Зовнішні та внутрішні фактори економічної безпеки

 

Головними зовнішніми факторами економічної кризи на підприємстві можуть бути:

спад кон'юнктури в економіці в цілому;

зменшення рівня доходів у населення і зниження купівельної спроможності;

політична нестабільність і спрямованість політики держави, що позначається на рівні інфляції;

нестабільність господарського та податкового законодавства;

нестабільність фінансового та валютного ринків;

розвиток науки і техніки, його вплив на процеси виробництва товарів та їх конкурентоспроможність;

кризові явища в окремій галузі;

сезонні коливання;

посилення монополізму на ринку;

дискримінація підприємства органами влади та управління;

можливі конфлікти між засновниками підприємства (власниками).

Зовнішні фактори, що можуть вплинути на виникнення кризи, мають більшою мірою стратегічний характер. Вони зумовлюють економічну кризу підприємства при неправильному або несвоєчасному реагуванню на них, тобто за недосконалого функціонування системи своєчасного попередження та «реагування з недопущення кризи». Безперечно, що боротися з кризою, яка охоплює національні масштаби, окремо взятому підприємству не під силу, воно здатне значно пом’якшити негативні наслідки загального спаду в економіці. Внутрішні фактори, які визначають можливі кризові явища, можна систематизувати таким:

низька організація служби менеджменту;

організаційна структура виробництва, яка не відповідає вимогам часу;

недостатній рівень кваліфікації персоналу;

недоліки організації виробничої сфери;

прорахунки у використанні ресурсного потенціалу;

недостатній рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції;

прорахунки в інвестиційній політиці;

незадовільно поставлена робота з винахідництва (інновації) та раціоналізаторства;

непередбачений дефіцит у фінансуванні;

недостатній оперативний контроль за діяльністю і процесом виробництва.

Ці фактори, як правило, взаємопов’язані і в своїй сукупності впливають на кризовий стан підприємства. Вони призводять до виникнення збитків у діяльності підприємства, неплатоспроможності, незадовільної організації роботи з ринком, втрати конкурентоспроможності.

Технологічна безпека полягає у дотриманні норм техніки безпеки, технології, своєчасному відновленні, модернізації та ремонті устаткування, будівель і споруд, ефективному і сучасному інформаційному забезпеченні господарської діяльності підприємства.

Розробляючи стратегію розвитку того чи іншого суб'єкта господарювання, в першу чергу розробляють і обґрунтовують прогноз ринкової ситуації на передбачуваний період. Від багатоаспектних зовнішніх і внутрішніх факторів, їх впливу, зокрема характеристики і структури потреб ринку і прогнозних можливостей їх вирішення, у виборі форм і шляхів їх вирішення великою мірою залежатиме економічна безпека різнорівневих суб'єктів господарювання як підприємства, галузі, так і народного господарства в цілому. Рівень економічної безпеки підприємства також залежить від ефективності керівництва, гнучкого управління, вибору самої системи управління та кваліфікації спеціалістів.

Згідно з поняття економічної безпеки підприємства містить у собі фінансову, інтелектуальну, кадрову, технологічну, правову, екологічну, інформаційну і силову складові. До них варто додати ринкову, а також інтерфейсну складову, яка характеризує надійність взаємодії з економічними контрагентами, підприємства.

Забезпечення економічної безпеки передбачає виділення, аналіз і оцінку існуючих загроз з кожної функціональної складової та розроблення на їх основі системи протидіючих і застережних заходів.