Форми актів ( за органами, що їх видають)

 

Верховною Радою в формі законів, постанов

Президентом України - указів, розпоряджень

Кабінетом Міністрів – постанов, розпоряджень

Фінансовими органами, НБУ - вказівки, накази, інструкції, листи, індивідуальні акти.

 

 

7

Лекція № 2. Фінансове право

а) Поняття фінансового права.

 

В основу поділу права на галузі покладено матеріальний зміст суспільних відносин, що регулюються нормами цих галузей, тобто покладено предмет правового регулювання.

Предмет фінансового права – суспільні відносини, що виникають в процесі фінансової діяльності, відносини з приводу формування і витрачення централізованих і децентралізованих фондів коштів, необхідних державі для виконання її функцій.

Відносини мають владно-майновий (грошовий) характер. Не всі грошові відносини, в яких беруть участь органи державного управління є фінансовими, такими є лише ті, які безпосередньо зв’язані з утворенням, розподілом і витраченням державних фондів коштів.

Фінансове право регулює відносини, що виникають при установленні бюджетної системи, розподілу доходів та видатків між її ланами.

Фінансовим правом регулюються тільки організаційно-майнові відносини, що виникають з владної діяльності держави в особі повноважених органів, щодо утворення і використання нею фондів коштів.

Метод фінансово-правового регулювання (додаткова ознака відмежування однієї галузі від іншої) – це сукупність засобів впливу на учасників фінансово-правових відносин, які характеризуються юридичними фактами, з якими пов’язуються виникнення фінансових правовідносин, правовим статусом їх суб’єктів та розподілом прав і обов’язків між ними, видами санкцій за порушення приписів держави і порядком їх застосування (ці юридичні ознаки загальні всім галузям права); а фінансові правовідносини виникають тільки на основі правових актів, обсяг прав і обов’язків, як і в адміністративному праві, точно встановлюється державою. Але на відміну від адміністративних правовідносин, учасники фінансових правовідносин позбавленні права оперативної самостійності.

Фінансове право – це сукупність правових норм, що регулюють відносини в галузі мобілізації, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів коштів з метою забезпечення виконання завдань і функцій держави.

8

6.За використання одержаних коштів не за цільовим призначення (у розмірі витраченої готівки).

7.Невстановлення установами банків лімітів залишку готівки в касах (50 неопод. Мінімумів за кожен випадок).

       Передбачені штрафи в повному обсязі стягуються до держ. бюджету в порядку, встановленому законом.

Згідно Указу президента контроль покладено на органи державної податкової служби, контрольно-ревізійну службу, Міністерство внутрішніх справ. За комерційними банками з цього приводу – НБУ.

 

 

29

уповноважена. Готівка отримується підприємствами на зарплати, стипендії, матеріальну допомогу, гонорари, компенсації.

Видача готівки на поточні потреби проводяться від кількості працюючих: до 20 осіб - 5 неоподаткованих мінімумів, понад 1000 осіб – 30 неоподаткованих мінімумів. В касах може залишатись готівка в межах лімітів залишку готівки (порядок визначає НБУ) встановлюється комерційними банками, які обслуговують установу.

Зі своїх кас підприємства видають готівку під звіт на операційні і господарські витрати. Не використана готівка повертається не пізніше 2-х робочих днів, на який вона видана + звіт в бухгалтерію. Перевірка касової дисципліни на підприємствах різної форми власності покладається на Державну податкову інспекцію. Це дозволено і комерційним банкам, у державному секторі ще і вищестоящим організаціям. Технічну оснащеність кас можуть перевіряти Органи внутрішніх справ.

Касові документи можуть бути вилучені з підприємств за постановою слідчих, судових органів і арбітражного суду або вищестоящими організаціями.

В касі можна зберігати кошти і інші цінності, що не належать цій юридичній особі.

За порушення норм, які регулюють обіг готівки передбачені штрафні санкції Указом президента України від 12 червня 1995 року. До відповідальності притягуються суб’єкти всіх форм власності, фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю.

Штрафи сплачуються за:

1.За перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах (у двократному розмірі виявленої понадлімітної готівки за кожен день).

2. За не оприбуткування у касах готівки (у п’ятикратному розмірі не оприбуткованої суми).

3.За витрачення готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім з кас установ банків) на оплату праці, за наявності податкової заборгованості (у розмірі здійснених виплат). Виняток: виплати на поховання, при народженні дитини, соціальні допомоги.

4.За недодержання строків використання виданої під звіт готівки (25 відсотків виданих під звіт сум).

5.За проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (у розмірі сплачених коштів).

28

б) Місце фінансового права в системі права держави.

 

Право кожної держави єдине за внутрішнім змістом, за специфікою предмету і методу регулювання поділяється на взаємопов’язані частини – галузі.

Фінансове право є самостійною галуззю єдиної правової системи держави, але ця самостійність не відокремлює його від усього права, воно пов’язане тісно з конституційними, адміністративним, цивільним правом.

Конституційне право регулює основні питання соціально-економічної системи і політичної організації суспільства, у тому числі і в галузі фінансів державної влади і державного управління в сфері фінансів     

Адміністративне право визначає основні принципи державного управління, повноваження органів виконавчої влади та видання управлінських актів у галузі фінансово-кредитних відносин, закріплює права й обов’язки посадових осіб, фінансових і кредитних органів. Із діяльності фінансово-кредитних органів виникають відносини, які будуються на добровільних заходах і регулюються цивільним правом, але на їх базі існують фінансово-правові відносини.

Також фінансове право межує з трудовим і пенсійним правом, у частині утворення і витрачення Пенсійного фонду та Фонду державного соціального страхування. За порушення фінансового законодавства вживаються санкції кримінально-правових норм.

 

в) Система та джерела фінансового права.

 

Фінансове право складається з великої кількості норм. Групування цих норм відбувається за об’єктивними підставами. Групування є зовнішнім (тобто фінансове право входить в систему права України) і внутрішнім.

Під системою фінансового права розуміють поділ його за окремими фінансово-правовими інститутами, в залежності від особливостей фінансових відносин, які регулюються цими нормами.

 

9

Як усі галузі права України, фінансове право поділяється на загальну і особливу частини:

загальна частина – норми, які закріплюють загальні принципи; правові форми; методи фінансової діяльності; правовий статус органів, що керують відносинами.

особлива частина – включаються певні групи правових норм, які регулюють однорідні фінансові відносини, пов’язані між собою (фінансово-правові інститути правові норми,які регулюють надходження в бюджет, нормативне дерево, обов`язкові платежі).

Від системи фінансового права слід відрізняти систему фінансового законодавства.  

Фінансове законодавство – це зовнішня форма фінансового права, що відображає його внутрішню сутність (структуру).

 

10

Лекція № 7. Функціі Національного Банку України в галузі грошового обігу.

а ) Правове регулювання грошового обігу в Україні.

 

Господарсько-організаційна функція України виявляється у правовому регулюванні грошового обігу. Гроші є важливим інструментом впливу на економіку, так як гроші дають можливість регулювати процес розширення, відтворення, проникаючи в усі суспільні відносини. Держава впливає через податки, позичковий процент, ціни, бюджетне фінансування.

Грошова система — встановлені державою за допомогою правових норм форм організації і грошового обігу країни.

Грошова система формується історично і складається з елементів:

1) Найменування грошової одиниці.

2) Вага грошової одиниці.

3) Валютні курси.

4) Види грошових знаків.

5) Реєстрація безготівкового обороту.

6) Органи держави, які здійснюють регулювання грошового обігу. НБУ є емісійним центром України, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу(закон «Про банки і банківську діяльність»).

 

б) Контроль НБУ за веденням касових операцій.

Кожна держава прагне до максимального скорочення обігу готівки, всі юридичні особи і суб’єкти підприємницької діяльності зобов’язані зберігати свої кошти на рахунках у кредитних установах. Для громадян пропонується користуватися кредитними картками. Це полегшує контроль за грошовим обігом. Це можливо при економічній стабільності держави. Поки цього немає держава повинна проводити жорстку регламентацію касових операцій.

Порядок ведення касових операцій регулюється правилами НБУ. Особливе місце серед актів, якими регулюються розрахунки готівкою є Правило ведення касових операцій (це повноваження НБУ). Готівка організацій і установ, підприємств приймається за прибутковими ордерами, підписується головним бухгалтером або особою, що ним

27

Місцеві збори встановлюються органами місцевого самоврядування

Вичерпний перелік місцевих зборів в Декреті Кабінету Міністрів України від 20.05.93р.”Про місцеві податки і збори” і Законі України „Про систему оподаткування”.

1) Готельний збір – 20% добової вартості найманого житла без додаткових послуг.

2) Збір за парковку автомобілів – не більше 3% неоподаткованого мінімуму доходів громадян за 1 годину стоянки.

3) Ринковий збір – для громадян 20% неоподаткованого мінімуму за 1 день

для юрид.осіб 3%неоподаткованого мінімуму --продажу

4) Збір за видачу ордеру на квартиру – 30% неоподаткованого мінімуму.

5) Збір за собак – 10% неоподаткованого мінімуму за 1 собаку щорічно.

6) Курортний збір – 10% неоподаткованого мінімуму.

7) Збір за біги та іподром – 3% неоподаткованого мінімуму за 1 коня.

Збір за виграші – 6% від суми виграшу.

8) Збір за використання місцевої символіки з комерційною метою – 0,1% вартості виробленої продукції, з громадян 5% неоподаткованого мінімуму.

9) Збір за право на проведення зйомок.

10) Збір за проведення аукціонів, лотерей,конкурсного розпродажу.

11) За проїзд автотранспорту, що прямує за кордон – з громадян, юридичних осіб України 0,5% неоподаткованого мінімуму, з усіх інших $ 5-55.

При видачі дозволу на торгівлю – до 20% неоподаткованого мінімуму

 

 

26

Лекція № 3. Бюджетне право.

 

а) Поняття бюджету, його види.

 

Бюджет – економічна і юридична категорія.

Економічна категорія (можна розглядати з боків):

1) З матеріального: централізований фонд коштів, що витрачається для опосередкування функціонування території.

2) З суспільного: системи економічних відносин, обумовлених законом вартості і існування товарно-грошових відносин.

Об’єм бюджету визначається Верховною Радою, вона визначає порядок мобілізації та витрачення фондів коштів.

Бюджет ― основний фінансовий план утворення централізованого фонду коштів. Цей план тісно пов’язаний з низькою інших планів, які є в державі. В бюджетних відносинах знаходять своє відбиття розподільні і контрольні функції фінансів.

З юридичної точки зору – всі відносини, які виникають, регулюються бюджетними нормами. Затверджуються бюджети Верховною Радою, а місцеві бюджети – місцевими Радами депутатів.

Акти про бюджет ― закон Верховної Ради і рішення місцевих Рад установлюють обов’язки державних органів по мобілізації та стабільності надходження коштів.

Сутність бюджету любої країни визначається її соціально-економічною будовою, завданнями і функціями держави. Ринкові відносини робить основним доходним джерелом бюджету – податкові платежі (особливо ПДВ, акцизний збір, податок на прибутки підприємств, на прибуток населення...)

Бюджет ― план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій які здійснюються органами державної влади, органами влади АРК та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Фонди бюджету:

1) Загальний (всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду, всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету, фінансування загального фонду бюджету).

2) Спеціальний (бюджетні призначення на випадки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень, дарунки, одержані

11

розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету, різниця між доходами і видатками спеціального фонду бюджету).

Бюджетні правовідносини виникають:

 

1.Між Укр. в особі Верховної Ради та АРК, Київської та Севастопольської областей. 2. Між обласними і районними Радами; 3.Між районними і сільськими у зв’язку з розподілом доходів і видатків між державними і місцевими бюджетами.

Між Верховною Радою і відповідними органами виконавчої влади з приводу затвердження бюджетів і звітів про їх виконання.

теж+ підприємства... з приводу складання розгляду і виконання відповідних бюджетів.

Між фінансовими органами і кредитними установами з приводу касового виконання бюджету.

  Не можуть бути суб’єктами бюджетних правових відносин – окремі комерційні підприємства, кооперативно-колгоспні громадські організації і окремі громадяни.

Бюджетні відносини виникають тільки на підставі нормативного акту (який приймається на 1 рік).

Бюджетні правові норми:

1) Матеріальні: встановлюють структуру бюджетної системи, перелік доходів і видатків, розмежування окремих бюджетів, розміри резервного фонду.

2) Процесуальні: складають окремий інститут розділу фінансового права ― бюджетного права і регулюють відносини, що виникають при складанні, розгляді, затвердженні бюджету.

       Вони об’єднуються в правовий інститут ― «Бюджетний устрій» і входять в розділ фінансового права ― бюджетне право.

Відносини, що виникають в процесі бюджетної діяльності регулюються:

1) Конституцією України;

2) Законом України “Про державну владу і місцеве самоврядування в Україні;

12

Від сплати податку звільняються: заповідники, національні дендрологічні та зоологічні парки, ботанічні сади, заказники(крім мисливських), заклади освіти, культури, пенсіонери, інваліди I, II груп, ветерани війни об’єкти космічної діяльності.

Кошти зараховуються на спеціальний бюджетний рахунок сільської, селищної,... витрачаються на надання пільгових кредитів, на розвиток інфраструктури населених пунктів, на підвищення родючості ґрунтів, використовується на розробку і виконання державних програм раціонального використання земель.

30 % - на спеціальний бюджетний рахунок України(використовуються на розробку і виконання державних програм раціонального використання земель)

10 % - на спеціальний бюджет областей, Криму

 

в) Місцеві податки і збори – складова частина податкової системи України.

 

Місцеві податки – це встановлені місцевими Радами згідно переліку в Декреті Кабінету Міністрів України від 20.05.93р. „Про місцеві податки і збори” та законом України „Про систему оподаткування” в редакції 2.02.94р., обов’язкові платежі юридичних осіб і громадян до бюджетів місцевого самоврядування Встановлено вичерпний перелік місцевих податків (для фінансування соціально-культурного розвитку території).

Це податок на рекламу, комунальний податок.

Місцеві органи самоврядування:

1. Введення місцевих податків.
2. Встановлення ставки податку в межах граничної ставки.
3. Надання пільг платникам податку.
4. Визначення строків плати до бюджету

1) Податок на рекламу: за одноразову рекламу 0,1% вартості послуг, за тривалий час 0,5%.

2) Комунальний податок: (крім бюджетних) юридичні особи можуть платити до 10% річного доходу з/п, виходячи з неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

3) Податок з продажу імпортних товарів сплачують суб’єкти підприємницької діяльності за ставкою, яка не перевищує 3% вартості товару.

25

б) Земельний податок.

 

Податок згідно Закону України „ Про плату за землю” 3 липня 1992 р.

Земельний податок – обов’язковий платіж, який сплачують юридичні і фізичні особи за користування земельними ділянками.

Мета – стимулювання раціону використання, освоєння, покращення родючості, фінансування витрат на ведення земельного кадастру, проведення землеустрою моніторингу.

Суб’єкти податку – власники землі, землекористувачі (підприємства, громадяни України), в тому числі орендарі. Іноземці та особи без громадянства мають право лише користування.

Підстава виникнення податку – наявність документу, що засвідчує право на власність, або на користування (посвідчуються сільськими. Селищними. Міськими, районними Радами).