Розділ 1. Погляди В.С.Моема на життя та творчість

Бакалаврська робота

“ Художньо-естетичні принципи Вільяма Сомерсета Моема”

(на матеріалі новелістики)                                           

 

Студентка ІV курсу факультету

іноземної філології (групи ІМ – 44)

Шамшина Юлія Юріївна

______________________________

Науковий керівник

канд.філол.наук.,проф.

Воробйова Людмила Михайлівна

________________________

Консультант – викладач

Юрчук Василь Миколайович

                                         

 

Рівне - 2012

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ I. ГАРМОНІЯ ЖИТТЯ І ТВОРЧОСТІ У. С.МОЕМА……….7

1.1 Творчість В.С.Моема в оцінюванні літературних критиків……7

1.2 Своєрідність творчого методу В.С.Моема……………………..1 7

РОЗДІЛ II. ВТІЛЕННЯ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНИ Х ПРИНЦИПІВ ПИСЬМЕННИКА В ЙОГО НОВЕЛІСТИЦІ………………………….. 25

    2.1 Загальна характеристика новел В.С.Моема……………………25

    2.2 Порівняльний аналіз новел Гі де Мопассана «Пампушка» та В.С.Моема «Дощ»…………………………………………………………..32

РОЗДІЛ III. ОХОРОНА ПРАЦІ

    3.1Організаційні причини виробничого травматизму……………41

    3.2 Вимоги до навчальної літератури……………………………...42

    3.3.Долікарська допомога при кровотечах………………………..43

ВИСНОВКИ………………………………………………………………..49

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………….51

ВСТУП

    Новела - жанр, який часто ототожнюють з оповіданням, і хоч новела й має спільні з оповіданням риси, насправді вона суттєво відрізняється. І вже в епоху Відродження,ця різниця була дуже помітною. Новелі цієї доби була притаманна динамічна інтрига та гостра несподівана розв’язка. В основі сюжету лежав анекдот.

Хоча зародження новели як самобутнього жанру з чітко окресленим колом відмітних художніх ознак пов’язується з епохою Відродження, генезис цієї художньої форми, як вважають багато дослідників, сягає більш ранніх часів. Новела як коротке розважальне оповідання про реальні або правдоподібні події, виникла в Греції, як вважають, ще в догомерівську епоху, внаслідок впливу літературної традиції Сходу, де цей жанр був у широкому вжитку. Перші оповіді новелістичного характеру передавались усно й лише пізніше ввійшли в літературні твори в «амплуа» підпорядкованих розважальним або дидактичним цілям вкраплень, чи відступів від сюжету.

 Остаточне жанрове становлення новели відбувається в Італії доби Відродження («Декамерон» Боккаччо), де за новелою і закріплюється жанрове визначення її як оповіді «анекдотичного» побутового змісту. Через Італію новела проникає в інші літератури Європи, однак розуміння жанру в кожній з них набуває національно-самобутнього характеру. Предмет зображення новелістичного жанру по-різному оцінювався його дослідниками, що пояснюється рухомістю жанрових ознак, за якими в різні епохи той чи інший твір відносили до певного жанрового типу. На початку XIX століття Ґете визначав новелу як невеликий твір, в основі якого лежить розповідь «про нечувану подію». У творчості романтиків (Гофман — «Золотий горщик», «Крихітка Цахес») новела заявила про себе як про жанр, героєм якого стала духовно щедра особистість, що живе у ворожому для неї світі.

З розвитком реалізму в новелі спостерігається поглиблення

психологізму (Ґі де Мопассан, А. Чехов, Ε. Хемінгуей, А. Моравіа, Т. Манн). Дослідниця К. Фролова вважає, що сучасна «новела будується не те, що на одному епізоді, а на одній миті, в якій виражається парадоксальність явища буття».

І аби чіткіше розуміти сучасних новелістів, які безперечно спираються на класиків, варто заглибитись в процес творення новели реалістичної. 

Одним з класиків реалістичної новели по праву вважається Уїльям Сомерсет Моем, - видатний англійський романіст, драматург і майстер короткої прози. Читачам завжди був цікавий цей письменник, адже способи, якими він намагався привабити читача були дуже різноманітними.

Новели Моема будують в уяві чітку картину подій, дають можливість самим добудовувати образи героїв, захоплюють своєю динамічністю і парадоксальністю. Інтерес до новелістики Моема лишається досить великим і в наш час, особливо на батьківщині письменника. Щороку з’являються нові монографії та наукові дослідження життя і творчості автора(Т.Морган, С.Хастінгс). Але у вітчизняному літературознавстві досліджень, присвячених новелістиці Моема, обмаль (Ф.Хутиз, І.Трикозенко). Відтак актуальність дослідження зумовлена необхідністю загального аналізу новелістики В.С.Моема, художньо-естетичних принципів на основі його новел,зокрема.

Об’єкт дослідження складають літературно-критичні праці та новели в творчості В.С.Моема.

Предмет дослідження: художньо-естетичні принципи письменника та засоби їх втілення у новелах.

Метою даної роботи є: дослідження специфіки проявів художньо-естетичних принципі письменника в його новелах.

Для досягнення цієї мети були висунуті наступні завдання:

· з’ясувати тенденції розвитку англійської літератури XX ст.

· сформулювати головні художньо-естетичні принципи Вільяма Сомерсета Моема на підставі аналізу його літературно-автобіографічних праць і наукових джерел стосовно його творчості.

· визначити особливості творчого методу письменника, та засоби його втілення у новелах

Теоретико-методологічну основу дослідження складають праці відомих вчених, які займаються вивченням творчості В.С.Моема, передусім співвітчизників письменника Ентоні Кертіса, Томаса МакГриві, Річарда Олдінгтона, Джона Уайтхеда. Особливу увагу привернула праця «W. Somerset Maugham» Curtis Antony, John Whitehead (1997), а також біографія Моема, написана Тедом Морганом, де детально описується життєвий шлях письменника від народження до смерті. В бакалаврській роботі були використані праці науковців, таких як Г. Ионкис, Н. Михальська, В. Скороденко, С. Дитькова та Є. Гусєва.

Оскільки В.С.Моем сам є автором численних літературно-критичних праць, у яких відображені його власні погляди на життя та літературу, то вони були взяті як одна з підвалин нашого дослідження. Найбільше уваги ми приділили таким книгам,як «Підводячи підсумки» та «Нотатки письменника».

     Методи дослідження:  

· теоретичний аналіз інформації та інтерпретація наукових фактів, що містяться в літературознавчих джерелах;

· текстуальний аналіз;

· компаративний метод;

· елементно-цілісний аналіз новел в єдності їх форми та змісту.

Наукова новизна дослідження полягає у комплексному аналізі новел Вільяма Сомерсета Моема; спробі компаративного аналізу новел Вільяма Сомерсета Моема

Практична значущість даного дослідження полягає в тому, що його матеріали можуть використовуватися під час уроків з позакласного читання в середніх навчальних закладах, при ознайомленні школярів з теорією літератури та під час розробки спецкурсів, семінарів у ВНЗ України.

Апробація бакалаврської роботи: частково матеріал дослідження викладено у доповіді на звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу та студентів РДГУ (2012 р.), у статті «Новелістика Вільяма Сомерсета Моема: традиції та новаторство» поданої до друку в збірнику наукових робіт студентів «Філологічні витоки» (2012 р.)

Структура дослідження: Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 56с.

РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ

    1.1 Організаційні причини виробничого травматизму

Успішна профілактика виробничого травматизму та професійної захворюваності можлива лише за умови ретельного вивчення причин їх виникнення. Для полегшення цього завдання прийнято поділяти причини виробничого травматизму і професійної захворюваності на наступні основні групи: організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні, психофізіологічні.

Організаційні причини: відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони праці; відсутність контролю; порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів; невиконання заходів щодо охорони праці; порушення технологічних регламентів, правил експлуатації устаткування, транспортних засобів, інструменту; порушення норм і правил планово-попереджувального ремонту устаткування; недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами; використання устаткування, механізмів та інструменту не за призначенням[40;191].

Основні заходи щодо попередження та усунення причин виробничого травматизму і професійної захворюваності поділяються на технічні та організаційні.

До технічних заходів належать заходи з виробничої санітарії та техніки безпеки.

Заходи з виробничої санітарії передбачають організаційні, гігієнічні та санітарно-технічні заходи та засоби, що запобігають дії на працюючих шкідливих виробничих факторів. Це створення комфортного мікроклімату шляхом влаштування відповідних систем опалення, вентиляції, кондиціювання повітря; теплоізоляція конструкцій будівлі та технологічного устаткування; заміна шкідливих речовин та матеріалів нешкідливими; герметизація шкідливих процесів; зниження рівнів шуму та вібрації; установлення раціонального освітлення; забезпечення необхідного режиму праці та відпочинку, санітарного та побутового обслуговування[41;69].

Заходи з техніки безпеки передбачають систему організаційних та технічних заходів та засобів, що запобігають дії на працюючих небезпечних виробничих факторів. До них належать: розроблення та впровадження безпечного устаткування; механізація та автоматизація технологічних процесів; використання запобіжних пристосувань, автоматичних блокуючих засобів; правильне та зручне розташування органів керування устаткуванням; розроблення та впровадження систем автоматичного регулювання, контролю та керування технологічними процесами, принципово нових нешкідливих та безпечних технологічних процесів.

До організаційних заходів належать: правильна організація роботи, навчання, контролю та нагляду з охорони праці; дотримання трудового законодавства, міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці; впровадження безпечних методів та наукової організації праці; проведення оглядів, лекційної та наочної агітації і пропаганди з питань охорони праці; організація планово-попереджувального ремонту устаткування, технічних оглядів та випробувань транспортних та вантажопідіймальних засобів, посудин, що працюють під тиском[40;193].

 

Таблиця 2 Ділянки притиснення артерій

 

Після пальцевого притискування артерій потрібно накласти джгут (де це можливо) і стерильну пов'язку. В разі поранення голови з пошкодженням сонної артерії накладають тугу пов'язку, під яку підкладають міцний валик, зроблений з бинта та марлі[43].

Гумовий джгут — найкращий спосіб зупинки артеріальної кровотечі. Його накладають на стегно, гомілку, плече або передпліччя вище місця поранення, але недалеко від самої рани, на одяг чи прошарок з бинта чи серветок, щоб не защемити шкіру, з такою силою, щоб зупинити кровотечу, але не травмувати нервові стовбури кінцівок (мал. 7). Тому затягування припиняють, як тільки спостерігається припинення виливання крові. Якщо джгут накладений недостатньо сильно, артеріальна кровотеча може навіть посилитися, оскільки зростає тиск крові в артеріях внаслідок припинення відтоку крові венами. Припинення кровопостачання можна проконтролювати відсутністю пульсу в периферійних судинах.

 

Слід пам'ятати, що джгут можна накладати не більше як на 2 год, але це граничний термін. Звичайно джгут тримають не більше як 1,5 год влітку і 1 год взимку. Без кровопостачання клітини тканин організму гинуть доволі швидко, тому під

 

Мал.7 Накладання джгута

 

джгут обов'язково підкладають записку, де зазначають час його накладання. Перетягнуту джгутом кінцівку тепло вкривають, особливо взимку. Рекомендується застосування протишокових заходів[44].

Якщо з якихось причин потерпілий не був доставлений у медичний заклад і йому не було зроблено хірургічну обробку рани протягом 1,5 год, слід виконати пальцеве притискування артерії і послабити джгут на 5—10 хв, щоб уникнути змертвіння тканин. Потім потрібно знову накласти джгут, але вже вище попереднього місця. Таку процедуру необхідно виконувати кожні 30—40 хв до моменту доставки хворого у лікарню. При цьому щоразу треба робити відповідну відмітку в записці[43].

У разі відсутності джгута використовують закрутки, зроблені з мотузки, ременя чи скрученої серветки (мал. 8). При цьому слід бути обережними, оскільки такі засоби менш еластичні і можуть швидше призвести до травмування не тільки нервових стовбурів, а й тканин та м'язів.

Максимальне згинання кінцівки у суглобі так само може сприяти тимчасовій зупинці кровотечі. В цьому випадку кінцівку надійно фіксують у положенні, за якого витікання крові найменше (мал. 9).

Тимчасову зупинку зовнішньої венозної та капілярної кровотеч виконують за допомогою тугих пов'язок. Рану закривають серветкою чи згорнутим у 5—б шарів бинтом, зверху кладуть гігроскопічну вату і міцно забинтовують. Щоб зменшити кровотечу, доцільно пошкоджену частину тіла підняти відносно положення тулуба. Особливо небезпечними бувають кровотечі з вен із варикозним розширенням на ногах. Такі вени

________________________________________

 

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження ми дійшли наступних висновків.

У період творчості Моема у світі відбувається чимало тривожних подій. Британці, відомі своєю прихильністю до традицій, опирались новим віянням з континенту.

Реалізм 20 ст. відображає зовсім інший світ – світ, де панують війни, революції, перевороти. Він враховує нові філософські течії - психоаналіз Фрейда і його послідовників, філософію екзистенціалізму, стикається з небаченим злетом віри в Людину і розчаруванням у просвітницькій формули гуманізму. Відповідно міняється художній світогляд митців, зміщуються акцети у бік заглиблення у внутрішній світ. Література прагне до психологізму. Митці заглиблюються у внутрішній світ героїв,але при цьому прагнуть бути відстороненими від оцінки зображуваного ними. Саме це послугувало виникненню нових течій: авангардизму, натуралізму, неоромантизму.

Натуралісти відмовляються ідеалізувати, вони прагнуть усунути будь яку ідеалізацію, чи моральних, чи суспільних рис. Вони пропагують повну об’єктивацію дійсності.

Неоромантики, в свою чергу, намагаються шукати ідеал у зображуваній дійсності, при цьому події відбуваються в незвичному середовищі. Неоромантизм Англії, порівняно з іншими країнами, тісно пов'язаний з колоніальною тематикою. Твори неоромантиків наповнені деталями, це також є прагненням не втрачати реалістичність зображуваного світу. Деталізація та реалістичність в зображенні світу робить англійський неоромантизм схожим до натуралізму.

Певні елементи новоутворених течій присутні і в новелах С.Моема, проте все ж таки основою його творчості лишився реалізм.

У власних літературно-критичних працях письменник чітко викладає свої естетичні погляди. У книзі «Підводячи підсумки» поставлені такі важливі філософські, естетичні та літературознавчі питання, які не втратили своєї актуальності до наших днів. Саме тут Моем висловлює свій головний  принцип, який полягає у тому, що автор повинен бути стороннім оповідачем, що не здатний до моралізаторства, і дає можливість читачеві самому робити висновки.

Моема цікавлять не високочолі чиновники чи видатні діячі, а звичайні пересічні громадяни. У них він вбачає набагато більший клубок внутрішніх перипетій. Кожен Моемівський герой неоднозначний, з розмаїттям різних якостей, багатоплановий іноді навіть парадоксальний.

Письменник не прагнув до зображення чогось чудернацького,він завжди лишався вірним життю,і це ще раз підтверджує його приналежність до реалізму.

       Всі художньо-естетичні принципи В.С.Моема знайшли яскраве відображення у його новелах. Саме в цих зразках короткої прози, і виявляються най чіткіше такі риси як, реалістичність, вірність життю,багатоплановість героїв,гармонійне поєднання в них доброго і поганого начал, жива, позбавлена пафосу мова, психологізм. Варто зазначити, що психологізм письменника поверхневий, він виявляється через художні деталі: описи елементів зовнішності, пейзажі, певні жести,міміку,емоційні сплески. Аби досягти переконливості автор веде оповідь від першої особи. Якщо ж говорити про будову новели, то тут Моем в чомусь наслідує своїх кумирів - А.Чехова та Гі де Мопассана, водночас його стиль суто індивідуальний. Його новела обмежена в часі, динамічна, стисла, чітка, з неочікуваним фіналом, але трагічніша ніж у попередників, дає простір для розмірковувань.

 

 

 Список використаної літератури

Основна література

1. Гражданская З.Т. От Шекспира до Шоу: Английские писатели ХVI-ХХ вв./З.Т.Гражданская/ М.: Просвещение, 1982. – 192с.

2. Гусева Е. Моэм и его герои /Е.Гусева//Вопросы литературы. - 1966. - №3. – С. 69-78.

3. Данилин Ю.И. Мопассан-романист. Предисловие к романам «Жизнь» и «Милый друг» /Ю.И.Данилин//[Електронний ресурс]: http://www.maupassant.ru/razdel-ar-autname-935/

4. Дітькова С.Ю. «Я маю про Що розповісти...» (Дещо про життя й творчу спадщину Уїльяма Сомерсета Моема) / С.Ю.Дітькова // Зарубіжна література в навчальних закладах. - 1997. - № 7. С. 35-37

5. Жантіева Д. Г. Література як засіб поширення масової культури в Англії / Д.Г.Жантіева //М.: Наука, 1972. С. 272-284./ Ідеологічна боротьба і сучасна культура.Зарубежная литература ХХ века. Учебник под редакцией Л.Г. Андреева – М.: Высшая школа, 1996. 559 с.

6. Ивашева В.В. Английская литература XX в. М.: Просвещение, 1967. – 178с.

7.  Ионкис Г.Э. Уильям Сомерсет Моэм: грани дарования/Г.Э. Ионкис // С. Моэм. Подводя итоги.- М.: Высшая школа, 1991.1

8. Качалкина Ю. Жизненный путь Уильяма Сомерсета Моэма/Ю.Качалкина //Книжное обозрение. – 2003. - № 7. – С. 25-31

9. Літературознавчий словник-довідник/Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів, В. І. Теремко. — К.: ВЦ «Академія», 2007, - 752с.

10. Михальская Н. П., Аникин Г. В. Сомерсет Моэм (William Somerset Maugham, (1874 1965)/Н.П.Михальская Г.В.Аникин// История английской литературы: Учебник для гуманитарных факультетов вузов. М.: Издательский центр «Академия», 1998 -. С. 434 - 442.

11. Моем У.С. Избранное/В.С.Моем /Х.:Радуга.-1991.300с.

12. Моэм У.С. Записные книжки писателя/У.С.Моэм.-М.:АСТ,2009.-342с.

13. Моэм У.С. Нечто человеческое. Рассказы/У.С.Моэм/ Пер с англ., Сост. и вступ. ст. Н.П. Михальской. – М.:Правда, 1989. – 528 с.

14. Моэм У. С. Подводя итоги: Эссе, очерки/ У.С.Моэм/Сост., вступ, ст., коммент. Г. Э. Ионкис. – М.:Высшая школа, 1991.-559 с.

15. Моэм У.C. Собрание сочинений В 5 т./У.С.Моэм: М.: Худ. лит., 1991.-345с.

16. Моэм У.С. Узорный покров/У.С.Моэм.: - М.; АСТ Москва, 2007.-567с.

17. Моэм У.С. Эшенден, или Британский агент/У.С.Моэм.: - М.; АСТ Москва, 2007.-456с.

18. Моэм B.C. Чему научила меня жизнь. Интервью с писателем в день своего 90-летия/В.С.Моэм // Неделя. 1967. - №28

19. Мопассан Ги де. Милый друг. Жизнь. Новеллы/ Ги де Мопассан. - М.:Эксмо, 2006. - 928с.

20. Мопассан Ги де. Новелы./Ги де Мопассан. - М.: Художественная литература, 1978. - 300с.

21. Морган Т. Сомерсет Моэм. Биография/Т.Морган. - М.; Захаров, 2002. – 446c.

22. Олдридж Джеймс. Предисловие /Джеймс Олдридж// Моэм Сомерсет. Дождь и другие рассказы.- М.: Издательство иностранной литературы, 1979. – 514с.

23. Скороденко В. Уильям Сомерсет Моэм/В. Скороденко. - М.; Радуга, 1991. – 22с.

24. Фінчук Г.В. Новели Гі де Мопассана/ Г. В. Фінчук // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2008. - N4. - С. 26-30

25. Aldington R. W. Somerset Maugham. An Appreciation by Richard Aldington. Sixty Five. By W. Somerset Maugham. - N.Y.: Doubleday, Doran and co., 1939. – 339p.

26. Albright E.N. The Short Story. Its Principles and Structure. N.Y. - L.: Macmillan & со, 1922.- 238p.

27. Brander L. Somerset Maugham. A Guide. Edinburgh-L.: Oliver & Boyd, 1963. – 167p.

28. Curtis Antony, John Whitehead/ W. Somerset Maugham. – L.: Routlege,1997. – 471p.

29. Curtis A. The Pattern of Maugham. A critical portrait. L.: Hamilton, 1974. – 345p.

30. Mac Iver C. S. William Somerset Maugham. A Study of Technique and Literary Sources. Philadelphia, 1936.-176p.

31. Maugham W. S. A Writer's Notebook. Melbourne - L. - Toronto: William Heinemann Ltd., 1955.- 279p.

32. Maugham W. S. The Best Short Stories of W. Somerset Maugham. Selected, and with an introd., by John Beecroft. N.Y.: The Modern Libr., 1957.- 340p.

33. Wescott G. Images of Truth. Remembrances and Criticism. L.: Hamish Hamilton, 1963. – 370p.

34. http://www.inolit.ru/17-102-00.html

35. http://www.livelib.ru/author/122

36. www.svobodanews.ru /content/transcript/1882224.html

37. http://ru.wikipedia.org/wiki

38. http://lib.misto.kiev.ua/SHTERN/chehov.txt

39. http://www.tvory.com/2011/10/shcho-take-neoromantyzm.html

Додаткова література

40. Керб Л. П. Основи охорони праці: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 215 с.

41. Грищук М.В. Основи охорони праці: Підручник. — К.: Кондор, 2007 - 240 с

42. http://oipopp.ed-sp.net/content/view/416/31/

43. http://www.aybolit.ua/dolikarska-dopomoga-pri-krovotechax/

44. http://medуnter.at.ua/publ/rani_ta_jikh_obrobki/persha_medichna_dopomoga_pri_krovotechakh/2-1-0-8

 

Бакалаврська робота

“ Художньо-естетичні принципи Вільяма Сомерсета Моема”

(на матеріалі новелістики)                                           

 

Студентка ІV курсу факультету

іноземної філології (групи ІМ – 44)

Шамшина Юлія Юріївна

______________________________

Науковий керівник

канд.філол.наук.,проф.

Воробйова Людмила Михайлівна

________________________

Консультант – викладач

Юрчук Василь Миколайович

                                         

 

Рівне - 2012

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ I. ГАРМОНІЯ ЖИТТЯ І ТВОРЧОСТІ У. С.МОЕМА……….7

1.1 Творчість В.С.Моема в оцінюванні літературних критиків……7

1.2 Своєрідність творчого методу В.С.Моема……………………..1 7

РОЗДІЛ II. ВТІЛЕННЯ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНИ Х ПРИНЦИПІВ ПИСЬМЕННИКА В ЙОГО НОВЕЛІСТИЦІ………………………….. 25

    2.1 Загальна характеристика новел В.С.Моема……………………25

    2.2 Порівняльний аналіз новел Гі де Мопассана «Пампушка» та В.С.Моема «Дощ»…………………………………………………………..32

РОЗДІЛ III. ОХОРОНА ПРАЦІ

    3.1Організаційні причини виробничого травматизму……………41

    3.2 Вимоги до навчальної літератури……………………………...42

    3.3.Долікарська допомога при кровотечах………………………..43

ВИСНОВКИ………………………………………………………………..49

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………….51

ВСТУП

    Новела - жанр, який часто ототожнюють з оповіданням, і хоч новела й має спільні з оповіданням риси, насправді вона суттєво відрізняється. І вже в епоху Відродження,ця різниця була дуже помітною. Новелі цієї доби була притаманна динамічна інтрига та гостра несподівана розв’язка. В основі сюжету лежав анекдот.

Хоча зародження новели як самобутнього жанру з чітко окресленим колом відмітних художніх ознак пов’язується з епохою Відродження, генезис цієї художньої форми, як вважають багато дослідників, сягає більш ранніх часів. Новела як коротке розважальне оповідання про реальні або правдоподібні події, виникла в Греції, як вважають, ще в догомерівську епоху, внаслідок впливу літературної традиції Сходу, де цей жанр був у широкому вжитку. Перші оповіді новелістичного характеру передавались усно й лише пізніше ввійшли в літературні твори в «амплуа» підпорядкованих розважальним або дидактичним цілям вкраплень, чи відступів від сюжету.

 Остаточне жанрове становлення новели відбувається в Італії доби Відродження («Декамерон» Боккаччо), де за новелою і закріплюється жанрове визначення її як оповіді «анекдотичного» побутового змісту. Через Італію новела проникає в інші літератури Європи, однак розуміння жанру в кожній з них набуває національно-самобутнього характеру. Предмет зображення новелістичного жанру по-різному оцінювався його дослідниками, що пояснюється рухомістю жанрових ознак, за якими в різні епохи той чи інший твір відносили до певного жанрового типу. На початку XIX століття Ґете визначав новелу як невеликий твір, в основі якого лежить розповідь «про нечувану подію». У творчості романтиків (Гофман — «Золотий горщик», «Крихітка Цахес») новела заявила про себе як про жанр, героєм якого стала духовно щедра особистість, що живе у ворожому для неї світі.

З розвитком реалізму в новелі спостерігається поглиблення

психологізму (Ґі де Мопассан, А. Чехов, Ε. Хемінгуей, А. Моравіа, Т. Манн). Дослідниця К. Фролова вважає, що сучасна «новела будується не те, що на одному епізоді, а на одній миті, в якій виражається парадоксальність явища буття».

І аби чіткіше розуміти сучасних новелістів, які безперечно спираються на класиків, варто заглибитись в процес творення новели реалістичної. 

Одним з класиків реалістичної новели по праву вважається Уїльям Сомерсет Моем, - видатний англійський романіст, драматург і майстер короткої прози. Читачам завжди був цікавий цей письменник, адже способи, якими він намагався привабити читача були дуже різноманітними.

Новели Моема будують в уяві чітку картину подій, дають можливість самим добудовувати образи героїв, захоплюють своєю динамічністю і парадоксальністю. Інтерес до новелістики Моема лишається досить великим і в наш час, особливо на батьківщині письменника. Щороку з’являються нові монографії та наукові дослідження життя і творчості автора(Т.Морган, С.Хастінгс). Але у вітчизняному літературознавстві досліджень, присвячених новелістиці Моема, обмаль (Ф.Хутиз, І.Трикозенко). Відтак актуальність дослідження зумовлена необхідністю загального аналізу новелістики В.С.Моема, художньо-естетичних принципів на основі його новел,зокрема.

Об’єкт дослідження складають літературно-критичні праці та новели в творчості В.С.Моема.

Предмет дослідження: художньо-естетичні принципи письменника та засоби їх втілення у новелах.

Метою даної роботи є: дослідження специфіки проявів художньо-естетичних принципі письменника в його новелах.

Для досягнення цієї мети були висунуті наступні завдання:

· з’ясувати тенденції розвитку англійської літератури XX ст.

· сформулювати головні художньо-естетичні принципи Вільяма Сомерсета Моема на підставі аналізу його літературно-автобіографічних праць і наукових джерел стосовно його творчості.

· визначити особливості творчого методу письменника, та засоби його втілення у новелах

Теоретико-методологічну основу дослідження складають праці відомих вчених, які займаються вивченням творчості В.С.Моема, передусім співвітчизників письменника Ентоні Кертіса, Томаса МакГриві, Річарда Олдінгтона, Джона Уайтхеда. Особливу увагу привернула праця «W. Somerset Maugham» Curtis Antony, John Whitehead (1997), а також біографія Моема, написана Тедом Морганом, де детально описується життєвий шлях письменника від народження до смерті. В бакалаврській роботі були використані праці науковців, таких як Г. Ионкис, Н. Михальська, В. Скороденко, С. Дитькова та Є. Гусєва.

Оскільки В.С.Моем сам є автором численних літературно-критичних праць, у яких відображені його власні погляди на життя та літературу, то вони були взяті як одна з підвалин нашого дослідження. Найбільше уваги ми приділили таким книгам,як «Підводячи підсумки» та «Нотатки письменника».

     Методи дослідження:  

· теоретичний аналіз інформації та інтерпретація наукових фактів, що містяться в літературознавчих джерелах;

· текстуальний аналіз;

· компаративний метод;

· елементно-цілісний аналіз новел в єдності їх форми та змісту.

Наукова новизна дослідження полягає у комплексному аналізі новел Вільяма Сомерсета Моема; спробі компаративного аналізу новел Вільяма Сомерсета Моема

Практична значущість даного дослідження полягає в тому, що його матеріали можуть використовуватися під час уроків з позакласного читання в середніх навчальних закладах, при ознайомленні школярів з теорією літератури та під час розробки спецкурсів, семінарів у ВНЗ України.

Апробація бакалаврської роботи: частково матеріал дослідження викладено у доповіді на звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу та студентів РДГУ (2012 р.), у статті «Новелістика Вільяма Сомерсета Моема: традиції та новаторство» поданої до друку в збірнику наукових робіт студентів «Філологічні витоки» (2012 р.)

Структура дослідження: Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 56с.

Розділ 1. Погляди В.С.Моема на життя та творчість