Психологічний аналіз діяльності.

Діяльність - категорія соціальна, вона носить громадський характер. Тваринам доступна лише життєдіяльність, що виявляється як біологічне пристосування організму до вимог навколишнього середовища. Для людини характерне свідоме виділення себе з природи. Вона ставить перед собою цілі, усвідомлює мотиви, які спонукають його до активності. Проблема діяльності органічно пов'язана з проблемою розвитку особистості. Особистість і формується, і виявляється, і удосконалюється в діяльності. Тут же відбувається і формування свідомості. Діяльність у той же час - це процес взаємодії людини зі світом,але процес не пасивний, а активний і свідомо регульований.  Людська діяльність надзвичайно різноманітна. Це і праця,спрямований на створення матеріальних цінностей, і організація спільнихзусиль і активності багатьох соціальних груп, і виховання і навчання.У процесі розвитку діяльності відбуваються її внутрішні перетворення: діяльність збагачується новим предметним змістом; у діяльності з'являються нові засоби реалізації, які прискорюють її перебіг і вдосконалюють результати; відбувається автоматизація деяких операцій, вони перетворюються на уміння і навички; виділяються нові види діяльності. Цей механізм розвитку діяльності був описаний А. Н. Леонтьєвим і отримав назву зсуву мотиву на ціль.Основні характеристики діяльності - предметність і суб'єктивність. Специфіка предметної визначеності в тому, що об'єкти зовнішнього світу не впливають на суб'єкт безпосередньо, вони перетворюються в процесі діяльності. Філогенетичні передумови предметності проявляються в діяльності тварин як її обумовленість властивостями об'єктів — ключовими подразниками, що служать задоволенню біологічних потреб, а небудь-якими впливами зовнішнього світу. У розвинутій формі предметність властива лише людської діяльності. Вона виявляється в соціальній зумовленості діяльності людини, в її зв'язку зі значеннями, фіксованими в схемах дії, в поняттях мови, вцінностях, у ролях і нормах соціальних. Суб'єктивність діяльності виражається в таких аспектах активності суб'єкта, як обумовленість психічного образу минулим досвідом,потребами, установками, емоціями, цілями і мотивами, що визначаютьспрямованість і вибірковість діяльності.Діяльність має свої особливості.  Громадський характер людської діяльності. Які б види діяльності ми не розглядали, всі вони за своїм змістом і способами виконання - продукт суспільно-історичного розвитку людини. Цілеспрямованість діяльності. Діяльність людини є свідомої. У своїй діяльності людина завжди керується свідомо поставленими цілями, які досягаються їм за допомогою свідомо організованих засобів або способів дії. Плановість діяльності. Діяльність - це не просто сума окремих дій або рухів. У будь-якому її вигляді дії, що складають її, являють собою певну систему, є взаємозалежними,розташовуються у певному порядку, будуються за певним планом.Систематичність діяльності. Коли ми говоримо про діяльність того чи іншої людини, то завжди маємо на увазі її тривалий, повсякденний,систематичний характер. Саме цією особливістю відрізняється трудова діяльність.

Цілі та мотиви діяльності.

Мета — це те, до чого прагне людина, для чого вона працює,за що бореться, чого хоче досягти у своїй діяльності. Без мети неможе бути свідомої діяльності.

Цілі людської діяльності виникли й розвивались історично,у процесі праці. Вони породжуються суспільним життям, умовами,в яких живе людина, і залежать від виконуваних людиною ролей,суспільних доручень, від її розвитку та індивідуальних особливостей.

Мотив — це внутрішня рушійна сила, що спонукає людину додіяльності. Мотиви діяльності та поведінки людини генетичнопов'язані з і її органічними та культурними потребами. Потреби породжують інтереси, тобто спрямованість особистості на певні об'єкти з метою пізнати їх, оволодіти ними.

Мотиви діяльності людини пов'язані з її цілями. Цілі й мотиви дій можуть збігатися. Наприклад, якщо студента спонукає до виконання лабораторної роботи прагнення засвоїти певні знання або навички, то тут ціль і мотив його дій збігаються. Якщо студент керується у своїх діях не стільки інтересом до змісту, скільки прагненням одержати позитивну оцінку або уникнути неприємностей за невиконання завдання, то мотив і безпосередня ціль його діяльності явно нетотожні.

Взаємозумовленість цілей і мотивів людини очевидна, оскільки ціль діяльності завжди залежить від її мотиву. Для того щоб предмет або явище дійсності стало метою нашої діяльності, необхідне попереднє усвідомлення людиною, що даний предмет має відношення до задоволення наявної в неї потреби, і потреба в ньому спонукає її до відповідної дії. Мотив спрямовує сили людини в напрямі задоволення її потреб.

На відміну від цілей, далеко не всі мотиви актуально усвідомлюються людиною. Поряд із добре усвідомленими інтересами, прагненнями, переконаннями у психічному жити людини мають місце й такі особистісні тенденції та уста­новки, які недостатньо адекватно усвідомлюються, що зу­мовлює викривлення у світобаченні, у поведінці.

Цілі та мотиви діяльності людини визначаються суспільними умовами життя, виробничими, навчальними, ігровими відносинами. Між цілями та мотивами діяльності людей існує певний зв'язок. З одного боку, мета та мотиви спонукають кожну людину до діяльності, визначають її зміст і способи виконання, а з іншого — вони й формуються у процесі діяльності, під впливом умов, за яких вона відбувається. У процесі діяльності виникають і розвиваються нові потреби та інтереси, ідеали та переконання —виробничі, розумові, естетичні, спортивні.

35. Структура та види діяльності.

Структура діяльності

В усіх різновидах діяльності люди користуються рухами природженими (безумовно-рефлекторними) та набутими (умовно-рефлекторними). Безумовно-рефлекторні рухи у процесі життя,у результаті досвіду, навчання та виховання перебудовуються відповідно до вимог умов життя, культури трудових дій та поведінки. Рухи (ходіння, мовлення, писання, читання, пов'язані зобробкою матеріалів, грою на інструменті) під впливом навчання та виховання настільки змінюються, що в них важко розпізнати первинний, природжений характер.

У діяльності залежно від її мети та змісту, матеріалу та способів його обробки рухи об'єднуються в різноманітні комплекси і системи. Систему рухів, спрямованих на присвоєння предмета чийого змісту, називають діями. Розрізняють дії предметні та розумові.

Предметні, або зовнішні, дії спрямовані на оволодіння предметами, контакти з людьми, з тваринами, рослинами і т. ін. Розумові дії виявляються у сприйманні, діяльності пам'яті, мислення та ін. Розумові дії утворюються на ґрунті зовнішніх, предметних дій. Предметні дії в результаті перенесення у внутрішнє життя людини, стають змістом розумової діяльності.

Отже, діяльність — це сукупність цілеспрямованих, усвідомлюваних дій. Свідома діяльність людини характеризується нетільки цілями та мотивами, а й певними засобами, за допомогою яких вона здійснюється.

Успішне виконання будь-якої діяльності потребує від людини оволодіння необхідними для неї засобами. Воно передбачає вироблення у людини вмінь і навичок користуватися ними для досягнення поставленої мети.

Основні різновиди діяльності

Людська діяльність різноманітна й багатогранна. Залежно від мети, змісту та форм розрізняють три основні різновиди діяльності: гру, навчання та працю. У дошкільному віці провідним різновидом діяльності є гра,у шкільному — навчання, а у зрілому віці — праця.

Гра та навчання властиві й людям, й тваринам. Проте у тварин підґрунтям цих різновидів діяльності є інстинкти, а у людини вони зумовлені соціальними умовами життя, різняться якісно,набагато складніші та багатші за змістом і формою.

Праця за природою та змістом — суспільно-історична категорія. У процесі праці виникла й розвинулася людина як свідома соціальна істота. Характерна особливість усіх різновидів людської діяльності полягає в тому, що найчастіше вони пов'язані з мовною діяльністю. Остання сприяє розвиткові змісту та форм усіх різновидів діяльності, їх цілеспрямованості та мотивації.

Ігрова діяльність. Як основна форма вияву активності дитини дошкільного віку ігрова діяльність є водночас основним засобом пізнання нею зовнішнього світу, відображення його у формі відчуттів, сприймань, уявлень тощо. Але вона відрізняється від навчання та праці. Гра — не продуктивна діяльність. У грі дитина захоплюється переважно процесом, який викликає у неї задоволення. Як тільки інтерес до гри зникає, дитина припиняє її.. В іграх формуються всі якості особистості дитини, зокрема такі моральні риси, як колективізм, дружба, това-риськість, правдивість, чесність тощо. Тому ігри дошкільниківвідіграють важливу роль у підготовці їх до шкільного навчання.

Навчальна діяльність. Навчання — основний різновид діяльності дітей шкільного віку; активна, свідома й цілеспрямована діяльність, яка полягає у засвоєнні знань, вироблених людством з метою підготовки дітей до майбутньої самостійної трудової діяльності. Навчання не обмежується шкільним віком. Людина навчається все життя.

Поряд із загальноосвітніми цілями з'являються практичні — підготовка дітей до життя, засвоєння практичних знань, умінь і навичок. На ґрунті загальноосвітніх знань здійснюються політехнічне навчання та професійна освіта.

Праця — свідома діяльність людини, спрямована на створення матеріальних і духовних благ. Вона є необхідною умовою існування та розвитку людини. Перша й необхідна умова будь-якої праці — наявність мети:створити певний продукт.