Класифікація джерел інформації для проведення журналістського розслідування.

Класифікують джерела інформації за такими принципом: "мертві" та "живі".

Мертві - Це сукупність друкованої продукції і власних нотаток: книги, бюлетені, прес-релізи, довідники, статті інших журналістів за обраною темою, нотатки з прес-конференцій, інтерв'ю, репортажі.

Відповідно, й вже логічно зрозуміло, що "живими" джерелами є контакти, які зав'язалися під час роботи над розслідуванням. А також заходи, на яких був присутній журналіст, події, свідком яких він став.

Проте слід зауважити, що інформацію можна вважати цінною лише тоді, коли є можливість використовувати її у матеріалі, причому її корисність залежить від повноти, точності та своєчасності.

Всі інформаційні надбання можна поділити на три типи:

факти (конкретні дані),

точки зору (особисті пропозиції),

власне інформація (аналітично опрацьовані дані).

Крім того, слід нагадати, що інформацію відповідно до Закону України "Про інформацію" поділяють на відкриту, конфіденційну та таємну. У принципі, доступ до відкритих джерел не є досить складним для журналістів. Хоча нині ми також спостерігаємо, як деякі посадові особи та державні установи стають на заваді журналістам навіть при отриманні цілком відкритої інформації. А що ж говорити про інформацію з обмеженим доступом?

Завдяки узагальненню американських, німецьких та вітчизняних технологій ми розробили таку класифікацію джерел-людей, від яких можна дізнатись про потрібні речі: експерт, внутрішній інформатор, "гарячий" інформатор, впроваджений інформатор, легковажний інформатор, контактер, спільник, випадкове джерело. До речі, якщо порівнювати з французькою класифікацією, то можна зауважити, що всі ці типи джерел належать до "живої" інформації.

Експерт - це людина, професійні знання та контакти якої (як робота, так і хобі), забезпечують першокласну орієнтацію в питанні, над яким працює журналіст. Він дозволяє по-новому поглянути на проблему, видає базові матеріали, виводить на невідомі джерела інформації. Загальна надійність отриманих при цьому даних - найвища.

Внутрішній інформатор - завербована людина, що працює в будь-якій установі, опозиційно ставиться до видання, де готується публікація. Такий інформатор погоджується на співпрацю через матеріальні, чи моральні причини. Цінність його даних залежить від мотивів, за якими він погодився їх надавати.

"Гарячий інформатор" - "своя" людина, яку було спеціально відіслано, як кажуть, "до тилу супротивника". Мається на увазі метод включеного спостереження - журналіст змінює професію.

Легковажний інформатор - контактер із установи, що має на меті приховати матеріали. Але саме ця людина розповідає потрібну інформацію та цікаві факти у діловій, дружній чи інтимній бесіді. Проте інформація такого плану може стати на заваді для журналістського розслідування - не виключена дезінформація.

Контактер - будь-яка людина, що раніше мала стосунки із потрібним інформатором та може дещо корисного розповісти журналісту.

Спільник - їм можуть бути або людина, або державна, комерційна чи кримінальна структура. Рівень надійності наданої інформації тут також залежить від інтересів, які переслідують ці особи чи структури.

Випадкове джерело - іноді буває, що випадкова людина дуже непогано знається на предметі журналістського розслідування. Але матеріалами, які вона запропонує, потрібно користуватись досить обережно, перевіряти їх.

6 вопрос 1модуль Фактори часу та бюджету для процесу збирання інформації під час проведення журналістського розслідування.

Проведення розслідування це дуже дорогий виробничий процес. Інколи потрібно кілька місяців і велика група журналістів для того, щоб провести гарне розслідування, зібрати чітку доказову базу. Нажаль, вітчизняні ЗМІ не мають достатньо коштів, щоб фінансувати такі проекти, і особливо це стосується друкованої преси. Як правило те, що ми бачимо у вигляді розслідування - це інформація, яка була вже попередньо кимось зібрана та у форматі "інформаційного напівфабрикату" передана журналістам на доопрацювання. Такі матеріали радше підпадають під визначення "імітація розслідування". Дуже часто газети друкують статті про якісь судові справи або злочини, але ці кримінальні розслідування або міліцейські слідства і рідко коли містять елементи індивідуальних розшуків, здійсненних особисто автором.

7 вопрос1модуль Елементи інших жанрів у журналістському розслідуванні.

Елементи репортажу категорично необхідні в розслідуванні. Вони вживаються, щоб показати ту чи іншу важливу сценку й створити в читача ефект присутності. Важливо відтворити звук, кольори, характеристики речей на смак, на дотик.

Елементи репортажу методом прямого свідчення надають цінності розслідуванню, переконують читача, що журналіст насправді відвідав місце події і має право на власну її трактовку.

Елементи інтерв'ю - це мають бути недовгі цитати або навіть обмін репліками, які підтверджують загальну аргументацію тексту, додають важливих деталей.

Якщо розслідування стосується діяльності певної особи або групи людей, то слід вміщувати портретні замальовки. Вони сприяють загальній читабельності тексту. Портретні замальовки можуть бути не фізіономічними, а психологічними.

Текст у форматі декількох жанрів цікавий саме для журналіста, який його пише.

Інтерв'ю може бути завершальним етапом розслідування, тобто устами компетентної людини прояснюється певна проблема.