Короткі теоретичні відомості та методичні вказівки.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Отже, головна мета органів ДВС — виконати рішення судів та інших органів та посадових осіб, тобто здійснити конкретну дію, отримати кінцевий результат певних дій.

Правове підґрунтя організації та діяльності державної виконавчої служби складає цілий комплекс нормативно­правових актів національного та міжнародного характеру.

1. Відповідно до ст. 9 Конституції України міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.

2. Конституція України як Основний Закон держави передбачає загальне регулювання питань діяльності ДВС.

3. Головну роль у правовому забезпеченні організації та діяльності державної виконавчої служби відіграють нормативно­правові акти законодавчого рівня.

Закон України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 р. № 202/98?ВР (з наступними змінами) ви­значає основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників цих органів та їх соціальний захист.

Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. Необхідно вказати також і на кодекси процесуального права, які регламентують окремі питання звернення судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) до ви­конання, а також умов та порядку їх виконання.

Окремо, як джерело правового регулювання організації й діяльності органів ДВС, слід зазначити прийнятий 23 лютого 2006 р. Закон України «Про виконання рішень та засто­сування практики Європейського суду з прав людини», що закріплює обов’язок державної виконавчої служби України вживати усіх передбачених національним законодавством заходів до звернення рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України до виконання. Додатково ця процедура регламентована в Законі Україні «Про вико­навче провадження».

4. Окремий блок складає низка підзаконних нормативно­правових актів, які прийняті на виконання зазначених за­конів.

В иконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень ін­ших органів (посадових осіб) — це сукупність дій органів і по­садових осіб, зазначених у законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законом, іншими нормативно­правовими актами, виданими відповідно до закону, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документу:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) в інших передбачених законом випадках (наприклад, КУпАП, Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).

До виконавчих документів належать:

— виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду;

— ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом;

— судові накази;

— виконавчі написи нотаріусів;

— посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій;

— постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

— рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;

— постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу;

— рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу;

— рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р.

 

Система органів ДВС побудована за вертикальним принципом, відповідно до якого державна виконавча служба України має таку структуру:

1) Департамент державної виконавчої служби — очолює органи ДВС в Україні;

2) Державна виконавча служба Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя — регіональні органи ДВС;

3) Державна виконавча служба у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах — територіальні органи ДВС.

Органи ДВС вищого рівня здійснюють по відношенню до органів ДВС нижчого рівня такі функції:

— контрольну функцію, що полягає у праві цих органів здій­снювати перевірки законності, повноти і своєчасно­сті виконання рішень, правильності оформлення службових документів, дотримання державними виконавцями трудової й службової дисципліни тощо;

— функцію кадрового забезпечення, що виражається в організації добору, розстановки кадрів та підвищення професійного рівня державних виконавців;

— методичну функцію, яка полягає у наданні вищими органами ДВС відповідних роз’яснень та рекомендацій з окремих питань виконання державними виконавцями рішень у порядку, встановленому законом;

— функцію фінансування та матеріально­технічного забез­печення.

Правовий статус працівників державної виконавчої служби визначений у ст. 6 Закону України «Про державну виконавчу службу». Згідно з цією нормою до числа пра­ців­ників ДВС закон відносить державних виконавців, керівних праців­ників і спеціалістів, які працюють в Департаменті ДВС, регіональних та територіальних органах ДВС.

Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» державними виконавцями є:

— заступник директора Департаменту державної виконавчої служби,

— начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, його заступник,

— головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби,

— начальники відділів примусового виконання рішень державної виконавчої служби АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя, їх заступники,

— головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці відділів примусового виконання рішень державної виконавчої служби АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя,

— начальник, заступник начальника, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець державної виконавчої служби у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах.

Закон чітко вказує, що державним виконавцем може бути громадянин України, який має юридичну освіту, здатний за своїми особистими і діловими якостями виконувати покладені на нього обов’язки.

Окрім того, законом до кандидатів на посаду державних виконавців висуваються певні вимоги, які зумовлені як особливістю їх правового статусу — державного службовця, так і характером здійснюваної ними роботи по виконанню судових та деяких інших владних рішень.

У зв’язку з цим не можуть бути призначені на посаду держав­ного виконавця особи, відносно яких існують обмеження, передбачені Законом України «Про державну службу». А правозастосовна діяльність, яка характеризує природу примусового виконання рішень, у свою чергу, вимагає від державних виконавців необхідного рівня знань у галузі права.

Вища юридична освіта та стаж юридичної роботи не менше трьох років, проживання на території України не менше п’яти років є додатковими вимогами, що висуваються до громадян, які призначаються на посади начальника ДВС у районі, місті (місті обласного значення), районі у місті та ви­щі посади до заступника директора Департаменту державної виконавчої служби України.

Володіння державною мовою прямо не передбачене в законі, проте воно набуває практичного значення з огляду на існуючі правила оформлення виконавчих документів і проведення виконавчого провадження.

З метою належного виконання завдань, що покладені на державну виконавчу службу, законом державним виконавцям надане широке коло повноважень, які перелічені у ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», Положенні про державну виконавчу службу у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах, Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби та в інших нормативно­правових актах.

Література

1. Закон України “Про державну виконавчу службу” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 36-37, ст.243)

2.Адміністративне право України. Посібник. – К., 2001............

3.Положенні про державну виконавчу службу у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах.

4. Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби та в інших нормативно­правових актах.

5.Гуценко К.Ф., Ковалев М.А. Правоохранительные органы. Учебник для юридических вузов и факультетов. Издание 5-е, переработанное и дополненное/ Под ред. К.Ф. Гуценко. – М.: Издательство «Зерцало», 2000.

6. Маляренко В. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України».- Київ.- Юрінком Інтер.- 2004.- с. 318 – 330.

7. Мельнік М.І., Хавронюк М.І. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність: закони і коментарі: Друге видання, виправлене і доповнене. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2001.

8. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002.

9. Молдован В.В. Правоохоронні органи: опорні конспекти. – К., 1998.

10. Організація судових та правоохоронних органів. Навч. посібник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів освіти/ І.Є Марочкін, В.В.Афанасьєв, В.С.Бабкова та ін., За ред. І.Є Марочкіна, Н.В.Сібільової, О.М.Толочка. – Харків: Право, 2000.

11. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч. посіб./ В.С. Ковальський, В.Т.Білоус, С.Е.Демський та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2002.

 

 

Питання, які винояться для обговорення на семінарське заняття

1.Назвати органи державної виконавчої служби та їх завдання.

2.Визначити правовий статус державних виконавців.

3.Правовий статус працівників органів державної виконавчої служби.

4. Визначити зміст правового і соціального захисту державних виконавців.

 

Тема 28. Нотаріат України.

 

Після вивчення теми студенти повинні знати:☺

Ø Поняття нотаріату.

Ø Органи і посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії.

Ø Права та обов’язки нотаріуса.

Ø Кваліфікаційна комісія нотаріату та порядок її роботи.

Ø Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю.

Ø Державні нотаріальні контори і державні нотаріальні архіви.

Ø Приватна нотаріальна діяльність.

Ø Повноваження щодо вчинення нотаріальних дій.