Аналіз стану боргової безпеки України

 

На основі аналізу різних підходів до оцінки боргової безпеки держави нами запропоновано систему основних індикаторів та їх граничні значення, а також за допомогою цих показників досліджено сучасний стан боргової безпеки України. (табл. 2.1).

 

Таблиця 2.1

Аналіз сучасного стану боргової безпеки України (на 01.01.2012)

№ з/п	Індикатори боргової безпеки	Нормативне значення		Фактичне значення	Запас фінансової міцності, в.п.
		У світовій практиці	В Україні
1.	Відношення загального обсягу державного боргу до ВВП, %	50-60%	≤ 60	41,54	+18,46
2.	Відношення обсягу державного зовнішнього боргу до ВВП, %	-	≤ 25	17,19	+7,81
3.	Рівень зовнішньої заборгованості на одну особу, дол. США	≤ 200	≤ 200	534,9	-334,93
4.	Відношення державного зовнішнього боргу до річного експорту товарів і послуг, %	≤ 165	≤ 70	35,81	+34,19
5.	Відношення відсоткових платежів з обслуговування зовнішнього боргу до річного експорту товарів і послуг, %	-	≤ 12	8,54	+3,46
6.	Відношення обсягу сукупних платежів з обслуговування зовнішнього боргу до доходів державного бюджету, %	≤ 20-25%	≤ 20	1,17	+18,83
7.	Відношення обсягу внутрішнього боргу до ВВП, %	-	≤ 30	14,18	+15,82
8.	Відношення обсягу сукупних платежів з обслуговування внутрішнього боргу до доходів державного бюджету, %	-	≤ 25	2,73	+22,27
9.	Відношення заборгованості уряду за державними ЦП до ВВП, %	-	≤ 30	13,9	+16,1
10.	Відношення валового зовнішнього боргу до експорту товарів і послуг,%	200-250	165	54,77	+110,2
11.	Відношення сукупних платежів з погашення і обслуговування зовнішнього боргу до експорту товарів і послуг	20-25	18	21,38	+3,62
12.	Рівень зовнішнього державного боргу в доходах державного бюджету	300	-	49,13	+250,9
13.	Міжнародні резерви до короткострокового боргу (показник А. Грінспена)	≥ 100	≥ 100	67	-33
14.	Відношення міжнародних резервів до сукупних платежів з погашення і обслуговування зовнішнього боргу (правило Гвідотті)	-	≥ 100*	240,9	+140,9
15.	Відношення міжнародних резервів до імпорту товарів і послуг (місяців)	-	≥ 3*	5,12	+2,12
16.	Відношення короткострокового боргу до валового зовнішнього боргу	-	≤ 50*	140,4	-90,38
17.	Відношення боргу міжнародним організаціям до валового зовнішнього боргу	-	≤ 50*	38,18	+11,82
18.	Відношення короткострокового боргу до загальної величини боргу	-	≤ 25*	88,82	-63,82
19.	Частка боргу номінованого в іноземній валюті у загальній величині боргу	-	≤ 30*	64	-34

 

Аналіз даних таблиці 2.1. свідчить про те, що більшість (14 із 19) фактичних значень індикаторів стану боргової безпеки України за 2011 р. не перевищували порогових значень (кількісних величин, порушення яких викликає несприятливі тенденції в економіці). Виняток становлять такі показники:

. Рівень зовнішньої заборгованості на одну особу. За даним індикатором передбачено порогове значення у 200 дол. США. Фактичний показник у 2011 р. становив 534,93 дол. США. З метою уникнення загрози, що виявлена за допомогою індикатора рівня зовнішньої заборгованості на одну особу, необхідно проводити політику оптимізації структури державного боргу України у напрямку зменшення частки його зовнішньої складової з одночасним утриманням загального обсягу державного боргу в межах, що не загрожують борговій безпеці держави.

. Відношення міжнародних резервів до короткострокового боргу. При рекомендованому нормативному значенні цього показника не менш ніж 100%, фактичне значення складає 67%. Це означає, що на теперішній момент Україна не має змоги використовувати свої міжнародні резерви для погашення короткострокового боргу.

. Відношення короткострокового боргу до валового зовнішнього боргу (140,38%) та до загальної величини боргу (88,82%) значно перевищує граничні значення для даних показників (50% та 25% відповідно), що вказує на диспропорції у структурі державного боргу України та надвелику частину у ній короткострокового боргу та довгострокових зобов'язань, що підлягали погашенню протягом 2011 року.

. Частка боргу номінованого в іноземній валюті у загальній величині боргу в 2011 році склала 64% при нормативному значенні цього показника у 30%. Відхилення від норми вказує на низький розвиток ринку цінних паперів в Україні та недовіру з боку населення при розміщенні своїх коштів через ОВДП.

Проведений аналіз з використанням відповідних індикаторів свідчить про задовільний стан боргової безпеки України на сучасному етапі. Загалом в умовах глобалізації світової економіки зовнішня заборгованість стає визначальною детермінантою боргової безпеки України.

Урядом України ведеться виважена й обережна боргова політика, оскільки, як зазначалося раніше, більшість показників, пов`язаних із державним та гарантованим державою боргом, відповідають діючим нормам та граничним значенням. Для того, щоб підвищити боргову безпеку, необхідно збільшити експорт товарів і послуг та удосконалити державну боргову політику щодо зовнішніх запозичень.

Водночас, рівень відношення загального зовнішнього боргу до експорту товарів і послуг в Україні, який перебуває у нормі згідно зі світовими рекомендаціями, свідчить про надвелику зовнішню заборгованість приватного та фінансового секторів, що підривають платоспроможність недержавного сектору економіки, який при масовому пред’явленні вимог кредиторів не зможуть відповісти за своїми зобов`язаннями, а це у, свою чергу, підірве довіру непривабливість вітчизняного капіталу через його високу ціну, яку значною мірою визначає рівень інфляції, який в Україні сьогодні надвисокий.

Таким чином, для всебічного аналізу стану боргової безпеки держави недостатньо використовувати лише індикатори платоспроможності та ліквідності. Потрібно передбачити також показники ефективності розміщення позик, зокрема відношення капітальних видатків державного бюджету до обсягу річних запозичень та відношення обсягу кредитних ресурсів, вкладених в інвестиційні проекти, до обсягу річних державних запозичень. Показники ефективності розміщення державних позик дозволять виявити та оцінити загрози борговій безпеці на етапі їх виникнення, що дозволить успішно попередити їх диверсифікацію.

Зазначимо фактори, які можуть мати позитивний вплив на економіку країни внаслідок зростання державного боргу: прискорення темпів економічного зростання; можливість здійснення масштабних капіталовкладень і реалізації довгострокових програм розвитку; кошти залучаються під значно менший відсоток і строки їх залучення носять довгостроковий характер у порівнянні з можливостями вітчизняної системи; позики, залучені суб’єктами господарювання, як правило, мають інвестиційне спрямування; реалізація програм довгострокового кредитування банками фізичних і юридичних осіб тощо.

Серед негативних явищ, пов’язаних із збільшенням державного боргу, слід назвати наступні: вразливість вітчизняної фінансової системи від кон’юнктури світової фінансової системи; нестабільність валютних курсів, яка може вплинути на можливості виконання зобов’язань у визначені строки; невідповідність валюти запозичень і валюти основної частини активів суб’єкта господарювання; розриви у строках між залученими коштами на зовнішніх ринках і строками надходжень коштів від реалізації інвестиційних проектів, кредитування банками суб’єктів господарювання; неможливість виконати зобов’язання при ускладненнях з доступом до джерел іноземної валюти; низька ліквідність світових фінансових ринків може знизити можливості щодо реструктуризації заборгованості.

Очевидним є те, що і плюси, і мінуси зростання зовнішнього боргу є достатньо вагомими. Тому державі необхідно мати в арсеналі ряд інструментів, які дозволять проводити ефективний вплив на державний борг. Вочевидь, практика останніх років довела, що чітко сформульованої політики управління державним боргом в державі не існує, або, можна говорити, що вона недостатньо ефективна, реагує із запізненнями і не дозволяє оперативно втручатись у вирішення найбільш актуальних проблем, які виникають у фінансовій системі. На думку багатьох дослідників, це мають бути заходи як прямого, так і опосередкованого впливу. Хоча перевагу слід віддавати сааме непрямим методам, адже «прямий контроль за потоками капіталів спонукає економічних агентів до пошуку ренти та ізолює внутрішній ринок капіталів».

Питання управління боргом повинно виноситися на державний рівень, тому що досягнення боргом певних критичних меж є реальною загрозою фінансовій безпеці держави, яка може проявлятись в обмеженні державного суверенітету. Вважається, що державний борг, який перевищує 50% ВВП, а витрати на його обслуговування - 30% експорту, становить загрозу країні.

На основі аналізу різних підходів до оцінки боргової безпеки держави, які використовуються у світі, хочеться доповнити індикатори економічної безпеки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України наступними показниками:

відношення міжнародних резервів до короткострокового боргу (показник А. Грінспена);

відношення міжнародних резервів до валового зовнішнього боргу;

відношення міжнародних резервів до імпорту товарів і послуг;

відношення короткострокового боргу до валового зовнішнього боргу;

відношення боргу міжнародним організаціям до валового зовнішнього боргу;

відношення короткострокового боргу до загальної величини боргу;

частка боргу номінованого в іноземній валюті у загальній величині боргу.

Для уникнення піків платежів за державним боргом та оптимізації його структури пропонуємо проведення наступних заходів:

здійснення коригування боргових зобов’язань за строками користування залежно від етапу економічного розвитку;

забезпечити єдність планування та обліку всіх операцій для залучення, погашення та обслуговування зовнішніх державних запозичень;

планувати випуск боргових зобов’язань, враховуючи сезонний фактор наповнення бюджету;

забезпечити максимальну прозорість та узгодження стратегії регулювання на всіх стадіях здійснення запозичень - від розгляду доцільності до остаточного погашення позик;

встановити граничний розмір дефіциту Державного бюджету на рівні, що не перевищує 3 % ВВП;

посилити роль внутрішніх ринкових позик у процесі фінансування дефіциту бюджету, запровадити ОВДП з плаваючою відсотковою ставкою, прив’язаною до темпів інфляції, перейти до випуску ощадних облігацій, які розповсюджуватимуться серед фізичних осіб;

продовжити співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями та провадити стриману політику залучення іноземних кредитів від урядів іноземних держав;

поповнити золотовалютні резерви до рівня, достатнього для задоволення основних потреб резидентів в іноземній валюті;

підвищити рівень ефективності фінансового управління на підприємствах і на державному рівні, посилити контроль за цільовою спрямованістю і обґрунтованістю джерел погашення зовнішніх кредитів.

Підсумовуючи вищезазначене, слід наголосити на необхідності оптимізації державного боргу в розрізі строків погашення, валют, відсоткових ставок і приділити увагу не тільки зобов’язанням державного сектора, але й боргам інших суб’єктів.

Ефективність політики управління державним боргом повинна визначатись відсутністю суттєвого боргового навантаження на економіку країни, його поступовим зменшенням в довгостроковій перспективі.