Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Специфічна профілактика не розроблена. Для лікування використовують інтерферон, аміксин, А також аналоги нуклеозидів: ламівудин, фамцикловір.⇐ ПредыдущаяСтр 44 из 44
Родина герпесвірусів Родина Herpesviridae (herpes - повзучий) включає три підродини: альфагерпесвіруси, бетагерпесвіруси і гамагерпесвіруси. До альфагерпесвірусів відносять віруси простого герпесу і вітряної віспи - оперізуючого герпесу, до бетагерпесвірусів - вірус цитомегалії, до гамагерпесвірусів - вірус Епштейна-Барр і вірус герпесу людини 6. Окремим представникам цієї родини притаманні онкогенні властивості. Вірус простого герпесу має типову для герпесвірусів будову. Розрізняють два типи вірусів - 1 і 2. Обидва типи культивують у курячих ембріонах, культурах легеневих і ниркових клітин людини. При цьому утворюються багатоядерні клітини і симпласти. Резистентність вірусів простого герпесу невисока. Вони гинуть при нагріванні до 50 °С через 30 хв, при 4 °С зберігаються протягом місяця, чутливі до дії фенолу, формаліну, спирту, хлороформу, перманганату калію. Джерело вірусу - хворі люди й вірусоносії. Вхідними воротами є шкіра й слизові оболонки. Механізм зараження - повітряно-краплинний і побутово-контактний. Можливе зараження статевим шляхом. Потрапивши в організм, вірус розмножується в місці проникнення, потім розповсюджується з током крові або по ходу нервів. В організмі він зберігається все життя, особливо в гангліях трійчастого нерва. Ураження шкіри і слизових оболонок характеризується появою пухирців, наповнених рідиною. Вірус герпесу-1 викликає гострий герпес на губах і крилах носа, гінгівостоматит, кератокон’юнктивіт, менінгоенцефаліт. Вірус герпесу-2 спричиняє герпес геніталій, уражає новонароджених, вважається, що має відношення до виникнення раку шийки матки та ін. Перенесені захворювання не залишають стійкого імунітету. При лабораторній діагностиці проводять вірусологічне й серологічне дослідження. Серологічна діагностика зводиться до постановки РЗК, РІФ, ІФА. Для експрес-діагностики готують мазки-відбитки з герпетичних пухирців, забарвлюють за Романовським-Гімзою і виявляють гігантські клітини з включеннями.
Віруси вітряної віспи - оперізуючого герпесу. Це один і той же вірус, який при первинному інфікуванні у дітей викликає вітрянку, а при активації персистуючого вірусу - оперізуючий герпес. Віріон має типову структуру, розмножується в культурах клітин ембріональних тканин людей і мавп, не репродукується в курячих ембріонах. У зовнішньому середов. швидко гине. Єдиним джерелом інфекції є хвора людина. Вітряною віспою найчастіше хворіють діти 1-3 років. Передача хв. відбувається повітряно-краплинним шляхом. Захворювання характеризується появою на шкірі висипу - пухирців-везикул. Оперізуючий герпес виникає переважно у дорослих. Вважають, що при первинному зараженні виникає вітряна віспа, а оперізуючий герпес є результатом активації вірусу, що залишався в організмі дитини. Після перенесення вітряної віспи розвивається імунітет на все життя. Лабораторні дослідження проводять рідко. У разі потреби роблять вірусоскопію пухирцевої рідини й виявляють внутрішньоядерні включення у мазках-відбитках. Вірус цитомегалії. Джерелом цитомегаловірусної інфекції є хвора людина. Вірус може місяцями й роками виділятись із сечею та слиною, що має велике епідеміологічне значення. Зараження відбувається повітряно-краплинним і контактним шляхами, а також через плаценту. В зв’язку з цим, хвороба дуже небезпечна при вагітності. Вона характеризується ураженням слинних залоз. Ця форма має легкий перебіг. Виникають і генералізовані форми з жовтяницею, ураженням печінки й селезінки, що може призвести до смерті. Вірус тривалий час персистує у слинних залозах. Найчастіше активація персистуючої інф відбувається у пацієнтів онкологічних клінік, відділів трансплантації, де використовуються широко імунодепресанти, у хворих на СНІД тощо. ЦМВ-інфекція належить до ТОКСН-інфекцій, вона здатна уражати плід, тобто проявляє тератогенну дію. Природжена форма захворювання характеризується ознаками незрілості плода, жовтяницею, збільшенням печінки і селезінки, пневмонією, різними ураженнями ЦНС (мікроцефалією, атрофією зорового нерва, олігофренією). Інфекція проявляється в 1 % новонароджених. Частіше має субклінічний перебіг, у тяжких випадках уражає мозок, печінку, нирки, легені, органи кровотворення, що призводить до летального наслідку.
Основним матеріалом для дослідження є сеча, але можна відбирати слину, спинномозкову рідину, біоптати нирок, секційний матеріал. Використовують мікроскопічний, вірусологічний і серологічний методи. Для специфічної профілактики розроблені живі вакцини, отримані з атенуйованих штамів вірусів. Є моновакцина і дивакцина (проти цитомегаловірусної інфекції та краснухи). Для лікування використовують ганцикловір і фоскарнет, які пригнічують синтез вірусної ДНК. Як імуномодулятор використовують левамізол. Вірус герпесу людини 6 не відрізняється за своїми морфологічними властивостями від попередніх герпесвірусів. Разом з тим, він відзначається особливим тропізмом. Уражає моноцити і Т-лімфоцити. Вважають, що вірус герпесу людини 6 призводить до лімфопроліферативного захворювання з моноклональною проліферацією В-лімфоцитів, синдр. хронічної втоми дітей віком до 3-ох років. Є дані про те, що він відіграє певну роль при злоякісній В-клітинній лімфомі, саркоїдозі, аутоімунному тиреоїдиті тощо. Методи лабораторної діагностики ще остаточно не розроблені. Вірус Епстейна—Барр За морфологічними ознаками вірус Епстейна—Барр не відрізняється від інших герпесвірусів. Цей збудник спричинює захворювання, яке називається інфекційним мононуклеозом. Джерелом інфекції є тільки інфіковані люди. Шляхи передачі — повітряно-краплинний та контактно- побутовий, але можливі трансмісивний і статевий. Збудник потрапляє на слизові оболонки ротоглотки і носоглотки, проникає у регіонарні лімфатичні вузли, розмножується в них, виходить у кров і розноситься по організму. Вірус Епстейна—Барр лімфотропний. Розмножуючись у лімфатичних вузлах, мигдаликах, селезінці, він спричинює проліферацію (розростання тканин шляхом поділу клітин) ретикулярних і лімфоїдних клітин з утворенням великих мононуклеарних форм. У печінці можуть утворюватися лімфоїдні клітинні інфільтрати. Запалення мигдаликів може виникати за рахунок вторинної бактеріальної мікрофлори. Інкубаційний період при інфекційному мононуклеозі триває від до 60 діб, найчастіше 7—10 діб. Для захворювання характерний поступовий розвиток: підвищення температури тіла, біль у горлі, порушення носового дихання, збільшення регіонарних лімфатичних вузлів, збільшення мигдаликів, на яких з’являється наліт; збільшення печінки і селезінки. Якщо інфікування відбувається у ранньому дитячому віці, хвороба зазвичай має безсимптомний характер. Якщо інфікування відбувається у підлітковому віці і пізніше, розвивається інфекційний мононуклеоз. Пік захворюваності припадає на 15—20 років життя. Значно рідше виявляють хронічну персистенцію вірусу, що проявляється як реактивована хронічна інфекція, для якої характерна постійна загальна слабкість за відсутності або наявності змін лабораторних показників. Збудник здатний спричинити злоякісну трансформацію клітин, що призводить до хвороб злоякісного росту: лімфоми Беркітта, карциноми носоглотки у чоловіків деяких етнічних груп Південного Китаю, саркоми Капоші у пацієнтів зі СНІДом.
Імунітет формується своєрідно. Віріони репродукуються в В-лімфоцитах. На поверхні В-лімфоцитів проявляється вірусний антиген МА. Т-кілери розпізнають цей антиген і знищують В-лімфоцити, уражені вірусом. Крім того, збільшується активність Т-супресорів, які пригнічують розмноження В-лімфоцитів, у тому числі і заражених. Після одужання з’являються Т-клітини імунної пам’яті, які знищують заражені В-лімфоцити з активованим латентним вірусом. Синтезуються також віруснейтралізуючі антитіла. Для аналізу відбирають кров. Використовують мікроскопічний, серологічний і молекулярно-генетичний методи. Контрольні питання: 1 У чому полягає особливість вірусів? 2 Які ознаки вірусів покладено в основу їх класифікації? 3 Які етапи взаємодії вірусу з клітиною? 4Які методи використовують для мікробіологічної діагностики вірусних інфекцій? 5 ЧИ існує специфічна профілактика проти вірусних інфекцій? 6 В чому полягає специфічна терапія вірусних інфекцій? 7 Які віруси входять до групи РНК-вмісних? 8 Чому вірус СНІДу відноситься до ретровірусів? 9 Які віруси відносяться до ДНК-вмісних? 10 Який антиген має значення для діагностики ВГВ? Тестові питання 1 Первинна адгезія вірусу грипу відбувається на клітинах: А епітелію верхніх дихальних шляхів; Б епітелію легень; В міокарда; Г головного мозку
2 Вірус, який може спричинити орхіт у хлопчиків: А епідемічного паротиту; Б грипу; В кору; Г герпесу.
3 Антиген, що свідчить про інфікованість людини вірусом гепатиту В: А НВsАg; Б НВеАg; В НВсАg; Г НВхАg.
4 ВІЛ в організмі людини призводить до знищення насамперед: А Т-хелперів; Б Т-кілерів; В моноцитів; Г макрофагів. Список літератури
1 Люта В.А., Кононов О.В. Мікробіологія - Медицина, 2008; 2 Люта В.А., Кононов О.В. Практикум з мікробіології - Медицина, 2008 3 Климнюк С.І., Ситнік І.О. Практична мікробіологія - Тернопіль: Укрмедкнига, 2004 4 Лабінська А. С.. Мікробіологія з технікою мікробіологічних досліджень - Медицина, 1978 5 Казмірчук В.Є., Ковальчук Л.В. Клінічна імунологія і алергологія - Віниця: «Нова книга», 2006 6 Черкес Ф.К., Богоявленская Л.Б, Бельская Н.А. Микробиология – Медицина, 1986 7 Бакуліна Н.А., Краєва Е.Л. Мікробіологія
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-01-08; просмотров: 86; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.145.186.173 (0.021 с.) |