Загальна характеристика асортименту бавовняних тканин

Вовняні костюмні тканини

Вовняні костюмні тканини випускають чисто- та напіввовняними - змішаними, з добавленням волокон лавсану (до 40%), нітрону (до 50%), віскози (22-78%), а також з суміші трьох видів волокон: Шрс+Лс+Віс; Шрс+Нітр+Віс. Чистововняні тканини можуть містити 2-8% хімічних волокон (переважно капрону), що надає тканинам більшої міцності, пружності, формостійкості та зносостійкості. За структурою пряжі тканини поділяються на камвольні та тонкосуконні. За забарвленням їх випускають гладкофарбованими, строкатими, меланжевими, меланжево-строкатими та з кольоровими просновками. Збільшується випуск тканин з пряжі з різними зовнішніми ефектами (з кольоровими відрізками, непсом), тканин типу фланелей меланжевих, а також тканин з тональними клітинками. Найбільшу частку в асортименті складають камвольні тканини, які виробляють комбінованими поздовжньо смугастими, креповими, простими та похідними від них переплетеннями.

До класичних камвольних тканин належать такі тканини, як бостони, крепи, шевйоти, які завжди випускають гладкофарбованими, а також трико, які можуть бути строкатими, меланжевими, меланжево-строкатими, з кольоровими просновками та іноді гладкофарбованими.

Бостон - чистововняна добротна рівнощільна тканина саржевого переплетення. Виробляють бостони зі скрученої пряжі лінійної щільності 31 текс х 2 в основі та в утоку; з відносною щільністю 100-110%, поверхневою щільністю близько 240 г/м². Бостони схильні до лоску при тривалому носінні в місцях, які піддаються інтенсивному тертю. Всі способи усунення такого блиску дають тимчасовий ефект.

Крепи - це група нерівнощільних тканин крепових, діагоналевого або атласного переплетень, з дрібним подвійним рубчиком під кутом 75-78 або 30; їх випускають чисто - та напіввовняними, з тонкої та напівтонкої скрученої пряжі в основі та в утоку лінійної щільності: 22,2 текс х 2; 19,2 текс х 2; 15,6 текс х 2; з відносною щільністю по основі - 90-130%, по утоку - 70-80%; поверхневою щільністю 292-352 г/м². Крепи характеризуються високою пружністю, формостійкістю, добрим драпіруванням, приємним блиском, глибокими тонами забарвлення. При пошитті виробів труднощів не викликають, але погано зпрасовуються та відтягуються. Використовують крепи для виготовлення масових ділових костюмів.

Шевйоти - це недорогі напіввовняні тканини саржевого переплетення зі скрученої пряжі підвищеної товщини і в основі і в утоку; з відносною щільністю ниток 84-92% по основі та 58-61% по утоку; поверхневою щільністю 306-310 г/м². Зміст вовни в шевйотах - 32-63%. Зовні шевйоти нагадують бостон, але мають більшу ворсистість поверхні. Вони характеризуються підвищеною жорсткістю, міцністю, середньою пружністю та недостатньою стійкістю до стирання. При пошитті виробів виникають деякі труднощі, пов'язані з високим обсипанням тканин, вироби з шевйотів погано зпрасовуються та відтягуються при ВТО. Використовують шевйоти для виготовлення повсякденних недорогих костюмів та відомчого форменого одягу.

Трико - це група щільних строкатих, меланжевих та гладкофарбованих тканин, які виробляються переважно комбінованими переплетеннями зі скрученої пряжі середньої лінійної щільності в основі та в утоку. їх випускають чисто- та переважно напіввовняними; тканини дуже різноманітні за структурою та забарвленням. Технологічні властивості трико визначаються змістом волокон вовни у складі тканини. Чистововняні трико не викликають труднощів при пошитті, але важко піддаються волого-тепловим обробленням. Наявність поздовжніх смуг ускладнює процеси розкладки лекал. Використовують трико для виготовлення ділових масових костюмів.

Тонкосуконні тканини, на відміну від камвольних, мають більшу масу, товщину, ворсистість. В дану групу входять тканини, які вироблені з тонкої, напівтонкої та напівгрубої короткої вовни апаратного прядіння. Випускають їх переважно напіввовняними. Класичні тканини: сукна, шевйоти, трико та інші.

Сукна - це група щільних, сильно увалених тканин з войлоковидним застилом на поверхні, який повністю закриває малюнок ткацького переплетення. Виробляють сукна полотняним, ріже - саржевим переплетенням; гладкофарбованими або меланжевими, вони можуть бути чистововняними з тонкої вовни та напіввовняними з тонкої та грубої вовни в суміші з іншими волокнами. Зміст вовни в сукнах - 60-80%. Сукна випускають з відносною щільністю ниток 45-70%) по основі та 75-80% по утоку; поверхневою щільністю 320—450 г/м². Деякі сукна ворсують, ворс підстригають та запресовують гак, що волокна ложаться в одному напрямку і роблять поверхню тканини гладкою, з легким блиском та більш глибоким відтінком забарвлення. Сукна характеризуються високою пружністю, одяг з них добре зберігає форму. В процесі пошиття труднощі не виникають, але сукна погано піддаються волого-тепловим обробленням. Використовують сукна переважно для виготовлення форменого відомчого одягу.

Шевйоти тонкосуконні - це група гладкофарбованих напіввовняних тканини саржевого переплетення, у яких завдяки невеликій валці та низької стрижки ворсу добре проглядається малюнок ткацького переплетення. Виробляють шевйоти з однонониткової віскозно-вовняної пряжі, або з використанням бавовняної пряжі в основі. Шевйоти на відміну від сукон менш пружні, легко розтягуються, особливо по діагоналі, що ускладнює процеси настилання, а також приводить з часом до втрати початкової форми виробу. Використовують їх для недорогих чоловічих костюмів, форменого одягу для службовців залізної дороги, метрополітену.

Трико - це група строкатих напіввовняних тканин, які виробляють полотняним, саржевим та комбінованими переплетеннями з незначною валкою, внаслідок чого поверхня тканини ворсиста, але малюнок переплетення добре проглядається. Крім того, трико випускають меланжевими та гладкофарбованими, з кольоровими просновками та без них. Виробляють трико з апаратної вовняної пряжі, яка містить хімічні волокна (лавсан, віскозу, нітрон). Тонкосуконні трико при пошитті труднощів не викликають, не обсипаються та не прорубуються, але вони погано піддаються формуванню при волого-теплових обробленнях. Малюнок трико в смужку або клітинку потребує ретельної розкладки лекал при розкрої.

 

 

Вовняні тканини для суконь

Вовняні тканини для суконь за структурою пряжі поділяються на камвольні та тонкосуконні.

Камвольні тканини виробляють з однониткової пряжі лінійної щільності 15-31 текс або скрученої пряжі лінійної щільності 15 текс х 2-31 текс х 2; простими, дрібно- та великовізерунковими переплетеннями; різними за колористичним оформленням але частіше гладкофарбованими, строкатими та меланжевими, деякі види - надрукованими; щільністю 50-80%, поверхневою щільністю 150-250 г/м²; шириною 142 та 152 см.

Чистововняні тканини - це пружні, еластичні тканини: класичні платтєві крепи (тканини крепових переплетень з пряжі підвищеного кручення) з матовою дрібнозернистою поверхнею; жакардові гладкофарбовані тканини зі складними ткацькими візерунками геометричного, рослинного та орнаментального характеру; тканини комбінованих переплетень з рельєфними ткацькими візерунками; м'які саржі з надрукованими малюнками або гладкофарбовані. Новий асортимент включає мало-щільні тканини дрібновізерунчастих переплетень з металевими та металізованими нитками, тканини з використанням армованої пряжі з сердечником - металізованою ниткою.

Напіввовняні тканини переважають в асортименті платтєвих вовняних тканин. їх виробляють зі змішанововняної пряжі, яка може містить 20-58% лавсану, 22-78% віскози, 30-50% нітрону, а також з трьохкомпонентної змішаної пряжі: Шрс+Віс+Лс; Шрс+Віс+Нітр. Тканини з нітроном - м'які, еластичні, за зовнішнім видом та властивостями нагадують чистововняні.

Напіввовняні тканини дуже різноманітні за структурою, забарвленням, оздобленням. Для виготовлення тканин використовують комплексні хімічні нитки, профільовані та металеві нитки, фасонну пряжу. Класичні тканини - кашеміри та шотландки.

Кашеміри - гладкофарбовані рівнощільні тканини саржевого переплетення з вовняно-лавсанової пряжі, які використовують для виготовлення шкільної форми.

Шотландки - це строкаті тканини в клітинку саржевого або полотняного переплетеннь, використовують для шкільної форми, повсякденних суконь та спідниць.

Тонкосуконні тканини виробляють переважно напіввовняними (змішаними) з апаратної пряжі низької лінійної щільності. Тканини більш товсті, важкі та пушисті, ніж камвольні мають начісний ворс на поверхні.

Чистововняні тканини представлені гладкофарбованими або меланжевими м'якими тканинами типу фланелей.

Напіввовняні тканини містять 26-86% вовни, вони різноманітні за структурою та забарвленням. Іх виробляють простими, дрібно- та великовізерунковими переплетеннями. Асортимент включає меланжеві тканини з ефектом сивого волосся, грубі рогожки, довговорсові тканини, тканини з добавленням кролячого або козячого пуху, м'які гладкофарбовані фланелі.

Вовняні тканини для суконь рекомендується піддавати хімічній чистці. При ВТО тканин необхідно враховувати наявність в них хімічних волокон. При сильному зволоженні та температурі 140°С на тканинах з лавсаном (які не пройшли термофіксацію) можливе виникнення жорстких плям, які не усуваються.

 

 

Одежна фурнітура

До одежної фурнітури відносяться ґудзики, гачки, петлі, пряжки, кнопки та застібки.

Ґудзики використовують для застібання та оздоблення виробу. Асортимент ґудзиків дуже різноманітний. Ґудзики класифікують за різними ознаками.

За призначенням ґудзики поділяють на пальтові, піджачні, брючні, білизняні, формені та дитячі.

За матеріалом розрізняють ґудзики пластмасові, металеві, керамічні, дерев'яні, кістяні, перламутрові, комбіновані та інші.

За зовнішнім видом ґудзики розрізняються на види:

- за формою: круглі, овальні, напівкулевидні, квадратні та прямокутні, циліндричні та інші;

- за забарвленням: чорні, білі, кольорові, пістряві, з різними декоративними ефектами, а також імітації під черепаху, янтар, перламутр, перлину, та інші.

За способом прикріплювання до одягу ґудзики бувають з двома або чотирма отворами, з вушком та з напівтаємним вушком.

За способом оздоблення ґудзики бувають рядові та оздоблювальні: з перламутровим ефектом, з поверхневим фарбуванням кольоровими лаками, з ювелірною тонкою металізацією у вигляді окантовок і інкрустацій та інше.

Розмір ґудзиків прийнято визначати діаметром; товщина ґудзиків повинна бути не менш 1,6 мм.

Гачки та петлі для застібок хутряних виробів, шинелей, жіночих та дитячих виробів виробляють зі сталевого або латунного дроту різної товщини. Гачки для брюк, які відрізняються найбільшою міцністю, виготовляють зі сталевої стрічки. Для захисту від корозії сталеві гачки та петлі нікелірують або обробляють лаками. Залежно від призначення та розмірів типи гачків та петель позначують цифрами. Випускають такі типи гачків: брючні

11, 12, 13 (найбільші) і для інших видів одягу - 02 (найбільш великі), 03, 05, 06, 07, 06ф (з фіксатором), 07ф, 08ф. Довжина найбільших гачків для одягу - 24 мм, найменших - 6,2 мм.

Пряжки, рамки та кільця служать для застібання, оздоблення, прикріплення деталей та для зручності користування одягом. Виготовляють їх зі сталевого дроту, стрічки, сталевих та латунних листів або з пластмаси. Сталеві вироби нікелірують або обробляють лаками для захисту від корозії.

Кнопки - це вироби для застібок пружинної дії, які складаються з основи з виступом (штифтом) та головки з заглибленням і з пружинкою для закріплення штифту. Кнопки бувають сталеві, латунні та комбіновані. Діаметр кнопок 6,5-18 мм.

Застібка - блискавка складається з двох бортових стрічок з металевими або пластмасовими ланками, обмежувачів ходу та замка. Сталеві деталі застібки-блискавки мають антикорозійні покриття. Застібки випускаються з нероз'ємними та роз'ємними обмежувачами ходу. Довжина застібок від 70 до 1800 мм, ширина замкнутих ланок від 3 до 10 мм та більше.

Текстильні застібки складаються з двох міцних стрічок, лицева поверхня однієї з яких покрита петлями з поліамідних монониток, а лицева сторона іншої - петлями з монониток з бічним розрізом, тобто з гачками. При з'єднанні двох стрічок гачки входять в петлі і виникає швидке та міцне зчеплення. Роз'єднання стрічок потребує значного зусилля. Текстильні застібки використовують для виготовлення дитячих, спортивних та молодіжних виробів, для застібок текстильного взуття та інше.

35 На бавовняні тканини встановлені два сорти: 1 та 2.

Для визначення сорту тканини за призначенням поділяються на 4 групи:

I. Тканини для суконь (в тому числі ситці, бязі, сатини), одежні, декоративні та тканини для меблів.)

II. Тканини білизняні.

III. Тканини підкладкові, тіки, для матраців та наволочок, тканини з низьких сортів бавовни та товарні суворі тканини.

IV. Тканини з розрізним ворсом.

Сорт тканин визначають за сумою штрафних балів оцінки дефектів зовнішнього виду та фізико-механічних показників.

Сумарна кількість штрафних балів для тканин:

1. сорту - не більше 10;

2. сорту - не більше 30.

Дефекти зовнішнього виду визначають переглядом тканини з лицевої сторони на бракувальному верстаті; після чого складають розбраковочні відомості з кожного куска тканини з оцінкою дефектів, які були виявлені. Оцінка місцевих дефектів проводиться згідно з додатковою таблицею стандарту з визначення сорту тканин. Підсумкову оцінку місцевих дефектів, які були виявлені на куску тканини фактичної довжини, перераховують на умовну довжину куска за формулою:

де: П_у - оцінка місцевих дефектів зовнішнього виду (бали) куска тканини умовної довжини;

Пф - оцінка місцевих дефектів (бали) куска тканини фактичної довжини;

1у та 1ф - відповідно: умовна та фактична довжини кусків тканин, м.

За умовні довжини кусків тканин було прийнято: для тканин I -III груп:

- 40 м - при ширині тканини до 80 см включно;

- 30 м - при ширині тканини більше 80 до 100 см включно;

- 23 м - при ширині тканини більше 100 см; для тканин ГУ групи:

- 20 м - при ширині тканини менше 100 см;

- 10 м- при ширині тканини більше 100 см.

Кожний поширений дефект оцінюється в 11 штрафних балів. Для тканин 2 сорту допускається не більш одного поширеного дефекту на куску тканини фактичної довжини.

Тканини 1 сорту за фізико-механічними показниками повинні відповідати нормативам стандартів. Для тканин 2 сорту допускаються незначні відхилення деяких фізико-механічних показників від мінімальних норм, встановлених для тканин 1 сорту. Ці відхилення оцінюють штрафними балами згідно з таблицею 2 стандарту.

 

Клеєні неткані полотна

Клеєні неткані полотна використовують для прокладок в одязі, які забезпечують та зберігають форму виробу та окремих його деталей. Виготовляють полотна мокрим способом суцільного насичення волокнистого холста рідкими клейовими речовинами - латексами марки СКН-4а-1ГП або БНК-40/4, які стійкі до прання та хімічної чистки.

Флізеліни виробляють з суміші бавовни з капроном або капрону з віскозою товщиною 0,3-0,9 мм; поверхневою щільністю 90-110 г/м², шириною 125 см. Це легкі, жорсткі, пружні, міцні та зносостійкі полотна, які використовують для прокладок в борта, коміри, хлястики, клапани, листочки, шліці, в низ рукавів та низ виробу. Флізелін з клейовим покриттям використовують для фронтального дублювання деталей швейних виробів. Флізеліни стійкі до багаторазового прання та хімічної чистки.

Комбінованим способом - голкопробивним в сполученні з клейовим - виробляють полотна для нижніх комірів типу Фільц, які містять 70% вовни, шириною 145 см, поверхневою щільністю 210 г/м². Зв'язуюча речовина - латекс. Полотно зовні нагадує сукно, але при уважному розгляданні на ньому помітні проколи від голок. Випускають полотна гладкофарбованими або меланжевими.

 

Довжина

Довжина куску тканини залежить від її товщини та маси. Вовняні тканини для пальт випускають довжиною кусків 25-30 метрів, для суконь та костюмів - 40-60 метрів; шовкові тканини випускають довжиною кусків 60-80 метрів; бавовняні - 70-100 метрів. Така довжина кусків визначається зручністю транспортування.

Довжина куску тканини має велике значення для процесів розкрою. Для економних витрат тканин для кожної довжини настилу обирають певну довжину куску. Довжину тканини вимірюють одночасно з вимірюванням ширини на спеціальних верстатах.

Поверхнева щільність

Поверхнева щільність - це маса одиниці площі тканини (1 м²).

Поверхнева щільність тканин залежить від таких факторів:

- волокнистий склад тканини',

- структура тканини: товщина ниток та пряжі, щільність тканини, матеріалоємність переплетення;

- вид оздоблення: валяння, апретування, друкування та фарбування збільшують масу тканини; відварювання, білення, промивання - зменшують.

Маса тканини є контрольним показником якості. Якщо фактична маса тканини не відповідає запроектованій (нормативній), це вказує на наявність відхилень від встановлених показників структури та режимів обробки.

Маса тканин змінюється в широкому діапазоні: від 50 до 750 г/м² залежно від призначення тканин. Найбільшу масу мають товсті пальтові суконні тканини типу драпів, найменшу - тонкі бавовняні або шовкові тканини.

В таблиці 10 приведені значення поверхневої щільності тканин різного призначення.

Ширина

Ширина тканин при виготовленні одягу має велике значення. Від неї залежать:

- вибір моделі;

- особливості її конструкції;

- економічність використання.

Тканини випускають різними за шириною, але перевагу віддають раціональним ширинам.

Раціональна ширина - це така ширина тканини, яка забезпечує найбільшу економічність при розкрої, тобто мінімальні міжлекальні відходи. Уніфіковані ширини (мінімальний діапазон ширин) значно полегшують роботи з нормування матеріалів та виготовлення експериментальних розкладок лекал.

В таблиці 9 приведені значення раціональних ширин тканин різного складу та призначення.

Відхилення середньої фактичної ширини від запроектованої стандартної не повинні перевищувати такі величини: при ширині тканини до 70 см - 1 см; при ширині тканини до 100 см - 1,5 см; при ширині тканини до 150 см - 2,0 см; при ширині тканини до 170 см - 2,5 см.Для крепових тканин незалежно від їх ширини допускається відхилення ширини до 2,5 см.

В процесі виробництва та оздоблення тканини її ширина може змінюватися, так як після розтягу тканина буде відновлювати свій початковий стан. Значний вплив на ширину тканин чинять операції вирівнювання ширини та валяння - ширина тканин при цьому може зменшуватися на 10-15%.

Ширину тканин вимірюють при її перевірці через кожні З метри. За фактичну ширину приймається середня або найменша при її повторенні 2-3 рази на довжині куску 40 метрів. Фактична ширина враховується при виконанні розкладок лекал.

При існуючий різноманітності ширин тканин дуже ускладнюється облік витрат тканин. Розрахунки витрат виконують за умовними ширинами за формулою:

Lф= Lу*Bу/Bф

де: Lф - витрата матеріалу при фактичній ширині тканини;

L_y - витрата матеріалу при умовній ширині тканини;

Вф та В_у - відповідно: фактична та умовна ширини тканини.

Для бавовняних, лляних, шовкових тканин за умовну ширину прийнята ширина 100 см; для вовняних тканин - 130 см.



 

БІЛИЗНЯНІ ТКАНИНИ

За призначенням білизняні тканини поділяються на тканини для натільної, постільної, столової білизни, рушникові та для носових хусточок.

За волокнистим складом це переважно бавовняні, лляні та напівлляні тканини. їх виробляють переважно полотняним переплетенням, деякі види - зворотною саржею, атласним та велико-візерунковими переплетеннями. За забарвленням та оздобленням - вибіленими, з різним ступенем білизни, деякі види - строкатими та надрукованими білоземельними; з невеликим змістом апрету. Тканини виробляють з відносною щільністю близько 40-60%; поверхневою щільністю - 80-140 г/м².

Білизняні тканини повинні бути гігієнічними, тобто мати високі: гігроскопічність, повітряпроникливість, м'якість; зберігати свої якості після прання. Крім того, вони повинні бути міцними, стійкими до стирання, до дії води, поту, мила, високих температур при пранні та прасуванні. Усадка тканин не повинна перевищувати 3%.

Бавовняні білизняні тканини поділяються на три підгрупи: бязеву, міткалеву та спеціальну.

Бязева підгрупа включає тканини, які використовуються для виготовлення постільної та чоловічої натільної білизни. В дану підгрупу входять такі тканини, як бязі та полотна.

Білизняні бязі - це щільні вибілені тканини полотняного переплетення з кардної пряжі підвищеної товщини: 20,8-33,3 текс в основі та 29,4-35,7 текс в утоку. Бязі виробляють шириною 138-150 см; з відносною щільністю по основі 55-61%, по утоку - 46-50%; поверхневою щільністю 138-150 г/м²; з жорсткими крохмальними апретами. Деякі бязі випускають надрукованими білоземельними.

Полотна - це більш грубі, важки та щільні тканини, ніж бязі, їх випускають шириною 80-150 см; поверхневою щільністю 115-181 г/м²; з кардної пряжі лінійної щільності 18,5-33,3 текс в

основі та 26,3-84 текс в утоку. Полотна можуть мати різні назви: наджма, кавказьке, для простирадл. Останні виробляють шириною 125-150 см. Наджма - це найбільш тонке полотно; строкаті полотна для простирадл - найбільш щільні та важки.



 

 

45 Одежні м'які штучні шкіри виробляють на тканій, трикотажній, нетканій основі або на штучному хутрі нанесенням на них полімерних покриттів у вигляді розчинів, розплавів, дисперсій. Існують такі способи виготовлення штучних шкір: наносний, каландровий, каширування, ламінірування, насичення та їх сполучення.

При наносному способі шар полімеру наноситься безпосередньо на основу або на спеціальну стрічку (підложку), а потім з неї на основу. Стрічка-підложка - це тканина з силіконовим насиченням. Використання гладкої, рельєфної або тисненої ПІДЛОЖКИ дозволяє виробляти шкіри з різною лицевою поверхнею.

Прямий спосіб використовується при нанесенні полімерів на малорозтяжну основу; переносний - при виготовленні шкір на малощільній легкорозтяжній основі.

Каландровий спосіб полягає в використанні спеціальних каландрових ліній (системи валів), на яких здійснюється змішування полімерних мас, формування плівки та з'єднання її з основою.

При методі каширування використовують машини з двовальними каландрами: в зоні одного валу формується плівка, в зоні іншого - дублювання плівки з основою.

Даний метод використовується для виготовлення багатошарових шкір.

При методі ламінування використовують спеціальні установки: з розплаву полімеру видувається безперервна плівка, яка з'єднується з основою за допомогою валів.

Залежно від методу виготовлення полімерна композиція може проникати крізь всю товщу основи або створювати лише покриття на її поверхні. Наскрізне насичення може поєднуватися з нанесенням поверхневого полімерного шару (наприклад, каландровий метод може поєднуватися з наносним).

Асортимент вітчизняних та імпортних штучних шкір достатньо різноманітний та постійно поширюється.

Для спрощення назв м'яких штучних шкір застосовують скорочення. Перед словами "штучна шкіра" вказується:

1) призначення шкіри (одежна, галантерейна та інше);

2) вид основного покриття (полівінілхлоридне - вініл; поліамідне - амід; поліуретанове - уретан; каучукове - еласто; нітроцелюлозне - нітро і так далі).

Після назви через тире літерами позначується вид основи: Т - тканина, TP - трикотаж, НТ - неткане полотно.

Наприклад: одежна пориста еластошкіра-Т; одежна пориста вінілісшкіра-ТР.

Вінілісшкіру виробляють нанесенням ПВХ (полівінілхлориду) на тканину, трикотаж, неткане полотно або штучне хутро одним з описаних методів. Застосовують прямий та переносний способи нанесення ПВХ. Для основи використовують м'які, розтяжні, еластичні, міцні матеріали рухомої структури. Покриття може бути пористим, монолітним, пористо-монолітним, товщина полімерного шару - 0,1-2 мм. Для створення пористого покриття в ПВХ додають органічні пороутворювачі, які при термообробці розкладаються з виділенням великої кількості газоподібних продуктів та забезпечує пористість. Для утворення пористо-монолітної шкіри на пористий шар наноситься другий непористий шар ПВХ товщиною 0,1-0,15 мм. Потім лицеву поверхню покривають оздоблювальними лаками. Вінілісшкіра має красивий шкіроподібний вид, вони м'які, пружні, еластичні; стійкі до розтягу, стиснення, стирання; водонепроникливі, вітростійкі, має знижену теплопровідність. Виробляють вінілісшкіри шириною 72- 140 см, поверхневою щільністю 450-900 г/м². Морозостійкість вінілісшкір від -10 до -40°С залежно від товщини, пористості покриття та виду основи. Недоліки вінілісшкір: низькі паро- та повітряпроникливість, високе прорубування. Використовують вінілісшкіри для виготовлення виробів весняно-осіннього призначення: пальт, курток, напівпальт, головних уборів.

Замшеву вінілісшкіру з пористим замшевидним ПВХ покриттям виробляють переносним способом на трикотажній основі. При її виготовленні ПВХ двічі наносять на підложку: спочатку без спінювання, потім наносять повторно. Одночасно вінілісшкіру дублюють трикотажним полотном і піддають термічній обробці. Для створення замшевидної поверхні шліфування виконують з сторони покриття. Вироби з замшевої вінілісшкіри рекомендується експлуатувати при температурі не нижче 0°.

Особливості виготовлення швейних виробів з шкіряних матеріалів:

- моделі швейних виробів повинні мати прості чіткі форми, прямі силуетні лінії, що пояснюється підвищеною жорсткістю шкіряних матеріалів;

- просторова форма окремим деталям виробу надається лише конструктивним способом;

- вироби з натуральної шкіри можуть мати нетрадиційне членування основних деталей на складові елементи, що пояснюється обмеженими розмірами шкіри;

- розкрій натуральних шкір здійснюється індивідуально;

- при розкрої шкіряних матеріалів дають більші припуски на шви з урахуванням більшої їх товщини у порівнянні з тканинами;

- при настиланні штучних шкір не допускається спосіб настилання "лицем до лиця" для запобігання злипання шарів матеріалів;

- пошиття виробів з шкіряних матеріалів виконується практично без вологотеплових оброблень, що пояснюється високою їх чутливістю до дії високих температур;

- зшивання деталей виробу бажано виконувати синтетичними (капроновими) нитками для забезпечення високої надійності швів та запобігання стирання ниток о товщу жорсткого матеріалу;

- на шкіряних матеріалах можуть залишатися проколи, можливе руйнування плівкового покриття штучних шкір при пошитті виробів, тому необхідно дуже уважно прокладати швейні строчки, слідкувати за станом голки, правильно підбирати номери голок та швейних ниток;

- для виготовлення підкладок в виробах з шкіряних матеріалів рекомендується використовувати напівшовкові підкладкові тканини (типу саржі) або тонкі зносостійкі капронові ткані та трикотажні полотна.

 

 

46 Лляні платтєві, сорочкові та платтєво-костюмні тканини поєднані в одній групі. За волокнистим складом вони поділяються на чистолляні та напівлляні (з бавовняною основою, льно-віскозні, льно-лавсанові, льно-віскозно-лавсанові).

Костюмно-платтєві та платтєві тканини - це щільні, гладкофарбовані в світлі кольори, строкаті або з різноманітними квітковими, геометричними та абстрактними друкарськими малюнками тканини. Більшість тканин виробляється полотняним, удавано-репсовим переплетенням, рогожкою та різними видами дрібно- та великовізерункових переплетень, з бавовняної пряжі лінійної щільності 25 текс х 2 в основі та льно-лавсанової пряжі лінійної щільності 34 текс х 2; 55,5; 69 та 118 текс в утоці. Зміст лавсану в уточній пряжі: 33, 50 та 67%. Нарядні тканини кареточних та жакардових переплетень можуть мати візерунки, які імітують вишивки та мереживо. Широко використовується малозминальне оздоблення.Лляні та льно-лавсанові тканини стійкі до дії миючих засобів. Щільні тканини з високим змістом лавсану не усаджуються, однак необхідно суворо дотримуватися режимів ВТО цих тканин.



 

 

Властивості бавовни

I. Механічні властивості, середня міцність - 24-36 сН /текс; низькі: видовження (7-8% - у сухому стані; 8-10% - у вологому стані), пружність та стійкість до стирання. У вологому стані міцність зростає на 15-20%.

II. Фізичні властивості: середня гігроскопічність - 8% при нормальних атмосферних умовах; високі: набухливість (об'єм збільшується на 40-45%), стійкість до нагрівання (теплостійкість 130-140°С), світлостійкість.

III. Хімічні властивості: висока хемостійкість. Концентровані кислоти руйнують бавовну. Луги, навіть концентровані, навпаки, поліпшують властивості бавовни. Короткочасна обробка волокна бавовни 18-20% розчином їдкого натрію NaOH змінює структуру волокна, збільшує його міцність, м'якість, надає блиск та шовковистість. Така обробка називається мерсеризація.

Природний колір волокна - білий або кремовий, блиск відсутній. На дотик волокна м'які, теплі.

Характер горіння: підпалене волокно горить інтенсивно, яскравим жовтим полум'ям, з іскрами; після горіння утворює сірий попіл і розповсюджує запах паленого паперу. Після виведення з полум'я виділяє димок.

Використовують бавовну для виготовлення тканин різного призначення: білизняних, сорочкових, для суконь, костюмів; трикотажу білизняного та верхнього; швейних ниток, галантерейних виробів та в технічних цілях.Бавовняне волокно здобувають з однорічної кущової рослини - бавовника. Існує близько 40 ботанічних видів бавовника, які відрізняються врожайністю, строками визрівання та якістю волокна. Для волокнистої маси вирощують два види бавовника: середньоволокнистий та тонковолокнистий.

Середньоволокнистий бавовник дає волокно довжиною 25- 34 мм, має високу урожайність, високу якість волокна. З нього виробляють найбільшу кількість бавовняних матеріалів.

Тонковолокнистий бавовник дає довге, тонке, найбільш м'яке волокно довжиною 35-51 мм. З нього виробляють тонкі напівпрозорі тканини типу батистів та маркізетів, а також швейні нитки, мереживо і таке інше.

Волокна бавовни - це тонкі волоски, які покривають поверхню насіння бавовника.

За хімічним складом - це на 95% целюлоза, решта 5% складають різні домішки: природні воски, жири, білки і таке інше.

 

 

49 Штучне хутро представляє собою текстильний матеріал, який складається з каркасу (ґрунту) та ворсу і імітує натуральне хутро.

Існує чотири способи виготовлення штучного хутра: тканий, трикотажний, нетканий прошивний та з клейовим закріпленням ворсу на тканині.

Залежно від способу виготовлення та будови штучне хутро розподіляється на такі види:

- хутро на тканій основі;

- хутро на трикотажній основі;

- хутро з приклеєним ворсом;

- прошивне неткане хутро.

Штучне хутро має красивий зовнішній вид, високі показники гігієнічності, добрі експлуатаційні властивості, відносно невисоку вартість.

Штучне хутро випускають з приподнятим гладким ворсом (під котика), з прилягаючим ворсом (під норку та горностая), з вертикальним ворсом (під цігейку), з завитим ворсом (під каракуль та смушку).

Хутро на трикотажній основі вяжуть "панчохою" переплетенням гладь на поперечно- та основов'язальних трикотажних машинах. Для ґрунту використовують бавовняну однорідну або змішану пряжу (бавовна + лавсан; бавовна + лавсан +віскоза) середньої лінійної щільності. Для ворсу використовують синтетичні волокна, які мають добрі теплозахисні та пружні властивості (нітрон, лавсан та їх різновиди).

В процесі в'язання в кожну петлю трикотажного полотна вв'язують пучки волокон для створення ворсу на лицевій поверхні. По мірі вив'язування "панчохи" хутра вона розрізається спеціальним ножем, встановленим на машині. Потім хутро піддають оздобленню. На зворотну сторону наносять спеціальні латексні покриття, які після висушування фіксують розміри хутряного полотна, закріплюють та стабілізують ворс. При наступних обробках ворс розпрасовується і підстригається для вирівнювання по висоті. На ворсову поверхню наносять водовідштовхуючі препарати.

Трикотажне хутро може також вироблятися плюшевим переплетенням, але цей метод менш поширений.

Асортимент трикотажного хутра дуже різноманітний за волокнистим складом сировини, будовою, оздобленням та забарвленням ворсу. Хутро випускають шириною 160 см, поверхневою щільністю 670-720 г/м², висота ворсу 10-15 мм.

Трикотажне хутро класифікують на види за такими ознаками:

- за призначенням: для одягу, головних уборів, оздоблення та підкладок в одязі та взутті, декоративних виробів, іграшок;

- за структурою ворсу та його оздобленням: гладкофарбоване, строкате, жакардове, зі спеціальними оздобленнями під овчини, з тисненням, з фасонною або звичайною стрижкою, з фігурним укладанням ворсу і таке інше;

- за волокнистим складом ворсу.

Найбільшу питому вагу в асортименті складає хутро з густим ворсом з гладкофарбованих поліефірних волокон, яке імітує стрижену овчину або норку, а також хутро з меланжевим ворсом з ПАН волокон.

Хутро на трикотажній основі має красивий зовнішній вид, добрі експлуатаційні якості, але поступається натуральному за естетичними показниками, теплозахисними та гігієнічними якостями.

Хутро на тканій основі виробляють основоворсовим складним переплетенням. Ґрунт хутра виробляють з бавовняної скрученої пряжі середньої лінійної щільності, іноді - з хімічних волокон. Використання синтетичних ниток для ґрунту збільшує драпірування хутра, надає йому більшу легкість та зносостійкість. Ворс може бути однорідним за складом (з волокон вовни, віскози, ацетатних, поліефірних, поліакрілнітрільних, полівініл-хлоридних), а також складатися з багатокомпонентних сумішей. Використання різноусадочних волокон різної лінійної щільності дозволяє виробляти хутро, яке за будовою імітує натуральне. Так, при виготовленні хутра під норку в склад ворсу з ПВХ волокон додають товсті блискучі поліамідні волокна, які після термічної обробки усаджуються і імітують остьові волосся натурального хутра.

За будовою та призначенням хутро поділяються на одежне та підкладкове. Одежне хутро має більш густий та пружний ворс, іноді його завивають або піддають стійкому тисненню. Ткане хутро випускають шириною 135-140 см, поверхневою щільністю 350-750 г/м², з висотою ворсу 6-10 мм. За забарвленням хутро випускають з: білим, гладкофарбованим, меланжевим ворсом або з трафаретними друкарськими малюнками під леопарда, лань, рись, барса і таке інше.

Ткане хутро поступається трикотажному за зовнішніми ознаками та експлуатаційними властивостями, тому воно знаходить менше використання.

Хутро з клейовим закріпленням ворсу на тканині - це штучні каракуль або смушка, які виробляють наклеюванням за допомогою каракулеукладочних машин на бязь або міткаль спеціально підготовленого завитого ворсу (синелі). Каракуль випускають з гладкофарбованим ворсом чорного або коричневого кольору, смушку - з меланжевим ворсом сріблясто-сірого кольору. Синель виготовляють з волокон віскози, капрону або лавсану. Довжина розпрямленого ворсу - 10-22 мм. Хутро випускають шириною 50 см, поверхневою щільністю 790 та 950 г/м². Це найбільш жорсткі та важкі види штучного хутра, які в даний час знаходять обмежене використання для виготовлення швейних виробів.

Неткане прошивне хутро виробляють тканинопрошивним способом на тканій або трикотажній основі прошиванням ґрунту на спеціальних тафтінг - машинах.

Для ворсу використовують ПАН пряжу різної лінійної щільності.

Неткане хутро має найменшу собівартість і використовується для виготовлення утеплювальних підкладок в одязі та взутті, для іграшок, для виготовлення дубльованих комплексних матеріалів, які імітують натуральні дублянки.