Знезараження біологічно очищених стічних вод.

 

1. Методи і технологічні схеми очищення стічних вод Відомі механічний, біологічний і фізико-хімічний методи очищення стіч­них вод, що дозволяють видалити з них певні види забруднень.

Механічне очищення дозволяє видалити із стічних вод нерозчинені доміш­ки мінерального та органічного походження. Біологічне очищення забезпечує мінералізацію розчинених органічних забруднень стічних вод у результаті жит­тєдіяльності аеробних і анаеробних бактерій. Фізико-хімічне очищення забезпе­чує випадання із стічних вод колоїдних і частково розчинених речовин, а також переведення деяких нерозчинених в нешкідливі розчинені речовини, в результаті обробки реагентами стічних вод. Фізико-хімічні методи очищення звичай­но застосовують для очищення промислових стічних вод.

До місцевих умов, що впливають на вибір типів водоочисних споруд, від­носяться: наявність достатньої території; клімат; характер грунтів; рівень грун-тових вод; рельєф території ділянок, їх орієнтація по відношенню до об'єкта ка­налізування; наявність місцевих матеріалів; можливість отримання недорогої електроенергії у необхідній кількості; наявність кваліфікованих працівників, фахівців з очищення стічних вод.

Звичайно технологічна схема очищення міських стічних вод включає в се­бе споруди для механічного й біологічного очищення, при необхідності - спо­руди для додаткового очищення (доочищення), знезаражування очищених стіч­них вод, обробки осадів, що утворюються при очищенні стічних вод.

Споруди для очищення стічних вод розташовують таким чином, щоб вода проходила їх послідовно - одне за одним. У спорудах для механічного очищен­ня спочатку затримують найбільш важкі й крупні суспензії, а потім виділяють основну масу нерозчинених забруднень. У подальших спорудах для біохімічно­го очищення видаляють тонкі суспензії, що залишилися, колоїдні й розчинені забруднення, після чого проводять знезараження стічних вод.

Послідовність очищення стічних вод за деякими основними схемами розг­лянуто нижче.

За схемою на рис. 6.1 стічна вода проходить механічну очистку в такій по­слідовності: крупні забруднення (тканини, папір, кістки, залишкі овочів, фрук­тів тощо) затримуються гратами; мінеральні важкі домішки (переважно пісок) затримуються піскоуловлювачами; нерозчинені органічні домішки затримують­ся відстійниками. Далі стічну воду знезаражують (найчастіше хлоруванням) і випускають у водоймище.

 

Обробку утворюваного осаду здійснюють таким чином:

- крупні забруднення з грат збирають в контейнери й періодично автотран­спортом відвозять на звалище;

- пісок із пісковловлювачів підсушують на піскових майданчиках;

- органічний осад відстійників називають «сирим» осадом; він містить ба­гато рідини, внаслідок вмісту великої кількості органічних речовин він швидко загниває, набуваючи темно-сірого або чорного кольору і видаючи неприємний кислий запах. З метою запобігання гниття осаду його стабілізують (або міне­ралізують, тобто окислюють органічні речовини і руйнують їх) у спеціальних спорудах, наприклад у метантенках. Потім осад зневоднюють на мулових май­данчиках. Воду, яку відділяють від осаду на мулових майданчиках, називають дренажною і повертають до основної маси води.

При невеликих витратах стічних вод і необхідності їх біологічного очи­щення може бути застосовувана схема на рис. 6.2. За цією схемою механічне очищення відбувається на гратах, в пісковловлювачах і в двоярусних відстійни­ках. У двоярусних відстійниках (або освітлювачах-перегнивачах) одночасно з освітленням стічних вод відбувається стабілізаційна обробка затримуваного ор­ганічного осаду.

    Рис. 6.2. Технологічна схема механічного очищення стічних вод:

1 - подача стічної рідини; 2 - грати; 3 - пісковловлювач; 4 - двоярусний відстійник; 5 - поля фільтрації або біоставки; 6 - змішувач; 7 - хлорна вода; 8 - хлораторна; 9 - контактний резервуар; 10 - спуск очищеної води у водоймище; 11 - крупні відхо­ди; 12 - піщана пульпа; 13 - піскові майданчики; 14 - осад, затриманий і оброблений (стабілізований) у двоярусних відстійниках; 15 - мулові майданчики

 

Далі вода проходить біологічне очищення у природних умовах - на полях фільтрації або зрошування (це можуть також бути біологічні ставки). Після бі­ологічного очищення та знезараження воду скидають у водойми.

При великих витратах стічних вод є доцільною і у даний час найбільш за­стосовуваною схема з біологічним очищенням стічних вод в аеротенках (рис. 6.3). Ця схема включає механічне очищення води послідовно на гратах, в піско­вловлювачах і первинних відстійниках і біологічне очищення в аеротенках за допомогою мікроорганизмів активного мулу. Відстійники механічного очи­щення води називають первинними, а ті, що розташовані після аеротенків й призначені для відокремлення активного мулу, - вторинними. Після цього воду

знезаражують і скидають у водоймище. Крім того, за цією схемою передбачені споруди для обробки осаду. Окрема схема їх роботи показана на рис. 6.4.

I    - Крупні забруднення, затримані гратами, збирають і відвозять в місця, узгоджені з санітарними органами (на звалища).

II   - Важкі мінеральні забруднення (переважно пісок), затримані в пісков-
ловлювачах, у вигляді піщаної пульпи направляють для підсушування на спла-
новані ділянки території, які називають піщаними майданчиками. Там відбува-
ється видалення рідини з осаду за рахунок випаровування, збору відстоюваної
води і просочування води в грунт з подальшим її збиранням (дренажна вода).
ІІІ - Органічний осад первинних відстійників («сирий» осад) містить багато
рідини, внаслідок вмісту великої кількості органічних речовин він легко загни-
ває з утворенням неприємних запахів, надзвичайно небезпечний у санітарно-
гігієнічному відношенні, погано зневоднюється, має великі об'єми. З метою за-
побігання гниття осаду його стабілізують (або мінералізують, тобто окислю-
ють органічні речовини і руйнують їх) у спеціальних спорудах. Це може бути
зброджування без кисню (в анаеробних умовах) у метантенках або стабілі за-
ція у присутності кисню (в аеробних умовах) в аеробних стабілізаторах. Оби-
два процеси здійснюються за участі відповідних мікроорганізмів. Потім осад
зневоднюють на мулових майданчиках (у природних умовах) або механічним
способом за допомогою спеціальних пристроїв (вакуум-фільтри, центрифуги,
фільтр-преси).

 

 

 

При необхідності додаткового зниження вологості після їх механічного зневоднення застосовують термічне сушіння осадів у спеціальних сушарках. Спалювання осадів у спеціальних печах здійснюють при неможливості їх утилі­зації, нестачі території для заховання чи при наявності в осадах токсичних до­мішок.

IV - Затриманий у вторинних відстійниках надлишковий активний мул за своїми властивостями схожий до сирого осаду, тому методи обробки його са­мостійно або в суміші з сирим осадом аналогічні вищезгаданим (ІІІ). Перед ці­єю обробкою з метою зменшення об'єму осад можна ущільнювати в мулозгу-щувачах (видаляється частина рідини).