Усі ці підсистеми знаходяться в тісному взаємозв’язку між собою, їх складають одні структурні елементи: прямі податки, непрямі податки, а також інші податки і збори.

Податкова система

Принципами побудови системи оподаткування є:

стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи;

рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

економічна обгрунтованість - встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

компетенція - встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

доступність - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).

Стаття 3 Закону України “Про систему оподаткування” вста­новлює принципи побудови та призначення системи оподат­кування: система оподаткування будується за принципами обо­в'язковості, економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів держави, регіонів, підприємств і громадян та забезпечує надходження коштів до бюджетів відповідних рівнів і державних цільових фондів.

В Україні розмежування податків йде по двох рівнях: на державні і місцеві. За державним бюджетом закріплюються більшість загальнодержавних податків і зборів, за республікансь­ким Автономної Республіки Крим і місцевими бюджетами зак­ріплюється частина загальнодержавних податків (повністю або за певними нормативами) і місцеві податки і збори. Загально­державні податки регулюють республіканський бюджет Авто­номної Республіки Крим і місцеві бюджети.

Поділ податків за рівнями компетенції органів державної влади означає закріплення за конкретними органами повнова­жень у галузі встановлення, зміни чи скасування податків. По­даткове регулювання здійснюється передусім на основі права (компетенції) державного органу влади вводити податки і зби­рати їх в процесі виконання бюджету. Стаття 1 Закону України “Про систему оподаткування” підкреслює, що встановлення скасування податків, зборів і платежів, а також пільг здійснюєть­ся Верховною Радою України, Верховною Радою Республіки Крим і місцевими радами, причому Верховна Рада Республіки Крим і місцеві ради можуть вводити додаткові пільги у галузі оподаткування в межах сум, що надходять до їх бюджетів.

+22. податкове право і податкові правовідносини

Податкове право як фінансово-правовий інститут являє собою сукупність норм, що регулюють суспільні відносини у сфері справляння податків та обов'язкових платежів до бюджетів тадержавних цільових фондів, встановлюючи при цьому права, обов'язки та відповідальність сторін.

Інститут податкового права є відокремленим комплексом юридичних норм, що забезпечують цільове регулювання відносин, пов'язаних з надходженням до бюджетів податків та зборів. Податкове право —- відносно самостійний сектор фінансового права і займає автономне становище щодо інших інститутів цієї галузі.

Податкове право містить досить велику сукупність фінансових норм, що об'єднані в певну систему. Остання розбита на групи, що мають специфічні особливості, логічну структуру, об'єктивний склад. Система податкового права — сукупність суспільних фінансових відносин, що визначає внутрішню структуру податкового права, зміст і особливості розміщення норм, які регулюють податкові правовідносини.

Норми податкового права залежно від особливостей відносин, ним урегульованих, розподіляють на окремі структурні підрозділи. У системі складного інституту податкового права існує кілька підсистем інститутів, які можна згрупувати в розділи.

Загальна частина податкового права включає інститути, які закріплюють загальні підходи до регулювання системи оподаткування, що стосуються всіх видів податків і зборів, всіх норм Особливої частини. Загальна частина охоплює норми, винесені, так би мовити, за дужки. У дужках — інститути Особливої частини, саме до яких застосовуються положення Загальної частини, але вже в конкретному випадку, зумовленому певним податком чи збором. До Загальної частини віднесено норми, які визначають характер інституту податкового права, зміст податкової системи, податку, елементи юридичної конструкції податку, підстави відповідальності за порушення податкового законодавства, усунення подвійного оподаткування тощо.

Особлива частина податкового права містить систему інститутів, які деталізують податкову систему в цілому та визначають конкретні механізми окремих податків і зборів. Саме Особлива частина й охоплює правові механізми елементів податкової системи.

Податкові правовідносини як різновид фінансових є особливим видом суспільних відносин — фінансових відносин, урегульованих фінансово-правовою нормою. Державне розпорядження, що міститься в юридичній нормі, визначає умови дії правовідносин, права й обов’язки суб’єктів, заходи, що гарантують виконання вимог правової норми. Природа фінансових правовідносин визначається тим, що вони виступають як владно-майнові, в яких відносини влади не можна відокремити від майнових, де вони діють у сукупності. Владно-майновий характер податкових правовідносин визначає юридичне положення суб’єктів у конкретних податкових правовідносинах. При цьому податковий орган, виступаючи від імені держави, наділений певними повноваженнями. Інший суб’єкт виконує в основному юридичний обов’язок за встановленими для нього правилами поведінки (сплата податку, надання звітності). В усіх видах податково-правових відносин їх владно-майновий характер виступає чітко, а деталізується тільки ступінь владного характеру в них.
Платник податків не має права за своїм розсудом розпоряджатися частиною майна, що у вигляді певної грошової суми підлягає внесенню до бюджету чи позабюджетного цільового фонду. В цьому обов’язку втілений публічний інтерес усіх членів суспільства, що визначає і законодавчу форму закріплення податку, обов’язок його сплати, примус при забезпеченні цього обов’язку, однобічний характер податкових обов’язків.
Податкові правовідносини є різновидом правовідносин, тому їм притаманні всі ознаки останніх. По-перше, вони виникають на підставі фінансово-правової норми як форми її реалізації. По-друге, мають владний характер, який за своїм змістом виражає інтереси держави. При цьому податкові правовідносини мають свої специфічні характеристики, зумовлені предметом і методом правого регулювання, — вони виникають і розвиваються в сфері податкової діяльності держави, є формою реалізації публічних інтересів і розглядаються як публічно-правові відносини.
За своїм змістом податкові правовідносини є економічними. Ю. А. Ровинський підкреслює, що головною особливістю фінансових правовідносин є те, що вони виступають юридичною формою вираження і закріплення фінансових відносин, що, у свою чергу, є формою певних економічних відносин. Фінансові відносини, що складають зміст фінансової діяльності держави, виступають як різновид економічних відносин, саме тих, котрі мають вартісну форму.
Однією з характерних рис податкових правовідносин є їх грошовий характер. Об’єкт правового регулювання — гроші у вигляді податкових надходжень з позиції саме публічно-правового регулювання. С. Д. Ципкін підкреслював, що кінцевою метою фінансових відносин завжди є рух грошових коштів, що і виникають з приводу грошових коштів.
Податкові правовідносини є публічними, тобто такими, що пов’язані та випливають з влади. Вони є формою реалізації імперативної фінансово-правової норми і реалізуються за принципом: команда (від держави) і виконання (яке здійснюють підлеглі суб’єкти фінансового права). Саме тому однією із сторін фінансових правовідносин є суб’єкт, що має право видавати владні розпорядження (держава чи уповноважений нею орган).

+23  податковий закон і його елементи                                                                        Закріплений в ст. З Закону України "Про систему оподаткування в Україні" принцип єдиного підходу, який передбачає забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку та збору, об'єкта оподаткування, джерела сплати податку та збору, податкового періоду, ставок податку та збору, строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг. Тобто податкові правовідносини виникають лише на підставі законодавчого акту, прийнятого у відповідності зі ст. 92 Конституції України і Законом України "Про систему оподаткування", в якому обов'язково повинні бути визначені наведені вище елементи закону.
Елементи закону про податок
Суттєві - ті, без яких податкове зобов'язання і порядок його виконання не можуть вважатись визначеними: платник податку (суб'єкт податку), об'єкт податку, предмет податку, метод обліку податкової бази, податковий період, одиниця оподаткування, податкова ставка і метод оподаткування, порядок розрахунку податку, звітний період, строки сплати податку, способи і порядок сплати, податкові пільги.
Факультативні - ті, відсутність яких не впливає на міру визначеності податкового зобов'язання, однак суттєво знижує гарантії належного виконання цього зобов'язання. До них відносяться: порядок утримання і повернення неправильно утриманих сум податку, відповідальність за податкові правовідносини.
Суб'єкт оподаткування. Закон України „Про систему оподаткування в Україні" встановлює, що платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори.
Даний Закон не містить критерію розмежування суб'єктів оподаткування за принципом юридичного та фактичного обов'язку сплати податків і зборів. Таке розмежування дається лише в науковій літературі.
Суб'єкт оподаткування - це особа, на яку покладено обов'язок сплатити податок. Носій податку - це особа, яка несе тягар оподаткування.
Ці категорії можуть співпадати в одній особі залежно від методу стягнення податків. Так, при прямому оподаткуванні суб'єкт і носій податку співпадають; при непрямому оподаткуванні формальний платник - суб'єкт перераховує реальні кошти носія податку, отримані першим при реалізації.
Платник податку може визнаватись суб'єктом оподаткування одним або декількома податками в залежності від діяльності, яку він здійснює, володіючи майном, або за інших обставин, у випадку наявності яких виникає податковий обов'язок.
Податковий агент - особа, інша ніж платник податку, на яку покладається обов'язок відносно нарахування податку, утримання його з платника і перерахування в бюджети сум податків.

+24 порядок складання проекту державного бюджету україни      Бюджетне планування охоплює складання проекту бюджету, його розгляд і затвердження.
Завдання формування бюджету:
1) достовірне визначення обсягу та джерел формування бюджету;
2) оптимальний розподіл видатків за окремими групами й галузями;
3) збалансування бюджету. Принципи бюджетного планування:
— регулювання бюджетних питань єдиними правовими нормами;
— адресний і цільовий характер спрямування бюджетних коштів;
— безперервність планування;
— стабільність фінансових показників;
— балансовий метод.
Зміст бюджетного планування:
— визначення бюджетної політики;
— розробка управлінських стратегій;
— оцінка потреби, пріоритетів і можливостей бюджету;
— розробка проекту бюджету;
— оцінка ефективності проекту.
Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України. Він встановлює порядок і строки складання проекту Державного бюджету України, відповідає за складання проекту.
Міністр фінансів України на основі макропоказників економічного та соціального розвитку України на наступний бюджетний період визначає загальний рівень доходів, витрат бюджету і дає оцінку обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій до розробки проекту Державного бюджету України. Він також розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції по підготовці бюджетних запитів, які включають організаційні, фінансові та інші обмеження, яких зобов'язані дотримуватись усі розпорядники.
Головні розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за своєчасність, достовірність і зміст поданих Міністерству фінансів України бюджетних даних, які містять всю необхідну інформацію для складання проекту бюджету.
На основі результатів аналізу Міністр фінансів України приймає рішення про включення бюджетного запиту в пропозиції проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабінету Міністрів України. На основі аналізу бюджетних запитів Міністерство фінансів України готує проект закону про Державний бюджет України.
Включення бюджетного запиту в пропозиції проекту Державного бюджету України і усунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів є першим етапом першої стадії бюджетного процесу.
Другим етапом першої стадії слід вважати прийняття до 1 липня спеціальної постанови Верховної Ради України - бюджетної резолюції. Бюджетна резолюція - спеціальна постанова Верховної Ради України про основні напрямки бюджетної політики на наступний бюджетний рік. Відповідно до неї формується проект закону про Державний бюджет України.
Міністерство фінансів України подає проект закону про Державний бюджет України та проект зведеного бюджету Кабінету Міністрів України для розгляду до 15 серпня, а також вносить пропозиції про строки і порядок цього розгляду.

+25 ПДВ
РОЗДІЛ V. ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

Стаття 180. Платники податку

180.1. Для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і
реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у
порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації
як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію
України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку
покладається відповідальність за сплату податків у разі
переміщення товарів через митний кордон України відповідно до
Митного кодексу України (92-15), а також:

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів,
які передбачають повне або часткове умовне звільнення від
оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених
митним законодавством;

особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на
митну територію України, податкову пільгу не за цільовим
призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із
цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують
податкову пільгу, яку для них не призначено.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення
на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи
суб'єктами підприємницької діяльності, які не є платниками
податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7
статті 197 цього Кодексу;

4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором
про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий
облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій,
пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за
договорами управління майном.

Для цілей оподаткування господарські відносини між
управителем майна з власної господарської діяльності та його
діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі
окремих цивільно-правових договорів. Норми цього підпункту не
поширюються на управителів майна, які здійснюють управління
активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського
управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з
нерухомістю, створених відповідно до закону; { Абзац другий
підпункту 5 пункту 180.1 статті 180 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 3609-VI (3609-17) від 07.07.2011 }

6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого
майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за
яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що
за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у
власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172
Митного кодексу України) (92-15), незалежно від того, чи досягає
вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг,
визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також
незалежно від того, який режим оподаткування використовує така
особа згідно із законодавством;

7) особа, що уповноважена вносити податок з об'єктів
оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг
підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності,
що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку
(187-2011-п), встановленому Кабінетом Міністрів України.

180.2. Особою, відповідальною за нарахування та сплату
податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому
числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як
платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на
митній території України, є отримувач послуг.

180.3. Особи, зазначені у пункті 180.2 цієї статті, мають
права, виконують обов'язки та несуть відповідальність, передбачену
законом, як платники податку.

180.4. Положення цієї статті не поширюються на осіб -
нерезидентів, які надають послуги з підготовки до зняття і зняття
енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення
об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему, фінансування
яких здійснюється за рахунок коштів міжнародної технічної
допомоги, що надається на безоплатній та безповоротній основі,
відповідно до положень Рамкової угоди між Україною та Європейським
банком реконструкції та розвитку стосовно діяльності
Чорнобильського фонду "Укриття" в Україні (996_004) та Угоди про
грант (Проекту ядерної безпеки Чорнобильської АЕС) між
Європейським банком реконструкції та розвитку як Розпорядником
коштів, наданих згідно з Грантом з Рахунка ядерної безпеки, Урядом
України та Чорнобильською атомною електростанцією (996_729). { Статтю 180 доповнено пунктом 180.4 згідно із Законом N 3609-VI
(3609-17) від 07.07.2011 }

Стаття 181. Вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку

181.1. У разі якщо загальна сума від здійснення операцій з
постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з
цим розділом, у тому числі з використанням локальної або
глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі
протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує
300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така
особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі
державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем
проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього
Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

181.2. Якщо особи, не зареєстровані як платники податку,
ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають
оподаткуванню згідно із законом, такі особи сплачують податок під
час митного оформлення товарів без реєстрації як платники такого
податку.

Стаття 182. Добровільна реєстрація платників податку

182.1. Якщо особа, яка провадить оподатковувані операції і
відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу не є платником
податку у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій є
меншими від встановленої зазначеною статтею суми та обсяги
постачання товарів/послуг іншим платникам податку за останні
12 календарних місяців сукупно становлять не менше 50 відсотків
загального обсягу постачання, вважає за доцільне добровільно
зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється
за її заявою.

Особа, статутний капітал або балансова вартість активів
(основних засобів, нематеріальних активів, запасів) якої перевищує
300000 гривень та яка не є платником податку відповідно до
пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу, може добровільно
зареєструватися незалежно від наявності здійснених нею
оподатковуваних операцій та обсягу постачання товарів/послуг іншим
платникам податку. { Пункт 182.1 статті 182 доповнено абзацом
другим згідно із Законом N 3609-VI (3609-17) від 07.07.2011 }

Стаття 183. Порядок реєстрації платників податку

183.1. Будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи
прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку,
подає до органу державної податкової служби за своїм
місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

183.2. У разі обов'язкової реєстрації особи як платника
податку реєстраційна заява подається до органу державної
податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що
настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних
операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

183.3. У разі добровільної реєстрації особи як платника
податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6
пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу, реєстраційна заява
подається до органу державної податкової служби не пізніше ніж за
20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі
особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на
податковий кредит і виписку податкових накладних. { Пункт 183.3 статті 183 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3609-VI (3609-17) від 07.07.2011 }

183.4. У разі переходу осіб із спрощеної системи
оподаткування, що не передбачає сплати податку, на загальну
систему оподаткування, за умови, якщо такі особи відповідають
вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 або пунктом 182.1
статті 182 цього Кодексу, з початку календарного року,
реєстраційна заява має бути подана не пізніше 10 січня цього
календарного року; у разі якщо такий перехід здійснюється упродовж
календарного року, реєстраційна заява подається одночасно з
поданням заяви про відмову від застосування спрощеної системи
оподаткування.

При реєстрації осіб як платників податку, які обрали спрощену
систему оподаткування, що передбачає сплату податку, за умови, що
такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1
статті 181 або пунктом 182.1   статті 182 цього Кодексу,
реєстраційна заява подається одночасно з поданням заяви на право
застосування спрощеної системи оподаткування. { Пункт 183.4 статті 183 в редакції Закону N 3609-VI (3609-17)
від 07.07.2011 }

183.5. Особи, зазначені у пунктах 183.3 та 183.4 цієї статті
(у разі добровільної реєстрації), можуть навести у заяві бажаний
(запланований) день реєстрації як платника податку, що відповідає
даті початку податкового періоду (календарний місяць), з якого
такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на
виписку податкових накладних.

При цьому реєстрація осіб, зазначених у пункті 183.4 цієї
статті, здійснюється не раніше дати зміни системи оподаткування.
{ Пункт 183.5 статті 183 в редакції Закону N 3609-VI (3609-17)
від 07.07.2011 }

183.6. У разі якщо останній день строку подання заяви
припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем
строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим
робочий день.

183.7. Заява про реєстрацію особи як платника податку
подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо
керівником або представником юридичної особи - платника (в обох
випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до
органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем
проживання) особи.  У заяві зазначаються підстави для реєстрації
особи як платника податку. { Пункт 183.7 статті 183 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3609-VI (3609-17) від 07.07.2011 }

183.8. Орган державної податкової служби відмовляє в
реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами
розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів
встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не
відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1
статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183
цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для
анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу.

183.9. У разі відсутності підстав для відмови у реєстрації
особи як платника податку орган державної податкової служби
зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з
повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи
як платника податку не пізніше наступного робочого дня після
бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку,
зазначеного у його заяві, або протягом 10 робочих днів від дати
надходження реєстраційної заяви, якщо бажаний (запланований) день
реєстрації у заяві не зазначено чи такий день настає раніше дати,
що припадає на останній день строку, встановленого для реєстрації
платника податку органом державної податкової служби. Якщо бажаний
(запланований) день реєстрації, зазначений у заяві особи, настає
після завершення 10 робочих днів від дати надходження
реєстраційної заяви, орган державної податкової служби
зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з
повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи
як платника податку не пізніше бажаного (запланованого) дня
реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві.

183.10. Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації
як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією
статтею, не подала до органу державної податкової служби
реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або
несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права
нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного
відшкодування. { Пункт 183.10 статті 183 в редакції Закону N 3609-VI (3609-17)
від 07.07.2011 }

183.11. Оригінал  свідоцтва про реєстрацію платника податку
повинен зберігатися таким платником, а копії свідоцтва,
достовірність яких засвідчена органом державної податкової служби,
розміщуватися в доступних для огляду місцях у приміщенні платника
податку та в усіх його філіях (відділеннях), представництвах.

183.12. Центральний орган державної податкової служби веде
реєстр платників податку, в якому міститься інформація про осіб,
зареєстрованих як платники податку.

183.13. Для інформування платників податку центральний орган
державної податкової служби щодекади оприлюднює на своєму
веб-сайті:

183.13.1. дані з реєстру платників податку із зазначенням
найменування або прізвища, імені та по батькові платника податку,
дати податкової реєстрації, індивідуального податкового номера,
номера свідоцтва про реєстрацію платника податку, дати початку
його дії;

183.13.2. інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як
платників податку за заявою платника податку, з ініціативи органів
державної податкової служби чи за рішенням суду, а саме про
анульовані свідоцтва про реєстрацію платника податку із
зазначенням індивідуальних податкових номерів, дати анулювання,
причин анулювання та підстав для анулювання свідоцтв.

183.14. Форми реєстраційної заяви, заяви про анулювання
реєстрації, свідоцтва про реєстрацію, а також положення про
реєстрацію платників податку затверджуються центральним органом
державної податкової служби.

183.15. У разі зміни платником податку місцезнаходження
(місця проживання) або його переведення на обслуговування до
іншого органу державної податкової служби зняття такого платника з
обліку в одному органі державної податкової служби і взяття на
облік в іншому здійснюється в порядку, встановленому центральним
органом державної податкової служби.

183.16. Якщо відповідно до законодавства визначено строк, на
який утворено особу, або строк, після якого змінюються дані у
свідоцтві про реєстрацію платника податку, зазначене свідоцтво
видається тільки на такий строк.

183.17. Особа, утворена в результаті реорганізації платника
податку (крім особи, утвореної шляхом перетворення), реєструється
платником податку як інша новоутворена особа в порядку,
визначеному цим Кодексом, у тому числі у разі, коли до такої особи
перейшли обов'язки із сплати податку у зв'язку з розподілом
податкових зобов'язань чи податкового боргу.

  183.18. Особі, що реєструється як платник податку,
присвоюється індивідуальний податковий номер, який
використовується для сплати податку.

Стаття 184. Анулювання реєстрації платника податку

184.1. Реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника
податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників
податку і відбувається у разі якщо:

а) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку протягом
попередніх 12 місяців, подала заяву про анулювання реєстрації,
якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що
надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була
меншою від суми, визначеної статтею 181 цього Кодексу, за умови
сплати суми податкових зобов'язань у випадках, визначених цим
розділом;

б) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла
рішення про припинення та затвердила ліквідаційний або
передавальний баланс щодо своєї діяльності відповідно до
законодавства за умови сплати суми податкових зобов'язань із
податку у випадках, визначених цим розділом;

в) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку,
реєструється як платник єдиного податку, умова сплати якого не
передбачає сплати податку на додану вартість;

г) особа, зареєстрована як платник податку, протягом
12 послідовних податкових місяців не подає органу державної
податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або
подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить
про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою
формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту;

ґ) установчі документи будь-якої особи, зареєстрованої як
платник податку, визнані рішенням суду недійсними;

д) господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію
юридичної особи - банкрута;

е) платник податку ліквідується за рішенням суду (фізична
особа позбувається статусу суб'єкта господарювання) або особу
звільнено від сплати податку чи її податкову реєстрацію анульовано
(скасовано, визнано недійсною) за рішенням суду;

є) фізична особа, зареєстрована як платник податку, померла,
її оголошено померлою, визнано недієздатною або безвісно
відсутньою, обмежено її цивільну дієздатність;

ж) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних
осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи
або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або
запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу;

з) закінчився строк дії свідоцтва про реєстрацію особи як
платника податку на додану вартість (z1400-10);

и) обсяг постачання товарів/послуг платниками податку,
зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні
12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків
загального обсягу постачання.
+26 АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК
Стаття 212. Платники податку

212.1. Платниками податку є:

212.1.1. Особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на
митній території України, у тому числі з давальницької сировини.

212.1.2. Особа - суб'єкт господарювання, яка ввозить
підакцизні товари (продукцію) на митну територію України.

212.1.3. Фізична особа - резидент або нерезидент, яка ввозить
підакцизні товари (продукцію) на митну територію України в
обсягах, що підлягають оподаткуванню, відповідно до митного
законодавства.

212.1.4. Особа, яка реалізує конфісковані підакцизні товари
(продукцію), підакцизні товари (продукцію), визнані безхазяйними,
підакцизні товари (продукцію), за якими не звернувся власник до
кінця строку зберігання, та підакцизні товари (продукцію), що за
правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у
власність держави, якщо ці товари (продукція) підлягають
реалізації (продажу) в установленому законодавством порядку.

212.1.5. Особа, яка реалізує або передає у володіння,
користування чи розпорядження підакцизні товари (продукцію), що
були ввезені на митну територію України із звільненням від
оподаткування до закінчення строку, визначеного законом відповідно
до пункту 213.3 статті 213 цього Кодексу.

212.1.6. Особа, на яку покладається дотримання вимог митних
режимів, що передбачають звільнення від оподаткування, у разі
порушення таких вимог.

212.1.7. Особа, на яку покладається виконання умов щодо
цільового використання підакцизних товарів (продукції), на які
встановлено ставку податку 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового
спирту, 0 євро за 1000 кг нафтопродуктів у разі порушення таких
умов.

212.1.8. Особа, на яку при здійсненні операцій з підакцизними
товарами (продукцією), які не підлягають оподаткуванню або
звільняються від оподаткування, покладається виконання умов щодо
цільового використання підакцизних товарів (продукції) в разі
порушення таких умов.

212.2. Замовники, за дорученням яких виробляються підакцизні
товари (продукція) з давальницької сировини, сплачують податок
виробнику.

212.3. Реєстрація осіб як платників податку.