Суб'єкти інвестиційної діяльності

 

Важливу роль в інвестиційній діяльності відіграють основні суб'єкти та функціональні учасники, які здійснюють цю діяльність і впливають на неї та її результати (рис. 2.2).

Держава в ринковій економіці може виступати як у ролі інвестора, так і в ролі одного чи декількох учасників інвестиційної діяльності.

Прямий вплив держави на інвестиційний процес здійснюється таким чином: держава бере на себе функції фінансування галузей загальнонаціонального характеру; є замовником (сфера оборони, магістралі, термінали, соціальна сфера, агропромисловий комплекс); вкладає інвестиції у виробництва, що не користуються попитом через низьку купівельну спроможність; приватизація, державне кредитування; державні позики; здійснює податкове регулювання; проводить амортизаційну політику, державний лізинг, квотування, ліцензування, стандартизацію; антимонопольні заходи та ін.; грошово-кредитне регулювання через НБУ.

Державне довгострокове кредитування здійснюється в основному через Укрінвестпромбанк, Укрсоцбанк та ін. Розширення інвестиційної діяльності має забезпечити Фонд державного майна України. Формуються додаткові джерела фінансування інвестицій за рахунок позабюджетних фондів.

Розробку та здійснення заходів щодо фінансування і супроводу інвестиційних проектів, співробітництво з іноземними організаціями з питань залучення фінансових ресурсів в економіку України здійснює компанія "Держінвест України", заснована Кабінетом Міністрів України.

 

Рис. 2.2. Суб'єкти інвестиційної діяльності та її функціональні учасники

 

Залучення інвестицій — такий самий специфічний вид професійної діяльності, як і, наприклад, виробництво продукції чи торгівля. Природно, що на такому важливому сегменті ринку держава зобов'язана бути представлена спеціалізованою організацією. Справді, інвестори, передусім іноземні, що часто не мають повного розуміння процесів, які відбуваються в Україні, вже відчули надійність компанії "Держінвест України" як партнера і його підтримку урядом країни.

Компанія "Держінвест України" була створена відповідно до рішення Президента України в 1995 р. як державне підприємство з вагомим статутним фондом, який, на жаль, вдалося реально наповнити тільки на 11,5 % від запланованого. Логіка розвитку компанії в 1998 р. свідчила про необхідність перетворення її у державну акціонерну компанію. Це дало змогу в майбутньому виконати державну програму приватизації щодо тих пакетів акцій, які не закріплені за державною власністю і при цьому передані до статутного фонду компанії, залучити нові інвестиційні технології, які приходять тільки через участь в управлінні.

Вищим органом компанії є Спостережна рада. До її складу входять керівники рядових організацій, чия діяльність так чи інакше пов'язана з виконанням статутних завдань.

На компанію "Держінвест України" покладено таке завдання, як управління часткою державної власності, яка передана до її статутного фонду. На початку 90-х років XX ст. з боку держави було зроблено принципову помилку щодо роздержавлення. На жаль, нині вже неможливо переглянути ані результати паперової приватизації, ані сам механізм реалізації майнових прав громадян. Головне, що компанія примножує статутний фонд, який належить державі, послідовно відстоює необхідність нарахування дивідендів на держпакети акцій з урахуванням реального стану підприємств, ініціює і бере активну участь у найбільших інвестиційних проектах в Україні, реалізує власні програми. Наприклад, компанія стала засновником компанії "Укрдержлізинг", основною метою якої є залучення інвестицій, забезпечення українських підприємств передовим технологічним обладнанням на умовах довгострокового лізингу.

На території України діють такі господарські товариства: акціонерні товариства відкритого (ВАТ) і закритого (ЗАТ) типу; товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) та додатковою відповідальністю (ТДОВ); повні (ПТ) і командитні товариства (КТ).

Усі господарські товариства, підприємства, компанії й об'єднання України можуть здійснювати інвестиції у будь-яких формах: фінансові, реальні, інтелектуальні та ін.

Ріелторська діяльність — це підприємницька діяльність, пов'язана зі здійсненням операцій з нерухомим майном. До операцій з нерухомим майном належать: торгівля нерухомим майном, у тому числі продаж нерухомого майна з прилюдних торгів; посередницька діяльність, пов'язана з нерухомим майном; інформаційно-консультаційна діяльність, пов'язана з нерухомим майном.

З метою врегулювання відносин у сфері здійснення операцій з нерухомим майном, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності було видано Указ Президента України "Про ріелторську діяльність". Торгівля нерухомим майном — це діяльність, пов'язана з купівлею-продажем нерухомого майна. Порядок проведення прилюдних торгів визначається законодавством України. Для здійснення операцій з нерухомим майном визначається його вартість. Оцінка вартості нерухомого майна є обов'язковою у разі його відчуження, укладення договорів оренди та в інших випадках, передбачених законодавством.

Посередницька діяльність, пов'язана з нерухомим майном, — це діяльність з надання послуг відповідно до цивільно-правових угод з нерухомим майном (купівля-продаж, оренда, розмін, забезпечення розселення комунальних квартир тощо) і правами на нього.

Інформаційно-консультаційна діяльність, пов'язана з нерухомим майном, — це одержання, зберігання, використання та поширення інформації щодо нерухомого майна і надання фізичним та юридичним особам консультацій із зазначених питань.

Ріелтором може бути громадянин України, який в установленому порядку отримав сертифікат на право здійснення ріелторської діяльності. Ріелтором не може бути особа, яка має судимість за корисливий злочин.

Ріелторська фірма (агентство нерухомого майна) — це юридична особа, яка має свідоцтво на право здійснення ріелторської діяльності. Фірма може створюватися в будь-якій організаційно-правовій формі та має бути реєстрована згідно із законодавством.

Фінансово-кредитні установи

 

Для успішної інвестиційної діяльності має бути створена фінансово-кредитна система держави (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Фінансово-кредитна система держави

 

Важливе значення для здійснення інвестиційної діяльності має розвиток страхування. Страхові компанії забезпечують інвесторам страховий захист від ризиків різного походження. Договір страхування є підставою для фінансового забезпечення інвестиційних проектів, акціонування капіталу, одержання позичених і залучених коштів для інвестування.

Особливістю вітчизняного страхового ринку є відсутність транснаціональних страхових компаній або їх філій. Українське законодавство не дає змоги їх створювати, що зумовлено захистом вітчизняної страхової системи від конкуренції з боку іноземних страхових компаній і використанням вільних коштів страховиків для інвестицій у власну економіку. Водночас іноземні страхові компанії активно проникають в Україну за перестрахувальними схемами, одержуючи чималі прибутки.

В Україні інвестиційною діяльністю безпосередньо займаються такі банки;

— AT "Український інноваційний ВА-банк" (м. Київ; рік заснування — 1991 p.). Статутний фонд — 20 млн грн;

— Український акціонерний комерційно-промисловий інвестиційний банк — 3AT "Промінвестбанк" (м. Київ; рік заснування — 1992 p.). Статутний фонд — 200 млн грн;

— Акціонерний комерційний банк "Київський інвестиційний банк" (3AT) (рік заснування — 1993 p.). Статутний фонд —14 млн грн;

— Акціонерний банк "Національні інвестиції" (м. Київ; рік заснування — 1993 p.). Статутний фонд — 15 млн грн;

— Акціонерний банк "Перший інвестиційний банк"(ЗАТ) (м. Київ; рік заснування — 1997 p.). Статутний фонд — 15,9 млн грн;

— Акціонерний комерційно-інноваційний банк "Укрсиббанк" (ВАТ; м. Київ — Харків; рік заснування — 1991р.). Статутний фонд — 90 млн грн;

— Акціонерний банк "Інвест-Банк — Україна" (ВАТ; м. Харків; рік заснування — 1993 p.). Статутний фонд — 21 млн грн (у минулому — це кредитно-інвестиційний банк).

Більше 120 банків України мають ліцензію № 11 — вкладання коштів у статутні фонди інших юридичних осіб, ліцензію № 26 — фінансування за дорученням власників коштів (130 банків).

Станом на 1 січня 2005 р. в Україні функціонувало 110 інвестиційних компаній та фондів; 76 взаємних фондів; 17 бізнес-інкубаторів. Харківщина посідає друге місце за кількістю інвестиційних компаній і фондів (відповідно 14 і 15).

Станом на 1 січня 2005 р. видано 90 ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Холдингові компанії, асоціації, корпорації та інші об'єднання здійснюють інвестиційну діяльність як в Україні, так і за її межами. Згідно із законодавством забезпечуються сприятливі правові засади щодо створення промислово-фінансових груп (ПФГ) — це об'єднання діяльності підприємств, організацій, банків, фінансово-кредитних установ у багатогалузеву господарську систему шляхом мобілізації ресурсів (концентрації та ефективного використання ресурсів) для формування раціональних технологічних і коопераційних зв'язків в умовах ринкової економіки, для підвищення експортного потенціалу і конкурентоспроможності продукції. До складу ПФГ можуть входити промислові та сільськогосподарські підприємства, банки, наукові та проектні установи, інші установи й організації всіх форм власності, що мають на меті отримання прибутку.

Міждержавна промислово-фінансова група — транснаціональна ПФГ, яка створюється на основі міжнародного договору України, згода на обов'язковість якого надається Верховною Радою України.

Головне підприємство та учасники ПФГ укладають генеральну угоду про сумісну діяльність щодо виробництва кінцевої продукції, яка має бути затверджена постановою Кабінету Міністрів України. Генеральна угода включає назву ПФГ; визначення головного підприємства ПФГ; кандидатуру президента, його права та обов'язки, порядок звільнення з посади; перелік учасників ПФГ; перелік кінцевої продукції; строк дії угоди; інші умови, передбачені законодавством, та ті, що визнають необхідними ініціатори створення ПФГ.

Кількість банків у складі ПФГ не обмежується. Кабінет Міністрів України бере до розгляду проекти створення ПФГ незалежно від розрахункового обсягу реалізації кінцевої продукції. Рішення про створення (реєстрацію) об'єднання та надання йому статусу ПФГ приймається Кабінетом Міністрів України й оформляється його постановою, а відмова у створенні (реєстрації) — протокольним рішенням: у тримісячний строк — у разі розгляду проекту за участю українських учасників ПФГ і головного підприємства; у шестимісячний строк — у разі розгляду проекту транснаціональної (міждержавної) ПФГ.

Про створення (реєстрацію) ПФГ повинні бути затверджені: генеральна угода про сумісну діяльність щодо виробництва кінцевої продукції; назва ПФГ; головне підприємство ПФГ; президент; вичерпний перелік учасників ПФГ і перелік найменувань кінцевої продукції; інші умови відповідно до повноважень Кабінету Міністрів України в межах чинного законодавства.

У разі створення (реєстрації) транснаціональної ПФГ відповідно до міжнародного договору України про співробітництво, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою, вона набуває статусу міждержавної ПФГ. Створення (реєстрація) міждержавної ПФГ здійснюється у порядку, визначеному таким договором.

Найменування головного підприємства та учасників ПФГ повинно містити назву: відповідно "Головне підприємство промислово-фінансової групи (транснаціональної, міждержавної)" та "Учасник промислово-фінансової (транснаціональної, міждержавної) групи".

Пільги з оподаткування надаються головному підприємству та учасникам міждержавної ПФГ у межах, визначених міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою.

Реорганізація ПФГ шляхом виключення (виходу) з неї головного підприємства або учасника ПФГ може здійснюватися Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, на який покладається контроль за дотриманням податкового законодавства.

У 2000 р. було затверджено Положення про кредитні спілки в Україні. Кредитна спілка — це неприбуткова організація, заснована фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні, наданні фінансових послуг шляхом об'єднання грошових внесків.

Кредитна спілка (КС) є юридичною особою, має самостійний баланс, банківські рахунки, які відкриває і використовує відповідно до законодавства у самостійно обраних банківських установах, а також печатку, штамп і бланки зі своїм найменуванням, власну символіку. Кредитна спілка діє на основі самофінансування, несе відповідальність за наслідки своєї діяльності та виконання зобов'язань перед своїми членами, партнерами і державним бюджетом. КС створюється на підставі рішення установчих зборів, на яких присутні не менш 50 осіб, які відповідно до Положення можуть бути членами кредитної спілки та об'єднані хоча б за однією з таких ознак: спільне місце роботи або навчання, належність до однієї професійної спілки, іншої громадської або релігійної організації, проживання в одному селі, селищі, місті, що не має районного поділу, районі в місті. Членами КС можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, об'єднані хоча б за однією з вказаних ознак і досягли вісімнадцятирічного віку, з урахуванням передбачених обмежень. Членство у КС настає з дня сплати особою вступного та пайового внесків у порядку, передбаченому статутом кредитної спілки. Члени КС несуть відповідальність за зобов'язаннями спілки лише в межах їх пайових внесків.

Вищим органом управління КС є загальні збори її членів. Загальні збори вважаються правомочними, якщо на них присутні не менше 50 % членів кредитної спілки, інше не передбачено статутом кредитної спілки. Правління КС є виконавчим органом, який здійснює управління поточною діяльністю кредитної спілки в період між загальними зборами її членів. Правління КС у складі не менше п'яти осіб обирається загальними зборами членів спілки. Членами правління не можуть бути особи, які перебувають у трудових відносинах з КС, за винятком виконавчого директора. Порядок обрання правління та строк його повноважень визначаються статутом КС. Правління спілки очолює голова, який обирається в порядку, визначеному статутом. Правління спілки може призначати виконавчого директора для оперативного здійснення функцій управління спілкою з переданням йому повноважень.

Нерозподілений дохід, що залишається у розпорядженні КС за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами спілки пропорційно до обсягу їх пайових внесків у вигляді відсотків. Кредитна спілка та її посадові особи зобов'язані зберігати таємницю щодо вкладів, внесків і фінансових операцій своїх членів.

Кредитна спілка подає Національному банку України статистичну звітність для складання грошово-кредитної статистики в обсягах, формах та у строки, встановлені НБУ. З метою координації своєї діяльності, надання взаємодопомоги та захисту спільних інтересів спілки мають право на добровільних засадах заснувати між собою об'єднання кредитних спілок.

В Україні КС активно формувалися у 1992—1993 pp., і значно активізувався цей процес у 2004 р. Нині Національна асоціація кредитних спілок України (НАКСУ) нараховує більше 80 кредитних спілок, об'єднує понад 70 тис. членів, чиї загальні активи перевищують 12 млн грн. Підсумовуючи результати діяльності цієї організації, слід зазначити, що з часу утворення надано більше ніж 32 тис. позик на суму 25 млн грн (в основному на розвиток підприємництва).

На сьогодні в Україні зареєстровано декілька сотень КС. Спілки виконують банківські функції фінансового посередника. Частка кредитів, наданих спілками, досягла ЗО %, що становить 75 % їх загальних коштів. Проценти, отримані від кредитів, спілка спрямовує на формування фондів і нарахування процентів за внесками. Всі учасники спілки є одночасно і власниками, і клієнтами, а тому ризик неповернення кредиту значно менший, ніж у банку. Головна мета спілок — фінансовий та соціальний захист своїх членів у використанні особистих заощаджень для взаємного кредитування. Від банків спілка відрізняється тим, що фінансові ресурси є власністю необмеженої кількості осіб, тобто всіх членів, і контролюються ними.

У США, наприклад, кредитні спілки об'єднують приблизно 70 млн громадян. Забезпечені страхові гарантії — повернення кожному клієнтові до 100 тис. дол. США внесків у разі банкрутства спілки. Не без підстав емігранти-українці стверджують, що вони вижили завдяки спілкам. Перший кооператив такого профілю "Нова громада", створений 60 років тому в м. Сактауні (Канада) вихідцями з України, дуже швидко знайшов послідовників у всій країні. Нині кредитні спілки Канади та США мають в активі до 3 млрд. дол. Завдяки спілкам люди живуть заможно, мають високі можливості щодо діяльності та розширення виробництва.

Діяльність кількох кредитних спілок Івано-Франківщині свідчить про те, що попри економічну кризу та деструктивну дію фінансових пірамід вони все-таки вистояли, впевнено тримаються "на плаву" і є надійною опорою для малого і середнього бізнесу та фермерства. За шість років діяльності надано 1200 позик на суму 1,3 млн грн і, що важливо, під низькі відсотки (З—4 % місячних). Кредитні спілки вигідні й державі, бо допомагають поліпшувати сферу споживання для своїх членів, розширювати виробництво, сприяють появі нових робочих місць, а отже, і наповненню бюджету. Лише впродовж двох років одна така спілка "Самопоміч" відрахувала до бюджетів усіх рівнів майже 100 тис. грн. Тільки за один рік спілка поповнилася 90 новими членами.

За розпорядженням керівництва Івано-Франківської облдержадміністрації підвідомчі управління зобов'язані надавати технічну та фінансову допомогу районним кредитним спілкам. В області працює більше ніж ЗО кредитних спілок, і той факт, що лише за один рік кількість безробітних в області знизилась з 7,5 до 6,1 %, певно, є заслугою кредитних спілок.