Аналіз і оцінка економічної безпеки підприємства

Аналіз і оцінку економічної безпеки підприємства виконують у такій послідовності:

. Виявлення внутрішніх і зовнішніх факторів, які визначають економічну безпеку підприємства (за кожної функціональної складової), аналіз і оцінка ступеня їх впливу.

. Розрахунок узагальнених показників економічної безпеки для кожної з функціональних складових.

. Розрахунок інтегрального показника економічної безпеки підприємства.

. Розроблення комплексу заходів, спрямованих на підвищення економічної безпеки, й оцінка їх ефективності.

Оцінка дієвості й ефективності заходів щодо забезпечення економічної безпеки є основою приймання оперативних рішень, а також розроблення тактичних і стратегічних програм, спрямованих на її підвищення.

 

1.4
Основні функціональні складові економічної безпеки

економічний безпека витрата прибуток

Класифікація об'єктивних видів економічної безпеки за типами суб'єктів, сферами життєдіяльності та конкретними предметами досить обширна. Вона охоплює всі форми життєдіяльності людей: промислове виробництво, сільське господарство, торгівлю, побут, всю соціально-економічну інфраструктуру, індивідуальну господарську діяльність. Особливо гострою є предметно-функціональна економічна безпека, яка виражається в збереженні й безпеці використання і та споживання матеріальних ресурсів, продуктів харчування і товарів широкого вжитку тощо.

Для боротьби з економічною небезпекою господарювання в країні діє система законів і законодавчих актів, які забезпечують і гарантують безпеку господарювання. Основні функціональні складові поняття економічної безпеки підприємства такі.

. Фінансова складова - досягнення найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів.

. Інтелектуальна й кадрова складові - розвиток інтелектуального потенціалу підприємства, ефективне управління персоналом.

. Техніко-технологічна складова - рівень застосування технологій, що відповідають сучасним світовим аналогам щодо оптимізації витрат ресурсів.

. Політико-правова складова - правове забезпечення діяльності підприємства і дотримання чинного законодавства.

. Інформаційна складова - інформаційно-аналітичне забезпечення усієї діяльності підприємства.

. Екологічна складова - мінімізація забруднення довкілля.

. Силова складова - забезпечення фізичної безпеки працівників (керівників) підприємства і збереження його майна.

Розглянемо їх більш детально:

. Фінансова складова. Про ослаблення фінансової безпеки свідчать:

зниження ліквідності;

підвищення кредиторської та дебіторської заборгованості;

зниження фінансової стійкості і т.п.

За цю складову економічної безпеки відповідають фінансові та економічні служби підприємства.

Оцінка фінансової складової економічної безпеки може бути виконана на основі такого підходу, який дозволяє визначити ступінь фінансової стійкості і відповідно ступінь фінансової безпеки підприємства.

Оцінними показниками є:

± Ес - надлишок (+) чи нестача (-) власних обігових коштів, необхідних для формування запасів і покриття витрат, пов'язаних з господарською діяльністю підприємства;

± Ем - надлишок чи нестача власних обігових коштів, а також середньострокових і довгострокових кредитів і позик;

± Ен - надлишок чи нестача загальної величини обігових коштів.

Ці показники відповідають показникам забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування. Вони розраховуються за такими формулами:

 

±Ес = Ес - Zc,

±Ет= (Eс + Кт) - Z,

± Eн = (Ен+ Кт + К,) - Z,

 

Де Z. - сума запасів і витрат;с - сума власних обігових коштів підприємства;

Кт - середньострокові і довгострокові кредити і позики;

Кі - короткострокові кредити і позики.

Залежно від значень оцінних показників виділяють п'ять областей фінансової стійкості (областей ризику) їм можна поставити у відповідність п'ять рівнів фінансової безпеки.

Абсолютна фінансова стійкість і абсолютна безпека, коли для функціонування підприємству досить власних обігових коштів: ±Ес >0, ±Ет>0, ± Eн >0.

Область нормальної фінансової стійкості і нормальний рівень безпеки, коли підприємство практично обходиться власними джерелами формування запасів і покриття витрат: ±Ес=0, ±Ет=0, ±Ен=0.

Область нестійкого фінансового стану і нестабільного рівня безпеки, коли підприємству недостатньо власних обігових коштів, нестача яких компенсується середньостроковими і довгостроковими позиками і кредитами: ±Ес <0, ±Ет >0, ± Eн ≥0.

Область критичного фінансового стану і критичного рівня безпеки, коли підприємство для фінансування своєї діяльності залучає короткострокові кредити (крім середньострокових і довгострокових): ±Ес <0, ±Ем<0, ±Ен>0.

Область кризового фінансового стану і кризового рівня безпеки, коли підприємство не може забезпечити фінансування своєї діяльності ні власними, ні позиковими коштами, тобто перебуває на межі банкрутства: ±Ес<0, ±Ет<0, ±Ен<0.

. Інтелектуальна складова. Негативні впливи на цю складову справляють:

звільнення провідних висококваліфікованих працівників, що призводить до ослаблення інтелектуального потенціалу підприємства;

зниження питомої ваги інженерно-технічних працівників і науковців у загальній кількості працюючих;

зниження винахідницької та раціоналізаторської активності;

зниження освітнього рівня працівників, і особливо осіб апарату управління.

За цю складову безпеки повинна відповідати кадрова служба (відділ кадрів) і особисто головний інженер.

Рівень інтелектуальної складової економічної безпеки може бути визначений таким чином.

Розраховують значення таких показників (коефіцієнтів):

плинність працівників високої кваліфікації, розраховується як відношення кількості працівників, що звільнилися, до загальної кількості працівників даної кваліфікації;

питома вага інженерно-технічних працівників і науковців, розраховується як відношення їх кількості до всієї кількості працюючих;

показник винахідницької (раціоналізаторської) активності, визначається як відношення кількості винаходів (рацпропозицій) до кількості працюючих чи інженерно-технічних працівників;

показник освітнього рівня, визначається як відношення кількості осіб, що мають вищу (спеціальну) освіту, відповідно до профілю діяльності підприємства, до загальної кількості працюючих і т.п.

Ці й інші аналогічні показники (коефіцієнти) порівнюють з показниками інших підприємств чи аналізують у динаміці (звичайно при цьому враховують економічні показники діяльності аналізованого і порівнюваного підприємств).

. Кадрова складова. До основних негативних впливів відносять:

відтік кадрів;

плинність кадрів;

фізичне старіння кадрів, старіння їх знань і кваліфікації;

низьку кваліфікацію кадрів;

поєднання основної діяльності з роботою в інших організаціях, що пов'язано як з низькою віддачею працівника, так і з можливим виходом конфіденційної інформації за межі підприємства.

За названу складову безпеки повинна відповідати кадрова служба (відділ кадрів).

Розрахунок рівня безпеки для кадрової складової виконують аналогічно до викладеного вище, вносячи зміни до складу показників. У ряді випадків показників інтелектуальної і кадрової складових економічної безпеки підприємства об’єднують.

. Технологічна складова. До основних негативних впливів відносять:

дії, спрямовані на підрив технологічного потенціалу підприємства;

порушення технологічної дисципліни;

моральне старіння використовуваних технологій.

Протидією повинна займатися технологічна служба (контроль технологічної дисципліни, удосконалення існуючих і розроблення нових ефективних технологій і т.п.).

Показники рівня технологічної безпеки можуть бути розраховані аналогічно до двох попередніх складових, однак склад показників буде іншим, так, наприклад, варто використовувати такі показники, що характеризують технологічний потенціал і технологічну безпеку підприємства (звичайно з урахуванням економічних результатів їх діяльності):

рівень прогресивності технологій, що розраховується як відношення кількості використовуваних прогресивних сучасних технологій (на рівні кращих серед підприємств, що працюють на конкретному ринку) до загальної їх кількості на підприємстві;

рівень прогресивності продукції, що розраховується як відношення кількості найменувань вироблених нових прогресивних видів продукції (на рівні кращих зразків на конкретному ринку) до загальної їх кількості;

рівень технологічного потенціалу, що розраховується як частка технічних і технологічних рішень на рівні винаходів у загальній кількості нових рішень, використовуваних у виробничому процесі, і т.д.

. Правова складова. Основними загрозами безпеці є;

недостатня правова захищеність інтересів підприємства в договірній та іншій діловій документації;

порушення юридичних прав підприємства і його працівників;

навмисне чи ненавмисне розголошення комерційно важливих відомостей;

порушення норм патентного права.

Протидією повинна займатися юридична і патентно-ліцензійна служба (правове забезпечення діяльності підприємства, юридичне пророблення договірної документації, ведення судових і арбітражних розглядів, правове навчання персоналу, ведення патентного фонду підприємства, контроль порушень норм патентного права, цензура публікацій).

Рівень правової безпеки може бути визначений залежно від співвідношення втрат підприємства (як реальних, так і у вигляді упущеної вигоди) внаслідок порушення правових норм (наприклад, виплат за позовами через порушення юридичних норм і прав) і загального розміру відвернених юридичною службою втрат. Для оцінки може бути запропонована така шкала:

втрат немає - абсолютна правова безпека;

частка правових втрат складає від 0 до 25% - нормальна правова безпека;

25-50% - нестабільний стан;

50-75% - критичний стан;

75-100% - кризовий стан.

. Силова складова. До основних негативних впливів, що характеризують цю складову, відносять:

фізичні і моральні впливи, спрямовані на конкретних особистостей, особливо керівництво і провідних спеціалістів підприємства з метою заподіяти шкоду їх здоров'ю (фізичному і психологічному), а також репутації і матеріальному благополуччю, що становить загрозу нормальній діяльності підприємства;

негативні впливи, що завдають шкоди майну підприємства, несуть загрозу зниження вартості його активів і втрати економічної незалежності (у т.ч. доступ до конфіденційної інформації підприємства, включаючи промислове шпигунство; дезінформацію; знищення інформації та ін.).

Протидією негативним впливам, що належать до силової складової, повинна займатися служба охорони (забезпечення фізичного захисту керівництва підприємства, організація пропускного режиму, охорона будинків, приміщень, ліній зв'язку й устаткування, захист інформації від несанкціонованого доступу, забезпечення режиму секретності документів і матеріалів, забезпечення безпеки в екстремальних умовах, навчання персоналу розпізнавати небезпеки і вживати заходів самозахисту).

Рівень даної складової економічної безпеки підприємства може бути визначений на основі оцінки імовірності реалізації відзначених вище (а також інших аналогічних) загроз. Ця імовірність (Р) може бути розрахована об'єктивно як частка негативних впливів у минулому і поточному періодах діяльності підприємства, чи ж суб'єктивно - методом експертних оцінок. При цьому до уваги необхідно брати можливий збиток унаслідок реалізації загроз.

Слід зазначити, що аналогічним чином можна визначити рівні безпеки з кожної розглянутої вище складової. Однак на практиці це зробити складно, оскільки для більшості складових важко оцінити імовірності і величини можливих втрат.

. Ринкова складова. Ця складова економічної безпеки характеризує ступінь відповідності внутрішніх можливостей розвитку підприємства зовнішнім, які генеруються ринковим середовищем. Про ослаблення ринкової безпеки свідчать:

зменшення частки ринку, яку займає підприємство;

ослаблення конкурентних позицій і спроможності протидіяти конкурентному тиску;

зниження адаптаційних можливостей підприємства до змін ситуації на ринку, відставання від вимог ринку і т.д.

За названу складову економічної безпеки підприємства повинна відповідати служба маркетингу.

Оцінку рівня ринкової безпеки можна виконати на основі підходу, викладеного в (Ильяшенко и др., 2000), дещо змінивши його.

Суть підходу полягає в оцінці ступеня відповідності внутрішніх можливостей розвитку підприємства зовнішнім, що генеруються ринковим середовищем. Характеристики ринкового середовища і характеристики підприємства (фактори впливу), як і в методі аналізу, поділяють на дві групи. Для зовнішнього середовища - можливості і загрози, для підприємства - сильні і слабкі сторони діяльності. Вплив кожного з факторів (як зовнішнього середовища, так і внутрішнього) на ринкову безпеку підприємства оцінюють за допомогою коефіцієнтів упевненості, що вимірюються за шкалою -1…+1.

У ринкових умовах господарювання найбільш високою гарантією безпеки діяльності підприємства є гарантований ринок збуту продукції, її конкурентоспроможність і надійність. Відповідна ніша на ринку, стабільні споживачі продукції, доступні ціни на товари сприяють довготерміновим угодам на поставку продукції на взаємовигідних умовах.

Важливими факторами економічної безпеки в ринкових умовах є купівельна спроможність клієнтів і попит на певну продукцію. Вона визначається відповідними гарантіями в процесі споживання певної продукції, її якісними показниками, гарантіями обслуговування, терміном використання.

Важливою ознакою економічної безпеки є надійність внутрішніх і зовнішніх факторів виробничої діяльності підприємства, які забезпечують його стабільну роботу і гарантію поставок товарів у визначених обсягах, і строки поставки.

Не менш важливе значення має достатня інформаційно-рекламна діяльність на продукцію, на її якісні та кількісні показники, дизайнове оформлення товару, його зовнішній вигляд.

Оперативна реалізація заходів щодо розробки та охорони інформаційної складової економічної безпеки здійснюється послідовним виконанням повного комплексу робіт, зокрема: збирання різних видів необхідної інформації, що здійснюється за допомогою офіційних контактів з різноманітними джерелами відкритої інформації; одержання неофіційних носіїв інформації за допомогою спеціальних технічних заходів; аналізу одержуваної інформації з дотриманням загальноприйнятих принципів організації робіт (систематизації, безперервності надходження, усебічного характеру аналітичних процесів) і методів (локальних із специфічних проблем, загально корпоративних); прогнозування тенденцій розвитку науково-технічних, технологічних, економічних і політичних процесів на підприємстві та за його межами, у країні, світі стосовно кон'юнктури ринку. Слід спрогнозувати показники, які необхідно досягти суб'єкту господарювання (об'єкти виробництва, технічного розвитку, фінансового забезпечення); оцінювання рівня економічної безпеки за всіма складовими та в цілому, розробки рекомендацій з метою підвищення цього рівня на конкретному суб'єкті господарювання.

. Інтерфейсна складова. Характеризує надійність взаємодії з економічними контрагентами. Економічній безпеці підприємства загрозу становлять можливі непередбачені зміни умов взаємодії (навіть до розриву відносин) з економічними контрагентами: постачальниками, торговими і збутовими посередниками, інвесторами, споживачами і т.д. Відповідальність за дану складову економічної безпеки несе служба маркетингу.

Рівень інтерфейсної складової економічної безпеки може бути розрахований за методикою, викладеною у (Ильяшенко, 1996) з деякими її змінами. Оцінка надійності економічних контрагентів виконується за комплексом критеріїв, наведених у табл. 1.1.

 

Таблиця 1.1 Ситуаційна оцінка економічного контрагента

Критерій	Порядкова шкала
	Точно відповідає	імовірно відповідає	невизначено	імовірно не відповідає	точно не відповідає
Імідж	-	1	-	-	-
Досвід роботи	1	-	-	-	-
Фінансовий стан	-	1	-	-	-
Обов'язковість виконання контрактів	-	-	1	-	-
Потенціал	-	-	1	-	-
Оцінка в балах	4	3	2	1	0

 

Залежно від специфіки економічного контрагента перелік критеріїв може бути змінений. Оцінка надійності кожного з контрагентів виконується в таблицях. Вона характеризує ступінь відповідності аналізованого контрагента кожному з оцінних критеріїв. Оцінки здійснюються шляхом постановки відміток (наприклад, «1») у рядках з назвами критеріїв проти стовпців з оцінками.

. Екологічна складова. Негативні впливи на економічну безпеку, що належать до даної складової:

загроза здоров'ю працівників підприємства;

трата прибутковості внаслідок високого рівня екологічних штрафів і платежів;

зниження конкурентоспроможності підприємства і виробленої продукції;

підрив іміджу підприємства.

Протидією повинна займатися служба екологічної безпеки (контроль екологічності і екологізація всіх сторін діяльності підприємства).

Рівень екологічної безпеки підприємства може бути визначений як середнє рівнів окремих його факторів: пошкодження ландшафту, енергетичне забруднення середовища, утворення смітників відходів виробництва, забруднення водного і повітряного середовища.

Рівень безпеки може бути визначений у такий спосіб:

Уд.в = 0 - абсолютна екологічна безпека;

Уд.в < 0,25 - нормальна екологічна безпека;

,25 < Уд.в <0,50 - нестабільний екологічний стан;

,50 < Уд.в <0,75 - критичний рівень екологічної безпеки;

Уд.в > 0,75 - екологічна криза.

Інформаційна складова. Рівень усієї складової економічної безпеки визначається використанням неповної, неточної і суперечливої інформації В процесі приймання управлінських рішень.

Протидією повинна займатися інформаційно-аналітична служба разом із службою охорони (аналіз достовірності інформації, що надходить, збір, накопичення, систематизація і збереження інформації, захист інформації від несанкціонованого доступу, підтримка зв'язків з діловими партнерами і широкими колами громадськості).

Як показники рівня інформаційної безпеки можуть бути використані такі коефіцієнти:

коефіцієнт повноти інформації (Кпл), який розраховується як відношення обсягу інформації, що є в розпорядженні особи, яка приймає рішення (ОПР), і обсягу інформації, необхідної для приймання обґрунтованого рішення;

коефіцієнт точності інформації (Кт), що розраховується як відношення обсягу релевантної інформації до загального обсягу наявної в розпорядженні ОПР інформації;

коефіцієнт суперечливості інформації (Кпл), що розраховується як відношення кількості незалежних свідчень на користь ухвалення рішення до загальної кількості незалежних свідчень у сумарному обсязі релевантної інформації.

Обсяг інформації може бути розрахований у сторінках формату А4, кількості символів тексту, Кбайт, Мбайт і т.п.

Рівень інформаційної безпеки може бути визначений на основі значень добутку трьох згаданих коефіцієнтів:

Ки = Кпл*Кт*Кпр.

 

При цьому якщо: Ки > 0,7 - рівень безпеки високий;

,3 < Ки < 0,7 - рівень безпеки середній;

Ки < 0,3 - рівень безпеки низький.

Рівень економічної безпеки підприємства в цілому (з урахуванням усіх її складових) визначається у такій послідовності.

. Перевести у відносні оцінки показники рівнів кожної зі складових економічної безпеки за такою формулою:

 

Оі =1/Nі*пі

 

де Оі - відносна оцінка і-ї складової економічної безпеки підприємства;і - кількість рівнів і-ї складової економічної безпеки;

пі - номер розрахованого відповідно до викладених вище підходів рівня безпеки і-ї складової, рахуючи від найбільш несприятливого з них включно.

. Визначити вагомості Ві, кожної зі складових економічної безпеки.

. Розрахувати інтегральну оцінку економічної безпеки як середньозважену складових. Чим вона буде ближче до одиниці, тим вище рівень економічної безпеки. Оцінка нижче 0,5 свідчить про ослаблення економічної безпеки підприємства. Аналіз окремих складових дозволить уточнити, звідки виходять загрози.

Доцільно виділити окрему службу економічної безпеки підприємства, що координувала б роботу всіх згаданих вище служб із погляду протидії негативним впливам і забезпечувала б узгоджену взаємодію функціональних підрозділів. Існуючі в наш час на великих підприємствах служби безпеки в основному відповідають тільки за її силову складову і не охоплюють інших. Керівник служби економічної безпеки повинен бути в ранзі заступника директора.