Поняття принципів правосуддя, їх система та значення.

Принципи (лат.першооснова) – основні ідеї, базові положення, керівні засади, що вказують на шляхи, способи регулювання суспільних відносин державою. За підставі принципів права приймаються норми, які їх конкретизують і за допомогою цих норм вони опосередковано стають регуляторами суспільних відносин. Тому принципи ще й окреслити як норми права найбільш загального характеру, які визначають способи і форми регулювання тієї чи іншої галузі права. Хронологічно принципи виникають швидше ніж сама галузь права, вони вказують на призначення певної галузі права як такої. Зокрема в кримінально-процесуальному праві вони визначають процесуальну форму діяльності суду, тобто такий хід судового процесу, при якому максимально ефективно забезпечуються права сторони захисту і сторони обвинувачення, право особи на судовий захист, і як результат – законне і обгрунтоване рішення суду. Засади судочинства визначають діяльність інших учасників процесу, для досягнення того ж таки результату - законного і обґрунтованого рішення суду. Тобто якщо простіше принципи вказують яким повинен бути суд і правосуддя, які його мета і завдання. Закріплені у нормах права, вони об’єднують їх в органічну цілісність. Оскільки принципи судочинства визначають його загальний характер та вказують на перспективи його розвитку, тому вони є явищем стабільнішим ніж норми права і менш схильним до змін. В даній темі поняття принципи і засади вживаються як тотожні. Отже, конституційні засади (принципи) судочинства – це закріплені у Конституції та конкретизовані у Законі про судоустрій та процесуальному законодавстві основні, фундаментальні положення про мету, завдання, способи і форму діяльності суду, а також форми діяльності інших учасників судового процесу для досягнення єдиного і необхідного результату здійснення правосуддя – законного і обґрунтованого рішення суду і його виконання. Класифікація засад (принципів) судочинства: 1. За джерелом закріплення: - конституційні - закріплені у базовому Законі України “ Про судоустрій “ - закріплені у галузевих законах. 2.За предметом регулювання: - засади організації правосуддя; - засади здійснення правосуддя; 3. ЗА їх функціональною роллю:. 4. За змістом та сферою поширення:Значення конституційних засад судочинства. 1. Засади визначають нормотворчу діяльність у сфері судочинства та здійснення правосуддя. 2. Засади визначають основні методи та форми діяльності суду.

23.Принципи, на яких будується судова система України, їх характеристика. Принципи правосуддя – це основні ідеї на яких будується і організація, і функціонування судової влади (закріплені в ст.129 КУ „Основні засади судочинства”). Принципи правосуддя:•         Законність є загально правовим принципом, що діє в усіх галузях держ. та суспільного життя, він означає, що вся діяльність судів здійснюється відповідно до норм чинного національного права;•   Рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом - полягає в тому, що в судочинстві всі суб’єкти, які займають однакове процесуальне становище, користуються одними й тими ж правами. Рівність усіх перед законом припускає, що в процесі провадження кримінальної справи повинна бути забезпечена рівність у застосуванні кримінального закону.•  Забезпечення доведеності вини випливає з презумпції невинуватості, формулювання якої міститься в ст. 62 Конституції, обов`язок доводити вину лягає на державу. Ця презумпція виражає не особисту думку слідчого, судді, а об’єктивне правове становище. Обставини справи мають бути досліджені повністю, всебічно, об’єктивно. •Змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх доказів та доведенні перед судом їхньої переконливості, кожна сторона має рівне право наводити докази ін. Цей принцип припускає: розподіл функцій обвинувачення й захисту та відокремлення цих функцій від правосуддя; наділення обвинувача й захисника рівними процесуальними правами під час здійснення ними своїх функцій; активне і керівне становище суду в процесі.•                Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором. Констиціювання цього принципу є практичне покладання функції обвинувачення на прокурора. Державний обвинувач бере активну участь у дослідженні доказів, висловлює суду свої міркування про застосування кримінального закону та міри покарання щодо підсудного або обґрунтовує свою відмову від обвинувачення. Цей принцип дублюється у КУ і у ЗУ „Про прокуратуру”.•      Забезпечення обвинуваченого правом на захист означає, що на органи (посадові особи) – слідчого,прокурора, дізнавала, суд – покладено обов’язок реалізувати право обвинуваченого на захист.• Гласність судового процесу і його повна фіксація технічними засобами полягає в тому, що розгляд справ в усіх судах відбувається відкрито, крім випадків передбачених законом. На підставі закону суд може прийняти рішення про закрите судове засідання.•Забезпечення апеляційного й касаційного оскарження рішення суду, крім випадків встановлених законом. Сторони мають право на перегляд судового рішення вищим судом у порядку апеляційного й касаційного провадження.•             Обов’язковість рішень суду означає, що ті ухвали, які набрали чинності, а також передбачені законом судові розпорядження, вимоги, доручення та інші акти органів судової влади є остаточними й обов’язковими для всіх без винятку органів держ. влади, підприємств, посадових осіб, громадян та їхніх об’єднань (мт. 129 КУ)