Журналістськерозслідуванняякокремийжанрмаєсвоїпідвиди. Різнідослідникипо-різномувизначаютьїх.

Авторкнижки «Журналістськерозслідування» МаринаШостакзаформоюавторськоїреалізаціїматеріалуподіляєжурналістськерозслідуваннянатакітрисвоєрідніжанровіпідвиди: розслідування-репортаж, розслідування-панораму й розслідування-статтю. Композиційнопубліцистичнийтвірбудується за схемою детективу: напружений сюжет, інтрига. Автор мовби проводить читачаслідом за собою потаємними, часом ризикованими стежками розслідуванняздебільшогоскладних, гострихколізій, розкриваючи таким чином лабораторіюсвоєїроботи.

Аналізуючи природу журналістськогорозслідування Жак Муріканрозрізняєтакійогоформи: розслідуваннянавколоподії; розслідуваннянавколопригод, тобтонаближене до поліцейського; розслідування журнального типу, яке можебазуватися «лише насхожостіпевнихподій»; дослідницькірозслідування, за якихнерідко «робота відбувається» в атмосферінапруження, ворожості й дезінформації; розслідування-портрет, коли журналістові доводиться вивчати характер, вчинки, поведінкупевноїособистості; а такожрозслідування-документ абоесе – це коли автор, витратившичимало часу і коштів на вивченняякоїсьпроблеми, видаєсвійтвірокремою книгою.

На думку французького теоретика сучаснихмас-медіаБрюноПфейфера, оптимальніжанрижурналістськогорозслідування – церозслідування на актуальні теми, об'єктомяких є в основному місцевіаборегіональніподії та розслідування на людські теми (про особу, про таємничіфакти, зокремакримінал, про роботу окремихустановтощо). Виходячи з того, щоскладніявища не маютьпростихпояснень, помітнихнеозброєним оком завданняжурналістів, вважаєвін, допомогтиглядачевірозібратися в них, знайтинову, ще не відомуінформацію, яка змушуєпобачитиситуаціюпідіншим кутом зору.

Найбільшрозповсюджені три жанри, які «правильно» відображаютьхіджурналістськогорозслідування:

1) репортаж;

2) нарисчифільм;

3) ток-шоу.

Репортаж – зйомкаоднієїчикількохподійнібивреальномучасі; прицьомувизнаходитесявцентріцихподій, єпрактичноїхучасникомінадаєтеглядачуможливістьвідчутите, щовідбувається, нібивреальномучасі. Так працюютькореспонденти «новинних» програм. Наприклад, програми: «Надзвичайніновини» на Інтері та «Погляд» на ОРТ.

Нарисчифільм – твірвеликої (чи не дуже) форми, якийдозволяєабстрагуватисявідрозповіді в реальному часі, звершитиекскурс в минуле, прослідкувати долю персонажа чихідподій, висвітлитиглобальну проблему. Як приклад, можна назвати програму «Професія репортер» на НТВ.

Ток-шоу – порівняномолодий для України жанр. Швидше таки шоу, ніжрозслідування, але все ж має право на існування. Вінпоєднує в собівсіпопередньоназваніжанри. Наприклад, передача «Жди меня. Украина» на Інтері.

4)Журналістське розслідування – жанр аналітичної публіцистики, мета якого виявити потаємні пружини гострих суспільних (економічних, політичних, соціальних, моральних, екологічних) проблем, справжні причини існування яких старанно приховуються від широкої громадськості владними, політичними та іншими впливовими колами.

Та часто ми забуваємо, що це окремий жанр журналістики, який не слід плутати з статтею, заміткою, а тим більше з аналітикою. Звісно, якщо розглядати ЖР як метод збору інформації, то його елементи можна знайти у будь-якому жанрі, і в інтерв’ю, і в репортажі, а тим більше у аналітичних та аналітико-публіцистичних статтях. Але про журналістське розслідування як метод слід говорити окремо. Адже якісних розслідування в українській журналістиці не так багато. Частенько, отримавши з конфіденційних джерел певний документ, що кидає тінь на посадовців, журналісти називають оприлюднення скандальної інформації розслідуванням. Та класичне журналістське розслідування як жанр є найскладнішою роботою в журналістиці. Ця робота потребує багато часу, вона вимоглива і досить нудна. Та водночас вона може бути хвилюючою, цікавою і вдячною. Журналістське розслідування є не що інше, як з’ясування того, що людина, компанія або уряд приховують від суспільства.

Журналістське розслідування вважається синтетичним жанром журналістики. Він характеризується різними мовностилістичними настановами й формальними ознаками. Стосовно форми, то розслідування матиме форму продиктовану певними умовами побудови композиції, але необхідно зберігати її цілісність.

На відміну від новин, інформаційно-аналітичні та публіцистичні програми чи статті, матеріали розслідування є авторськими. Відтак журналіст-автор має право коментувати факти з точки зору причин та наслідків. У межах журналістського розслідування автор-журналіст має право на озвучення власної версії (гіпотези) з наступним пошуком фактів, що підтвердили б її.

5)Джерелаінформації, яківикористовуєжурналіст, можнаподілити на декількакатегорій, наприклад:

1) живічинеживі;

2) відкриті, часткововідкриті і закриті (конфіденційні);

3) офіційні й неофіційні;

4) одноразовічипостійні

Застосуваннятієїчиіншоїкласифікаціїдокументівдопомагаєжурналістовібільшчіткоуявитисобіможливості, умовиотриманнядокументів того чиіншого типу, особливостіїхвикористання в журналістськомурозслідуванні.

Післязборуінформації, зазвичай, наступаєетапосягнення – намаганняпізнати, зрозуміти та вирішити суть проблеми. Найчастішедляреалізаціїцьогоетапувикористовують три методи: спостереження, інтерв’ю та експеримент.

Метод спостереженняґрунтується на особистомупізнаннідійсності шляхом чуттєвогосприйняття. Об’єктомспостереженняможуть бути і відноснопрості, і сутоскладнісуспільно-політичні, культурні, релігійніпроцеси, події, ситуації.

За часовою ознакою (кількістюзатраченого часу) спостереженняподіляються на короткочасні та довготривалі. Короткочаснівикористовуються при підготовціоперативнихпублікацій. У випадку, коли потрібновивчити предмет детально, використовуєтьсядовготривалеспостереження.

За приховуваннямчиповідомленнямжурналістомсвоєїроліспостерігача за певними феноменами, спостереженняподіляються на відкриті та таємні. При відкритомуспостереженніжурналістусвідомленоафішує роль спостерігача. Вінзаявляєнавколишнім, хтовінтакий, пояснює свою мету, редакційнезавдання і те, як вінце буде виконувати.

При таємномуспостереженніжурналістпротягомпевного часу (абоніколи) не повідомляє людям, за діямиякихвінспостерігаєхтовінтакий, яку інформаціюзбирає та яка інформаціяйогоцікавить.

За ступенемучастіжурналіста в події, спостереженняподіляють на включені та не включені. В першомувипадкурозвідувачстає,наприклад, членом релігійногоугрупування, в другому – вивчаєдіяльністьтієї ж секти, але зісторони, не стаючиїїучасником.

Багатовідповідей на хвилюючіпитанняжурналістможеотриматизвертаючись до «носіїв» базовоїінформації – спеціалістів, політиків, державнихдіячіввикористовуючи для цієї мети найбільшпоширений метод здобуванняінформації – інтерв’ю.

Існуютьпевнімоменти, які повинен знати журналіст:

• журналістповинен знати якомогабільше про суб’єктаінформації;

• обов’язковонеобхіднопопередньоскластизапитання, на якіможутьбутиданіцікавівідповіді;

• найкращепроводитиінтерв’ю в особистійбесіді;

• будь-якеінтерв’ю повинно бути попередньоузгоджене;

• журналіст повинен добре запам’ятатипрізвище, ім’я, професію, звання, посаду суб’єктаінформації;

• інтерв’юнеобхіднорозпочинати з налагодженняпсихологічного контакту з «джерелом»;

• потрібнодатипривідспіврозмовникупоговорити про самого себе, церозрядитьситуацію;

• не задаватизапитаньвідповіді на якихбудуть «так», або «ні»;

• якщоспіврозмовник не хочевідповідати на питання пере формулюватийого через декількахвилин;

• при неповнійвідповідідативідчутиспіврозмовнику, щовичекаєтевідповіді;

• важкізапитаннянайкращезадаватинаприкінціінтерв’ю;

• закінчивширозмову, потрібнопоступоворозпрощатися.

Обов’язковоюскладовою для журналіста, якийбереінтерв’ю, є здатністьуважнослухати, реагувати на сказане, умінняприпинитипорожнюбалаканину.

Одним ізнайважливішихметодів, яківикористовуютьсяужурналістськомурозслідуванні, є експеримент.

Експериментдужеблизький до включеногоспостереження і інодіїхоб’єднують. Однак, я вважаю, щоекспериментможнаназватисамостійним методом, тому щожурналіст на сторінкахвиданнячи в програмі не дужеафішує, в якихумовах і яким чином ним здобутаінформація.

Крім того, проводячивключенеспостереження, журналіст входить в уже існуючуситуацію і просто фіксуєфакти, яківиникаютьпід час їїрозвитку. А при проведенніексперименту, журналістобов’язковостворюєштучну, самостійнопродумануситуацію і вжепотімвивчаєїї, використовуючи в тому числі метод спостереження.

Отримавши результат у спілкування з інформаторами, знайшовшинеобхіднідокументи та проаналізувавшидані, якізнаходяться в інформаційних базах журналістутворюєдовідку, в яку зводитьвоєдиноусюсистематизовануінформацію.

На основідовідкиготується резюме, де описуютьсявисновки, якихдійшовжурналіст в результатідослідження.

Наступнийобов’язковийкрок – юридичнаекспертиза. Без згодикваліфікованого юриста конфліктнапублікація не можейти в ефірабо в друк.

Коли юрист затвердив статтю, ваш прямийобов’язок – дати право на відповідьтим, чих інтересіввиторкнулися у матеріалі. Безцьогожурналістськерозслідуваннянеможнавважатизавершеним.