Трасування зовнішніх мереж водовідведення

Схемою каналізації називають зображення на плані населеного пункту або промислового майданчика запроектованих для них каналізаційних споруд (ме­реж, насосних і очисних станцій).

Вибір схеми каналізації міста, населеного пункту або промислового об'єкта залежить від таких факторів:

1) рельєфу місцевості. Водовідвідні мережі проектують як самопливні трубопроводи з частковим наповненням. Для забезпечення руху води трубоп­роводи повинні прокладатися з ухилом у напряму руху води. Для виключення значних заглиблень трубопроводи необхідно трасувати в напрямах, які співпа­дають з ухилом поверхні землі;

2) місця розташування водоймища (якщо водоймище - річка, то і на­пряму руху води в ній). Від розташування водоймища і напряму руху води в рі­чці залежить місце розташування очисних споруд, тобто того місця, до якого повинне забезпечуватися транспортування стічних вод;

3) грунтових умов, глибини залягання підземних вод. Від виду грунтів, глибини їх залягання і фізичних властивостей, наявності підземних вод та ін­ших умов залежать максимальне заглиблення трубопроводів, вибір місця роз­ташування насосних станцій і їх кількість;

4) особливостей планування обслуговуваного об 'єкта, а також прийня­того числа мереж.

На схему мережі промислового підприємства впливають також розташу­вання цехів, насиченість території підземним господарством і внутрішньоза­водським транспортом.

Застосовують такі схеми каналізаційних мереж (рис. 5.1):

1) перпендикулярна;

2) пересічена;

3) паралельна (віялова);

4) зонна (поясна);

5) радіальна.

Перпендикулярна (рис. 5.1, а) - колектори окремих басейнів каналізуван­ня, якщо немає зворотних ухилів, трасують найкоротшим шляхом - перпенди­кулярно до водоймища. Таку схему застосовують при ухилі поверхні землі до водоймища і відведенні чистих вод, що не вимагають очищення. При необхід­ності очищення вод цю схему можна легко переробити на пересічену.

Пересічена (рис. 5.1, б) - має широке розповсюдження, якщо територія ка-налізуємого об'єкта знижується у бік водоймища. При цій схемі колектори ба­сейнів каналізування трасують перпендикулярно до напряму перебігу води у водоймищі і перехоплюються головним колектором, що йде до очисних споруд паралельно річці. Така схема застосовується при плавному падінні рельєфу мі­сцевості до водоймища і необхідності очищення стічних вод. Вона зручна при реконструкції старих систем каналізації, виконаних за перпендикулярною схе­мою при скиданні стічних вод у водоймище без очищення.

Паралельна або віялова (рис. 5.1, в) - колектори басейнів каналізування спрямовані під кутом або паралельно один до одного і по відношенню до во­доймища і перехоплюються головним колектором, який відводить стічні води на очисні споруди перпендикулярно до напряму перебігу води у водоймищі. Схему застосовують при дуже крутих схилах до річки для зменшення ухилів труб, а отже і швидкості руху води в колекторах. Підвищені швидкості руху во­ди можуть спричинити руйнування трубопроводів.

Зонна, або поясна (рис. 5.1, г) - вживана при розташуванні об'єкта на тери­торії з терасами, горбистим, нерівномірним рельєфом. За цією схемою населе­ний пункт розбивають на зони (пояси) з самостійними мережами, стічні води нижньої зони перекачують в головний або відвідний колектор верхньої зони, що йде на очисні споруди. Від окремих об'єктів стічні води відводяться самоп­ливом. Кожна із зон має схему, аналогічну одній з перерахованих.

Радіальна (рис. 5.1, д) - застосовується при відведенні стічних вод окремих районів самостійними системами і при розкиданих майданчиках очисних спо­руд (при децентралізованій схемі водовідведення). Колектори басейнів каналі­зування мають радіальний напрям від центру населеного пункту до його пери­ферії, кожен район міста має незалежну мережу із самостійним головним і від­відним колекторами і з окремими очисними спорудами. Ця схема зручна тим, що при розширенні забудови міста не потрібна перебудова діючих колекторів.