Прокладкові тканини та матеріали

Прокладкові тканини та матеріали матеріали використовують при виготовленні верхнього одягу для надання необхідної форми та жорсткості окремим деталям швейного виробу та для зберігання її в процесах експлуатації одягу.

Матеріали для прокладок дуже різноманітні за технологією виготовлення, волокнистим складом, структурними характеристиками, оздобленням та призначенням. Для виготовлення прокладок в одязі використовують тканини та неткані матеріали різних способів виготовлення, штучні вироби текстильної галантереї (прикладні стрічки). Більшість з цих матеріалів випускають з клейовими регулярними покриттями, як того вимагає сучасна технологія швейного виробництва.

За волокнистим складом прокладкові матеріали випускають бавовняними, лляними, напівлляними та шовковими з суміші хімічних волокон. За структурою - щільними, за оздобленнями - апретованими, з різними спеціальними насиченнями, які надають матеріалам необхідну жорсткість та формостійкість.

Прокладкові матеріали повинні бути малорозтяжними, пластичними, міцними, мати достатню жорсткість, але не бути грубими. За основними структурними показниками та технологічними властивостями (усадкою, розтяжністю, товщиною, щільністю, масою) вони повинні відповідати матеріалам верху.

Асортимент матеріалів для прокладок в одязі дуже різноманітний. Це класичні та нові види прокладкових тканин, такі як коленкор, бортові тканини, зональні тканини, дублерини та інші, а також неткані полотна клейового, голкопробивного, прошивного та комбінованого способів виготовлення, такі як флізеліни, прокламеліни,сюнт, фільц та інші.

Бавовняні прокладкові тканини виробляють з кардної пряжі лінійної щільності 15,4-29,4 текс; поверхневою щільністю 68-180 г/м²; шириною 62-90 см; переплетеннями: полотняним, ріже-саржевим, сатиновим або атласним; суворими, відбіленими, гладкофарбованими або строкатими за забарвленням; за оздобленням: жорсткими, напівжорсткими, лощеними, з малоусадочними насиченнями. Це такі тканини, як коленкор, бязь, кишенькові, пружкові тканини та інші.

Коленкор - гладкофарбована в сірий або чорний кольори бавовняна тонка тканина з кардної пряжі середньої товщини. За структурою - це міткаль з лощеним оздобленням. Використовують коленкор для виготовлення поздовжників кишень, прокладок в коміри, клапани, листочки і таке інше в легкому одязі та виробах з костюмно-платтєвих тканин. В виробах з світлих та білих основних матеріалів замість коленкору можуть використовуватися бязь або мадополам відбілені.

Кишенькові тканини - це гладкофарбовані щільні міцні тканини атласного переплетення або ламаної саржі (тік-ластик та гринсбон), які використовують для виготовлення підкладки кишень.

Пружкові бязь та мадополам виробляють у вигляді тонких гладкофарбованих або відбілених стрічок з жорсткими оздобленнями та одностороннім клейовим покриттям на основі клею БФ-6 і використовують для прокладання в борт, в пройму, по лінії входу в кишеню, в низ виробу і таке інше для запобігання розтяжності окремих ділянок та деталей виробу.

Бортові тканини - це окрема група прокладкових тканин, які випускають лляними, напівлляними (з бавовняним утоком або змішаними з добавленням хімічних волокон) та бавовняними. Це суворі тканини полотняного переплетення з товстої пряжі

та з жорсткими оздобленнями, які використовують для прокладок в одязі з товстих жорстких тканин та матеріалів.

Лляні бортові тканини виробляють з суворої лляної пряжі мокрого прядіння лінійної щільності 69, 83 та 118 текс; поверхневою щільністю 230-300 г/м²; шириною 80-140 см. Це найбільш жорсткі, товсті та грубі тканини.

Напівлляні бортові тканини виробляють з бавовняною основою або з льнолавсанової пряжі лінійної щільності 69-83 текс, яка містить 67% волокон лавсану та 33% волокон льону. Льнола- всанові бортові тканини значно більш тонкі, легкі (192-207 г/м²) та пластичні тканини, ніж чистолляні та бавовняно-лляні; мають більш світлий колір.

Бавовняні бортові тканини - суворі або гладкофарбовані рівнощільні тканини з товстої кардної пряжі та жорстким насиченням. Поверхнева щільність бавовняних бортовок - 180-225 г/м².

Бортові тканини з напіввовняним утоком виробляють на суворій скрученій бавовняній кардній основі. В утоку - скручена з капроновою ниткою змішана вовняна пряжа, яка містить грубу вовну та лавсан. Такі тканини мають високе лінійне заповнення і жорсткість, завдяки насиченню карбамолом або хлористим магнієм. Це товсті та важкі тканини (226-268 г/м²), з усадкою 2-2,8%. Деякі бортові тканини виготовляють з кінським волоссям в утоку. Це так звані волосяні бортовки, які використовують для виготовлення деталі волосяного стовпчика в швейних виробах, виготовляємих за індивідуальними замовленнями за традиційною технологією.

Дублерини або нові види прокладкових тканин, які знаходять широке використання при виготовленні різноманітного асортименту швейних виробів з сучасних текстильних матеріалів, випускають з клейовими покриттями і виробляють різними за волокнистим складом, структурою, оздобленням та забарвленням. За складом це переважно тканини з хімічних волокон, однорідні або змішані: з віскозної, віскозно-лавсанової, віскозно-бавовняної, капронової пряжі або ниток, а також тканини, які складаються з суміші трьох видів волокон. Виробляють їх переважно полотняним переплетенням, різними за щільністю та товщиною. Деякі види тканин випускають підворсованими з неробочої сторони для надання їм поверхневої м'якості. За забарвленням такі тканини випускають відбіленими, гладкофарбованими або меланжевими. Використовують такі тканини при виготовленні швейних виробів за технологією фронтального дублювання деталей.

Багатозональні бортові тканини виробляють з суміші різних хімічних волокон, відбіленими або меланжевими за забарвленням, з регулярним клейовим покриттям лицевої та ворсуванням неробочої сторони. Особливістю таких тканин є наявність трьох основних зон, які поєднані в одному рапорті і розташовані в напрямку основи. Кожна зона характеризується певними властивостями і може відрізнятися від інших волокнистим складом, товщиною, щільністю, поверхневою щільністю, переплетенням та жорсткістю.

Жорстка зона розташовується в плечовій області виробу та в області грудей пілочки. Вона виробляється комбінованими переплетеннями зі змішаної пряжі, яка може містить волокна бавовни, віскози, вовни, лавсану та нітрону в різних сполученнях. Поверхнева щільність жорсткої зони складає 150-180 г/м², для полегшеного варіанту тканини - 120-150 г/м².

Перехідна зона розташовується в області лінії талії та стегон пілочки виробу, виробляється вона також комбінованими переплетеннями, меншою щільністю і забезпечує плавне зниження жорсткості та поверхневої щільності (140-172 г/м², для полегшеного варіанту - 103-137 г/м²).

М'яка зона розташовується нижче лінії стегон пілочки виробу, виробляється простими переплетеннями (переважно полотняним), з невисокою щільністю і має мінімальну жорсткість та поверхневу щільність (90-161 г/м²).

Використовують багатозональні бортові тканини для фронтального дублювання деталей пілочок швейних виробів з метою надання їм необхідної форми та жорсткості.

Для виготовлення прокладок в одязі широко використовують також неткані матеріали з клейовими регулярними покриттями на основі клеїв ПА та ПЕВТ: клейові, голкопробивні, валяні та інші.

Клейові неткані прокладкові полотна флізеліни та прокламеліни використовують при виготовленні деталей прокладки в легкому одязі та виробах з тонких костюмних тканин.

Флізеліни арт. 915502, 935502 та інші - це меланжеві полотна з суміші бавовни або віскозного волокна з капроновим. їх виробляють шириною 125 см, поверхневою щільністю 90-110г/м², товщиною 0,3-0,9 мм.

Прокламеліни арт. 935506, 935507, 935508 та інші випускають білими або гладкофарбованими в темні кольори з суміші віскози та нітрону (зв'язуюча речовина - синтетичний латекс СКН - 40-1ГП). їх виробляють шириною 90 см, поверхневою щільністю 50-100 г/м².

Прокладочні неткані клейові полотна арт. 935509, 935517, 935556 та інші виробляють з суміші віскозного та лавсанового волокон (зв'язуюча - акронал), шириною 90-150 см, поверхневою щільністю 30 г/м², товщиною 0,3 мм.

Голкопробивні та валяні прокладкові неткані матеріали використовують для виготовлення нижніх комірів чоловічих костюмів та деяких деталей прокладок. Це такі полотна, як "Сюнт", "Віва", "Лійва", "Альмар", Фільц та інші.

Полотна типу "Сюнт" арт. 934501, 934502, 934509, 934510 виробляють з суміші волокон нітрону (30%), капрону (40%) та віскози (30%) і насичують латексом. Полотна випускають шириною 70 см, товщиною 0,4-0,8 мм, поверхневою щільністю 100-160 г/м².

Полотна "Віва" арт. 924501 та "Лійва" арт. 924506 - це напіввовняні полотна з суміші відновленої вовни з капроном та віскозою, насичені латексом.

Полотна "Альмар" арт. 934504, 934505 - це полотна з суміші віскози та поліефірних волокон (50% на 50%). Полотна випускають шириною 70-140 см, поверхневою щільністю близько 170 г/м².

Валяні неткані матеріали типу Фільцу виробляють з суміші волокон віскози (30%) та вовни (70%), шириною 145 см, поверхневою щільністю 210 г/м².

 

БІЛИЗНЯНІ ТКАНИНИ

За призначенням білизняні тканини поділяються на тканини для натільної, постільної, столової білизни, рушникові та для носових хусточок.

За волокнистим складом це переважно бавовняні, лляні та напівлляні тканини. їх виробляють переважно полотняним переплетенням, деякі види - зворотною саржею, атласним та велико-візерунковими переплетеннями. За забарвленням та оздобленням - вибіленими, з різним ступенем білизни, деякі види - строкатими та надрукованими білоземельними; з невеликим змістом апрету. Тканини виробляють з відносною щільністю близько 40-60%; поверхневою щільністю - 80-140 г/м².

Білизняні тканини повинні бути гігієнічними, тобто мати високі: гігроскопічність, повітряпроникливість, м'якість; зберігати свої якості після прання. Крім того, вони повинні бути міцними, стійкими до стирання, до дії води, поту, мила, високих температур при пранні та прасуванні. Усадка тканин не повинна перевищувати 3%.

Бавовняні білизняні тканини поділяються на три підгрупи: бязеву, міткалеву та спеціальну.

Бязева підгрупа включає тканини, які використовуються для виготовлення постільної та чоловічої натільної білизни. В дану підгрупу входять такі тканини, як бязі та полотна.

Білизняні бязі - це щільні вибілені тканини полотняного переплетення з кардної пряжі підвищеної товщини: 20,8-33,3 текс в основі та 29,4-35,7 текс в утоку. Бязі виробляють шириною 138-150 см; з відносною щільністю по основі 55-61%, по утоку - 46-50%; поверхневою щільністю 138-150 г/м²; з жорсткими крохмальними апретами. Деякі бязі випускають надрукованими білоземельними.

Полотна - це більш грубі, важки та щільні тканини, ніж бязі, їх випускають шириною 80-150 см; поверхневою щільністю 115-181 г/м²; з кардної пряжі лінійної щільності 18,5-33,3 текс в

основі та 26,3-84 текс в утоку. Полотна можуть мати різні назви: наджма, кавказьке, для простирадл. Останні виробляють шириною 125-150 см. Наджма - це найбільш тонке полотно; строкаті полотна для простирадл - найбільш щільні та важки.



 

 

45 Одежні м'які штучні шкіри виробляють на тканій, трикотажній, нетканій основі або на штучному хутрі нанесенням на них полімерних покриттів у вигляді розчинів, розплавів, дисперсій. Існують такі способи виготовлення штучних шкір: наносний, каландровий, каширування, ламінірування, насичення та їх сполучення.

При наносному способі шар полімеру наноситься безпосередньо на основу або на спеціальну стрічку (підложку), а потім з неї на основу. Стрічка-підложка - це тканина з силіконовим насиченням. Використання гладкої, рельєфної або тисненої ПІДЛОЖКИ дозволяє виробляти шкіри з різною лицевою поверхнею.

Прямий спосіб використовується при нанесенні полімерів на малорозтяжну основу; переносний - при виготовленні шкір на малощільній легкорозтяжній основі.

Каландровий спосіб полягає в використанні спеціальних каландрових ліній (системи валів), на яких здійснюється змішування полімерних мас, формування плівки та з'єднання її з основою.

При методі каширування використовують машини з двовальними каландрами: в зоні одного валу формується плівка, в зоні іншого - дублювання плівки з основою.

Даний метод використовується для виготовлення багатошарових шкір.

При методі ламінування використовують спеціальні установки: з розплаву полімеру видувається безперервна плівка, яка з'єднується з основою за допомогою валів.

Залежно від методу виготовлення полімерна композиція може проникати крізь всю товщу основи або створювати лише покриття на її поверхні. Наскрізне насичення може поєднуватися з нанесенням поверхневого полімерного шару (наприклад, каландровий метод може поєднуватися з наносним).

Асортимент вітчизняних та імпортних штучних шкір достатньо різноманітний та постійно поширюється.

Для спрощення назв м'яких штучних шкір застосовують скорочення. Перед словами "штучна шкіра" вказується:

1) призначення шкіри (одежна, галантерейна та інше);

2) вид основного покриття (полівінілхлоридне - вініл; поліамідне - амід; поліуретанове - уретан; каучукове - еласто; нітроцелюлозне - нітро і так далі).

Після назви через тире літерами позначується вид основи: Т - тканина, TP - трикотаж, НТ - неткане полотно.

Наприклад: одежна пориста еластошкіра-Т; одежна пориста вінілісшкіра-ТР.

Вінілісшкіру виробляють нанесенням ПВХ (полівінілхлориду) на тканину, трикотаж, неткане полотно або штучне хутро одним з описаних методів. Застосовують прямий та переносний способи нанесення ПВХ. Для основи використовують м'які, розтяжні, еластичні, міцні матеріали рухомої структури. Покриття може бути пористим, монолітним, пористо-монолітним, товщина полімерного шару - 0,1-2 мм. Для створення пористого покриття в ПВХ додають органічні пороутворювачі, які при термообробці розкладаються з виділенням великої кількості газоподібних продуктів та забезпечує пористість. Для утворення пористо-монолітної шкіри на пористий шар наноситься другий непористий шар ПВХ товщиною 0,1-0,15 мм. Потім лицеву поверхню покривають оздоблювальними лаками. Вінілісшкіра має красивий шкіроподібний вид, вони м'які, пружні, еластичні; стійкі до розтягу, стиснення, стирання; водонепроникливі, вітростійкі, має знижену теплопровідність. Виробляють вінілісшкіри шириною 72- 140 см, поверхневою щільністю 450-900 г/м². Морозостійкість вінілісшкір від -10 до -40°С залежно від товщини, пористості покриття та виду основи. Недоліки вінілісшкір: низькі паро- та повітряпроникливість, високе прорубування. Використовують вінілісшкіри для виготовлення виробів весняно-осіннього призначення: пальт, курток, напівпальт, головних уборів.

Замшеву вінілісшкіру з пористим замшевидним ПВХ покриттям виробляють переносним способом на трикотажній основі. При її виготовленні ПВХ двічі наносять на підложку: спочатку без спінювання, потім наносять повторно. Одночасно вінілісшкіру дублюють трикотажним полотном і піддають термічній обробці. Для створення замшевидної поверхні шліфування виконують з сторони покриття. Вироби з замшевої вінілісшкіри рекомендується експлуатувати при температурі не нижче 0°.

Особливості виготовлення швейних виробів з шкіряних матеріалів:

- моделі швейних виробів повинні мати прості чіткі форми, прямі силуетні лінії, що пояснюється підвищеною жорсткістю шкіряних матеріалів;

- просторова форма окремим деталям виробу надається лише конструктивним способом;

- вироби з натуральної шкіри можуть мати нетрадиційне членування основних деталей на складові елементи, що пояснюється обмеженими розмірами шкіри;

- розкрій натуральних шкір здійснюється індивідуально;

- при розкрої шкіряних матеріалів дають більші припуски на шви з урахуванням більшої їх товщини у порівнянні з тканинами;

- при настиланні штучних шкір не допускається спосіб настилання "лицем до лиця" для запобігання злипання шарів матеріалів;

- пошиття виробів з шкіряних матеріалів виконується практично без вологотеплових оброблень, що пояснюється високою їх чутливістю до дії високих температур;

- зшивання деталей виробу бажано виконувати синтетичними (капроновими) нитками для забезпечення високої надійності швів та запобігання стирання ниток о товщу жорсткого матеріалу;

- на шкіряних матеріалах можуть залишатися проколи, можливе руйнування плівкового покриття штучних шкір при пошитті виробів, тому необхідно дуже уважно прокладати швейні строчки, слідкувати за станом голки, правильно підбирати номери голок та швейних ниток;

- для виготовлення підкладок в виробах з шкіряних матеріалів рекомендується використовувати напівшовкові підкладкові тканини (типу саржі) або тонкі зносостійкі капронові ткані та трикотажні полотна.

 

 

46 Лляні платтєві, сорочкові та платтєво-костюмні тканини поєднані в одній групі. За волокнистим складом вони поділяються на чистолляні та напівлляні (з бавовняною основою, льно-віскозні, льно-лавсанові, льно-віскозно-лавсанові).

Костюмно-платтєві та платтєві тканини - це щільні, гладкофарбовані в світлі кольори, строкаті або з різноманітними квітковими, геометричними та абстрактними друкарськими малюнками тканини. Більшість тканин виробляється полотняним, удавано-репсовим переплетенням, рогожкою та різними видами дрібно- та великовізерункових переплетень, з бавовняної пряжі лінійної щільності 25 текс х 2 в основі та льно-лавсанової пряжі лінійної щільності 34 текс х 2; 55,5; 69 та 118 текс в утоці. Зміст лавсану в уточній пряжі: 33, 50 та 67%. Нарядні тканини кареточних та жакардових переплетень можуть мати візерунки, які імітують вишивки та мереживо. Широко використовується малозминальне оздоблення.Лляні та льно-лавсанові тканини стійкі до дії миючих засобів. Щільні тканини з високим змістом лавсану не усаджуються, однак необхідно суворо дотримуватися режимів ВТО цих тканин.



 

 

Властивості бавовни

I. Механічні властивості, середня міцність - 24-36 сН /текс; низькі: видовження (7-8% - у сухому стані; 8-10% - у вологому стані), пружність та стійкість до стирання. У вологому стані міцність зростає на 15-20%.

II. Фізичні властивості: середня гігроскопічність - 8% при нормальних атмосферних умовах; високі: набухливість (об'єм збільшується на 40-45%), стійкість до нагрівання (теплостійкість 130-140°С), світлостійкість.

III. Хімічні властивості: висока хемостійкість. Концентровані кислоти руйнують бавовну. Луги, навіть концентровані, навпаки, поліпшують властивості бавовни. Короткочасна обробка волокна бавовни 18-20% розчином їдкого натрію NaOH змінює структуру волокна, збільшує його міцність, м'якість, надає блиск та шовковистість. Така обробка називається мерсеризація.

Природний колір волокна - білий або кремовий, блиск відсутній. На дотик волокна м'які, теплі.

Характер горіння: підпалене волокно горить інтенсивно, яскравим жовтим полум'ям, з іскрами; після горіння утворює сірий попіл і розповсюджує запах паленого паперу. Після виведення з полум'я виділяє димок.

Використовують бавовну для виготовлення тканин різного призначення: білизняних, сорочкових, для суконь, костюмів; трикотажу білизняного та верхнього; швейних ниток, галантерейних виробів та в технічних цілях.Бавовняне волокно здобувають з однорічної кущової рослини - бавовника. Існує близько 40 ботанічних видів бавовника, які відрізняються врожайністю, строками визрівання та якістю волокна. Для волокнистої маси вирощують два види бавовника: середньоволокнистий та тонковолокнистий.

Середньоволокнистий бавовник дає волокно довжиною 25- 34 мм, має високу урожайність, високу якість волокна. З нього виробляють найбільшу кількість бавовняних матеріалів.

Тонковолокнистий бавовник дає довге, тонке, найбільш м'яке волокно довжиною 35-51 мм. З нього виробляють тонкі напівпрозорі тканини типу батистів та маркізетів, а також швейні нитки, мереживо і таке інше.

Волокна бавовни - це тонкі волоски, які покривають поверхню насіння бавовника.

За хімічним складом - це на 95% целюлоза, решта 5% складають різні домішки: природні воски, жири, білки і таке інше.

 

 

49 Штучне хутро представляє собою текстильний матеріал, який складається з каркасу (ґрунту) та ворсу і імітує натуральне хутро.

Існує чотири способи виготовлення штучного хутра: тканий, трикотажний, нетканий прошивний та з клейовим закріпленням ворсу на тканині.

Залежно від способу виготовлення та будови штучне хутро розподіляється на такі види:

- хутро на тканій основі;

- хутро на трикотажній основі;

- хутро з приклеєним ворсом;

- прошивне неткане хутро.

Штучне хутро має красивий зовнішній вид, високі показники гігієнічності, добрі експлуатаційні властивості, відносно невисоку вартість.

Штучне хутро випускають з приподнятим гладким ворсом (під котика), з прилягаючим ворсом (під норку та горностая), з вертикальним ворсом (під цігейку), з завитим ворсом (під каракуль та смушку).

Хутро на трикотажній основі вяжуть "панчохою" переплетенням гладь на поперечно- та основов'язальних трикотажних машинах. Для ґрунту використовують бавовняну однорідну або змішану пряжу (бавовна + лавсан; бавовна + лавсан +віскоза) середньої лінійної щільності. Для ворсу використовують синтетичні волокна, які мають добрі теплозахисні та пружні властивості (нітрон, лавсан та їх різновиди).

В процесі в'язання в кожну петлю трикотажного полотна вв'язують пучки волокон для створення ворсу на лицевій поверхні. По мірі вив'язування "панчохи" хутра вона розрізається спеціальним ножем, встановленим на машині. Потім хутро піддають оздобленню. На зворотну сторону наносять спеціальні латексні покриття, які після висушування фіксують розміри хутряного полотна, закріплюють та стабілізують ворс. При наступних обробках ворс розпрасовується і підстригається для вирівнювання по висоті. На ворсову поверхню наносять водовідштовхуючі препарати.

Трикотажне хутро може також вироблятися плюшевим переплетенням, але цей метод менш поширений.

Асортимент трикотажного хутра дуже різноманітний за волокнистим складом сировини, будовою, оздобленням та забарвленням ворсу. Хутро випускають шириною 160 см, поверхневою щільністю 670-720 г/м², висота ворсу 10-15 мм.

Трикотажне хутро класифікують на види за такими ознаками:

- за призначенням: для одягу, головних уборів, оздоблення та підкладок в одязі та взутті, декоративних виробів, іграшок;

- за структурою ворсу та його оздобленням: гладкофарбоване, строкате, жакардове, зі спеціальними оздобленнями під овчини, з тисненням, з фасонною або звичайною стрижкою, з фігурним укладанням ворсу і таке інше;

- за волокнистим складом ворсу.

Найбільшу питому вагу в асортименті складає хутро з густим ворсом з гладкофарбованих поліефірних волокон, яке імітує стрижену овчину або норку, а також хутро з меланжевим ворсом з ПАН волокон.

Хутро на трикотажній основі має красивий зовнішній вид, добрі експлуатаційні якості, але поступається натуральному за естетичними показниками, теплозахисними та гігієнічними якостями.

Хутро на тканій основі виробляють основоворсовим складним переплетенням. Ґрунт хутра виробляють з бавовняної скрученої пряжі середньої лінійної щільності, іноді - з хімічних волокон. Використання синтетичних ниток для ґрунту збільшує драпірування хутра, надає йому більшу легкість та зносостійкість. Ворс може бути однорідним за складом (з волокон вовни, віскози, ацетатних, поліефірних, поліакрілнітрільних, полівініл-хлоридних), а також складатися з багатокомпонентних сумішей. Використання різноусадочних волокон різної лінійної щільності дозволяє виробляти хутро, яке за будовою імітує натуральне. Так, при виготовленні хутра під норку в склад ворсу з ПВХ волокон додають товсті блискучі поліамідні волокна, які після термічної обробки усаджуються і імітують остьові волосся натурального хутра.

За будовою та призначенням хутро поділяються на одежне та підкладкове. Одежне хутро має більш густий та пружний ворс, іноді його завивають або піддають стійкому тисненню. Ткане хутро випускають шириною 135-140 см, поверхневою щільністю 350-750 г/м², з висотою ворсу 6-10 мм. За забарвленням хутро випускають з: білим, гладкофарбованим, меланжевим ворсом або з трафаретними друкарськими малюнками під леопарда, лань, рись, барса і таке інше.

Ткане хутро поступається трикотажному за зовнішніми ознаками та експлуатаційними властивостями, тому воно знаходить менше використання.

Хутро з клейовим закріпленням ворсу на тканині - це штучні каракуль або смушка, які виробляють наклеюванням за допомогою каракулеукладочних машин на бязь або міткаль спеціально підготовленого завитого ворсу (синелі). Каракуль випускають з гладкофарбованим ворсом чорного або коричневого кольору, смушку - з меланжевим ворсом сріблясто-сірого кольору. Синель виготовляють з волокон віскози, капрону або лавсану. Довжина розпрямленого ворсу - 10-22 мм. Хутро випускають шириною 50 см, поверхневою щільністю 790 та 950 г/м². Це найбільш жорсткі та важкі види штучного хутра, які в даний час знаходять обмежене використання для виготовлення швейних виробів.

Неткане прошивне хутро виробляють тканинопрошивним способом на тканій або трикотажній основі прошиванням ґрунту на спеціальних тафтінг - машинах.

Для ворсу використовують ПАН пряжу різної лінійної щільності.

Неткане хутро має найменшу собівартість і використовується для виготовлення утеплювальних підкладок в одязі та взутті, для іграшок, для виготовлення дубльованих комплексних матеріалів, які імітують натуральні дублянки.

 

 

50 В'язально-прошивний спосіб виготовлення нетканих матеріалів включає елементи шиття та в'язання і поділяється на 3 види: холстопрошивний, ниткопрошивний та тканинопрошивний.

Холстопрошивний спосіб виготовлення нетканих матеріалів є основним способом для виготовлення матеріалів для одягу. Виробляють такі полотна на чесально-в'язальних агрегатах (АЧВ), які складаються з бункеру для волокон, чесального апарату, перетворювачу прочосу (для укладання шару волокон), в'язально-прошивної машини та пульту управління.

Натуральні і хімічні волокна та їх суміші очищують і прочісують так само, як і при виготовленні пряжі. При цьому створюється ватка волокон, яка проходить крізь перетворювач прочосу, волокна в ній розташовуються уздовж площини машини, тобто утворюється рівномірний холст волокон, який прошивається одиночною або скрученою бавовняною пряжею та іншими нитками на в'язально-прошивній машині, яка за принципом дії нагадує основов'язальну трикотажну машину. В процесі прошивання утворюється простий ланцюговий стібок або інші типи трикотажних переплетень. Відстань між прошивними строчками залежить від класу машини та призначення матеріалу (від 1 до 10 мм).Таким способом виробляють холстопрошивні ватини, полотна типу фланелей, сукон, драпів, байки.

Ниткопрошивним способом створюються матеріали пров'язуванням настилу ниток, які укладені в поперечному напрямку або накладені одна на одну додатковою системою прошивних ниток. Такі матеріали більш тонкі, ніж холстопрошивні, мають більш міцну та жорстку структуру. Таким способом виробляють платтєво-блузочні та декоративні полотна.

Тканинопрошивні полотна виробляють на машинах "Малі-поль", які забезпечують одностороннє петлеутворювання, або на машинах "Лірополь" з двостороннім петлеутворюванням. Спосіб базується на прошиванні каркасу з тканини, трикотажного або нетканого полотна на багатоголкових машинах, які утворюють петельний ворс на поверхні каркасу з однієї або з обох сторін. Таким способом виготовляють махрові полотна, штучне хутро.

Голкопробивний спосіб базується на скріплюванні волокнистого холста його ж волокнами. Підготовлений холст волокон прошивається на голкопробивній машині голками з зазубнями на кінцях, завдяки чому здійснюється своєрідне зшивання холсту. Потім холст пропускають крізь ванни з гарячою водою, де виникає усадка та ущільнення холсту, підвищується міцність матеріалу та його стійкість до розшаровування. Таким способом виготовляють ватини, полотна для нижніх комірів, матеріали для прокладок в одязі.

Валяний спосіб використовують для виготовлення полотен для нижніх комірів типу драпів та сукон з волокон вовни методом їх звалювання. На відміну від виробництва войлоку при

виготовленні таких матеріалів між шарами волокон прокладається шар ниток.

Клейовий спосіб базується на скріплюванні настилу волокон рідкими або сухими клейовими речовинами на спеціальних агрегатах.

Сухий спосіб склеювання називається термопластичним. Клейові порошки, нитки, сітки вводять в настил волокон. В процесі наступної термообробки клей розплавляється і скріплює настил.

При мокрому способі склеювання холст волокон насичують рідкими клейовими речовинами, потім висушують та каландрують. Таким способом виготовляють матеріали для прокладок в одязі та матеріали технічного призначення.

Існує ще так званий папіроробний спосіб, який можна вважати різновидом клейового і використовувати для виготовлення матеріалів одноразового використання.

Комбіновані способи забезпечують більш надійне скріплювання настилу, так як з'єднання здійснюється декількома способами. Найчастіше поєднуються голко-пробивний та клейовий способи. Виробляють комбінованими способами полотна для нижніх комірів.

Оздоблення нетканих матеріалів аналогічне оздобленню тканин. В процесі оздоблення враховуються волокнистий склад та підвищена розтяжність більшості нетканих матеріалів.

Бавовняні полотна відварюють і відбілюють; полотна з хімічних волокон - промивають для вилучення забруднень; напіввовняні - піддають валянню та ворсуванню. Фарбування полотен здійснюють при нагріванні. Вибір фарбників визначається волокнистим складом матеріалів. Друкарські малюнки наносять сітчастими шаблонами або на друкарських верстатах. Для холсто- та ниткопрошивних синтетичних матеріалів може використовуватися переводний спосіб друку (з паперу за допомогою каландру).

 

 

51 - 42

 

 

52 Шовкові тканини дуже різноманітні за видом сировини, пряжі та ниток, поверхневою щільністю, щільністю, видами переплетень, характером оздоблення та призначенням. Шовкові тканини виробляють з натурального шовку, штучних та синтетичних ниток, з пряденого шовку та штапельної пряжі. За волокнистим складом вони можуть бути однорідними, неоднорідними, змішаними та змішано-неоднорідними. Напівшовкові тканини випускають з бавовняною пряжею в утоку. Ряд тканин виробляють з застосуванням металевих та металізованих ниток, текстурованих ниток. Для виготовлення тканин використовують нитки різного ступеня скручування та різних структур: одиночні, скручені, фасонного та москрепового кручення. Використання їх в різних комбінаціях дозволяє випускати різноманітні за зовнішнім видом та властивостями тканини. Шовкові тканини виробляють переплетеннями всіх класів; тонкими, малощільними, прозорими та напівпрозорими, а також щільними, об'ємними; з гладкою, буклірованою або ворсовою поверхнею, з різними оздобленнями. За характером забарвлення та оздоблення шовкові тканини випускають вибіленими, гладкофарбованими, меланжевими, мулінованими, строкатими, надрукованими; гофрірованими, витравними, з різними спеціальними оздобленнями, які покращують якість тканини: малоусадочними, малозминаємими, водотривкими та водонепроникливими.Тканини поділяються на вісім груп за волокнистим складом:

- тканини з ниток натурального шовку;

- тканини з ниток натурального шовку з іншими волокнами;

- тканини з штучних ниток;

- тканини з штучних ниток з іншими волокнами;

- тканини з синтетичних ниток;

- тканини з синтетичних ниток з іншими волокнами;

- тканини з штучних волокон з іншими волокнами;

- тканини з синтетичних волокон з іншими волокнами.

Тканини кожної з груп поділяються на 5 підгруп за способом вироблення: крепова; гладдєва; жакардова; ворсова; спеціальна.

Шовкові тканини мають низькі теплозахисні якості і використовуються переважно для виготовлення легкого одягу.

Поновлення асортименту шовкових тканин здійснюється завдяки використанню нових та модернізованих хімічних ниток, прогресивних видів оздоблення.

1 цифра-група, 2 цифра - підгрупа, всі інші цифри порядковий номер



 

53 За будовою текстильні нитки поділяються на елементарні (моно-) та комплексні.

Елементарні (мононитки) - це довгі одиночні волокна. їх виготовляють з синтетичних волокон і використовують для тонких тканин для суконь та блуз, курток; в технічних цілях (рибальська ліска та інші). У вигляді монониток випускають також металеві та металізовані нитки, які використовують для декоративних ефектів в оформленні текстильних матеріалів.

Будова комплексних ниток визначається кількістю та порядком розташування в них елементарних ниток, а також способом їх з'єднання між собою. Більшість комплексних ниток - це скручені нитки, які випускають: одно-; двох -; та багато-скрученими. Останні - це нитки, які підлягають повторному скручуванню: звичайному або фасонному.

Скручені нитки поділяють на види за такими ознаками:

1. За ступенем скручування нитки поділяються на 4 групи:

- нитки слабкого (пологого) скручування - Уток - до 230 об/м, використовуються для виготовлення підкладкових та деяких видів платтєвих тканин, в трикотажному виробництві;

- нитки середнього скручування - Основа, Муслін та інші - 230-900 об/м, використовуються в ткацтві для виготовлення деяких платтєвих тканин;

- нитки підвищеного скручування - Гренадін - 900-1500 об/м, використовуються для виготовлення платтєво-костюмних тканин;

- нитки високого - крепового скручування - Креп - 1500-2500 об/м. Нитки Креп мають щільну структуру, високу пружність та жорсткість, використовуються для виготовлення крепових тканин крепдешин, крепшифон та інших.

2. За способом скручування розрізняють нитки фасонного скручування та москреп.

Нитки фасонного скручування (вузликові, петельні, спіральні та епонж) утворюються при скручуванні 2-х - 4-х ниток, одна- дві з яких - стержневі, одна - нагінна (ефектна) і одна - закріплювальна. Процес виготовлення фасонних ниток подібний процесу виготовлення фасонної пряжі: нагінна та ефектна нитки мають різну довжину і подаються на скручування з різною швидкістю. Співвідношення довжини нагінної та стержневої ниток - 1:1,2; 1:2; 1:3. Використовуються такі нитки при виготовлення платтєво-костюмних тканин з фактурними ефектами на поверхні.

Москреп - це нитка, яка утворюється при скручуванні крепової нитки (з натурального шовку або штучного) з ниткою пологого скручування, яка має протилежний напрямок скручування.

Загальне скручування на 500 об/м здійснюють у напрямку скручування крепової нитки. Внаслідок цього, креп надбає ще більшу жорсткість та пружність, а нитка пологого скручування, яка розкручується, стає більш м'якою та пухкою і обвиває крепову по спіралі. Нитки москрепу мають поверхневу пушистість та м'якість, високу товщину і пружність і використовуються для виготовлення платтєво-костюмних тканин, які зовне нагадують вовняні.

Подвійний москреп утворюється скручуванням ліворуч на 220 об/м двох ниток москрепу лівого та правого скручування. Використовують такі нитки для виготовлення важких м'яких костюмних шовкових тканин.

3. За способом виготовлення розрізняють такі види ниток: текстуровані, комбіновані, профільовані.