Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Б ОРИСА ГРІНЧЕНКА

Кафедра практичної психології

 

 

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

ГЛИБИННА ПСИХОЛОГ І Я

для спеціальності 7.010107 Практична психологія

 

(освітньо-кваліфікаційний рівень "бакалавр")

 

за вимогами кредитно-модульної системи

Київ 2011

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА.ГРІНЧЕНКА

Кафедра практично ї психології

 

 

«ПОГОДЖЕНО»                                                  «ЗАТВЕРДЖЕНО»

 

Проректор                                     

з навчально-методичної роботи                    Вченою радою Інституту психології та

                                                                   соціальної педагогіки

_______________О.Б. Жильцов                     протокол № ___ від «__»_______20…. р.

«___»_______________ 20…. р.                       Учений секретар___________

 

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

ГЛИБИННА ПСИХОЛОГІЯ

для спеціальності 7.010107Практична психологія

(освітньо-кваліфікаційний рівень "бакалавр")

УХВАЛЕНО

на засіданні кафедри практичної психології,

протокол № __ від «___» _____________ 20___ р.

                                   завідувач кафедри________ О.М.Лозова 

Київ 2011

УДК 378.1(073)

ББК 74.580

 

Глибинна психологія. Програма  навчальної дисципліни. – К.: Київський міський педагогічний університет імені Б.Д. Грінченка, 2011. – 22 с.

 

Укладач: Тетяна Михайлівна Маланьїна, ст.викладач кафедри практичної психології

 

 

 

ББК 74.580

© КМПУ, 2011 р.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Робочу навчальну програму «Глибинна психологія» укладено згідно з вимогами кредитно-модульної системи організації навчання. Програма визначає обсяги знань, які повинен опанувати студент відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики, алгоритму вивчення навчального матеріалу дисципліни, необхідне методичне забезпечення, складові та технологію оцінювання навчальних досягнень студентів.

Довгий час фактор відносної замкнутості і специфічності розвитку вітчизняної психології і психотерапії у радянський період впливав на те, що вивчення феноменів несвідомого і його ролі у функціонуванні особистості залишалися поза увагою психологів. В той саме час, психоаналітичні погляди і глибинно-психологічні концепції утворюють підгрунтя багатьох спецкурсів у програмах підготовки психологів західних вищих навчальних закладів.

Метою курсу «Глибинна психологія» є введення студентів у контекст психоаналітичного світосприйняття, ознайомлення з глибинно-орієнтованим розумінням спектру проявів людської психічної активності (від невротичних симптомів до проявів соціальних, культуральних процесів).

Основним змістом курсу виступає взаємоузгоджена система концептуальних введень в основні сфери глибинної теорії і практики, ознайомлення з теорією сучасних шкіл і напрямків світового психоаналізу і глибинної психології, зокрема Его-психологією, теорією об’єктних стосунків, психологією самості. В процесі навчання студенти знайомляться з психоаналітичною теорією характеру, основами прикладного психоаналізу тощо

Знати    теоретичніоснови психодинамічних підходів у психології,  сутність базових аналітичних категорій і інтерпретаційних моделей психічного апарату

  Вміти орієнтуватися у понятійному апараті різних шкіл глибинної психології, набувати навичок глибинноорієнтованого розуміння внутрішніх особистісних та соціально-психологічних процесів, проявів символічного у психічному житті людини.

Кількість годин, відведених навчальним планом на вивчення дисципліни, становить 108 год., із них 10 год. – лекції, 10 год. – семінарські заняття, 2 год – практичні заняття, 2 год –лабораторні заняття, 12 год. – індивідуальна робота, 59,5 год. – самостійна робота, 6 год.-модульні контрольні завдання, 6,5 год - консультації

Вивчення навчальної дисципліни "Глибинна психологія" завершується складанням заліку

СТРУКТУРА ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

ІІ. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Тема

Кількість годин, відведених на:

Аудиторні Лекції Семінарські Практичні Лабораторні Індивідуальна робота Консультації

Самостійна

Робота

Підсумковий контроль

19,5

2
Разом: 36 8 4 4     4 2,5

19,5

2
Разом годин: 108

10

10 2 2 12 6,5

59,5

6
                     

 

ІІІ. ПРОГРАМА

 

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІІ

V. ПЛАНИ

СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

V І. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

Змістовий модуль І.

 

Змістовий модуль ІІ.

Змістовий модуль ІІІ.

КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

 

      Навчальні досягнення студента із дисципліни оцінюється замодульно-рейтинговою системою, в основу якої покладено принцип поопераційної звітності, обов’язковості модульного контролю, накопичувальної системи оцінюванння рівня знань, умінь та навичок; розширення кількості підсумкових балів до 100.

         Контроль успішності студентів з урахуванням поточного і підсумкового оцінювання здійснюється відповідно до навчально-методичної карти (п. ІV), де зазначено види й терміни контролю. Систему рейтингових балів для різних видів контролю та порядок їх переведення у національну (4-бальну) та європейську (ECTS) шкалу подано у табл. 7.1, табл. 7.2.

 

 

Таблиця 7.1

Розрахунок рейтингових балів за видами поточного (модульного) контролю

№ з/п Вид діяльності Кількість рейтингових балів  
1. Відвідування лекцій 5 x 1 б. 5  
2. Відвідування семінарських, практичних  занять 7 x 1 б. 7  
3. Робота на семінарських, практичних заняттях  7 x 10 б. 70  
4 Модульні контрольні роботи  3 x 25 б. 75  
5 Самостійна робота 3 x 5 б. 15  
Коефіцієнт 2,86 Всього 172:2,86 = 60

 

7. Залік 40  
Підсумковий рейтинговий бал 100

 

    У процесі оцінювання навчальних досягнень студентів застосовуються такі методи:

Ø Методи усного контролю: індивідуальне опитування, фронтальне опитування, співбесіда, екзамен.

Ø  Методи письмового контролю: модульне письмове тестування; підсумкове письмове тестування, звіт, реферат, есе.

Ø Методи самоконтролю: умін­ня самостійно оцінювати свої знання, самоаналіз.

Кількість балів за роботу з теоретичним матеріалом, на практичних заняттях, під час виконання самостійної та індивідуальної навчально-дослідної роботи залежить від дотримання таких вимог:

ü своєчасність виконання навчальних завдань;

ü повний обсяг їх виконання;

ü якість виконання навчальних завдань;

ü самостійність виконання;

ü творчий підхід у виконанні завдань;

ü ініціативність у навчальній діяльності.

 

Таблиця 7.2

Таблиця відповідності шкали оцінювання ЕСТ S

КУ імені Бориса Грінченка

Оцінка за шкалою ЕСТ S Значення оцінки За національною системою Оцінка за шкалою університету
А ВІДМІННО – відмінний рівень знань (умінь) в межах обов’язкового матеріалу з можливими незначними недоліками відмінно 90-100
В ДУЖЕ ДОБРЕ – достатньо високий рівень знань (умінь) в межах обов’язкового матеріалу без суттєвих грубих помилок

добре

82-89
С ДОБРЕ – в цілому добрий рівень знань (умінь) з незначною кількістю помилок 75-81
D ЗАДОВІЛЬНО-посередній рівень знань (умінь) із значною кількістю недоліків, достатній для подальшого навчання або професійної діяльності

задовільно

69-74
Е ДОСТАТНЬО - мінімально можливий допустимий рівень знань (умінь) 60-68
FX НЕЗАДОВІЛЬНО з можливістю повторного складання – незадовільний рівень знань, з можливістю повторного перескладання за умови належного самостійного доопрацювання

незадовільно

35-59
F НЕЗАДОВІЛЬНО з обов’язковим повторним вивченням курсу – досить низький рівень знань(умінь), що вимагає повторного вивчення дисципліни 1-34

VШ. МЕТОДИ НАВЧАННЯ

І. Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності

За джерелом інформації:

Словесні: лекція (традиційна, проблемна, лекція-прес-конференція) із застосуванням комп'ютерних інформаційних технологій (PowerPoint – Презентація), семінари, пояснення, розповідь, бесіда.

Наочні: спостереження, ілюстрація, демонстрація.

Практичні: вправи.

2) За логікою передачі і сприймання навчальної інформації: індуктивні, дедуктивні, аналітичні, синтетичні.

3) За ступенем самостійності мислення: репродуктивні, пошукові, дослідницькі.

4) За ступенем керування навчальною діяльністю: під керівництвом викладача; самостійна робота студентів: з книгою; виконання індивідуальних навчальних проектів.

ІІ. Методи стимулювання інтересу до навчання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності:

1) Методи стимулювання інтересу до навчання: навчальні дискусії; створення ситуації пізнавальної новизни; створення ситуацій зацікавленості (метод цікавих аналогій тощо).

Х. П И ТАННЯ ДО ЗАЛІКУ

ХІІ. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Адлер, А. Влечение к превосходству // Знаменитые случаи из практики психоанализа. — М., 1995. — С. 196–210

2. Адлер, А. Практика и теория индивидуальной психологии. — М., 1995.

3. Боулби, Дж. Построение и разрыв эмоциональных связей. М.-ЕКО.- 199

4. Вительс, Ф. Фрейд, его личность, учение и школа. — Л., 1991.

5. Дадун, Р. Фрейд. — М., 1994. — 512 с.

6. Джонс, Э. Жизнь и творения Зигмунда Фрейда. — М.: Гуманитарий, 1997. — 448 с.

7. Ждан А.Н. История психологии: от античности к современности. М., 1999

8. Зеленский, В. В. Аналитическая психология. Словарь. — СПб.: Б. С. К., 1996.

9. История зарубежной психологии. Тексты. М., 1986

10. Куттер, П. Современный психоанализ. Введение в психологию бессозна­тель­ных процессов. — СПб.: Б. С. К., 1997. — 348 с.

11. Лапланш, Ж., Понталис, Ж.­Б. Словарь по психоанализу. — М.: Высшая школа, 1996. — 623 с.

12. Менинжер, В., Лиф, М. Вы и психоанализ. — СПб.: Академический проект, 1998. — 192 с.

13. Мосак, Г. Адлерианская психотерапия // Журнал практической психологии и психотерапии. 2000, №4, декабрь.

14. Овчаренко, В. И. Психоаналитический глоссарий. — Минск: Вышэйшая школа, 1994. — 307 с

15. Райкрофт, Ч. Критический словарь психоанализа. — СПб.: Восточно­Европей­ский Институт Психоанализа, 1995. — 250 с.

16. Райкрофт, Ч. Символизм и его отношение к первичному и вторичному процессам // В сб.: Russian Imago 2002. — М.: Аграф, 2004. — С. 155

17. Ранк О. Травма рождения и её значение для психоанализа. — М.: "Когито-Центр", 2009.

18. Райх В. Анализ личности. - М.: КСП; СПб.: Ювента, 1999. - 333 с.

19. Райх В. Массовая психология фашизма.- СПб. –Питер.-2003

20. Салливан Гарри  Интерперсональная теория психиатрии М.-СПб «Ювента» 1999 г.

21. Соколова Е. Проективные методы исследования личности. – СПб: Б.С.К., 1997

22. Сартр, Ж. П. Фрейд. — М.: Новости, 1992. — 303 с

23. Сидоренко, Е. В. Комплекс неполноценности и анализ ранних воспоминаний в индивидуальной психологии А. Адлера. — СПб., 1994.

24. Сэмуэлз, Э., Шортер, Б., Плот, Ф. Критический словарь аналитической психологии К. Юнга. — М., 1994.

25. Тайсон Ф., Тайсон Р. Психоаналитические теории развития. М. 2002 http://www.gramotey.com/open

26. Фрейд, З. Очерки истории психоанализа // Я и Оно. Т. 1. — Тбилиси: Мерани, 1991. — С. 15–71.

27. Фрейд, З., Брейер, Й. (1895) Исследования истерии. — СПб.: ВЕИП, 2005.

28. Фрейд, З. (1901) Психопатология обыденной жизни // Психология бессознательного. — М.: Просвещение, 1989

29. Фрейд, З. (1905) Остроумие и его отношение к бессознательному. — СПб.: Азбука, 2006.

30. Фрейд, З. (1913) Интерес к психоанализу // Избранное. — Ростов­на-Дону: Феникс, 1998. — С. 3–42.

31. Фрейд, З. (1920) По ту сторону принципа удовольствия // Психология бессознательного. — М.: Просвещение, 1989. — С. 382–424.

32. Фромм Э. Бегство от свободы. М.- 1998

33. Фромм Э. Анатомия человеческой декструктивности. – М.:, 1994

34. Фромм Э. Иметь или быть. М.. 1990

35. Фромм Э. Душа человека. М., 1992

36. Хорни К. Невротическая личность нашего времени. М., 1993

37. Хорни К.Наши внутренние конфликты. М.1999

38. Хрестоматия по истории психологии. М., 1980

39. Цвейг, С. Фрейд (Врачевание и психика). — Л.: Периодика, 1990. — 95 с.

40. Энциклопедия глубинной психологии.. — М.: MGM­Interna, 1998.

41. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис. М., 1996

42. Эриксон Э. Детство и общество. С-Петербург, 1996

43. Юнг, К. Г. Тэвистокские лекции. — Киев: Синто, 1995.

44. Юнг, К. Г. Психология бессознательного. — М., 1994.

45. Юнг К. Г. Воспоминания, сновидения, размышления. — Киев, 1994. — 410 с.

46. Юнг К. Психологические типы М., 1995

47. Юнг К. Архетип или символ. М.. 1991

48. Ярошевский М.Г. История психологии. М., 1996

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ



Поделиться:


Читайте также:




Последнее изменение этой страницы: 2021-01-08; просмотров: 49; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.17.79.60 (0.052 с.)