V. Зміст навчального матеріалу

 

За допомогою штучних коронок відновлюють анатомічну форму зруйнованих зубів або створюють нову необхідну форму з урахуванням оптимальних функціональних і естетичних вимог, а також для розташування фіксуючих і опорних елементів, виготовлення мостоподібних протезів, знімних протезів, ортодонтичних, щелепно-лицьових апаратів та інших конструкцій. Перевагою суцільнолитих конструкцій перед штампованими є можливість забезпечити рівномірне та щільне прилягання штучних коронок до поверхні кукси зуба, зокрема у пришийковій ділянці і створення оптимальної маргінальної адаптації. Технологія виготовлення і механічні властивості суцільнолитих коронок забезпечують можливість якісного відтворення оклюзійного рельєфу коронки і правильних співвідношень з антагоністами. Естетичність забезпечується з можливістю відтворити природній колір зубів пацієнта за допомогою облицювальних матеріалів.

 

Лабораторні етапи виготовлення.

1-ий:

· виготовлення робочої комбінованої розбірної моделі та допоміжної гіпсової моделі,

· загіпсовка моделей в оклюдатор або артикулятор в положенні центральної оклюзії,

· вирізування стовпчиків гіпсової кукси зуба, градуювання шийок, нанесення компенсаційного лаку,

· моделювання воскової репродукції суцільнолитої металевої коронки або каркасу суцільнолитої металевої комбінованої коронки,

· встановлення ливникової системи, тобто формування ливникового дерева і литво каркасу майбутнього протезу та його обробка,

· припасування коронок на робочій моделі;

2-ий:

· у випадку виготовлення суцільнолитої металевої коронки - поліровка суцільнолитої металевої конструкції;

· у випадку виготовлення суцільнолитої комбінованої коронки – нанесення облицювального матеріалу та поліровка останнього.

           

В зуботехнічній лабораторії зубний технік отримавши подвійний робочий відбиток, виготовляє комбіновану розбірну модель із супергіпсу (4 клас) і цокольного супергіпсу (3 клас) (мал 1). Моделі верхньої та нижньої щелеп складають у положенні центральної оклюзії за ознаками, характерними для кожного виду прикусу, або за допомогою воскових шаблонів чи інших реєстратів положення центральної оклюзії. Після співставлення моделей в положення центральної оклюзії закріплюють їх в цьому положенні шляхом скріплення міцною ниткою (тонким мотузком) або склеюють за допомогою сірників, підливаючи їх киплячим воском до гіпсу цоколя. Зафіксовані моделі гіпсують в оклюдатор або артикулятор.

Гіпсову модель відпрепарованого зуба покривають спеціальним компенсаційним лаком, залишаючи вільною від нього пришийкову частину, що забезпечує точне прилягання суцільнолитої коронки у цій частині кукси зуба, який дозволяє в подальшому компенсувати усадку сплаву, вживаного для литва протезів.

 

Мал1 Робоча комбінована розбірна модель

 

Далі технік моделює воскову репродукцію каркасу майбутнього протеза (мал 2):

1) метод моделювання з воску: Для моделювання воскової репродукції суцільнолитих коронок можна використовувати набори сучасних моделювальних восків (занурювальний віск, універсальний віск для моделювання, віск для блокування підпоясового простору, еластичний пришийковий, віск для вторинних ковпачків та клейкий віск), які значно скорочують час моделювання і поліпшують якість литва.

2) метод «адапта»: на кожний зуб виготовляють по два полістиролових ковпачки. Замість внутрішнього ковпачка часто на куксу зуба наносять два шари лаку. Перший ковпачок служить для компенсації об'ємної усадки та створює місце для прошарку цементу, другий - для отримання чистої відлитої поверхні для надання більшої жорсткості восковій репродукції та запобіганню її деформації під час формування каркасу.

 

Мал. 2 Воскове моделювоння суцільнолитих коронок

 

По куксі для запобігання деформації воскової моделі каркаса коронки виготовляють пластмасові ковпачки. Для цього використовують полімерні пластинки з беззольної пластмаси завтовшки 0,1 і 0,6 мм. Перша, звернена до кукси зуба, пластинка (0,1 мм) частково компенсує об'ємну усадку металу. Друга (0,6 мм) підвищує чистоту відлитого виробу, додає восковій моделі жорсткість і зменшує можливість деформації останньої. Обидві пластинки укріплюють в спеціальному затиску і розігрівають на газовому (спиртний) пальнику (заготівка товщиною 0,6 мм звернена до полум'я) до появи прозорості по всій поверхні пластмаси. Розігріті пластинки штампують у вигляді ковпачка, використовуючи гіпсову куксу зуба як штамп, а технічний вазелін або мольдін, які поміщені в кювету, - контрштамп. Ковпачки знімають з штампу і підрізають на 0,5-1 мм вище за уступ, контролюючи ступінь підрізування на гіпсовій моделі зуба. Ковпачок з тонкої пластинки (0,1 мм) додатково підрізають на 2-3 мм вище за уступ зуба.

Потім обидва ковпачки встановлюють на гіпсову модель зуба і моделюють каркас коронки воском. Останній складається з декількох видів воску: червоного низької твердості – для моделювання пришийкової частини коронки, синього твердого, - для моделювання решти частини каркаса коронок (мал 2). Пришийкову частину кукси відновлюють червоним воском у рівень з уступом, а синім створюють анатомічну форму коронки з урахуванням товщини майбутнього облицювання. Середня товщина відмодельованих коронок повинна складати близько 0,4-0,5 мм (необхідно враховувати, що пластмасова пластинка при виготовленні ковпачка розтягується і стає тоншим, приблизно 0,3 мм). Відстань від поверхні змодельованої воскової композиції каркаса до зубів-антагоністів повинна бути не більше 2 мм.

Поверхня воскової репродукції ковпачка повинна бути гладкою, не мати плоских граней. У приясневій частині ковпачка і в місці переходу облицювального покриття в каркас на оральній і бічних поверхнях моделюється невеликий скошений уступ. Слід уникати формування уступу в місці з'єднання пластмаси з каркасом на оклюзійних поверхнях в зоні контакту зубів-антагоністів.

Моделюванню жувальної поверхні має бути приділене велика увага. Горби жувальних зубів мають бути закруглені, не різко виражені і не створювати блокуючих ділянок при русі щелепи. Різко виступаючі горби на коронках створюють концентрацію жувального тиску при пережовуванні їжі і підсилюють тим самим шкідливу дію горизонтального навантаження на періодонт зубів. Закінчивши моделювання вестибулярної, жувальної і язичної поверхонь, приступають до оформлення сторони, направленої до ясен. Для цього гострим шпателем зрізають віск під кутом до вестибулярної поверхні, відступивши від місця переходу жувальної поверхні в язичну на 2-4 мм. Віск зрізають до тих пір, поки не з'єднають цю поверхню з вестибулярною поверхнею. Потім, охолодивши, знімають його з моделі.

Якщо конструкція коронки передбачає пластмасове облицювання, то на етапі моделювання необхідно розташувати на восковій репродукції каркасу ретенційні пункти з метою утримання пластмаси – перли, гранули, шарики, скоби, петлі, найчастіше використовуються так звані «перли» діаметром від 100 до 200 мікрон (мал 3). Якість кріплення пластмаси за допомогою гранул (перлин) залежить від їх конструкції на одиниці поверхні, а також від їх діаметра. Сила механічного опору пластмасового облицювання на поверхні металу, покритого перлами, перевищує силу механічного опору за наявності петельних зачепів на 20 кг/см. Перли залежно від їх величини і кількості розташовують з певним інтервалом і відстанню між ним 0,5 мм, рівномірно по всій поверхні, запобігаючи дотиканню між собою.

 

Мал. 3 Ретенційні пункти фіксації пластмасового облицювання

 

Товщина відмодельованого каркаса під суцільнолиту комбіновану конструкцію має в середньому складати 0,4-0,5мм. Відстань між зубами-антагоністами та восковою репродукцією має бути не більшою ніж 2мм.

Наступним важливим етапом є встановлення ливникової системи.

У литві зубопротезних деталей найважливішим питанням є боротьба з усадкою сплавів і воскових композицій. Цьому підпорядковані всі проміжні операції: зменшення усадки воскових композицій, створення спеціальних компенсаційних формувальних мас, система і характер ливників і методи плавлення сплавів. Всі воскові композиції, а також сплави металів при переході з рідкого стану в тверде зменшуються в об'ємі, тобто дають усадку.

Усадку сплавів компенсують за допомогою спеціальних компенсаційних мас, які мають подвійний коефіцієнт розширення: розширення в процесі твердіння (0,8-1%) і властиве всім тілам теплове розширення при нагріванні (0,6-0,75%). Чим більше удається зрівноважити відсоток усадки воскових сумішей і сплавів металів розширенням формоутворюючих мас, тим точніше і якісно виходить литво.

Ливникові штифти установлюють на коронку у напрямку зняття воскової репродукції з гіпсової моделі. Рекомендується перед зняттям воскової репродукції з метою запобігання виникненню внутрішніх напружень гіпсову модель з восковою репродукцією занурити на 10-15 хв у воду за температури 30-35°С.

На піднебінній або язиковій поверхні воскової репродукції створюють ливникову систему. Штифти з моделями резервуарів для сплаву фіксують на протезі з довжиною штифта не більше ніж 5 мм і діаметром не більше ніж 2-3 мм.  У разі литва кількох конструкцій одразу - муфти з'єднують резервуарною смужкою. До резервуарної смужки прикріплюють штифти із воску, після виплавлення яких у вогнетривкій масі утворюються канали для проходження розплавленого металу.

Далі встановлюють на ливарний конус, покривають кільцем для лиття (опокою) і заповнюють вогнетривкою масою. Після її затвердіння, кювету-опоку утримують у муфельній печі за температури від 200 до 800°С протягом 1 год. Після чого форму заповнюють металом, проводять охолодження кювети, відокремлюють відлитий протез від формувальної маси та обробляють у піскоструменевому апараті.

При високій якості литва оброблена поверхня не має литних пір, раковин або недоливів. Якщо ж подібні дефекти виявлені, каркас підлягає переробці. Спроба використовувати недоброякісний каркас для облицювання приводить, як правило, до відколювання покриття, а переробка вже готового протеза викликає великі утруднення.

Після чого зубний технік проводить припасування кожної суцільнолитої коронки на гіпсових куксах зуба. Проводиться перевірка конструкції каркасу на моделях загіпсованих в оклюдаторі або в артикуляторі. Не допускається наявність перфораційних отворів у литві, конструкція повинна вільно зніматися з моделі та відповідати пришійковій границі, оцінюється щільність прилягання коронок у пришийковій ділянці з усіх поверхонь.

 У раз виготовлення суцільнолитої комбінованої коронки на гіпсових моделях щелеп, фіксованих в артикуляторі, визначають простір між ковпачком і зубами, що оточують його, - що поряд стоять і антагоністами. У тих випадках, коли щілина між ковпачком і сусідніми зубами, включаючи і антагоністи, явно недостатня для нанесення покриття, необхідно з'ясувати причину. Вона може полягати, по-перше, в недостатній точності підготовки опорного зуба, коли шар тканин, що видаляються, не відповідає товщині коронки. По-друге, товстий литий ковпачок також може займати частину місця, призначеного для нанесення покриття. І, по-третє, істотно скорочує місце для облицювання неточна припасовка литого ковпачка на гіпсовій куксі зуба. При виявленні який-небудь з вказаних причин вирішується питання про спосіб усунення дефекту.

Протез технік передає на моделі в оклюдаторі або в артикуляторі, ця вимога є обов'язковою. Після припасування суцільнолитої металевої коронки або каркасу в клініці лікарем можна приступати до наступного лабораторного етапу.

 

 

Другий лабораторний етап передбачає кінцеву поліровку суцільнолитої металевої коронки або нанесення облицювального матеріалу на металевий каркас у випадку виготовлення комбінованої коронки.

Облицювальні матеріали на основі акрилових пластмас на відміну від керамічних, внаслідок відносно меншої твердості і міцності легше обробляються і поліруються, отже більш прості у виготовленні протезів.

Пластмасове покриття може виготовлятися двома способами. Традиційна методика передбачає попереднє моделювання облицювальної частини воском, а потім після його виплавлення, в кювету формується пластмаса гарячої полімеризації. При іншому способі використовують швидкотвердіючі пластмаси, полімеризація яких проводиться в спеціальних аппаратах під тиском 3-4 атм. У таких пластмасс збільшується міцність, з’являється блиск і ледве помітна прозорість. Після чого конструкція підлягає остаточному поліруванню та її передають в клініку.

На сьогодні широко застосовують пластмаси Сінма-М і Сінма-74, які представляють собою акрилові пластмаси гарячої полімеризації у вигляді порошку і рідини. Порошок – суспензійний привитий фторвмісний сополімер, рідина – суміш акрилових мономерів і олігомерів. Дані пластмаси можна використовувати наступним чином: моделювання облицювання безпосередньо на каркасі протеза, паковкою пластмаси у форму. Перевага методу моделювання безпосередньо на каркасі протезу заключається у тому, що зникає такий трудоємкий етап, як створення форми, вилучення готового каркасу із кювети. Дані пластмаси дають можливість пошарового моделювання облицювання массами різного кольору, чим забезпечують хороші естетичні властивості. Однак віддалені результати застосування пластмас викликають певні недоліки:

- колір облицювання (однокольорність, нестійкість, зміна первозданного кольору)

- недостатня абразивна механічна міцність

- набухання пластмасового покриття в ротовій рідині

- утворення крайової щілини між облицюванням і металічним каркасом із-за недостатньої адгезивної міцності сполучення птастмаси з металлом.

- скол облицювання від металічного каркасу

- утворення зубного нальоту на пластмасових поверхнях

- полімерізаційна усадка

- значно виражені процеси старіння матеріалу

Для поліпшення фізико-механічних властивостей пластмаси можливе застосування таких методів:

- сополімеризація акрилатів

- введення наповнювачів

- використання біофункціональних олігомерів.

 

VI. План і організаційна структура заняття

№

П/п