Характеристика законодавства, що регулює діяльність правозахисних органів.

14.Характеристика законодавства, що регулює діяльність із розкриття злочинів.. Нормативні акти про організацію, виявлення і розслідування злочинів:-            ЗУ „Про прокуратуру” 05.11.91-                   ЗУ „Про міліцію”20.12.90 ЗУ „Про СБУ” 25.03.92 ЗУ „Про оперативно-розшукову діяльність” 18.02.92- ЗУ ”Про державну податкову службу в Україні” 04.12.90-           Укази Президента України (наприклад, «Про затвердження положення про МВС України»)

15.Характеристика законодавства, що регулює діяльність органів прокуратури. Нормативно-правовий акти, які регулюють діяльність прокуратури:-              ЗУ „Про прокуратуру” 05.11.91-                   ЗУ „Про вищу раду юстиції”15.01.98- ЗУ „Про боротьбу з корупцією” 05.10.95-                  Процесуальні кодекси (цивільний, господарським, кримінальний), - накази.

16.Поняття і суть судової влади, її загальна характеристика. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Відповідно до Конституції України судові органи виконують свою функцію незалежно від поділу влади, у встановлених Конституцією межах і згідно із законами України.Судова влада – це незалежна влада яка охороняє право, виступає арбітром у спорі про право, відправляє правосуддя і здійснюється спеціально створеними для цього державними органами, а саме судами, які займають особливе місце в державному апараті. Єдине джерело влади в Україні – народ. Судова влада відповідно до теорії та практики розподілу влади є самостійною, незалежною сферою публічної влади і являє собою сукупність повноважень із здійснення правосуддя, тлумачення норм права, з відповідними контрольними повноваженнями спеціально уповноважених органів – судів. Атрибутами судової влади є широкі юрисдикційні повноваження; це правовий статус судів як особливих органів державної влади; це й власне виконання владних суддівських повноважень. В незалежній Україні судова влада як складова державної влади почала формуватися із прийняттям таких актів політичного характеру, як Декларація про державний суверенітет України та Акт проголошення незалежності України.Поняття судової влади містить 2 основні компоненти: по-перше, ця влада може реалізовуватися тільки спеціально уповноваженими органами; по-друге, ці органи мають бути наділені притаманними тільки їм повноваженнями. Повноваження судової влади:•                   Конституційний контроль;•                   Здійснення правосуддя;• Контроль за додержанням законності та обґрунтованості рішень і дій державних органів та посадових осіб;•                   Участь у формуванні судів;•                Формування органів суддівського самоврядування;• Роз’яснення судами загальної юрисдикції актів застосування законодавства;Здійснення роз`яснень з питань судової практики;• Утворення державної судової адміністрації. Здійснення судової влади за змістом є значно ширшим, ніж відправлення правосуддя. Судова влада реалізується у діях суду, які не пов’язані з розглядом справ. Суд приймає остаточне рішення. Оскаржити можна тільки в тих випадках зазначених законом.

17.Роль судової влади в правовій державі. Ідея поділу влади і виділення судової влади в самостійну гілку, знайшла своє відображення в Конституції України. Кожна з гілок єдиної державної здійснює лише їй притаманну функцію, має свою сферу реалізації, свою компетенцію. Такий поділ державної влади забезпечує по – перше ефективність функціонування державної влади в інтересах суспільства і по –друге створює перешкоди для зловживання владою, її узурпації. Судова влада – це діяльність всіх створених у державі судів, яка реалізується з допомогою притаманних їм і законодавчо засобів з метою впливу на поведінку суб’єктів права та суспільні відносини за участю цих суб’єктів. Для виконання покладеної на неї функції судова влада наділена владними повноваженнями і засобамипримусу до виконання прийнятих нею рішень. Зокрема, конституційною засадою судочинства є обов’язковість виконання рішення суду, що вимагає від державних органів, посадових осіб, усіх громадян неухильного підкорення велінню судової влади. Судова влада займає особливе місце в системі державної влади. Взаємодія судової влади з іншими гілками влади в Україні здійснюється на основі “ механізму стримувань і противаг”, який полягає у тому, що органи законодавчої влади впливають на суди, створюючи для них законодавчу базу діяльності. Крім того ВРУ разом із Президентом України беруть участь у формуванні судової системи – призначені суддів. Але суди їм не підлеглі і зазначені органи не вправі контролювати законність вироків та інших судових рішень. У свою чергу Конституційний Суд України наглядає за конституційністю законів, прийнятих ВРУ, що має наслідком втрату ними чинності з моменту прийняття. Взаємовплив вплив судової влади та органів виконавчої влади проявляється у тому, що суд може скасовувати суперечливі Конституції та законам України акти органів державного управління; розглядати скарги громадян на незаконні рішення, дії чи бездіяльність органів управління. Відповідно до ст. 19 Закону України “ Про судоустрій”, в Україні створюються адміністративні суди, що розглядатимуть адміністративні справи, пов’язані з правовідносинами в сфері державного управління (справи адміністративної юрисдикції).

18.Судова влада як одна з гілок влади, система «стримувань і противаг».Ідея поділу влади і виділення судової влади в самостійну гілку, знайшла своє відображення в Конституції України. Кожна з гілок єдиної державної здійснює лише їй притаманну функцію, має свою сферу реалізації, свою компетенцію.

 Такий поділ державної влади забезпечує по – перше ефективність функціонування державної влади в інтересах суспільства і по –друге створює перешкоди для зловживання владою, її узурпації. Судова влада – це діяльність всіх створених у державі судів, яка реалізується з допомогою притаманних їм і законодавчо засобів з метою впливу на поведінку суб’єктів права та суспільні відносини за участю цих суб’єктів. Для виконання покладеної на неї функції судова влада наділена владними повноваженнями і засобами примусу до виконання прийнятих нею рішень. Зокрема, конституційною засадою судочинства є обов’язковість виконання рішення суду, що вимагає від державних органів, посадових осіб, усіх громадян неухильного підкорення велінню судової влади.Судова влада займає особливе місце в системі державної влади. Взаємодія судової влади з іншими гілками влади в Україні здійснюється на основі “ механізму стримувань і противаг”, який полягає у тому, що органи законодавчої влади впливають на суди, створюючи для них законодавчу базу діяльності. Крім того ВРУ разом із Президентом України беруть участь у формуванні судової системи – призначені суддів. Але суди їм не підлеглі і зазначені органи не вправі контролювати законність вироків та інших судових рішень.У свою чергу Конституційний Суд України наглядає за конституційністю законів, прийнятих ВРУ, що має наслідком втрату ними чинності з моменту прийняття. Взаємовплив вплив судової влади та органів виконавчої влади проявляється у тому, що суд може скасовувати суперечливі Конституції та законам України акти органів державного управління; розглядати скарги громадян на незаконні рішення, дії чи бездіяльність органів управління. Відповідно до ст. 19 Закону України “ Про судоустрій”, в Україні створюються адміністративні суди, що розглядатимуть адміністративні справи, пов’язані з правовідносинами в сфері державного управління (справи адміністративної юрисдикції).

Повноваження судової влади.

Судова влада – згідно з теорією розподілу влад самостійна і незалежна сфера публічної влади (поряд із законодавчою і виконавчою),яка представляє собою: а) сукупність повноважень щодо здійснення правосуддя;, б) систему державних органів які здійснюють ці повноваження[1]. Її найбільш суттєвою особливістю є те, що вона, як випливає з наведеної дефініції, може бути реалізована тільки державними судами, які входять до складу судової системи відповідної країни.В юридичній літературі до повноважень, які складають зміст судової влади, відносять: конституційний контроль; правосуддя; контроль за законністю та обгрунтованістю рішень і дій державних органів і посадових осіб; участь у забезпеченні належного виконання вироків та інших судових рішень; розгляд і провадження матеріалів (справ) про адміністративні порушення, підвідомчі суди; роз’яснення діючого законодавства з питань судової практики; участь у формуванні суддівського корпусу і сприяння органам суддівського товариства

20.Судова реформа в Україні: її етапи та їх характеристика.Постановою Верховної Ради України від 28 квітня 1992р. була схвалена Концепція судово-правової реформи. Головною метою судово-правової реформи і формування незалежної судової системи, створення нового законодавства, вдосконалення форм судочинства. Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання: - шляхом ефективного розмежування повноважень гарантувати самостійність і незалежність судових органів від впливу законодавчої і виконавчої влади; - реалізувати демократичні ідеї правосуддя, вироблені світовою практикою і наукою; - створити систему законодавства про судоустрій, яке б забезпечило незалежність судової влади; - поступово здійснити спеціалізацію судів; - максимально наблизити суди до населення; - чітко визначити компетенцію різних ланок судової системи; - гарантувати право громадянина на розгляд його справи компетентним, незалежним і неупередженим судом. Судово-правова реформа була запланована у три етапи. На першому етапі пропонувалося, зокрема, внести зміни до Закону “ Про судоустрій України”, Кримінально-процесуального та Цивільно - процесуального кодексів України, прийняти закони про Конституційний Суд України, адвокатуру, про судоустрій і статус суддів, про нотаріат України, про акти громадянського стану, про судову експертизу, провести інтенсивну роботу по підготовці Кримінально-процесуального кодексу та деяких інших кодексів України. Не виконано такі завдання першого етапу реформи: не розроблені нормативні акти з питань оптимального навантаження суддів слідчих та інших працівників правоохоронних органів, їх матеріально-технічне забезпечення і розміщення тощо.На другому етапі передбачалось: запровадити організаційні структури зі спеціалізації здійснення правосуддя в Україні, створити адміністративні суди, суди, які розглядають сімейні справи, завершити створення Інституту законодавства і правової реформи.Третій етап передбачав вивчення і узагальнення ефективності судово-правової реформи, внесення змін до чинного законодавства з питань удосконалення діяльності судової влади, органів досудового слідства, прокуратури, юстиції, адвокатури, проведення подальшої роботи по спеціалізації судів, реалізацію наукових програм з удосконалення судово-правової реформи. Частково пройдено і цей етап, оскільки прийнято новий Закон “ Про судоустрій “,внесено істотні зміни до Закону про прокуратуру, чітко визначено повноваження Міністерства юстиції України та ін.

21.Поняття та форми правосуддя. Його відмінність від інших форм державної діяльності. Правосуддя – це державна діяльність, яку проводить суд шляхом розгляду й вирішення у судових засіданнях у особливій, установленій законом процесуальній формі, цивільних, кримінальних, господарських і адміністративних справ. Правосуддю відводиться головне місце у здійсненні правоохоронної діяльності, що пов’язано з тими завданнями, які покладає на правосуддя як основну форму реалізації судової влади держава. Стаття 124. Конституції України Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.