Конфігурація мережевої плати

Для нормальної роботи кожної мережевої плати їй потрібні адреса введення-виводу (In/Out port) і номер переривання (IrQ). Конфігурація мережевої плати полягає в налаштуванні її на вільну адресу і переривання, які потім використовуватимуться операційною системою. Адреси (i/o port) і переривання(IrQ) для кожної мережевої плати мають бути свої, відмінні від інших пристроїв комп'ютера. Сучасні мережеві карти, підтримувані технологію Plug - n - play самі виконують цю операцію, для усіх інших необхідно самостійно виконати її. Пошук незайнятої адреси і переривання залежить від вашого знання апаратної частини комп'ютера або програмного забезпечення встановленого на ньому.

Рисунок 1.8 − Мережеві карти ISA

Рисунок 1.9 − Мережеві карти PCI

 Мережевий кабель. Види і основні характеристики

 

Вибір кабелю.

Як засоби комунікації найчастіше використовуються вита пара, коаксіальний кабель, оптоволоконні лінії.

При виборі типу кабелю враховують наступні показники:

- вартість монтажу і обслуговування;

- швидкість передачі інформації;

- обмеження на величину відстані передачі інформації (без додаткових підсилювачів - повторювачів(репітерів));

- безпека передачі даних.

Головна проблема полягає в одночасному забезпеченні цих показників, наприклад, найвища швидкість передачі даних обмежена максимально можливою відстанню передачі даних, при якій ще забезпечується необхідний рівень захисту даних. Легкі нарощення і простота розширення кабельної системи впливають на її вартість.

Вита пара.

Найбільш дешевим кабельним з'єднанням є вите двожильне дротяне з'єднання часто зване "витою парою" (twisted pair). Вона дозволяє передавати інформацію з швидкістю до 100 Мбіт/с, легко нарощується, проте являється завадонезахищеною. Максимальна довжина кабелю не може перевищувати 100 м. Мінімальна довжина кабелю - 1м. Перевагами є низька ціна і безпроблемна установка. Для підвищення завадозахищеності інформації часто використовують екрановану виту пару, тобто виту пару, поміщену в екрануючу оболонку, подібно до екрану коаксіального кабелю. Це збільшує вартість витої пари і наближає її ціну до ціни коаксіального кабелю.

Неекранована вита пара (Unshielded Twisted Pair)

Кабель "Twisted Pair" - "Вита пара", складається з "пар" проводів, закручених один навколо іншого і одночасно закручених навколо інших паp, в межах однієї оболонки (рис.1.10). Кожна пара складається з пpовода, іменованого "ring" і пpовода "Tip"(назви з телефонії). Кожна паpа в оболонці має свій номеp, таким чином, кожен пpовід можна ідентифікувати як ring1, Tip1, ring2, Tip2,... Додатково до нумеpації пpоводів кожна паpа має свою унікальну колірну схему.

Рисунок 1.10 −Неекранована вита пара (Unshielded Twisted Pair)

 Для кожної паpи пpоводів ring - пpовід забарвлений в основний колір із смужками додаткового, а Tip - пpовід - навпаки. Hапpиклад, для паpи 1 ring1 - пpовід буде синій з білими смужками, а Tip1 - провід - білий з синіми смужками.

На практиці, коли кількість пар невелика (4 пари), часто не застосовується забарвлення основного дроту смужками кольору додаткового.

В цьому випадку дроти мають колір в парах:

- Синій і білий з синіми смужками;

- Помаранчевий і білий з помаранчевими смужками;

- Зелений і білий із зеленими смужками;

- Коричневий і білий з коричневими смужками.

Для позначення діаметру дроту часто застосовується американська міра - AwG(gauge - калібр, діаметр).               

Нормальний дріт для використання в 10 Base - T відповідає 22 або 24 AwG. Причому чим менше діаметр дроту, тим більше ця величина. Згідно із стандартами, дріт ділиться на декілька категорій по своїй "пропускній спроможності". ANSI/EIA/TIA-568, ISO/ieC 11801. Нині широко використовується кабель в основному п'ятій категорії. Зазвичай на дроті написано, до якої категорії він відноситься. Наприклад: "CATEGOrY 5 UTP".

Коаксіальний кабель.

Коаксіальний кабель (рис.1.11) має середню ціну, добре завадозахищен і застосовується для зв'язку на великі відстані (декілька кілометрів). Швидкість передачі інформації від 1 до 10 Мбіт/с, а в деяких випадках може досягати               50 Мбіт/с. Коаксіальний кабель використовується для основної і широкосмугової передачі інформації.

Рисунок 1.11 − Коаксіальний кабель

де 1 - центральний дріт (жила);

2 - ізолятор центрального дроту;

3 - екрануючий провідник (екран);

4 - зовнішній ізолятор і захисна оболонка.          

Широкосмуговий коаксіальний кабель.

Широкосмуговий коаксіальний кабель несприйнятливий до перешкод, легко нарощується, але ціна його висока. Швидкість передачі інформації дорівнює         500 Мбіт/с. При передачі інформації в базисній смузі частот на відстань більше      1,5 км вимагається підсилювач, або так званий репітер (повторювач). Тому сумарна відстань при передачі інформації збільшується до 10 км. Для обчислювальних мереж з топологією шина або дерево коаксіальний кабель повинен мати на кінці резистор (терминатор), що погоджує.

Еthernet -кабель.

Ethernet - кабель також є коаксіальним кабелем з хвилевим опором      50 Ом. Його називають ще товстий Ethernet (thick) або жовтий кабель (yellow cable). Він використовує 15-контактне стандартне включення. Внаслідок завадозахищеності є дорогою альтернативою звичайним коаксіальним кабелям. Максимально доступну відстань без повторювача не перевищує   500 м, а загальна відстань мережі Ethernet - близько 3000 м. Ethernet - кабель, завдяки своїй магістральній топології, використовує у кінці лише один резистор навантаження.

Оптоволоконні лінії

Найбільш дорогими є оптопровідники, звані також скловолоконим кабелем. Швидкість поширення інформації по них досягає декількох гигабіт в секунду. Допустиме видалення більше 50 км. Зовнішня дія перешкод практично відсутня. На даний момент це найбільш дороге з'єднання для ЛВС. Застосовуються там, де виникають електромагнітні поля перешкод або вимагається передача інформації на дуже великі відстані без використання повторювачів. Вони мають протипідслуховуючі властивості, оскільки техніка відгалужень в оптоволоконних кабелях дуже складна.

Роз'єми для монтажу мережі на коаксіальному кабелі

T - Connector (Tee Adapter) (рис. 1.12)

Призначений для підключення пристроїв до сегменту мережі на основі 10 Base- 2 (тонкий Ethernet).

При відключенні пристрою, Т-коннектор необхідно залишати в мережі, щоб не порушувати її працездатність. Чи замінювати Т-коннектор на прямий з'єднувач (I- connector) (рис. 1.13).

 

 

Рисунок 1.12 − T - Connector (Tee Adapter)

 

 

Рисунок 1.13 − Прямий з'єднувач (I - connector)

Термінатор

Це роз'їм (папа) із запаяним в нім, між центральним і зовнішнім контактами, резистором. Опір резистора повинен дорівнювати хвилевому опору кабелю. Для мереж типу 10Base-2 або тонкий Ethernet ця величина складає 50 Ом. Тільки один термінатор в сегменті 10Base2 може бути заземлений (а може і взагалі не заземлюватись). Для заземлення використовується термінатор з ланцюжком і контактом на її кінці. Для 10Base5 заземлення одного і тільки одного з термінаторів (точніше, одній з точок сегменту) обов'язково.

Якщо не вдається купити термінатори, їх можна зробити із звичайних вітчизняних роз'ємів типу СР- 50-74, упаявши з боку кабелю, між центральним контактом і корпусом, резистор на 50 Ом (підійде стандартний резистор на 51 Ом).

 

 

Рисунок 1.14 −Термінатор

 

Роз'єми для монтажу мережі на витій парі

Восьмиконтактний модульний з'єднувач (Вилка, Plug) "rJ-45" (рис.1.15)

Вилка "rJ-45" схожа на вилку від імпортних телефонів, тільки трохи більшого розміру і має вісім контактів.

Рисунок 1.15 −Восьмиконтактний модульний з'єднувач (Вилка, Plug) "rJ-45"

де  1 - контакти 8 шт.;

2 - фіксатор роз'єму;

3 - фіксатор дроту.     

На рис. 1.16, 1.17 наведені вигляди з боку та спереду контактів.    

Контакт 1 2 3 4 5 6 7 Контакт 8

Рисунок 1.16 − Вигляд з боку контактів

Рисунок 1.17 − Вигляд спереду

На новій, невикористаній вилці, контакти виходять за межі корпусу (рис.1.18).    

Рисунок 1.18 − Нова вилка

В процесі обтиску, вони будуть втоплені всередину корпусу, прорізатимуть ізоляцію (2) дроту і встромлятися в жилу(1).          

Вилки діляться на екранованих і неекранованих, зі вставкою (рис. 1.19) і без, для круглого і для плоского кабелю, для одножильного і для багатожильного кабелю, з двома і з трьома зубцями. Корисно разом з вилкою на кабель встановлювати захисний ковпачок.

Рисунок 1.19 − Вилка зі вставкою

Розплетені і розташовані відповідно до вибраного вами способу, дроти кабелю вставляються у вставку до упору, зайве обрізується, потім вставка разом з кабелем вставляється у вилку. Вилка обтискається. При цьому способі монтажу довжина розплітання виходить мінімальною, монтаж простіший і швидший, ніж при використанні звичайної вилки без вставки. Така вилка дещо дорожче чим звичайна.

Восьмиконтактний модульний з'єднувач

Гнізда встановлюються в мережеві карти, хаби, трансівери і інші пристрої. Сам роз’їм є рядом (8 шт.) пружинячих контактів і виїмкою для фіксатора вилки. Якщо дивитися на гніздо з боку контактів, причому вони розташовуються знизу, то відлік йде справа наліво.

Розетка є гніздом (роз'їм) з'єднувача з яким-небудь пристосуванням для кріплення кабелю і корпусом для зручності монтажу. У неї теж включається вилка. Розетки, також як і кабель, бувають різній категорії. На корпусі розетки, зазвичай, написано до якої категорії вона відноситься. При побудові мереж 10Base-2 необхідно використовувати розетки категорії 3 (Cat.3) або краще (Cat.5). А для мереж 100Base - TX необхідно застосовувати тільки Cat.5. Розетки 5-ої категорії діляться також за способом монтажу кабелю в самій розетці. Існує досить велика кількість рішень, як підтримуваних якою-небудь однією конкретною фірмою, так і досить загальноприйнятих, - "тип 110", "тип KrONE".

Взагалі, розеток випускається величезна різноманітність, але для будинку доводиться використовувати найбільш дешеві: зовнішні. Звичайна розетка є невеликою пластмасовою коробочкою (рис.1.20), до якої додається шуруп і двостороння наклейка для монтажу на стіну. Якщо покриття стіни дозволяє, простіше користуватися наклейкою, якщо немає - доведеться свердлити стінку і прикручувати розетку шурупом. З одного боку корпусу розташовується роз’їм для включення вилки rJ - 45, до речі бувають розетки що мають в корпусі два роз'єми і більш.          

Рисунок 1.20 − Розетка

Щоб зняти кришку з коробочки і дістатися до нутрощів розетки потрібно виявити масу терпіння і винахідливості. Кришка тримається на внутрішніх клямках, зовні ніяк, зазвичай, не позначених. Необхідно виявити ці клямки, далі існують дві можливості: клямки відкриваються або всередину (що рідше) або назовні. На клямки що відкриваються всередину необхідно натиснути, а що відкриваються назовні чим-небудь підчепити. Корисно, при купівлі попросити, щоб вам показали, як розетка відкривається. Після зняття кришки (рис.1.20), залежно від того якого типу у вас розетка, усередині розетки ви виявите кріплення дротів і роз'їм (рис.1.21).

Рисунок 1.20 – Розетка у розкритому вигляді

Рисунок 1.21 – Розетка для монтажу на стіну зовнішня, вид з боку роз'єму