Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
І Сифіліс, лабораторна діагностика
Морфологія і фізіологія. Трепонеми сифілісу(Treponema pallidum) - тонкі спіралеподібні бактерії довжиною 10-15 мкм і шириною 0,1-0,2 мкм. Вони мають 8-14 рівномірних завитків, тришарову зовнішню мембрану. Розмножуються шляхом поперечного поділу. Можуть утворювати шароподібні цистоподібні форми, покриті міцною муциноподібною оболонкою, і L-форми. Погано фарбуються аніліновими барвниками, тому називаються блідими трепонемами, Гр(-). При забарвленні за Романовським-Гімзою набувають блідо-рожевого кольору. Спор не утворюють, але активно рухливі. Для трепонем властиві поступальні, обертові, згинальні й хвилеподібні рухи. Трепонеми сифілісу дуже вибагливі до живильних середовищ. Для її культивування використовують напівзрілу кінську сироватку, асцитичну рідину, бульйон з печінки з додаванням сироватки крові. Трепонеми розмножуються повільно, зявляються на поживному середовищі через 3-5 днів. Всі культури, вирощені штучно в лабораторії, втрачають патогенні властивості, тому одержали назву культуральних трепонем. Краще всього розмножувати трепонем у паренхімі яєчка кролика, що дозволяє завжди мати їх при проведенні лабораторної діагностики захворювання, - це тканинна трепонема. Культуральні та тканинні трепонеми використовують для виготовлення антигену, який застосовують у серологічних діагностичних реакціях. Антигенна структура їх складна. Виявлені протеїнові, ліпідні й полісахаридні комплекси. Бліді трепонеми мають перехресно реагуючі антигени з бореліями, лепотоспірами, а також з ліпідами ссавців (наприклад, з ліпідами серці великої рогатої худоби), тому екстракт мязів серці - кардіоліпіновий антиген, на який в організмі людини утворюються реагіни, використовують для постановки серологічних реакцій. В організмі людей трепонеми стимулюють вироблення специфічних антитіл та реагінів. Специфічні антитіла взаємодіють зі специфічним антигеном, а реагіни – з неспецифічним кардіоліпіновим антигеном. Екологія. Бліда трепонема порівняно малостійка до дії факторів зовнішнього середовища. При нагріванні до 55-58 °С вона гине через 15 хв. До низьких температур більш стійка. Заморожування витримує майже протягом року. При 10 °С зберігає свою життєздатність декілька днів. Дуже чутлива до дії кислот, солей важких металів (ртуті, вісмуту, миш’яку) і антибіотиків. Широко вживані дезинфікуючі розчини викликають загибель трепонем через 3-4 хв. Але трепонеми можуть зберігатися на посуді, вологому рушнику, білизні до її висихання.
Захв орювання людини. Інкубаційний період при сифілісі триває в середньому 20-30 днів. На місці проникнення трепонем виникає первинна сифілома (твердий шанкр) - невелика безболісна виразка з твердим дном (ulcus durum). Регіональні лімфатичні вузли збільшуються і стають твердими. Цей первинний сифіліс триває близько 6 тижнів. Вторинний сифіліс характеризується висипом (розеоли, папули) на шкірі, слизових оболонках, триває 3-4 роки. Можуть траплятися рецидиви – вторинний рецидивуючий сифіліс. Якщо лікування не проводиться, може настати третинний сифіліс (гумозний) із утворенням у паренхіматозних органах щільних інфільтратів, папул, горбків, гум, які схильні до розпаду. Цей період триває 9-10 років, після чого може виникнути ураження головного, спинного мозку і серцево-судинної системи – нейросифіліс, спинна сухотка. Вроджений сифіліс розвивається внаслідок інфікування плода від хворої матері. У хворих жінок можуть бути викидні у ІІ триместрі вагітності або мертво народження. У разі народження дитини клінічні прояви можуть зберігатися одразу – ранній вроджений сифіліс (папульозно-розеольозний висип, сифілітична пухирчатка, ураження кісток, хрящів, печінки, селезінки, нервової системи), абю у віці 5-15 років – пізній вроджений сифіліс (тріада Хатчинсона: паренхіматозний кератит, бочкоподібні зуби, глухота, можуть бути шаблеподібні ноги). Імунітет. Вроджений імунітет до сифілісу в людини відсутній. Майже всі випадки зараження призводять до розвитку захворювання.
Лабор аторна діагностика. Основними методами мікробіологічної діагностики сифілісу є бактеріоскопічний і серологічний. При первинному і вторинному сифілісі матеріалом для мікроскопії служать виділення з виразок, папул, ерозій, мазок із шийки матки, спинномозкову рідину або пунктат лімфатичних вузлів. Поверхню виразки очищають від нальоту стерильним ватним тампоном, змоченим в ізотонічному розчині хлориду Na, потім її подразнюють, легко поскрібуючи скальпелем або гострою ложечкою. Рідину відсмоктують пастерівською піпеткою і досліджують у темному полі зору, де чітко видно яскраво освітлені спірохети і характерний рух. Для забарвлення трепонем краплю рідини наносять на предметне скло, виготовляють мазок (як мазок крові), висушують, фіксують метиловим спиртом і декілька годин забарвлюють за Романовським-Гімзою. Бліда спірохета стає блідо-рожевою, а сапрофітні спірохети - голубими. Можна фарбувати трепонеми і за методом сріблення. - РМП – реакція мікропреципітації – до крові хворого додають кардіоліпіновий антиген, при позитивній реакції утворяться крупні хлоп’я; - реакції Вассермана (РЗК). Необхідно пам’ятати, що вона може бути негативною протягом трьох тижнів первинного (серонегативного) періоду. Позитивна реакція Вассермана, крім сифілісу, зрідка буває і при інших гострих інфекційних хворобах (бруцельоз, кір, малярія), туберкульозі й лепрі, в пізній період вагітності й після пологів; - реакція імобілізації трепонем (РІТ) – іммобілізуючи антитіла з’єднуються з трепонемами, що перешкоджає їх руху; - РІФ - непряма реакція імунофлуоресценсії, які вважаються найбільш специфічними в лабораторній діагностиці захворювання; - Імуноферментий аналіз, ланцюгово-полімеразна реакція, радіо імунний аналіз - сучасні методи діагностики, але через їх високу вартість вони поки що використовуються обмежено. - Профіл актика й лік ування. Важливе значення мають рання діагностика, своєчасне лікування хворих і санітарно-освітня робота серед населення. Індивідуальну профілактику проводить середній медичний персонал у шкірно-венеричних диспансерах, стаціонарах і профілактичних пунктах. - Для лікування сифілісу використовують антибіотики (пеніцилін, еритроміцин, тетрациклін тощо) і препарати вісмуту (бійохінол, бісмоверол, пентабісмол), відповідно до розроблених інструкцій.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-01-08; просмотров: 116; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.221.154.151 (0.005 с.) |