Стійкість до факторів навколишнього середовища.

Бордетели не стійкі до факторів навколишнього середовища. Вони чутливі до холоду, при висушуванні гинуть протягом декількох годин. Дуже чутливі до ультрафіолетих променів та дезінфікуючих розчинів у звичайних концентраціях.Кип’ятіння викликає їх загибель у перші секунди.

Патогенез. Джерелом інфекції служить переважно хвора людина, яка виділяє збудник протягом 25-45 днів хвороби. Найбільш небезпечними є хворі на стерті й субклінічні форми та нерозпізнані бактеріоносії. Механізм передачі - повітряно-краплинний. Сприйнятливість до кашлюка дуже висока, особливо в дітей до 10 років.

B. pertussis за рахунок фімбрій приклеюється до клітин війчастого епітелію верхніх дихальних шляхів. Токсин бордетел паралізує рух війок та перешкоджає регенерації пошкоджених клітин, сприяючи накопиченню слизу, бактерій та продуктів запалення. Частково бордетели гинуть, що сприяє виділенню назовні їх токсину, який діє на ЦНС, подразнює нервові рецептори слизової оболонки дихальних шляхів та виникає кашльовий рефлекс. В результаті виникають приступи спазматичного кашлю.

 Інкубаційний період триває 5-9 днів. Перебіг хвороби поділяють на три періоди: катаральний (2 тижні), спазматичний або конвульсивний (4-6 тижнів) і завершення (2-3 тижні). Хвороба починається запаленням верхніх дихальних шляхів, незначним підвищенням температури. Потім з’являються кашель, нежить, чхання. Пізніше окремі покашлювання переходять у приступи кашлю, які набувають тривалого характеру. Після серії кашльових поштовхів настає форсований свистящий вдих. Це може повторюватися багато разів. Захворювання супроводжується такими ускладненнями, як ларингіт, бронхіт, пневмонія.
    Імунітет. Після перенесення хвороби виникає стійкий і тривалий імунітет. Повторні випадки хвороби не виникають. Діти, які хворіли на кашлюк, можуть захворіти паракашлюком, і навпаки, бо це є абсолютно самостійні захворювання.

Лабораторна діагностика.

Основні методи діагностики кашлюка та пара кашлюка є бактеріологічний та серологічний.

Бактеріологічний метод використовують у перші 2-3 тижні захворювання. Матеріалом для здійснення цього методу служать слиз із носоглотки або харкотиння. Існує 2 способи взяття матеріалу: за допомогою задньоглоточного тампону та метод «кашльових пластинок».

Перший спосіб використовують при легких, стертих клінічних формах кашлюка. Матераіл треба брати натщесерце або через 3 години після їжі. Використовують 2 види тампонів: сухий та вологий. Матеріал, який беруть сухим тампоном, треба негайно посіяти на поживне середовище. Матеріал, взятий вологим тампоном, треба транспортувати у бактеріологічну лабораторію у найближчі 2-3 години.

Взяття матеріалу задньоглотчним тампоном (тампон зігнутий під кутом 120 град) здійснює медчна сестра. Для цього дитина повинна відкрити рот. Медична сестра лівою рукою за допомогою шпателя фіксує язик, а правою рукою вводить тампон у порожнину рота, спрямовуючи його за корінь язика. Тампон не повинен торкатися щік, язика, піднебіння. Кінчиком тампону торкається задньої стінки глотки, проводячи ним зправа наліво 2-3 рази, а потім обережно його виймає.

При важких клінічний формах роблять посів за методом “кашльових пластинок”: під час кашлю чашку Петрі з живильним середовищем тримають на відстані 10-15 см перед ротом. На поживне середовище не повині потрапляти слина, блювотні маси тощо.Транспортування матеріалу здійснюють у біксах при температурі 4-37 град, запобігаючи потраплянню прямих сонячних променів. Збудник коклюшу можна виділити протягом перших двох тижнів хвороби. Культури виростають через 2-5 днів. Колонії на середовищі Борде-Жангу нагадують краплини роси. Види виділених культур визначають за морфологічними, культуральними, ферментативними й антигенними властивостями.
    Після  2 - 3 тижня захворювання проводять серологічну діагностику. Використовують розгорнуту РА, завдяки якій визначають титр (кількість)антитіл  у дитини. Діагностичним титром для людини, що не вакцинована та ніколи не хворіда кашлюком, є 1:80, а для вакцинованих дітей дослідження проводять двічі. Це так називає мий метод «парних сироваток». У людини беруть для дослідження кров. Визначають титр антитіл, а через 2 тижні дослідження повторюють. Діагностично значимим є наростання титру антитіл у 4 рази та більш.

 Профілактика і лікування. Для попередження виникнення захворювань важливе значення має рання діагностика й ізоляція хворих дітей протягом 30 днів від початку хвороби. Ослабленим дітям, які були в контакті з хворими, з профілактичною метою вводять імуноглобулін.

Для специфічної профілактики застосовують адсорбовану кашлюково-дифтерійно-правцеву (АКДП) вакцину. Перше щеплення роблять у віці 3,4,5 місяців, ревакцинацію – через 18 міс. Лікування проводять проти кашлюковим імуноглобуліном і антибіотиками, з яких найбільш ефективними є левоміцитин, еритроміцин, ампіцилін і тетрациклін, але вони діють лише в катаральному і в перші дні спазматичного періоду хвороби.

ІІІ Збудник туберкульозу

Туберкульозну паличку відкрив Р. Кох у 1882 р. Він же розробив основні питання патогенезу й імунітету захворювання, одержав туберкулін. Туберкульоз - хронічна інфекційна хвороба легенів, лімфатичних вузлів, кісток, суглобів, сечостатевої системи, органів черевної порожнини.

По сучасним уявленням збудники туберкульозу представлені такими видами:

- M. tuberculosis – людський тип, що викликає 80-85% захворювань туберкульозом серед людей;

- M. bovis – бичий тип, викликає 10-15% усіх захворювань серед людей;

- M. avium - пташиний тип, викликає інфекцію у осіб із ослабленим імунітетом.