тестові завдання, юриди-

чні задачі, наукові статті для анотацій, список рекомендованої літератури до

кожного розділу. Наприкінці посібника поміщено перелік основних нормати-

вних актів.

Призначений для студентів, викладачів та усіх, хто цікавиться питан-

нями регулювання правових відносин в агропромисловому комплексі.

ББК 67.9(4УКР)7я73

ISBN

© О.Ф. Мельничук, Н.М. Опольська 2011

3

ЗМІСТ

Модуль 1. Загальні положення законодавства та права в АПК

Розділ 1. Теоретична характеристика законодавства та права в

АПК ………………………………………………………………………....

1. Загальнотеоретична характеристика системи права та системи зако-

нодавства…………………………………………………………………...

2. Система законодавства та права в АПК………………………………....

3. Поняття, предмет, методи та принципи аграрного права…………….

4. Поняття, предмет, методи, принципи та система земельного права...

5. Поняття, предмет, методи, принципи, система екологічного права...

6. Фауністичне право як підгалузь екологічного права…………………

7. Природоресурсне право як підгалузь екологічного права………..…..

Розділ 2. Джерела права в АПК …………................................................

1. Поняття та види джерел права в АПК …………………………………..

2. Конституція України — основа джерел права в АПК

3. Міжнародні договори як джерело права в АПК………………………...

4. Регулювання відносин в АПК на основі кодексів………………………

5. Закони України в АПК ……………………..............................................

6. Підзаконні нормативно-правові акти в системі джерел права АПК…..

Розділ 3. Правові відносини в АПК …………………………………..…

1. Поняття, ознаки, елементи та особливості правовідносин в АПК.…...

2. Підстави виникнення, зміни і припинення правовідносин в АПК…….

3. Система правовідносин в АПК………………………………………….

4. Основні видів внутрішніх правовідносин в АПК……………………..

5. Основні види зовнішніх правовідносин в АПК………………..………

Розділ 4. Суб’єкти аграрного права ……………………………………..

1. Поняття суб'єктів аграрного права та їх класифікація………………....

2. Особисте селянське господарство як суб’єкт господарювання……….

3. Фермерське господарство як суб’єкт господарювання …………..……

4. Сільськогосподарські товариства як суб’єкти господарювання………

5. Сільськогосподарський кооператив як суб’єкт господарювання……..

6. Державне сільськогосподарське підприємство як суб’єкт господарю-

4

вання ………………………………………………………………………...

7. Особливості припинення сільськогосподарських підприємств………

Розділ 5. Юридична відповідальність за правопорушення в аграр-

ному секторі економіки ……………………………………………………

1. Поняття відповідальності за порушення аграрного законодавства…...

2. Дисциплінарна відповідальність осіб, зайнятих у сільськогосподарсь-

кому виробництві………………………………………………………........

3. Матеріальна відповідальність працівників сільськогосподарських

підприємств……………………………………………………………….…

4. Майнова відповідальність за аграрні правопорушення……………….

5. Адміністративна відповідальність за порушення у сільському госпо-

дарстві……………………………………………………………………….

6. Аграрні правопорушення як підстави настання кримінальної відпові-

дальності…………………………………………………………………….

Модуль 2. Правове регулювання окремих видів діяльності в АПК

Розділ 13. Правовий режим земель сільськогосподарського призна-

чення.............................................................................................................

1. Поняття земель сільськогосподарського призначення………………..

2. Землі сільськогосподарського призначення як об'єкт правового регу-

лювання……………………………………………………………………..

3. Особливості правового режиму земель сільськогосподарського при-

значення……………………………………………………………………..

4. Форми власності на землі сільськогосподарського призначення…….

ВСТУП

В агропромисловому комплексі та економіці України посилю-

ються підприємницькі тенденції, побудовані на принципово нових

економічних засадах: формуються земельні і майнові відносини селян,

вдосконалюється система державно-правового регулювання сільсько-

го господарства, поширюється застосування різних форм реалізації

сільськогосподарської продукції і продовольства.

Важливим правовим засобом належного здійснення заходів по

реформуванню суспільних відносин в аграрному секторі економіки є

науково обґрунтована, взаємоузгоджена система законодавства агро-

промислового комплексу України.

Радикальні зміни, що відбуваються у цій галузі вказують на не-

обхідність підготовки професійних кадрів з високим рівнем правової

культури, з новим юридичним мисленням, озброєних фундаменталь-

ними знаннями щодо правового регулювання ринкових відносин в

агропромисловому комплексі.

Законодавство та право в АПК є важливою навчальною дисцип-

ліною в системі вищих аграрних навчальних закладів. Базуючись на

знаннях, одержаних під час вивчення дисципліни «Правознавство»,

«Законодавство та право в АПК» розкриваєперед студентами особли-

востіправового регулювання різноманітних суспільних відносин, що

складаються в процесі виробництва сільськогосподарської продукції,

її переробки, матеріально-технічного обслуговування села тощо.

Завданням дисципліни «Законодавство та право в АПК» єзасво-

єння основних правових інститутів аграрного, земельного, екологіч-

ного права, вивчення теоретичних засад правового регулювання від-

носин в АПК, формування вміння орієнтуватися с системі законодав-

ства в АПК.

Навчальний посібник спрямований на допомогу студентам нею-

ридичних спеціальностей, викладачам, а також усім бажаючим опану-

вати основи правового регулювання відносин в агропромисловому

комплексі. У 14 розділах викладено найголовніші проблеми сучасного

стану аграрного, земельного, екологічного права. Матеріал кожного

розділу містить у собі навчальну та методичну частини. Основу

навчальної частини складає підготовлений авторами курс лекцій,

8

спрямований на формування теоретичних знань. Методична частина

містить завдання до самостійної роботи, направлені на формуання на-

вичок та вмінь правильно застосовувати нормативно-правові акти, до-

тримуватись їх вимог, орієнтуватись в основних юридичних поняттях,

термінах, категоріях, працювати з правовими джерелами.

У завданнях до самостійної роботи студентів сформовано запи-

тання для самоконтролю, запропоновано розв’язати тестовізавдання,

підібрано наукові статті для анотацій, визначено тематику рефератів

для поглибленого вивчення окремих проблем, підібрано найбільш ти-

пові юридичні задачі для закріплення навчального матеріалу, запро-

поновано підготувати зразки окремих документів, що стануть у при-

годі в процесі практичної діяльності майбутніх фахівців.

До кожного розділу навчального посібника авторами підібрано

список додаткової літератури, в якому представлені найновіші досяг-

нення науковців у даній сфері. Перелік основних підручників та на-

вчальних посібників, а також основних нормативно-правових актів до

курсу подано наприкінці навчального посібника. Значну допомогу в

опануванні дефініцій навчальної дисципліни покликаний надати

предметний покажчик.

Не претендуючи на вичерпність, автори сподіваються, що за-

пропонований навчальний посібник принесе користь усім, хто ціка-

виться проблемами законодавства та права в агропромисловому ком-

плексі. З великою вдячністю будуть сприйняті всі критичні зауважен-

ня, пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення його якості.

9

Модуль 1. Загальні положення законодавства та права в АПК

Розділ 1

ТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Стеми законодавства

Право є дуже складною цілісною системою. Є два основні по-

няття: «система права» і «правова система». Ці поняття не є тотожни-

ми, тому їх слід розрізняти. Правова система - поняття ширше, ніж

система права.

Правова система – це комплекс взаємозалежних і узгоджених

юридичних засобів, призначених для регулювання суспільних відно-

син, а також юридичних явищ, що виникають унаслідок такого регу-

лювання. Вона включає наступні складові: юридичні норми, принци-

пи, інститути, правосвідомість, законодавство, правові відносини,

юридичні установи, правову культуру, правопорядок тощо.

Держава має свою національну правову систему. Історично

склалося так, що у кожній країні діють свої правові звичаї, традиції,

законодавство, юрисдикційні органи, сформувалися особливості пра-

вового менталітету, правової культури, що й об'єднується загальним

поняттям «правова система». У будь-якій державі правова система,

будучи невід'ємним елементом правової культури, детермінована іс-

торичними і географічними чинниками, є частина соціальної системи

держави.

На відміну від правової системи система права – правова катего-

рія, яка означає внутрішню будову права будь-якої країни. Внутрішня

будова права в Україні визначається як його система.

Система права — це об'єктивно обумовлена системою суспіль-

них відносин внутрішня структура права, яка складається з взаємоза-

лежних норм, логічно розподілених за галузями, підгалузями та інсти-

тутами.

Поділ системи права на галузі ґрунтується на певних критеріях.

Такими критеріями є предмет (матеріальний критерій) і метод (юри-

дичний критерій) правового регулювання.

Предмет правового регулювання є умовне виділення певного ві-

докремленого кола (сукупності) суспільних відносин, що мають єдину

10

якість. Це дозволяє узагальнити норми права, які регулюють коло (су-

купність) суспільних відносин у таку нормативну спільність як галузь

права.

Приміром, предметом екологічного права є відособлена група

суспільних відносин у раціональному використанні природних ресур-

сів й охороні навколишнього середовища. Предмет аграрного права

складають суспільні відносини у сфері організації і діяльності сільсь-

когосподарських товаровиробників. Предмет земельного права - сус-

пільні відносини у сфері раціонального використання і охорони зе-

мель. Предмет адміністративного права - управлінські відносини.

Предмет трудового права - трудові відносини і т.д. Кожна галузь пра-

ва має свою, відносно відокремлену, сферу регулювання.

Предмет правового регулювання зазвичай розглядають як ви-

значальний критерій системи права. Він - головна, об'єктивна підстава

для розподілу правових норм за галузями права. Його доповнює метод

правового регулювання.

Найбільшим елементом системи права є галузь права.

Галузь права — відносно самостійна сукупність юридичних

норм, яка регулює якісно однорідну сферу (рід) суспільних відносин

специфічним методом правового регулювання.

В Україні існують такі галузі права: конституційне право, адмі-

ністративне право, трудове право, цивільне право, сімейне право,

кримінальне право, аграрне право, земельне право, екологічне право,

міжнародне право, господарське право, фінансове право тощо. Галузь

права може включати в себе підгалузі, наприклад: корпоративне право

- підгалузь господарського права, право інтелектуальної власності -

підгалузь цивільного права; банківське право та бюджетне право - під-

галузі фінансового права тощо.

Система законодавства - система всіх упорядкованих певним

чином нормативно-правових актів певної держави, що є формою існу-

вання правових норм, засобом надання їм об'єктивності, визначеності,

загальності. На відміну від системи права, система законодавства ха-

рактеризує її форму, зовнішній вираз, тобто це внутрішня структура

законодавства, що складається звзаємопов'язаних нормативно-

правових актів у тій чи іншій сфері суспільного життя. Вона форму-

ється шляхом видання та систематизації правових актів.

11

Система законодавства має два основних види: галузевий (тобто

за предметом правового регулювання), обумовлений конкретними су-

спільними відносинами; ієрархічний (субординаційний), який відо-

бражає ієрархію державної влади та нормативно-правових актів за їх-

ньою юридичною силою. На чолі цієї системи перебуває Конституція,

далі - закони, потім - підзаконні акти.

У залежності від об'єкта правового регулювання може складати-

ся комплексна система законодавства, наприклад, природоохоронне

законодавство, екологічне законодавство тощо.

Система права і система законодавства співвідносяться між со-

бою як зміст і форма. Між системою права і системою законодавства є

відмінності. Вони спостерігаються в структурних елементах, змісті,

обсязі.

1. Система права є невидимою, оскільки відбиває внутрішню

будову права, а система законодавства є видимою, зовнішньою фор-

мою системи права.

2. Система права є сукупністю правових норм, а система законо-

давства — сукупністю нормативно-правових актів.

3. В системі права норми права логічно розподілені за галузями,

підгалузями та інститутами. Як правило, норми галузей права — буді-

вельний матеріал, із якого (у різному наборі та різному поєднанні)

складається конкретна галузь законодавства. Можливим є варіант, ко-

ли галузь права є, а галузі законодавства — немає (фінансове право,

право людини на соціальне забезпечення та ін.). У цьому випадку га-

лузі права не кодифіковані, а нормативний матеріал розосереджений

по кількох правових актах, які потребують на уніфікацію.

У системі законодавства нормативно-правові акти об'єднані за

галузями законодавства, які поділені на інститути законодавства. Га-

лузі законодавства створюються як з урахуванням галузевого принци-

пу, так і без його врахування: галузь законодавства може містити нор-

ми різних галузей права (комплексні галузі) або створюватися на під-

ґрунті інституту або підгалузі права. Можливим є варіант, коли галузь

законодавства існує без галузі права (митне законодавство та ін.).

4. Система права складається з галузей права, які мають свій

предмет і метод правового регулювання, а система законодавства

включає галузі законодавства, в яких відсутній метод регулювання, а

12

предмет регулювання не завжди однорідний, як у галузей права.

5. Система права має лише галузеву, горизонтальну будову, а

система законодавства може мати будову і горизонтальну (галузеве), і

вертикальну (ієрархічне). У федеративних державах існує законодав-

ство федерації і законодавство її суб'єктів (вертикальна будова).

6. Первинний елемент системи права — норма права зі своєю

структурою: гіпотеза, диспозиція, санкція, а первинний елемент сис-

теми законодавства — стаття закону, яка містить нормативне розпо-

рядження, котре, як правило, не містить у собі всіх трьох структурних

елементів логічної правової норми. Нормативне розпорядження нерід-

ко складається лише з гіпотези і санкції; диспозиція може міститися

або в іншій статті даного закону (відсильний спосіб викладу), або в

іншому правовому акті (бланкетний спосіб викладу). Закони, що

включають норми різних галузей права, забезпечуються санкціями, які

викладені в інших нормативно-правових актах (наприклад, закони про

власність, про підприємницьку діяльність та ін.).

7. Система права формується об'єктивно, відповідно до існую-

чих суспільних відносин, а система законодавства створюється в ре-

зультаті цілеспрямованої діяльності уповноважених суб'єктів і тому

включає суб'єктивний момент.

8. Структурні елементи системи права не мають зовнішніх рек-

візитів: назв розділів, статей, глав та інших частин, властивих закону.

Структурні елементи системи законодавства (нормативно-правові ак-

ти), як правило, мають назви розділів, глав, статей. Вони можуть міс-

тити преамбули, формулювання цілей і принципів, загальні норматив-

ні визначення, що складають загальну частину тощо.

Поняття Визначення

Правова система

Система права

Галузь права

Система права в АПК

Система законодавства в АПК

Аграрне право

Предмет аграрного права

Методи аграрного права

Принципи аграрного права

Земельне право

Предмет земельного права

Принципи земельного права

Екологічне право

Предмет екологічного права

Принципи екологічного права

Завдання 4. Розв’яжіть тестові завдання:

1. Аграрне право регулює відносини:

а) оренди нежитлових приміщень;

б) купівлі-продажу сільськогосподарської продукції;

в) працевлаштування;

г) оренди землі сільськогосподарського призначення.

2. Аграрне право як галузь права є:

а) комплексна галузь;

б) самостійна галузь;

в) галузь, яка знаходиться в стадії формування як самостійна га-

лузь;

г) складова господарського права.

3. Які правові категорії застосовуються при визначенні галузі

права?

а) принципи права;

б) предмет та метод правового регулювання;

в) метод аграрного права;

г) галузь законодавства.

4. Фауністичне право це:

а) підгалузь екологічного права;

б) підгалузь аграрного права;

36

в) самостійна галузь права;

г) правовий інститут земельного права.

5. Екологічному праву притаманні:

а) один галузевий метод;

б) змішаний метод;

в) метод по галузевому принципу;

г) метод примусу.

6. Який метод застосовується при регулюванні відносин в агро-

промисловому комплексі?

а) імперативний метод;

б)диспозитивний метод;

в) метод дедукції;

г) усі вищевказані методи.

7. Які з перелічених принципів притаманні аграрному праву?

а) принцип всебічної охорони власності;

б) принцип вільного обрання селянами форм і напрямів сільсь-

когосподарської діяльності;

в) принцип невтручання держави в господарську діяльність ви-

робників;

г) принцип забезпечення рівності учасників аграрних правовід-

носин.

8. Які з перелічених принципів притаманні екологічному праву?

а) принцип правового забезпечення досягнення гармонійної вза-

ємодії суспільства і природи;

б) принцип невтручання держави в господарську діяльність ви-

робників;

в) принцип правового забезпечення екологічної безпеки;

г) принцип правового закріплення приналежності природних ре-

сурсів конкретним суб'єктам права.

9. Право в агропромисловому комплексі регулює:

а) відносини, які складаються між суб'єктами з приводу прина-

лежності, використання, забезпечення екологічної безпеки, відтворен-

ня природних об'єктів та охорони навколишнього природного середо-

вища з метою задоволення екологічних та інших інтересів;

б) правовідносини, під якими слід розуміти врегульовані норма-

ми права суспільні відносини щодо володіння, користування і розпо-

37

рядження землею;

в) земельні, майнові, трудові, організаційно-управлінські, соціа-

льні відносини, які складаються в процесі здійснення аграрними су-

б'єктами виробничо-господарської та іншої сільськогосподарської дія-

льності;

г) відносини, що виникають, змінюються та припиняються у

сфері фінансової діяльності держави.

10. Законодавство та право в АПК це:

а) одна з провідних галузей національного права України, яка

регулює певну групу правових відносин за участю фізичних і юриди-

чних осіб та держави в цілому;

б) сукупність логічно і послідовно розміщеного нормативного

матеріалу за галузями права, правовими інститутами, норми яких у

комплексі закріплюють основні принципи, форми і порядок діяльності

юридичних і фізичних осіб, регулюють відносини, що виникають в

агропромисловому комплексі;

в) комплексна, інтегрована і спеціалізована галузь права, яка

охоплює сукупність правових норм, що регулюють аграрні відносини

у сфері виробничої та пов'язаної з нею сільськогосподарської діяльно-

сті під час використання земель сільськогосподарського призначення

суб'єктами аграрного господарювання;

г) галуззю права, яке являє собою систему правових норм, що

регулюють земельні відносини з метою забезпечення раціонального

використання земель, охорони їх від негативного впливу, захисту прав

громадян та юридичних осіб на землю та додержання встановленого

правопорядку в галузі земельних відносин.

Завдання 5. Складіть анотації для зазначених наукових статей:

1. Пріоритетність вимог екологічної безпеки як принцип земе-

льного законодавства України / А. Євстігнєєв // Юридична Україна. -

2011. - N 2. - С. 62-67.

2. Земельне право ЗУНР (Західноукраїнської Народної Республі-

ки). / М. Мацькевич // Юридична Україна. - 2010. - №8. - С. 51-56.

3. Історико-правові етапи становлення і розвитку екологічної фун-

кції держави в Україні / Є. Степанов // Юридична Україна. - 2010. - №

11. - С. 112-118.

4. Чабаненко М.М. Імперативний та диспозитивний способи пра-

38

вового регулювання на сучасному етапі розвитку аграрного права як

галузі / М.Чабаненко // Право України. – 2004. – № 11. – С. 109 – 112.

Завдання 6. Розв’яжіть завдання:

У якій із нижче запропонованих ситуацій потрібно керуватись

законодавством агропромислового комплексу? Предметом якої галузі

права є наведені правові відносини?

Ситуація 1. 30-ти річний фермер одружився із 85-річною житель-

кою села, сподіваючись таким чином успадкувати її земельну ділянку.

Ситуація 2. Водія автомобіля ГАЗ-53 «Молоковоз», який здав мо-

локо і повертався до господарства зупинив інспектор ДАІ через пере-

вищення водієм швидкості.

Ситуація 3. Приватний підприємець Краков з метою побудови

швейної фабрики у селі П’яльця уклав договір оренди земельної діля-

нки з громадянином Галушкою.

Ситуація 4. Правління господарства винесло рішення про відраху-

вання коштів за ремонт автомобіля ГАЗ-53 з заробітної плати водія,

який на дуже слизькій дорозі не справившись з управлінням автомобі-

ля наїхав на електроопору.

Ситуація 5. Голова фермерського господарства вирішив побуду-

вати теплиці для вирощування квітів та уклав угоду з квітковою крам-

ницею у місті на постачання їй квітів шести видів.

39

Рекомендована література

1. Богдан А.Й. Аграрне законодавство України та право ЄС: про-

блеми адаптації / А. Богдан // Матеріали ІV міжнар. наук.-прак. конф.

«Від громадянського суспільства до правової держави»: Зб. тез наук.

доп. та повідомл. – Х.: НЮАУ, 2009. – С. 88-90.

2. Євстігнєєв А. Пріоритетність вимог екологічної безпеки як

принцип земельного законодавства України / А. Євстігнєєв // Юриди-

чна Україна. - 2011. - N 2. - С. 62-67.

3. Заріцька І. М. Земельне законодавство Української держави

П. Скоропадського / І. Заріцька // Підприємництво, господарство і

право. —2005. — № 10. — С. 87–91.

4. Зуєв В.А. Термінологія екологічного права: значення і перспе-

ктиви існування окремих понять /В.Зуєв // Вісник Університету внут-

рішніх справ. – 2000. – Спецвипуск. – С. 271 – 274.

5. Колізії у правовому регулюванні земельних відносин в Украї-

ні: автореф. дис.... д-ра юрид. наук: 12.00.06 / А. М. Мірошниченко;

Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка.. — К., 2010. — 31 с.

6. Кудінов В.О. Основні етапи проведення земельної реформи в

Україні / В. Кудінов // Юриспруденція: теорія і практика. — 2009. —

№ 10 (60). — С. 36—41.

7. Мацькевич М. Земельне право ЗУНР / М. Мацькевич // Юри-

дична Україна. - 2010. - №8. - С. 51-56.

8. Розвиток науки аграрного права України: Автореф. дис... канд.

юрид. наук: 12.00.06 / Н.О. Багай; НАН України. Ін-т держави і права

ім. В.М.Корецького. — К., 2002. — 19 с.

9. Степанов Є. Історико-правові етапи становлення і розвитку

екологічної функції держави в Україні / Є. Степанов // Юридична

Україна. - 2010. - № 11. - С. 112-118.

10. Федоpов М.М. Тpансфоpмацiя земельних відносин в аграрній

сфері / М.Федотов //Економiка АПК. - 1998. - №4.- C.12-17.

11. Черкашина М.К. Поняття та класифікація юридичних гарантій

екологічних прав громадян/ М. Черкашина // Підприємництво, госпо-

дарство і право. – 2004. – № 11. – С. 8284.

40

Розділ 2

ДЖЕРЕЛА ПРАВА В АПК

Закони України в АПК

На наступному місці за юридичною силою перебувають закони,

які повинні прийматися відповідно до норм Конституції України, до

міжнародно-правових актів, що ратифіковані Верховною Радою.

Закон — це нормативно-правовий акт найвищої юридичної си-

ли, який приймається Верховною Радою України і тому виражає деле-

говане волевиявлення всього або більшої частини населення країни, і

який врегульовує найважливіші суспільні відносини.

В аграрній сфері економіки внаслідок специфіки її існування

має місце багатопрофільна система господарювання, неодмінно пов'я-

зана з використанням землі, води та інших природних ресурсів, спеці-

альних матеріально-технічних та енергетичних ресурсів, капіталу й

людської праці. Це зумовлює існування різних підходів до організації

виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, зберіган-

ня, реалізації і споживання людьми, тваринами й іншими живими іс-

49

тотами. Все це вимагає інтеграції усіх галузей господарської діяльнос-

ті в аграрній сфері. В організаційному плані така інтеграція відбува-

ється шляхом створення єдиного агропромислового комплексу Украї-

ни. Організаційно-правове об'єднання діяльності сільського господар-

ства, виробництва сільськогосподарської продукції (рослинництва й

тваринництва), переробки сільськогосподарської продукції, її збері-

гання і реалізації є основою АПК і спрямоване на створення єдиного

механізму функціонування аграрної сфери

Джерелами галузей права в АПК є норми загального характеру,

що містяться також у окремих спеціальних законах. Для прикладу, до

таких законів належать закони України «Про державну реєстрацію

юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», «Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», «Про

державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обме-

жень» та інші, які створюють загальну правову основу створення, дія-

льності і припинення сільськогосподарського підприємства. Аграрні

закони охоплюють своїм впливом виключно аграрні відносини, виок-

ремлюючи при цьому специфіку їх правового регулювання.

Джерелами аграрного права є уніфіковані закони, які спрямовані

на інтеграцію правового регулювання аграрних відносин з метою по-

будови цілісної органічної системи внутрішньокомплексних галузевих

нормативно-правових актів, наділених єдиним правовим змістом.

Уніфіковані акти аграрного законодавства є джерелом аграрного пра-

ва і формою відтворення їх норм, підґрунтям яких є інтеграція регу-

лювання аграрних відносин.

Виходячи з цих позицій, аграрні закони групують за предметом

регулювання окремих груп аграрних відносин, забезпечуючи при

цьому їх загальну єдність і єдину спрямованість на забезпечення інте-

грованої діяльності всіх елементів комплексу.

У цьому плані можна умовно вирізнити такі групи законів Укра-

їни, що стосуються АПК:

1) уніфіковані акти про організаційно-правову перебудову

структури АПК, аграрну реформу й створення ефективних товарови-

робників сільськогосподарської продукції. До цієї групи належать за-

кони, що стосуються організаційної перебудови в АПК: «Про колек-

тивне сільськогосподарське підприємство», «Про сільськогосподарсь-

ку кооперацію», «Про особисте селянське господарство», а також за-

кони України «Про споживчу кооперацію»;

50

2) уніфіковані акти законодавства про правовий режим земель

сільськогосподарського призначення й земельну реформу;

3) уніфіковані акти законодавства про селекцію, насінництво,

тваринництво і меліорацію земель: закони України «Про насіння і са-

дивний матеріал», «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову про-

дукцію з них», «Про племінну справу в тваринництві», «Про ветери-

нарну медицину».

Ефективність аграрного законодавства забезпечується поєднан-

ням уніфікації і диференціації в процесі його розвитку.

Диференційовані акти аграрного законодавства — це норматив-

но-правові акти, що розробляються з урахуванням відмінностей у ста-

тусі суб'єктів аграрного підприємництва.

Диференційованими можна вважати такі закони: «Про зерно та

ринок зерна в Україні»; «Про насіння й садивний матеріал»; «Про ри-

бу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них», Закон Укра-

їни «Про захист прав покупців сільськогосподарських машин» та інші.

Права АПК

Далі систему законодавства агропромислового комплексу Укра-

їни за їх юридичною силою формують підзаконні нормативно-правові

акти, до яких включаються укази і розпорядження Президента Украї-

ни, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження

Кабінету Міністрів України, накази міністерств і відомств України.

Підзаконними названі правові акти є саме тому, що вони в ієрархічній

структурі системи законодавства перебувають під законами і наділені

меншою юридичною силою, ніж закони.

Постанови Верховної Ради України, спрямовані на врегулю-

вання аграрних відносин, є також джерелами права в АПК. Однією з

особливостей постанов Верховної Ради України є їх програмний хара-

ктер, коли відповідні органи державної влади та місцевого самовряду-

вання зобов'язуються розробити певні концепції розвитку аграрних

відносин, проекти законів, спрямованих на врегулювання таких відно-

син прийняти інші нормативно-правові акти у межах компетенції цих

органів. Наприклад, постановою Верховної Ради України «Про вико-

нання земельного законодавства при реформуванніаграрного сектора

економіки» від 11 січня 2000 р. № 1364-ХГУ Кабінет Міністрів Украї-

ни було зобов'язано розробити та подати на розгляд Верховної Ради

51

України проект Концепції (основних засад) ефективного функціону-

вання та розвитку аграрного сектора України, а також внести на роз-

гляд нову редакцію проекту Земельного кодексу України і цілу низку

законопроектів щодо врегулювання аграрних відносин.

Іншою особливістю постанов Верховної Ради України є введен-

ня в дію окремих законів або відхилення прийняття проектів відповід-

них законів. Наприклад, постановою Верховної Ради України від 14

лютого 1992 р. № 2115-ХП було введено в дію Закон України «Про

колективне сільськогосподарське підприємство». Водночас постано-

вою Верховної Ради України від 9 липня 1999 р. №901-ХГУ було від-

хилено проект Закону України «Про розмір плати за оренду земельної

частки (паю)».

Ще однією особливістю постанов Верховної Ради України є

розширювальний характер дії їх окремих положень. Так, уже згадува-

на постанова «Про порядок введення в дію Закону України «Про ко-

лективне сільськогосподарське підприємство» розширює дію цього

закону за рахунок включення норми про те, що об'єкти соціально-

побутового призначення поділу (паюванню) між членами колективно-

го сільськогосподарського підприємства не підлягають.

Постанови Верховної Ради України можуть також встановлюва-

ти заборону на вчинення певних дій, які становлять перешкоди у за-

безпеченні розвитку певного виду аграрних відносин. Такою є поста-

нова ВР України «Про впровадження мораторію на закриття загально-

освітніх навчальних закладів у сільській місцевості» від 19 грудня

2008 р. за № 778-УІ, якою виражається неприпустимість дій щодо за-

криття сільських загальноосвітніх навчальних закладів через брак ко-

штів на їх утримання. Тому до кінця 2009 р. було введено мораторій

на закриття таких навчальних закладів у сільській місцевості.

Іноді постанови Верховної Ради України виражають ставлення

законодавця до певних негативних, на його думку, суспільних проце-

сів у сфері аграрних відносин, наслідком чого є позитивне зобов'язу-

вання певного органу державної влади. Наприклад, у постанові «Про

недопущення закриття об'єктів соціально-культурного призначення в

сільській місцевості» від 6 вересня 2005 р. за № 2794-ІУ виражається

позиція Верховної Ради України щодо неприпустимості закриття

шкіл, клубів, фельдшерсько-акушерських пунктів, дільничних ліка-

52

рень, інших об'єктів соціально-культурного призначення в сільській

місцевості без відповідного рішення територіальної громади. Як на-

слідок, Кабінет Міністрів України зобов'язано вжити невідкладних

заходів щодо недопущення скорочення та відновлення діяльності за-

значених об'єктів із визначенням необхідних джерел їх фінансування.

Укази Президента України. Президент України відповідно до

ч. З ст. 106 Конституції України видає укази і розпорядження, які є

обов'язковими до виконання на території України. Якщо укази містять

правові норми, які встановлюють, змінюють і припиняють певні агра-

рні правовідносини і стосуються широкого кола осіб, то розпоряджен-

ня є актами застосування норм права, які мають індивідуальну спря-

мованість на конкретних осіб. Таким чином, укази Президента Украї-

ни є нормативно-правовими актами, на відміну від розпоряджень, які

мають характер індивідуальних правових актів. Виходячи зі змісту

розпоряджень Президента України, вони не врегульовують аграрні

відносини, а тому не є актами аграрного законодавства. Навпаки,

спрямованість саме указів Президента України на врегулювання агра-

рних відносин робить їх частиною аграрного законодавства. Як пра-

вило, укази Президента України містять норми права, що розкривають

і конкретизують норми аграрних законів, приймаються на підставі цих