Правове регулювання бух.обліку.

Основною законодавчою базою регулювання бух.обліку та фін.звітності є Закон України «Про бух.облік та фін.звітність в Україні» від 16.07.1999р. за №996-14. Законом передбачено: 1.Державне регулювання бух.обліку та фін.звітності з метою захисту інтересів користувачів та удосконалення ведення обліку та складання звітності. 2.Застосування принципів та методів ведення бух.обліку та складання фін.звітності, які визначаються нац..стандартами П(с)БО. 3.Розробка галузевими міністерствами та ін.огранами виконавчої влади методичних рекомендацій щодо застосування П(с)БО. 4.Напрямки діяльності методологічної ради з бух.обліку. Методологічна рада з бух.обліку забезпечує виконання слідуючих завдань: 1.Орг-я розробки та розгляду проектів П(с)БО інших нормат.актів щодо ведення обліку та складання фін.звітності в Україні. 2.Удосконалення обліку у вигляді організаційної форми та методів його ведення. 3.Методологічного забезпечення впровадження сучасних технологій в обліку. 4.Розробка рекомендацій щодо системи підготовки та перепідготовки бух.персоналу.

Визначення та характеристика П(с)БО.

Стандарт обліку – це облікові правила та процедури що стосуються виміру оцінки і надання інф-ї розроблені відповідними професійними органами. Міжнародні стандарти – це документи, які мають повністю рекомендаційний характер. Основна мета національних стандартів – розкриття у вигляді понять та методів бухгалтерського обліку правових норм, закріплених в Законі України «Про бух.облік та фінансову звітність в Україні». На даному етапі налічують 31 національних Положень (стандартів) бух.обліку, які відповідають кожен за окрему тему. 

Облікова політика під-ва, порядок її формування.

Поняття обл.політики не обмежується складанням та поданням фін.звітності, тобто облікова політика – це комплекс методичних прийомів, способів та процедур орг.-ї та ведення бух.обліку, які обираються під-вом самостійно виходячи з особливостей його діяльності та захисту прав та інтересі власників. Облікова політика визначає форми і методи бух.обліку, формується керівником і головним бухгалтером, виходячи із загальних принципів методології та організації обліку й конкретних умов діяльності під-ва. Елементи облікової політики: 1.Теорія о.п. вкл.. принципи обліку, наукові положення конструювання інформаційної системи під-ва, визначення предмета обліку, методів збору й обробки даних, правила складання документів, регістрів, форм звітності. 2.Методологія обліку передбачає процедури отримання первинних даних, оцінки ресурсів, ведення рахунків синтетичного та аналітичного обліку, визначення обсягу реалізації, доходів, фін.результатів. 3.Технологія обробки даних вкл. такі елементи: план рахунків бух.обліку; форми бух.обліку; послідовність проходження документів; орг-я внутрішнього контролю; складання групувальних,нагромаджу вальних та розробних таблиць і регістрів обліку; складання звітів про використання ресурсів. 4.Орг-я бух.обліку передбачає визначення структури бухгалтерії, централізовану та децентралізовану систему обробки даних, розробку робочих інструкцій для працівників бухгалтерії, графіків документообороту, внутр.стандартів.

План рахунків бух.обліку: характеристика та структура.

В єдиному плані рахунків України передбачено близько 90 синтетичних рахунків. Виробничі під-ва використовують близько 60 рах., торговельні під-ва 60-63 рах. Існує 10 класів, кожен з яких має своє кодове значення від 0 до 9. Першою цифрою коду визначається клас рахунків; другою – номер синтетичного рахунку; третьою – номер субрахунку. Кожне під-во має право відкривати дод.субрахунки до рахунків, які передбачені існуючим планом. Рахунки класу 0-7 є обов’язковими для всіх під-тв, рахунки класу 9 ведуть під-ва всіх форм власності, а також в таких під-вах діяльність яких спрямована не на комерційну діяльність з відкриттям рахунків класу 8. Суб’єкти малого під-ва можуть вести бух.облік витрат із застосуванням лише рахунку 8 класу. Рахунки 0 класу надають інформацію, яку слід розкривати в примітках до фін.звітності.