Види фінансових та техніко-економічних нормативів та їх застосування у стратегічному аналізі.

Уся сукупність норм і нормативів підприємства створює його нормативну базу — надзвичайно важливу частину інформаційної системи стратегічного управління. Норми і нормативи визначають ступінь використання ресурсів підприємства, а отже, від їх якості істотно залежить наукова обґрунтованість розроблюваних стратегічних управлінських рішень. У стратегічному аналізі можна виділити наступні нормативи: нормативи з організації використання основних засобів виробництва; нормативи з організації використання оборотних засобів виробництва; норми затрат праці; нормативи економічного впливу на виробництво (оплата праці, ціни, кредити тощо); нормативи резервів (страхові фонди); норми особистого споживання і матеріально-побутових послуг; штатні нормативи інженерно-технічних працівників, службовців і молодшого технічного персоналу; нормативи конкурентоспроможності підприємства; нормативи результативності діяльності суб’єктів підприємницької діяльності; нормативи впливу зовнішніх і внутрішніх факторів; нормативи стратегічного вимірювання й оцінювання діяльності та інш.

 Установлення науково обґрунтованих нормативів є найбільш складною і відповідальною ділянкою стратегічного аналізу. Від них значною мірою залежить якість економічної і управлінської роботи на підприємстві.

Раціональна організація нормативної бази підприємства будується на наступних головних принципах:

· комплексне охоплення нормуванням усіх сфер діяльності підприємства і відповідно всіх розділів стратегічного і поточного планів;

· методична єдність формування норм і нормативів за рівнями управління (дільниця, цех, завод), за періодами (місяць, рік) і відповідно забезпечення їх агрегування і дезагрегування;

· забезпечення обґрунтованості норм і нормативів на основі застосування належних методів їхнього обчислення, своєчасного поновлення і коригування;

· організація ефективної системи формування і використання норм і нормативів: оформлення, зберігання, пошук, оновлення тощо.
Норми і нормативи класифікують за певними ознаками, що дає змогу внести певну систему в їх різноманітність. До таких ознак передусім належать: вид нормованих ресурсів, термін дії норм, ступінь їх агрегування і метод розробки.

Слід відзначити, що в стратегічному аналізі досить поширеним є використання економічних норм. Є два принципи групування економічних норм і нормативів. Перший — виходячи з основних елементів процесу праці, другий - по місцю в загальній системі стратегічного управління. Згідно з першим принципом розподілу визначено 5 груп: норми витрат живої праці у процесі виробництва, норми витрат предметів праці, норми використання засобів праці, норми і нормативи в будівництві (капіталовкладень), нормативи ефективності. Якщо за принцип групування економічних норм і нормативів прийняти їх місце в загальній системі розробки стратегічного розвитку, то всі нормативні показники можна згрупувати наступним чином:

1) забезпеченість виробництва основними і оборотними фондами, матеріалами, енергією, трудовими ресурсами;

2) капітальні вкладення і освоєння проектних потужностей;

3) витрата і запаси сировини і матеріалів;

4) потреба в устаткуванні (машинах) і його їх використання;

5) продуктивність (витрати) праці і оплата праці;

6) грошові витрати;

7) економічна оцінка;

8) терміни і періодичність;

9) надбавки (приріст), втрати, відрахування, нарахування;

10) структура (координація відносин) об'єктів або елементів;

11) якість виробів (продукції) і робіт;

12) конкурентоспроможність підприємства;

13) показники результативності бізнесу;

14) показники оцінки зовнішніх і внутрішніх сфер діяльності підприємства;

15) норми і нормативи, обумовлені діючим законодавством.

 

 

Оцінка нормативів цін.

В умовах ринку для ефективної виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств та інших формувань дуже великого значення набуває вирішення питання про ціни. Ціна — це грошова сума, яка береться за товар при його продажу. Ціни тісно взаємопов'язані зі змінними затратами на виробництво, виходом продукції, зумовлюють рентабельність господарства, його життєздатність і фінансову стабільність. Правильна або помилкова цінова політика базується на аналізі цін і, як правило, зберігає свою силу на тривалий період часу. Тому разом з нормативами "затрати — випуск" господарники повинні користуватись і обґрунтованими нормативами цін.

Нормативи цін мають бути нормативами, які очікуються в майбутньому періоді. Єдиним надійним засобом, на який керівництво господарством може розраховувати, щоб забезпечити відповідні ціни в майбутньому, є укладення попередніх контрактів. Однак завчасне передбачення продажних цін подібним чином для господарств обмежене. Таку можливість мають в основному виробники тих видів продукції, ціна на які регулюється державою або іншими споживачами (зерно, цукрові буряки, овочі, молоко та деякі інші). Ціни на продукцію, що реалізується на ринку, складаються в умовах конкуренції між товаровиробниками.

Для передбачення очікуваних у майбутньому цін існує багато мето-. дів аналізу ціноутворення. Серед них математичні методи аналізу цін, які являють собою формальні методи оцінки. Однак в умовах господарства використання цих методів обмежено тим, що управлінці не завжди мають необхідну професійну підготовку, відповідні технічні засоби, а головне, невпевнені у кінцевих результатах аналізу. Вони користуються відповідними аналізами цін, які проведені іншими організаціями чи установами, і частіше для довідки, ніж для практичного використання.

Визначають очікувані ціни на майбутнє з різним ступенем продуманого й свідомого тлумачення. Одні покладаються головним чином на інтуіцію, інші серйозно й поглиблено обмірковують і навіть аналізують цю проблему. Останні з метою обґрунтування своїх передбачень цін можуть широко користуватись виробничою і ринковою статистикою та іншими економічними даними і дослідженнями.

В економічній літературі називають 8 прийомів прогнозування майбутніх цін:

1) передбачити, що нинішні ціни збережуться або повторяться;

2)  визначити очікувані ціни із переліку минулих цін або інших джерел;

3)  передбачити, що ціни минулого періоду на деякі продукти повторяться або будуть змінюватись у протилежному напрямку;

4)  використати середні ціни за минулий період (просту середню

арифметичну або медіану);

5) поширити на майбутнє тенденцію зміни цін, що мала місце вминулому, з відповідними корективами або без них;

6)   прийняти за базу майбутньої ціни деякі послідовності економічних
даних, таких як індексний ряд або комбінацію подібних рядів;

7)   використати неформальний аналіз, включаючи різні вищезазначені
методи плюс оцінку факторів, що визначають ціни та їх можливий вплив;

8)    прийняти й використати оцінки, які підготовлені експертами по
цінах чи спеціалістами з економічного прогнозування.

Реальні або максимально наближені до них нормативи дуже важливі при аналізі та плануванні економіки господарства. Корисність результатів аналізу прямо пропорційна обґрунтованості та надійності нормативів цін. Тому більш кмітливі управлінці в основному користуються сьомим із перелічених прийомів. Шість перших недосить точні, оскільки обмежують аналіз всієї сукупності факторів, що впливають на ціни.

До послуг господарників є також інші цінові матеріали. Газети й журнали публікують інформацію про ціни, а також факти і пояснення до них. Такі дані можна одержати також з обзорів та окремих видань про ціни, від торгово-фінансових бірж тощо.

Економічними дослідженнями розроблені більш точні методи передбачення цін. Однак в умовах прискореної інфляції та нестабільності, які мали місце в Україні останнім часом, ці методи також не гарантують реальності нормативів очікуваних у майбутньому цін.

У зарубіжній літературі розглянуто декілька методів розрахунку

очікуваних цін:

1) за методом "середні витрати + прибуток";

2) на основі аналізу беззбитковості та забезпечення цільового прибутку (графік зміни прибутку з ростом обсягу виробництва);

3) на основі такої, що передбачається, цінності товару;

4) на основі аналізу рівня поточних цін;

5) на основі закритих торгів.

До цих методів ціноутворення можна добавити визначення цін і оптимальних обсягів виробництва на основі правила рівності граничного доходу М граничним витратам МС. Цей метод є одним з найбільш поширених у розвинутих ринкових країнах, тому що дозволяє товаровиробникам у короткотерміновому й довготерміновому періоді у разі потреби максимізувати прибуток або мінімізувати збитки.

 

  Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

1. У чому полягають основні принципи розробки економічних нормативів?

2. На які групи та за якими ознаками поділяються економічні нормативи? Яке значення вони мають у стратегічному аналізі?

3. Які існують основні методи прогнозування майбутніх цін?

 

Завдання, вправи, тести

Завдання 1

1. Який рівень невизначеності відповідає ситуації, коли для визначення стратегії готується лише один прогноз:

а) достатньо зрозуміле майбутнє;

б) майбутнє у вигляді низки альтернатив;

в) майбутнє у вигляді "діапазону";

г) повна невизначеність майбутнього.

2.    Сучасні системи стратегічного вимірювання призначені для:

а) оперативного визначення фінансових результатів і співставлення їх з плановими показниками;

б) визначення результативності бізнесу за сукупністю показників, безпосередньо пов'язаних з виконанням місії організації та досягненням її цілей;

в) вибору необхідної стратегії;

г) розрахунку привабливості фірми для стратегічного інвестора.

3.    Одиничне вимірювання та оцінка окремих подій здійснюється з допомогою:

а) кібернетичних моделей;

б) систем з одноелементним фокусуванням;

в) систем із сенсорною інтеґрацію;

г) розподілених експертних систем.

4. Якого блоку індикаторів немає у збалансованій системі показників Мейзела:

а) блоку індикаторів кадрового потенціалу;

б) блоку індикаторів постачальників;

в) блоку індикаторів споживачів;

г) блоку індикаторів фінансових результатів.

5.    Яке з перерахованих нижче завдань не виконується з допомогою моделі ділової переваги (ВЕМ):

а) впровадження і реалізація програми безперервного удосконалення;

б) виконання регулярної перевірки всіх бізнес-процесів та оцінка їх сильних і слабких сторін;

в) приведення у відповідність операційної діяльності та стратегічних пріоритетів;

г) здійснення бенчмаркінгу для бізнес-процесівфірми.

6. Який з перерахованих нижче методів прогнозування є якісним:

а) аналіз часових рядів;

б) реґресійний аналіз;

в) економетричне моделювання;

г) метод написання сценаріїв.