Тема 5 . Організація і методика кримінологічних досліджень.

Кримінологічне прогнозування та планування боротьби зі злочинністю.

При вивченні цієї теми слід з’ясувати, що кримінологічний аналіз злочинності дозволяє розробляти конкретні заходи, спрямовані на боротьбу з нею, будувати цю роботу цілеспрямовано і планомірно, правильно координувати діяльність правоохоронних органів і громадських організацій. Тому, вивчення злочинності, виявлення її детермінант, дає змогу, в подальшому проводити ефективний комплексу економічних, соціальних, ідейно-виховних, організаційно-управлінських, правових питань попередження злочинності.

Отже, кримінологічні дослідження дають можливість на основі комплексного вивчення стану злочинності розробити і втілити у правоохоронну практику ефективні заходи запобіжної діяльності.

Наукове дослідження у кримінології—це процес отримання нових знань про злочинність, причини та умови, що її обумовлюють, особу злочинця з метою розробки і реалізації заходів, спрямованих на підвищення ефективності роботи щодо попередження злочинних проявів.

У проведенні досліджень виділяють чотири послідовних, логічно і змістовно взаємопов'язаних етапи:

1. підготовчий - полягає у виробленні програми та інструментарію — анкети, бланки інтерв'ю, фіксування результатів спостереження, аналізу документів тощо.

2. збір первинної кримінологічної інформації;

3. упорядкування та обробка зібраної інформації.

4. аналіз обробленої інформації, підготовка звіту, формулювання висновків, розробка рекомендацій.

Кримінологічні дослідження прийнято класифікувати за: метою; системою вибору одиниць сукупності; методами; принципом охоплення об’єктів вивчення; масштабами; масштабом; видами злочинів, що вивчаються.

Однією з умов здійснення кримінологічного дослідження є використання сукупності методів, за допомогою яких вивчаються конкретні проблеми злочинності. Традиційно, всі методи поділяються на: 1) загальні методи, які використовують також в інших, у тому числі й правових науках: логічного, історичного та порівняльного аналізу, системно-структурного аналізу, моделювання, статистичні, математичні та кібернетичні. 2) окремі - належать метод суцільного або вибіркового дослідження, соціологічні методи, які використовує кримінологія (спостереження, опитування у вигляді анкетування або інтерв'ювання, експеримент, методи експертної оцінки, контрольної групи і документальний), а також психологічні (соціометричний, тестування та ін.). Особливе значення у кримінології мають статистичні методи.

Кримінологічне прогнозування та планування боротьби зі злочинністю. (частина 2)

Масштабність проблем боротьби зі злочинністю, динамізм обстановки, різноманіття процесів і явищ, пов'язаних з відтворенням злочинності і її проявів у соціальному житті, визначають необхідність випереджального аналізу розвитку ситуації. Без цього не можна досягти точності і своєчасності у визначенні цілей і задач боротьби зі злочинністю.

Випереджальний аналіз розвитку ситуації має форму прогнозу, тобто можливого судження про тенденції, темпи, кількісних і якісних характеристиках цього розвитку, виходячи зі зв'язків минулого, сьогодення і майбутнього. Кримінологічне прогнозування — це процес отримання, обробки й аналізу інформації з метою визначення майбутнього стану злочинності або ймовірності вчинення конкретного злочину.

Існують три основних види кримінологічного прогнозування: прогнозування розвитку науки кримінології; прогнозування злочинності; індивідуальний прогноз.

Існують різні види прогнозів, їх типологія може бути побудована за різноманітними критеріями: за територіальною ознакою розрізняють прогнозування (загальнодержавне, регіональне, місцеве, у відповідній галузі народного господарства, на окремому підприємстві). Залежно від часу, на який розраховане прогнозування, розрізняють: поточні (оперативні), короткострокові (1-2 роки), середньострокові (3-5 роки), довгострокові(більше 5років), перспективні (більше 10 років).

Для кримінологічного прогнозу злочинності використовують дані, які отримують у результаті аналізу й узагальнення соціальної, економічної та правової інформації з використанням методів кримінології. Але специфічними для прогнозування методами визнаються: статистичне екстраполювання, експертні оцінки і математичне моделювання.

Кримінологічне планування (програмування) являє собою цілеспрямований процес розробки плану, в якому на основі цілей і завдань боротьби зі злочинністю визначаються шляхи і засоби їх вирішення, нормативне, інформаційне, організаційне, методичне й ресурсне його забезпечення на визначений часовий період.

Базою кримінологічного планування є прогноз, дані про злочинність, процеси, що впливають на неї і стан боротьби з нею. При цьому спеціалісти оцінюють існуючі можливості впливу на прогнозовані несприятливі тенденції злочинності і закладають у план (програму) відповідні заходи, прагнучи зруйнувати чи пом’якшити їх і, навпаки, стимулювати позитивні для суспільства тенденції.

Література до теми 5:

1. Бек В.Л. Теорія статистики: Курс лекцій. Навч. посібник, К.:ЦУЛ, 2002.-288 с. 

2. Джужа О., Голосніченко Д., Кирилюк А. Джерела кримінологічної інформації про стан злочинності в Україні. // Право України. - № 12. – 2003. – С. 65-70.

3. Закон України “Про державну статистику” №1922-III в редакції від 13 липня 2000 р.

4. Інструкція про єдиний облік злочинів та Інструкція про порядок заповнення документів первинного обліку злочинів, осіб, які їх вчинили, руху кримінальних справ (затверджені наказом Генеральної прокуратури України від 26 березня 2002 р. №84, Служби безпеки України від 26 березня 2002 р., №293, Державної податкової адміністрації України від 26 березня 2002 р. №126, Міністерства юстиції України від 26 березня 2002 р. №18/5).

5. Камлик М.І. Правова статистика. Навч. посібник.-К.: Атіка, 2004.-240 с.

6. Литвак О. Наукове дослідження правових засобів прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів // Право України.-К., 2005.-№4.

7. Олійник О. Державна інформаційна політика та інформаційна безпека України: політико-правові аспекти // Право України.-К., 2005.-№5.

8. Уманець Т.В., Пігарєв Ю.Б. Статистика: Навч. посібник.-К.: Вікар, 2003.-623 с.

9. Хірсін А. Удосконалення автоматизованих інформаційно-пошукових систем, які використовуються у боротьбі з організованою злочинністю // Право України.-К., 2004.-№6.

10. Александров Ю.В., Гель А.П., Семаков Г.С. Кримінологія: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2002.

11. Зелінський А.Ф. Кримінологія. Навчальний посібник. – Х.: Рубікон, 2000.

12. Корж В.П.  Методика расследования экономических преступлений, совершаемых организованными группами, преступными организациями: Руководство для следователей: Научно-пратическое пособие/ Нац. ун-т вн. дел.- Харьков: Лицей, 2002.- 279с.-

13. Организованная преступность и борьба с ней (отечественный и зарубежный опыт): Библиографический указатель/ Академия управления МВД России.- Москва, 2004.- 87с.-

14. Организованная преступность как объект криминологического исследования// Российский следователь.- 2006.- №3.- С.27-29.

15. Підготовка інформаційно-аналітичних документів в органах внутрішніх справ України/ МВС України. НАВСУ; П.П.Підюков, В.Д.Сущенко, О.А.Лупало, П.Я.Кондратьєв, М.О.Свірін, Л.М.Шестопалова, В.Ю.Котляр, І.Б.Шкутько; За заг. ред. Я.Ю.Кондратьєва.- К., 2005.- 87с.-

16. Преступность: опыт координации противодействия: Монография/ Межвед. ком. по борьбе с преступн., коррупцией и наркоман. при СБ Республики Беларусь. Акад. МВД Республики Беларусь; И.И.Басецкий, И.В.Капелько, Ю.Л.Сиваков.- Минск, 2001.- 827с.-

17. Соціально-економічні наслідки епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні: нові прогнози/ Український ін-т соціальних досліджень.Британськарада в Україні. М-во Великої Британії у справах міжнародного розвитку (DFID).- Київ, 2003.- 146с.

18. Соціологія. Підручник / За ред. д.і.н., професора В.Г.Городяненка. – К.: Академія, 2002.