Методичні вказівки до виконання роботи

1. Розрахунок r_сер макету треба проводити за наближеною формулою

       r _сер =(r _І а ₁ + r ₂ А₂+ r ₃ А₃+ r ₄ А₄) / (а ₁ + А₂+А₃+А₄),          (1.3)

де а₁ А₂, А₃, А₄ – площа відбиваючих поверхонь з коефіцієнтом відбиття r_І, r₂, r₃, r₄ відповідно.

При розрахунку h_oУ та (h_oУ)₀ за МЕІ визначення прямих потоків, що падають на стіни, розрахункову й фіктивну поверхню проводити методом Джонса–Нейдхарта. Значення коефіцієнтів А, В, С брати з наведених у літературі графіків [1].

Методика проведення експериментів

У даній роботі світловий потік, що встановився на розрахунковій поверхні, в першому ступені наближення визначається за середньою освітленістю у центральній частині розрахункової поверхні. Освітленість визначають у відносних одиницях (в.о.) фотоелементом, з'єднаним з реєструючим приладом. Перед виконанням п. 1 завдання необхідно виміряти світловий потік, що виходить із світлового отвору освітлювача, у в.о. Для цього встановлюють підлогу макета з фотоелементом на максимальну відстань від стелі (найнижче положення).

Розрахунок потоку ламп (у в.о.), встановлених у карнизі, слід проводити з умов, що коефіцієнт корисної дії установки відбитого світла для верхнього положення підлоги визначається за формулою

 

η ₀ =[Ф_В/(n Ф_л)]=30 %,                                           (1.4)

 

де Ф_В – світловий потік, що встановився на підлозі.

 

При виконанні п.1 завдання η_ОУ розрахувати як відношення площі вихідного отвору освітлювача до площі його відбиваючої поверхні.

Значення прямої складової коефіцієнта використання ОУ визначають за графіком h_oУ =f (r_ст) для j=const шляхом екстраполяції кривих до перехрещення з віссю ординат (р_ст =0).

 

Контрольні запитання

1. Пояснити хід залежності h _{o У} = f(φ)?

2.Чому відбиваючі властивості приміщення впливають на величину h _{o У}?

З. Яке граничне значення h_oУ?

4. Чи змінюється ККД установки відбитого світла, коли збільшити глибину карнизу?

5. Пояснити хід експериментальних залежностей, отриманих у роботі.

6. Як за результатами експериментів можна визначити співвідношення

яскравостей поверхонь приміщення?

7. методика розрахунку h_oУ  для світлового карнизу.

 

 

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №3

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИРОДНОГО ОСВІТЛЕННЯ ПРИМІЩЕНЬ

Метою роботи є експериментальне й аналітичне визначення ступеня достатності природного світла у приміщеннях залежно від їх пропорцій, розмірів світлових отворів та відбиваючих властивостей поверхонь приміщення.

Підготовка до роботи

При підготуванні до роботи необхідно вивчити такі питання курсу "світлотехнічні установки та системи ":

1. Нормування природного освітлення. Необхідний матеріал викладено у [2] с. 17-19; [з] с. 166-170, 457-460.

2. Розрахунок коефіцієнту природної освітленості. Необхідний матеріал викладено у [2] с.34-44.

Для виконання роботи необхідно провести розрахунок розподілу КПО на рівні 0,8 над підлогою за характерним розподілом приміщення для варіантів наведених у табл. 1.2.

 

Таблиця 1.2 – варіанти розрахункових завдань.

 

Варіант	Розміри приміщення			Висота  примі­щення, м	Коефіцієнти відбиття
	Довжина	Глибина	висота		стелі	стін	підлоги
1	2	3	4	5	6	7	8
2	6	9	3	2,0	0,7	0,5	0,3
3	6	9	3	2,0	0,7	0,3	0,1
4	7,5	7,5	3	2,0	0,7	0,5	0,3
5	7,5	7,5	3	2,0	0,7	0,3	0,1
6	9	6	3	2,0	0,7	0,5	0,3
7	9	6	3	2,0	0,7	0,3	0,1

 

Висота підвікон 0,8 м.

 

Контрольні запитання

1. Що таке коефіцієнт природної освітленості?

2. Які параметри обумовлють значення КПО?

3. Чому для дослідження КПО використовується штучний небозвід 4.

В яких контрольних точках нормується значення КПО?

5. Як визначити зону приміщення з недостатнім освітленням (природним)?

6. Від яких параметрів залежить загальний коефіцієнт світлопропускання світлового отвору?

 

Схема лабораторної установки

Лабораторна установка складається з штучного небозводу дзеркального типу й моделі приміщення з бічним природним освітленням (рис. 1.1).

 

Рис. 1.1 – Схема лабораторної установки

Штучний небозвід являє собою камеру у формі паралелепіпеду з дзеркальними бічними стінами 1 і стелею, що світить 2, підсвітка стелі забезпечується чотирма люмінесцентними лампами типу ЛБ-40 (3).

Принцип імітування умов природного освітлення полягає у створенні за всіма напрямками нескінченної множини дзеркальних відображень стелі, що світить. Яскравість кожного наступного відображення зменшується пропорційно коефіцієнту відбиття дзеркала, р_дз. Теоретично розподіл яскравості "небозводу" визначається геометричними пропорціями дзеркальної камери 1 і коефіцієнтом відбиття дзеркал. Вибрані коефіцієнти камери і відбиття дзеркал забезпечують розподіл яскравості, близький до хмарного неба МКО [2].

Модель приміщення 4 відтворює у масштабі 1: 25 приміщення площею 50 м² (клас, аудиторія, робоча кімната) висота якого 3 м, з стрічковим вікном 5 висотою 2м та підвіконням, висотою 0,8м.

Конструкція моделі приміщення дозволяє змінити коефіцієнти відбиття його внутрішніх поверхонь. Для вимірювання освітленості в моделі приміщення і під "небозводом" встановлені фотоелементи 6 та 7.

Таблиця 1.3 — Варіанти завдань