Міністерство освіти і науки України. Міністерство освіти і науки України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

РОБОЧА ПРОГРАМА,

Методичні вказівки та індивідуальні завдання

до вивчення дисципліни "Педагогічна психологія "

для студентів напряму 6.010104 – професійна освіта

Днепропетровск НМетАУ 2010

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

РОБОЧА ПРОГРАМА,

Методичні вказівки та індивідуальні завдання

до вивчення дисципліни "Педагогічна психологія"

для студентів напряму 6.010104 – професійна освіта

Затверджено

                                                                                на засіданні Вченої ради

   академії

Протокол № 10 від 18.12.09

Дніпропетровськ НМетАУ 2010

УДК: 159.9: 62

 

Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни “Педагогічна психологія” для студентів спеціальності “Професійне навчання ” заочної форми навчання / Укл. В.М. Продайко,

М.В. Сурякова. – Дніпропетровськ: НМетАУ, 2010. – 35 с.

 

 Наведено робочу програму, варіанти індивідуальних завдань, методичні вказівки до їх виконання та до вивчення дисципліни, перелік тем для самостійного опрацювання, а також список рекомендованої літератури, що допоможе студентам під час виконання індивідуальних завдань.

 Призначена для студентів спеціальності “Професійне навчання” заочної форми навчання. 

 

      Друкується за авторською редакцією.

 

 

Відповідальний за випуск         В.І. Палагута, к. філос. н., доц. 

 

Рецензент          І.О. Аврахов, к. філос. н., доц.

 

 

Підписано до друку           Формат 60х84 1/16. Папір друк. Друк плоский. Облік.-вид. арк.  . Умов. друк. арк.  . Тираж   пр. Замовлення №    .

Національна металургійна академія України

49600, Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 4 

______________________

Редакційно-видавничий відділ НМетАУ

Робоча програма

Навчальної дисципліни “Педагогічна психологія”

для студентів напряму 6.010104

Нормативні        дані Форма навчання	Курс	Всього годин	Лекції	Практичні (семінарські) заняття	Самост. робота	Підсумк. контроль
Заочна	ІІІ	108	12	4	92
семестр	5					екзамен

Тематичний план навчальної дисципліни

“Педагогічна психологія”

для студентів напряму 6.010104

№	Назва теми	К-сть аудит. годин	Лекц. курс (год.)	Практ. зан.	Контр роб. (год.)	Сам. роб. (год.)
	5 семестр	16	12	4	10	82
	Лекційні заняття
1	Предмет, завдання педагогічної психології й етапи її розвитку	2	2			12
2	Методи педагогічної психології	2	2			10
3	Научіння й навчання	2	2			10
4	Навчання й розвиток	2	2			10
5	Мотиви навчання	2	2			10
6	Навчальна діяльність	2	2			10
	Практичні заняття
1	Засвоєння знань, вмінь і навичок	2		2		10
2	Учень як суб’єкт виховання	2		2		10
	Усього – 108 год.	16	12	4	10	82

ВСТУП

Навчальна дисципліна “ Педагогічна психологія” є нормативною при цільовій підготовці фахівців рівня бакалавра в галузі педагогіки і входить до циклу педагогічних та психологічних дисциплін, що вивчаються майбутніми педагогами. Загальним напрямом цієї дисципліни є підготовка студентів до такого виконання обов’язків викладача, що відповідало б вимогам сучасної педагогіки та психології.

Мета вивчення дисципліни – формування у майбутніх педагогів систематизованих психолого-педагогічних уявлень, теоретичних знань та практичних умінь, які дозволять їм адекватно і ефективно використовувати одержані знання при реалізації діяльності викладача.

У підсумку студент повинен:

ЗНАТИ:

- психологічні аспекти освітньої діяльності;

- психологічні засади педагогічної та учбової діяльності;

- психологічні особливості учнів та педагогів;

- психологічні характеристики учбово-педагогічної взаємодії та спілкування;

- психологічні характеристики професійної освіти;

- психологічні засади виховання учнів.

ВМІТИ:

    - визначати механізми та закономірності засвоєння учнями соціокультурного досвіду, його структурування та збереження в індивідуальній свідомості учня;

- визначати зв’язки між рівнем інтелектуального і особистісного розвитку учня та формами і методами впливу на його навчання та виховання;

- визначати особливості організації та управління учбовою діяльністю

учнів і вплив цих процесів на їх інтелектуальний і особистісний розвиток та учбово-пізнавальну активність;

    - визначати психологічні факти, механізми, закономірності розвивального навчання;

    - визначати психологічні умови та критерії засвоєння знань, а також психологічні засади формування операціонального складу учбової діяльності на основі вирішення учбових задач;

- використовувати діагностичні засоби для визначення педагогічних проблем навчання та виховання учнів.

Критерії успішності – отримання позитивної оцінки при виконанні контрольних робіт та складанні іспиту.

Засоби діагностики успішності навчання – комплект завдань для контрольних робот та іспиту.

Зв’язок з іншими дисциплінами – вивчення педагогічної психології спирається на знання та вміння, що були набуті студентами під час вивчення курсів з педагогіки та її історії, загальної психології, вікової психології, психології особистості.

ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ТА ЕТАПИ ЇЇ РОЗВИТКУ. Педагогічна психологія як галузь психології. Структура педагогічної психології. Предмет психології навчання. Предмет психології виховання. Предмет психології викладання. Основні проблеми педагогічної психології. Завдання педагогічної психології. Етапи розвитку педагогічної психології.

Основні поняття: виховання, дидактика, навчання, научіння, досвід, педагогіка, педагогічна психологія, педологія, психіка, психічний розвиток, психологія, розвиток, сенситивні періоди розвитку.

МЕТОДИЧНИЙ СЛОВНИК ГОЛОВНИХ ПОНЯТЬ ТЕМИ:

Педагогічна психологія – це галузь психологічної науки, яка досліджує психологічні проблеми таких головних механізмів спрямованої соціалізації людини, як виховання й навчання особистості.

Об’єкт педагогічної психології - індивід, що формується в особистість, набуваючи при цьому здатність прийняти на себе й ефективно реалізувати певну соціальну роль.

Предмет педагогічної психології- психологічні закономірності формування й розвитку особистості в процесі виховання та навчання, тобто закономірності перетворення біологічної істоти в людську особистість у спеціально організованому середовищі – дитячому садку, загальноосвітній школі, вузі, а також за певних умов у сім’ї.

Виховання – формування соціальної позиції особистості шляхом передавання їй соціальних норм, цінностей, суспільних установок, засобів, способів і форм соціальної комунікації. Психологічний результат - прогнозування ефективності виховних впливів на особистість учня, прогноз його поведінки в соціальному середовищі.      

Навчання – це взаємообумовлена та взаємодоповнююча діяльність вчителя та учня. Але з боку вчителя. навчання - це діяльність вчителя по відношенню до учня, це управління учбовою діяльністю через організацію, стимуляцію, контроль і корекціюактивності учня, яка здійснюється у формі загальних і конкретних способів взаємодії з соціальними значеннями предметів. Для вчителя психологічним результатом навчання є усвідомлення ним ефективності учбової діяльності, тобто досягнутих учнем знань, вмінь, навичок, розвинутості його здібностей.

Учіння – це власне навчальна діяльність учня з усвідомлення й засвоєння знань та вмінь, вироблення навичок, результатом учення є знання про всілякі предмети, вміння та навички взаємодіяти з ними, здібності учня як узагальнені вміння. Психологічний результат учення - розвиток пізнавальних процесів, здібностей учня і його загальної компетентності, а в кінцевому підсумку розвиток його особистості як суб’єкта соціального буття.        

Соціальне научіння – це прийняття учнем та напрацьовування соціальних ролей, установок і цінностей суспільства, що знаходить своє відображення у формуванні особистісних моральних норм, ціннісних орієнтацій, вміння і навичок спілкування. Психологічним результатом соціального научіння є розвиток соціального змісту мотиваційної сфери учня, його характеру й соціальної компетентності.

Питання для самоперевірки

1. Що є предметом педагогічної психології?

2. У чому сутність біогенетичного й соціогенетичного напрямків у розвитку педагогічної психології?

3. Назвіть основні завдання педагогічної психології.

4. У чому проявляється єдність вікової психології й педагогічної психології в системі психологічних знань про дитину?

5. Назвіть основні галузі педагогічної психології.

6. Дайте характеристику основних проблем педагогічної психології.

7. У чому суть проблеми співвідношення розвитку й навчання?

8. Розкрийте прикладний аспект для педагогічної практики рішення проблеми виділення сенситивних періодів у розвитку.

9. Назвіть основні етапи розвитку педагогічної психології.

Список літератури

1. Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учеб. пособие.- Р-н-Д,, 1997.

2. Немов Р.С. Психология: Учеб. пособие для студентов высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. Кн. 2. Психология образования. 2-е изд. - М., 1995.

3. Обухова Л.Ф. Вікова психологія: Підручник. - М., 1996.

4. Талызина Н.Ф. Педагогическая психология: Учеб. пособие для студ. сред. спец. учеб. заведений.- М., 1998.

5. Продайко В.М., Учитель І.Б. Педагогічна психологія. Ч.1. Вступ до педагогічної психології. Педагогічна психологія як психологія навчання.модуль: Навч. посібник. – Дніпропетровськ: НМетАУ, 2008. – 54 с.

Методологія як система принципів і способів організації дослідження. Основні методи психолого-педагогічних досліджень: спостереження, бесіда, інтерв’ю, анкетування, тестування, експеримент. Особливості навчального, або формуючого експерименту.

Основні поняття: анкетування, бесіда, гіпотеза, дослідницьке завдання, природний експеримент, інтерв’ю, каузальна гіпотеза, лабораторний експеримент, метод, методика, методологія, спостереження, незалежна змінна, залежна змінна, дослідницька проблема, тест, що формує експеримент, експеримент.

МЕТОДИЧНИЙ СЛОВНИК ГОЛОВНИХ ПОНЯТЬ ТЕМИ:

Методологія - система принципів і способів організації дослідження, а також вчення про методи дослідження. Методологія: учить, як треба діяти дослідникові, щоб одержати щирий результат; виявляє закони функціонування й зміни знання; вивчає пояснювальні схеми науки й т.п.

Метод - сукупність прийомів, операцій, правил, прийомів, способів, норм пізнання; конкретизується в дослідницьких методиках. Методика відповідає конкретним цілям і завданням психолого-педагогічного дослідження, містить у собі опис об'єкта й процедур вивчення, способів фіксації й обробки отриманих даних.

Спостереження - основний, найпоширеніший у педагогічній психології (і в педагогічній практиці в цілому) емпіричний метод вивчення людини, який передбачає цілеспрямоване, організоване сприйняття досліджуваного об'єкта.

Бесіда - діалогічний метод одержання відомостей (інформації) про учня, у ході якого дослідник виявляє психологічні особливості співрозмовника.

Інтерв’ю й анкетування - методи одержання інформації на підставі відповідей на спеціально підготовлені, що відповідають основному завданню дослідження питання.

Тестування - фіксоване в часі випробування, призначене для встановлення кількісних (і якісних) індивідуально-психологічних розходжень.

Експеримент - найбільш важливий метод психолого-педагогічного дослідження, якийвідрізняється від спостереження активним втручанням дослідника в навчальну ситуацію, що здійснює планомірне маніпулювання однієї або декількома змінними (факторами) і реєстрацію супровідних змін у поводженні досліджуваного об'єкта. Психолого-педагогічні експерименти розрізняються: за формою проведення (лабораторний і природний), за кількістю змінних (одномірний і багатомірний), за цілями (констатуючий і формуючий), за характером організації.

Питання для самоперевірки

1. У чому суть методологічних основ психологічного дослідження і їхньої

реалізації в педагогічній психології?

2. Яка взаємозв'язок методології, методів і методик дослідження в педагогічній

психології?

3. Назвіть основні етапи психолого-педагогічного дослідження.

4. Дайте характеристику основним спеціальним методам педагогічної

психології.

5. Дайте загальну характеристику методу експерименту й сформулюйте

основні вимоги до його застосування в педагогічній психології.

6. Назвіть основні види експерименту в педагогічній психології й дайте їхню

порівняльну характеристику.

Список літератури

1. Бодалев А.А., Столин В.В. Общая психодиагностика. - СПб., 2000.

2. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словник-Довідник по психодиагностике. - СПб., 2000.

3. Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учеб. пособие.- Р-н-Д, 1997.

4. Милграм С. Експеримент в социальной психологии. - СПб., 2000.

5. Практикум по педагогике и психологии высшей школы / Под ред. А.К.Ерофеева. - М., 1991.

ТЕМА 3. НАУЧІННЯ Й НАВЧАННЯ. Навчання, його психологічний зміст та сутність. Рушійні сили розвитку особистості. Головні лінії розвитку учня в процесі навчання. Педагогічні умови, закономірності та періоди розвитку учня в процесі навчання. Навчання як доцільна зміна діяльності. Навчання як активна взаємодія між вчителем та учнем, головні результати цієї взаємодії. Ненавмисне навчання та його ефективність. Категорія навчання та її показники. Навчання навичкам. Умови та процес формування навичок. Шляхи навчання навичкам.

Основні поняття: автоматизація, асоціація, дія, діяльність, завдання, знання, гра, інтелектуальний, інтеріоризація, навичка, научіння, досвід, навчання, онтогенез, пам’ять, поводження, поняття, проблема, процес, розвиток, реакція, рефлекс, рефлекс умовний (уроджений), синтез, дозрівання, становлення, стимул, теорія поетапного формування розумових дій, праця, уміння, учіння, розумові дії, засвоєння, навчання, формування, ціль, екстеріоризація, етика.

МЕТОДИЧНИЙ СЛОВНИК ГОЛОВНИХ ПОНЯТЬ ТЕМИ:

Виховання – це формування соціальної позиції особистості шляхом передавання їй соціальних норм, цінностей, суспільних установок, засобів, способів і форм соціальної комунікації. Психологічний результат - прогнозування ефективності виховних впливів на особистість учня, прогноз його поведінки в соціальному середовищі.

Навчання – це взаємообумовлена та взаємодоповнююча діяльність вчителя та учня. Але з боку вчителя, навчання - це діяльність вчителя по відношенню до учня, це управління учбовою діяльністю через організацію, стимуляцію, контроль і корекцію активності учня, яка здійснюється у формі загальних і конкретних способів взаємодії з соціальними значеннями предметів. Для вчителя психологічним результатом навчання є усвідомлення ним ефективності учбової діяльності, тобто досягнутих учнем знань, вмінь, навичок, розвинутості його здібностей.

Учіння – це власне навчальна діяльність учня по усвідомленню й засвоєнню знань та вмінь, виробленню навичок, результатом учення є знання про всілякі предмети, вміння та навички взаємодіяти з ними, здібності учня як узагальнені вміння. Психологічний результат учення - розвиток пізнавальних процесів, здібностей учня і його загальної компетентності, а в кінцевому підсумку розвиток його особистості як суб’єкта соціального буття.        

Соціальне научіння – це прийняття учнем та напрацьовування соціальних ролей, установок і цінностей суспільства, що знаходить своє відображення у формуванні особистісних моральних норм, ціннісних орієнтацій, вміння і навичок спілкування. Психологічним результатом соціального научіння є розвиток соціального змісту мотиваційної сфери учня, його характеру й соціальної компетентності.

Онтогенез – це цілісний процес, що знаходить своє відтворення в окремих і пов’язаних між собою морфологічній, фізіологічній, психічній та соціальній формах. Для розкриття сутності онтогенезу використовуються такі поняття як “розвиток” і “формування”.

Асоціативне научіння - утворення зв'язків між певними елементами реальності, поводження, фізіологічним процесами або психічною діяльністю на основі суміжності цих елементів (фізичної, психічної або функціональної).

Інтелектуальне научіння - предметом відбиття й засвоєння є істотні зв'язки, структури й відносини об'єктивної дійсності.

Асоціативно - рефлекторне научіння розділяється на сенсорне, моторне й сенсомоторне. Сенсорне научіння полягає в засвоєнні нових біологічно значущих властивостей предметів і явищ навколишнього світу. Моторне научіння складається у виробленні нових біологічно корисних реакцій, коли сенсорний компонент реакцій є в основному кінестетичним або пропріоцептивним, тобто коли сенсорна інформація виникає в самому процесі виконання руху.

Асоціативно-когнітивне научіння розділяється на научіння знанням, научіння навичкам і научіння діям. При научінні знанням людина виявляє в предметах нові властивості, що мають значення для його діяльності або життєдіяльності, і засвоює їх; научіння навичкам полягає у формуванні програми дій, що забезпечує досягнення певної мети, а також програми регуляції й контролю цих дій; научіння діям містить у собі научіння знанням і навичкам і відповідає сенсомоторному научінню на когнітивному рівні.

Інтеріоризація та екстеріоризація – перехід від зовнішніх дій за рішенням розумових завдань до дії в розумовому плані й назад.

Питання для самоперевірки

1. Зрівняєте наступні поняття: “засвоєння”, “навчання”, “научіння”, “навчальна

діяльність”.

2. Як трактувалося научіння у вітчизняній психології в радянський період її

розвитку?

3. Назвіть основні теорії научіння.

4. Назвіть основні проблеми теорії научіння.

5. Які види научіння існують у людському суспільстві?

6. У чому суть біхевіористській концепції научіння?

7. Чим відрізняються когнітивні теорії научіння від біхевіористських і

асоціативно-рефлекторних?

8. Які рівні научіння прийнятий виділяти в психології?

9. Охарактеризуйте навчання як різновид людської діяльності.

10.  Назвіть основні теорії навчання у вітчизняній психології.

11. У чому суть теорії поетапного формування розумових дій і понять?

Список літератури

1. Габай Т.В. Педагогическая психология: Учеб. пособие. - М., 1995.

2. Ильясов И.И. Структура процесса учения.- М., 1986.  

3. Маркова А.К., Матис Т.А., Орлов А.Б. Формирование мотивации учения. - М., 1990.

4. Немов Р.С. Психология: В 2 кн. Кн. 2. Психология образования. - М., 1994.

5. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. - СПб., 1999.

6. Талызина Н.Ф. Педагогическая психология: Учеб. пособие для студ. сред.      спец. учеб. заведений. - М., 1998.

7. Шадриков В.Д. Психология деятельности и способности человека: Учеб. пособие. - М., 1996.  

ТЕМА 4. НАВЧАННЯ Й РОЗВИТОК. Проблема співвідношення навчання й розвитку як центральна проблема педагогічної психології. Біогенетична, соціогенетична й персоногенетична точка зору на розвиток людини. Погляди на співвідношення навчання та розвитку Е.Торндайка, Лж.Уотсона, К.Коффкі (“навчання – це розвиток”), В.Штерна (“навчання йде за розвитком”), Ж.Піаже (“розвиток не залежить від навчання”), Л.С.Виготського.

Основні поняття: вихованість, задатки, зона найближчого розвитку, інтелект, мислення, научіння, навченість, навчання, розвиток, розвиненість, дозрівання, здатності, становлення, рівень актуального розвитку, психічний розвиток, що розвиває навчання, навчання, формування.

МЕТОДИЧНИЙ СЛОВНИК ГОЛОВНИХ ПОНЯТЬ ТЕМИ:

Біогенетична орієнтація - вивчаються проблеми розвитку людини як індивіда, що володіє певними антропогенетичними властивостями.

Соціогенетична орієнтація - вивчаються переважно процеси соціалізації людини.

Персоногенетична орієнтація - проблеми самосвідомості й творчості особистості, формування людського Я.

Навченість - це, з одного боку, результат минулого досвіду, а з іншого боку - ціль майбутнього навчання; ступінь навченості залежить від ступеня реалізації мети навчання. Навченість у широкому розумінні слова – це здатність до засвоєння знань і способів дій, готовність до переходу на нові рівні навченості. Виражаючи загальні здатності, навченість виступає як загальна можливість психічного розвитку, досягнення більше узагальнених систем знань, загальних способів дій. Навченість характеризується індивідуальними показниками швидкості і якості засвоєння людиною знань, умінь і навичок у процесі навчання.

Розвиненість - це дії в розумі, дії з абстрактними відносинами, пізнавальна ініціатива й ін.

Вихованість – це певний рівень особистісного розвитку; стрижнем вихованості є погодженість трьох компонентів: моральних знань, моральних переконань і мотивів, цілей, відносин, змістів, моральних учинків і морального поводження в навчанні.

Питання для самоперевірки

1. Чому проблема співвідношення навчання й розвитку вважається

центральною проблемою педагогічної психології?

2. Назвіть основні підходи до рішення проблеми співвідношення навчання й

розвитку.

3. Що таке зона найближчого розвитку?

4. Чим відрізняється рівень актуального розвитку від зони найближчого

розвитку?

5. Назвіть основні показники, актуального розвитку учня.

6. Що розуміється під навченістю? 

Список літератури

1. Асмолов А.Г. Культурно-историческая психология и конструирование миров. - М.; Воронеж, 1996.

2. Немов Р.С. Психология: Учеб. пособ. для студентів высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. Кн. 2. Психология образования. 2-е изд. - М., 1995.

3. Талызина Н.Ф. Педагогическая психология: Учеб. пособ. для студ. сред. спец. учеб. заведений. - М., 1998.

4. Талызина Н.Ф. Управление процесом усвоения знаний. - М., 1975.

5. Шадриков В.Д. Психология деятельности и способности человека: Учеб. пособ. - М., 1996.

6. Эльконин Д.Б. Психология развития: Учеб. посособие для студ. высш. учеб. заведений. - М., 2001.

7. Продайко В.М., Учитель І.Б. Педагогічна психологія. Ч.1. Вступ до педагогічної психології. Педагогічна психологія як психологія навчання. І модуль: Навч. посібник. – Дніпропетровськ: НМетАУ, 2008. – 54 с.  

ТЕМА 5. МОТИВИ НАВЧАННЯ. Проблема мотивів діяльності як зона з стрижневих проблем у психології. Поняття мотиву в психології навчання. Особливості навчальної мотивації. Побудники навчальної діяльності. Стійкість і динаміка навчальної мотивації. Функції навчальних мотивів. Інтерес як один з інтегральних проявів складних процесів мотиваційної сфери. Мотиви досягнення успіху й запобігання невдачі. Розвиток внутрішньої мотивації навчання.

Основні поняття: борг, бажання, ідеал, інтерес, мотив, мотив навчальний, мотив досягнення успіху, мотив запобігання невдачі, мотиваційна сфера особистості, мотиви пізнавальні, мотиви соціальні, мотиви навчальні, намір, спонукання, потреби, потреби пізнавальні, домагання, прагнення, установка, мета.

Питання для самоперевірки

1. Дайте характеристику мотивації як психологічної категорії.

2. Як співвідносяться наступні поняття: “мотив”, “мотивація” і “мотиваційна

сфера особистості”?

3. Охарактеризуйте сутність навчальних мотивів.

4. Назвіть основні джерела навчальної мотивації.

5. Назвіть характеристики й функції навчальної мотивації.

6. У чому особливості прояву інтересу в мотиваційній сфері учнів?

7. Зрівняєте змістовні й динамічні якості мотивів.

8. Якими факторами визначається навчальна мотивація?

9. Назвіть основні рівні пізнавальних і соціальних мотивів навчальної

діяльності.

10. Назвіть основні форми прояву навчальних мотивів у навчальному процесі.

11. Дайте характеристику сили й стійкості навчальних мотивів.

12. У чому суть проблеми мотивації досягнення успіху?

13. Дайте характеристику співвідношення мотивів досягнення успіху й

запобігання невдачі.

14. Назвіть особливості прояву мотивації досягнення в навчальному процесі. 

15. Розгляньте особливості розвитку внутрішньої мотивації навчання.

Список літератури

1. Божович Л.И. Проблемы формирования личности. 2-е изд. - М.; Воронеж,

2. 1997.

3. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. - М., 1990.

4. Ковалев В.И. Мотиви поведение в деятельности. - М., 1988.

5. Леонтьев А.Н. Деяльность, сознание, личность. - М., 1975.

6. Маркова А.К., Матис Т.А., Орлов А.Б. Формирование мотивации учения: Кн. для учителя -. М., 1990. 

7. Мильман В.Э. Внешняя и внутренняя мотивация учебной деяльности // Вопр. психологии. 1987. № 5.

8. Формирование интереса к обучению у школьников / Під ред. А.К. Марковой. – М., 1986.

9. Фридман Л.М. Психопедагогика общего образования: Учебник для студентов и учителей. - М., 1997.

10. Хекхаузен Х. Мотивация и деяльность: В 2 т. - М., 1986. Т. 1, 2.

 

ТЕМА 6. НАВЧАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ. Сутність навчальної діяльності. Результат навчальної діяльності. Освітній процес. Основне джерело становлення й розвитку пізнавальної активності людини. Характеристики теоретичного мислення. Структура навчальної діяльності в загальнопсихологічній теорії діяльності. Формування та становлення навчальної діяльності учня.

Питання для самоперевірки

1. У чому сутність навчальної діяльності?

2. Назвіть основні особливості навчальної діяльності.

3. У чому проявляється специфіка навчального завдання?

4. Які навчальні дії виділяються в структурі навчальної діяльності?

5. Що розуміється під становленням навчальної діяльності?

6. Чим відрізняється становлення навчальної діяльності від її формування?

7. Що таке провідна діяльність і в якому віці навчальна діяльність є провідною

діяльністю?

8. Назвіть основні аспекти діагностики навчальної діяльності.

9. За якими ознаками можна вивчати ступінь сформованості навчальних дій?

Список літератури

1. Габай Т.В. Учебная деятельность и ее способы. - М., 1988.

2. Давыдов В.В. Проблемы розвивающего обучения: Опыт теоретического и

экспериментального психологического исследования. - М., 1986.

3. Давыдов В.В. Теория развивающего обучения. - М., 1996.

4. Маркова А.К., Матис Т.А., Орлов А.Б. Формирование мотивации обучения.

– М., 1990.

5. Психологические особенности формирования личности в педагогическом

процессе / Под ред. А. Коссаковски, И. Ломпшера и др.: Пер. с нем. - М., 1981.

6. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии: Учеб. пособие. –

М., 1998.

7. Эльконин Д.Б. Психология развития: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. 

заведений. - М., 2001.

8. Продайко В.М., Учитель І.Б. Педагогічна психологія. Ч.1. Вступ до педагогічної психології. Педагогічна психологія як психологія навчання. І модуль: Навч. посібник. – Дніпропетровськ: НМетАУ, 2008. – 54 с.

ТЕМА 7. ЗАСВОЄННЯ ЗНАНЬ, ВМІНЬ І НАВИЧОК. Навчальне знання, навчальна інформація, наукове знання. Навчальна дисципліна як адаптована форма наукового знання. Основні характеристики знання. Етапи навчального пізнання. Розуміння навчальної інформації. Цілі навчання. Загальнонавчальні та вузькопредметні уміння й навички. Проблема формування дій із заданими властивостями як центральна психологічна проблема навчання.

Основні поняття: дія, дія матеріальна, дія перцептивна, дія мовна, дія розумова, знання, інтеріоризація, навичка, узагальненість дії, узагальненість знань, навченість, загальнонавчальні вміння й навички, орієнтовна основа дії, освоєння дії, усвідомленість знань, повнота знань, розуміння, системність знань, вузькопредметні вміння й навички, уміння, засвоєння.

МЕТОДИЧНИЙ СЛОВНИК ГОЛОВНИХ ПОНЯТЬ ТЕМИ:

Навчальне знання - суб'єктивована форма знання, існує в трьох формах: у формі навчальної дисципліни; у вигляді навчального тексту; у формі навчального завдання.

Навчальна дисципліна - адаптована форма наукового знання, що включає, з одного боку, предметну область знання, а з іншого боку - знання закономірностей пізнавальної діяльності; мовна форма вираження навчального знання утворює навчальний текст.

Знання мають такі свої якості: системність, узагальненість, усвідомленість, гнучкість, дієвість, повноту, міцність; знання, що здобуваються в процесі навчання, характеризуються різною глибиною проникнення учнів у їхню сутність; виділяють також глибину й широту знань, ступінь повноти охоплення ними дійсності, їхньої особливості, закономірності, а також ступінь деталізованості знань.

Розуміння - здатність до дізнавання загального в різних формулюваннях; самостійне переформулювання знання в системі різних понять; здатність до систематизації, класифікації, угрупованню, кваліфікації об’єктів; доказ теорем і обґрунтування теорій, здатність приводити приклади; рішення нестандартних завдань і рішення завдань нестандартними способами й інші ознаки.

Цілі навчання - не тільки засвоєння системи знань, але й оволодіння учнем відповідними вміннями й навичками.

Уміння - це здатність до дії, що не достигли ще вищого рівня сформованості й тому здійснюється повністю свідомо.

Навичка - це здатність до дії, що достигли найвищого рівня сформованості, здійснюється автоматизовано, без усвідомлення проміжних кроків.

Умови, що забезпечують формування нових знань і вмінь із заданими показниками: формування мотивації дій учня; забезпечення правильного виконання нової дії; виховання (“відпрацьовування”) його бажаних властивостей; перетворення зовнішньої дії в розумове шляхом його поетапного відпрацьовування.

Характеристики навчальної дії: форма (міра інтеріоризації дії), узагальненість (міра виділення істотних властивостей предмета), розгорнення (застосування всіх або окремих операцій) й освоєння (легкість виконання, ступінь автоматизованості й швидкості виконання).

Типи навчання: неповнота орієнтовної основи дії (засвоєння знань і вмінь йде дуже повільно, з більшою кількістю помилок); побудова дії на повній орієнтовній основі, пропонованої в готовому виді й для окремих об'єктів (навчання йде без проб і помилок); за мотивацією, оскільки головне в цьому типі навчання - це спонукання пізнавальної діяльності (дозволяє повною мірою реалізовувати розвиваючий ефект навчання).

Питання для самоперевірки

1. Які функції виконують знання? Назвіть основні види знань.

2. Назвіть форми існування навчальних знань.

3. Назвіть основні властивості знань.

4. Чим відрізняється глибина знань від широти знань?

5. Що містить у собі навченість учнів?

6. Що становить основу засвоєння знань?

7. Назвіть основні етапи процесу навчального пізнання.

8. Розповідайте про рівні засвоєння знань.

9. Дайте характеристику рівнів засвоєння знань.

10. У чому суть проблеми розуміння?

11. Як співвідносяться знання й розуміння?

12. Приведіть основні трактування понять "уміння" і "навичка".

13. Назвіть основні рівні оволодіння вміннями й навичками.

14. У чому проявляється особливість застосування знань, умінь і навичок?

15. У чому сутність теорії поетапного формування розумових дій і понять?

16. Охарактеризуйте основні типи навчання.

Список літератури

1. Габай Т.В. Учебная деяльность и ее способы. - М., 1988.

2. Гальперин П.Я. Методы обучения и умственое развитие ребенка. - М., 1985.

3. Гальперин П.Я. Психология как объективная наука / Под ред. А.И. Подольского; Вступ. ст. А.И. Подольского. - М.; Воронеж, 1998.

4. Гинецинский В.И. Основы теоретической педагогики. - СПб., 1992.

5. Давыдов В.В. Виды обобщения в обучении. - М., 1972.

6. Давыдов В.В. Теория развивающего обучения. - М., 1996.

7. Маркова А.К., Матис Т.А., Орлов А.Б. Формирование мотивации обучения. М., 1990.

8. Менчинская Н.А. Проблемы обучения и умственного развития школьниука. - М., 1989.

9. Репкин В.В., Репкина Н.В. Розвивающее обучение: теория и практика. -Томск, 1997.

10. Талызина Н.Ф. Педагогическая психология: Учеб. пособ. для студ. сред. спец. учеб. заведений. - М., 1998.

11. Тищенко П.Д. Что значит знать? Онтология познавательного акта. - М., 1991.

12. Фридман Л.М. Психопедагогика общего образования: Пособие для студентов и учителей. - М., 1997.

13. Продайко В.М., Учитель І.Б. Педагогічна психологія. Ч.1. Вступ до педагогічної психології. Педагогічна психологія як психологія навчання. І модуль: Навч. посібник. – Дніпропетровськ: НМетАУ, 2008. – 54 с.

ТЕМА 8. УЧЕНЬ ЯК СУБ'ЄКТ ВИХОВАННЯ. Поняття виховання у педагогічній психології. Виховання й навчання, типи взаємозв’язків. Моральність як основа виховання людини. Рівні моральності. Шляхи впливу на процеси виховання. Методи формування свідомості, методи формування поведінки, методи формування почуттів і ставлення. Методи самовиховання й самоосвіти. Прийоми виховання. Основні принципи виховання.

Основні поняття: виховання, вихованість, індивід, індивідуальність, особистість, метод виховання, метод вправ, метод переконань, моральність, ставлення, оцінка, педагогічні закономірності, поведінка, наслідування, принцип виховання, принцип культурозгідності, принцип природозгідності, розвиток самовиховання, самоосвіта, самонавчання, самопізнання, свідомість, соціалізація, становлення, суб’єкт, вимога, форми виховання, почуття, емоції, емпатія.

Список літератури

1. Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учеб. пособие. - Ростов-н-Д., 1997.

2. Зинченко В.П., Моргунов Е.Б. Человек развивающийся: Очерки российской психологии. - М., 1994.

3. Зюбин Л.М. Психология воспитания. - М., 1991.

4. Педагогика. У