Аналіз тенденцій складу, структури і динаміки залучених і запозичених коштів

 

Якщо звернути увагу на групу зобов’язань, в склад яких входять залучені і запозичені кошти, то їх можна поділити на три групи:

депозити до вимоги,

стокові депозити,

інші зобов’язання або кредити.

Порівняльний якісний аналіз структури залучених і запозичених коштів за певний період дає змогу оцінити роботу банку із залучення нових джерел коштів. При формуванні залучених коштів банк має дуже обережно підходити до різноманітних джерел, оскільки майже всі залучені кошти є платними для банку. Залучені кошти банку є одночасно його кредитними ресурсами, тому доцільно залучати таку суму коштів, яку в подальшому можна розмістити в активах як кредити. Значне перевищення залучених коштів над кредитами може призвести до збитковості кредитних операцій КБ.

Залучені кошти, з точки зору платності, можна поділити на “дешеві” і “дорогі”. Найбільш дешевими є депозити до вимоги (клієнтські рахунки), але передбачити використання клієнтами грошей з цих рахунків неможливо, тому більш надійними є строкові депозити, а особливо юридичних і фізичних осіб. Вони дають можливість банкам виходячи із строків вкладів, видавати кредити.

Проте обсяг строкових депозитів не може бути безкінечним, оптимальним вважається 65% структури залучених коштів, а 80% - це вже банкрутство, в таких випадках % сплачені по них не покривають % одержані по кредитам. Оскільки на сьогоднішній день банки мають кредитні ресурси, але не можуть їх розмістити, бо відсутня реальна ліквідна застава.

До “дорогих” відносяться МБК. Якщо в структурі залучених коштів на частину МБК припадає 50%, така структура є неефективною і ризикованою. Склад і структура залучених і запозичених коштів аналізується в таблиці: види залучених коштів, минулий рік (грн. %), звітний рік (грн.%), темп зміни в %.

Оцінка добавленої вартості і мультиплікатора капіталу

 

Фактори під впливом яких формується прибуток, не обмежуються доходами і витратами. Дуже важливими факторами, що обумовлюють суму прибутку до оподаткування є:

обсяг капіталу банку,

рівень ефективності використання активів банку,

мультиплікаторний ефект капіталу,

рентабельність доходу.

Мультиплікаторний ефект капіталу полягає у здатності капіталу створювати активи банку шляхом залучення якомога більшого обсягу коштів нв кожну гривню капіталу. Оцінка мультиплікаційного ефекту капіталу, здійснюється за допомогою мультиплікатора капіталу = Залишки активів / Залишки капіталу, у визначений момент часу.

Оцінка обґрунтованості залучення МБК на основі розрахунку платіжного балансу та коефіцієнтів дохідності

 

Якщо банки не мають можливості залучати депозити для того, щоб виконати нормативи НБУ, вони використовують МБК. Чи вигідно працювати з МБК дає відповідь аналіз вартості їх придбання. Вартість придбання ресурсів, і в тому числі МБК визначають за формулою:

Вартість рес-в = Вартість придбання / Сер-річ залишки залучених коштів

Аналіз показує, що найдорожчими є МБК, але це не означає, що їх не має необхідності залучати. Вирішити остаточно можна співставивши коефіцієнти ефективності використання окремо МБК по доходах і окремо коефіцієнтах ефективності використання всіх активів.

Коефіцієнт ефективності використання активів визначається = Доходи від усіх акт операцій за рік / Середньо річні залишки доходних активів.

Якщо К мбк > А ефект, о є рація користуватися такими кредитами.

Необхідність залучати МБК або видавати їх встановлюється щоденно на основі розрахункового платіжного балансу, який складається з двох частин: надходження коштів і платіжні зобов’язання банків. І якщо платіжні зобов’язання > надходжень коштів, то банк вимушений, щоб виконати свої зобов’язання залучати МБК в розмірі суми (платіж. зобов’язань – надходження коштів).