Чергування голосних і приголосних звуків

Характерною фонетичною рисою української мови є ікання, тобто вимова і на місці о та е в закритих складах; причому у відкритих зберігаються давні звуки о й е. Як відомо, закритий склад закінчується на приголосний звук, а відкритий – на голосний. Правило це, за нечисленними винятками поширюється на всі українські слова: сіль – солі, піч – печі, села – сіл, колір – кольору, Антін – Антона, шість – шостий, шести. Новіша лексика іншомовного походження вживається без такого чергування: балкон, футбол, телефон, кіоскер, режисер тощо.

При творенні нових українських слів треба орієнтуватися не на згадані нечисленні винятки, а на правило. Порівняно нові, але вже широко використовувані лексеми кросівки (від крос), вітрівка (від вітер) виникли за зразком мандрівка, щедрівка.

Чергування голосних звуків:

[е] / [о] везти – возити, нести – носити, воліти – веліти;

[і] / [а] сідати – садити, лізти – лазити;

[о] / [а] ломити – ламати, допомогти – допомагати, схопити – хапати;

[е] / [і] гребти – вигрібати, плести – заплітати, мести – вимітати;

[и] / [і]сито – сіяти;

[у] / [а] трусити – трясти;

[о], [е] випадні сон – сну, кінець – кінця, праведний – правда;

[е] / [о] після шиплячих та [й] пшениця – пшоно, четверо – чотири;

[о], [е] / [і] (в позиції закритий / відкритий склад) стіл – стола, ніч – ночі, сільський – село;

[о] / [и] кров – кривавий.

Чергування приголосних звуків відбувається при словозміні (при відмінюванні слів):

1. Чергування г, к, х – ж, ч, ш:

· у Кл. відмінку (друг — друже, козак — козаче, пастух — пастуше);

· при словотворенні (берег — узбережжя, парубок — парубочий, міх — мішок);

· у дієсловах (берегти — бережу, кликати — кличу, колихати — колишу);

1. Чергування г, к, х –з, ц, с:

· при відмінюванні (нога — нозі, рука — руці, муха — мусі);

· при словотворенні (друг — друзі, грек — грецький, волох — волоський);

3. Чергування в коренях дієслів:

· д/дж(садити – саджу, радити – раджу, бродити – броджу);

· з/ж(возити – вожу, мазати – мажу, казати – кажу);

· зд/ждж (їздити – проїжджати);

· ст/щ(мостити – мощу, ростити – рощу);

· с/ш(косити – кошу, носити – ношу, писати – пишу);

· т / ч(платити – плачу, світити – свічу, крутити – кручу);

· к/ч (плакати – плачу, скакати – скачу);

· г/ж(стерегти – стережу, берегти – бережу);

· х/ш(махати – машу, колихати – колишу);

· м/мл(гриміти – гримлю, стомитися – стомлюся);

· п/пл(купити – куплю, топити – топлю);

· ф/фл(графити – графлю);

· б/бл(любити – люблю, робити – роблю);

· в/вл (ловити – ловлю, мовити – мовлю).

Чергування приголосних звуків відбувається при словотворенні (утворенні нових):

Зміни приголосних перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о)відбуваються при творенні прикметників від іменникових основ, які закінчуються на [г], [ж], [з], [к], [ч], [ц], [х], [ш], [с],та іменників, утворених від прикметників.

1. Приголосні [г], [ж], [з] +суфікси -ськ(ий), -ств(о) →дають-зьк(ий), -зтв(о):Париж – паризький, Буг – бузький, кравець – кравецький, водолаз – водо лазький, убогий – убозтво.

2. Приголосні [к], [ч], [ц] +суфікси -ськ(ий), -ств(о) →дають-цьк(ий), -цтв(о):козак – козацький, свідок – свідоцтво, ткач – ткацтво, половець – половецький, молодець – молодецтво.

3. Приголосні [х], [ш], [с] +суфікси -ськ(ий), -ств(о) →дають-ськ(ий), -ств(о): товариш – товариський, чех – чеський, казах – казахський, Полісся – поліський.

Якщо основи іменників закінчуються на інші приголосні, то ці зміни на письмі не передаються (проте зберігаються у вимові): кандидат – кандидатський, парламент – парламентський, люд – людство, людський, гуртожиток – гуртожитський.

У частині слів іншомовного походження зміна приголосних [г], [ж], [з], [к], [ч], [ц], [х], [ш], [с]перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) не відбувається: казах – казахський, тюрк – тюркський, Мекка – меккський.

При творенні вищого ступеня порівняння прикметників і прислівників кінцеві приголосні основи [г], [ж], [з] перед суфіксом -ш(ий) змінюються на жч: дорогий – дорожчий – дорожче, важкий – важчий – важче, вузький – вужчий – вужче.

Кінцевий приголосний кореня [с] і суфікс -ш(ий)змінюється на щ: високий – вищий.

Група приголосних -цьк-при творенні іменників із суфіксом -ин(а)змінюється на -чч-:дрогобицький – Дрогобиччина, донецький – Донеччина, турецький – Туреччина, козацький – козаччина, але: галицький – Галичина.

Групи приголосних -ск-, -ськ-, -шк-при творенні прикметників із суфіксом -ан- (-ян-) змінюються на щ: віск – вощаний, одеський – Одещина, дошка – дощаний, пісок – піщаний.

Правопис великої літери

1. З великої літери пишуться:

а) імена, по батькові, прізвища, псевдоніми, прізвиська людей: Григорій Савович Сковорода, Олександр Іванович Кандиба (Олександр Олесь), Гулак-Артемовський, Нестор Літописець, Шекспір, Джек Лондон, але: донжуан, меценат, юда (загальні назви);

б) назви божеств і міфічних істот: Бог, Господь, Ісус Христос, син Божий, Божа Мати (Матір), Богородиця, Святий Дух, Будда, Перун, Ярило, Кий, Либідь, Зевс, але: ангел, мавка, русалка, фея (родові назви міфічних істот);

в) клички свійських тварин, назви дійових осіб у художніх творах: Рябко, Зірка, Мурчик; Сорока, Орел (персонажі байки Г.Сковороди), Дід Мороз, Снігуронька, Баба Яга (персонажі окремої казки), але: дід-мороз, снігуронька, баба-яга (не дійові особи окремих творів);

г) назви найвищих державних українських і міжнародних установ і посад, назви груп або союзів держав і найвищих міжнародних організацій: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Співдружність незалежних Держав, Рада Безпеки, Організація Об’єднаних Націй, Президент України, Генерал-губернатор Канади, Голова Меджлісу Казахстану. Якщо назва посади утворена поєднанням прикметника з іменником, з великої літери пишеться тільки перше слово: Генеральний прокурор України, Генеральний секретар ООН;

ґ) назви держав та автономних адміністративно-територіальних одиниць (усі слова), автономних областей та округів, країв, областей, районів (тільки перше слово): Республіка Польща, Королівство Бельгія, Князівство Монако, Карельська Автономна Республіка; Лівобережна Україна, Львівська область, Краснодарський край, Ненецький автономний округ, Черкащина, а також Батьківщина (=вітчизна), але: батьківщина (=спадщина);

д) назви вулиць, проспектів, майданів, парків, залізничних, морських і под. шляхів, крім родових позначень: вулиця Академіка Булаховського, проспект Перемоги, площа свободи, Київська автострада, Південно-Західна залізниця;

е) астрономічні назви, крім родових позначень, назви сортів рослин у спеціальній літературі: Чумацький Шлях, сузір’я Великого Пса, комета Галлея, планета Юпітер, туманність Андромеди, Тунгуський метеорит; Антонівка, Білий н��лив, Угорка, але: антонівка, білий налив, угорка (у загальному вжитку);

є) географічні назви, крім родових позначень (слів море, острів, півострів, гора, озеро й под.): Коралове море, острів святої Єлени, Чукотський півострів, гора Монах, Цейська ущелина, Кавказький хребет, Прикаспійська низовина, мис Доброї Надії, Чудське озеро, Бенгальська затока, місто Біла Церква, Біловезька Пуща (заповідник), Булонський Ліс (парк).

2. З великої літери пишеться тільки перше слово:

а) у назвах державних, партійних, громадських установ і організацій, міністерств України та інших держав, а також найважливіших документів: Збройні сили України, Національна гвардія України, Національний банк України, Міністерство освіти і науки України, міжнародна асоціація україністів, Всесвітній конгрес прихильників миру; Акт проголошення незалежності України, Декларація прав людини;

б) у назвах установ місцевого значення: Запорізький міський відділ народної освіти, Виконавчий комітет Київської обласної ради народних депутатів;

в) у повних назвах заводів, виробничих об’єднань, підприємств, наукових і навчальних закладів, кінотеатрів, парків, клубів і т. ін. (символічна назва в лапках теж з великої літери): Київський завод «Арсенал», Запорізька атомна електростанція, Донбаський гірничо-металургійний інститут, Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, Книжкова палата, Державний академічний театр опери та балету імені Тараса Шевченка, Київський Будинок мод;

г) у назвах художніх творів, наукових праць, газет, журналів (назва береться в лапки): роман «Вир», фільм «Білий птах із чорною відзнакою», журнал «Дивослово», але: Біблія, Євангеліє, Часослов, Псалтир, Коран (без лапок);

ґ) у назвах пам’яток архітектури, храмів, історичних епох, подій, знаменитих дат, а також релігійних свят і постів: Києво-Печерська лавра, Покровський собор, Ренесанс, полтавська битва, День Незалежності України, Новий рік, Різдво, Масниця, Великий піст, Благовіщення, Великдень, Вознесіння, Трійця;

д) у назвах орденів, відзнак: орден Святої Ольги, орден Почесного легіону, орден Пошани, медаль «За заслуги».

3. З великої літери пишуться прикметники, утворені ввід власних особових імен:

а) за допомогою суфіксів -ів, -їв, -ов, -ев, -ин, -їн у значенні незалежності чогось цій особі: Франкова проза, Шевченків щоденник, Лесині вірші, Іринині мрії, (але: гордіїв вузол, петрів батіг (рослина), піфагорова теорема, бертолетова сіль (фразеологічні сполучення, наукові терміни);

б) за допомогою суфіксів -івськ, -евськ, -инськ, інськ у значенні «імені, пам’яті когось»: Шевченківська премія, Гоголівський музей, Пушкінська конференція, але: шевченківська поезія, гоголівські герої, пушкінська проза.

4. З великої літери пишуться скорочені назви одиничних установ, організацій: Євросоюз, Міноборони, Укрпрофрада, але: педінститут, держадміністрація, міськрада (родові поняття).

5. Великими літерами пишуться абревіатури, утворені з початкових букв власних і загальних імен: МОЗУ, СНД, АЕС, НХЛ, ТЮГ, КВК, але: вуз, загс.

Зверніть увагу!

Назви посади, звань, учених ступенів, титулів тощо пишуться з малої літери: народний артист України, міністр, декан, президент Академії наук України, академік, професор, доктор наук, кандидат наук, член-кореспондент, князь, король, граф, принц.

Лапки у власних назвах

1. Цитати, причому й тоді, коли цитата входить у речення як його складова частина.

2. Слова, що їх не вважають за свої або наводять з відтінком презирливого чи іронічного ставлення до чужого вислову, а також слова, вжиті вперше або, навпаки, застарілі та незвичайні.

3. Індивідуальні назви заводів, фабрик, клубів, пароплавів, організацій, підприємств, наукових праць, літературних творів, газет, журналів, кінофільмів тощо.

У лапки не беруть:

а) Власні назви неумовного характеру: Львівський політехнічний університет; Київська обласна лікарня; Українська універсальна товарна біржа; Харківський тракторний завод.

б) Власні складноскорочені назви установ, управлінь, видавництв і т. ін.: Дніпрогес, Київенерго, Азовсталь.

в) Назви телеграфних агентств: Українське інформаційне агентство; агентство Пренса Латіна;

г) Назви шахт, марок машин, літаків і т ін., позначені номером або складені з абревіатури та номера: шахта 3-біс, ВАЗ 21-09, літак Ту-334.

д) Назви марок машин, виробів, які стали загальновживаними: форд, макінтош, наган і т. ін.

е) Назви рослин, квітів, плодів: антонівка, паперівка, конвалія.

У спеціальній літературі назви сортів рослин пишуться звичайно з великої літери: яблуня Білий налив, тюльпан Чорний принц, пшениця Новинка тощо.

є) Назви книжок у бібліографічних списках, у виносках, рецензіях, які наводяться після прізвища автора: Гончар О. Собор. — К.: Дніпро, 1988.

Кома, крапка з комою, двокрапка й тире ніколи не ставляться перед закритими лапками, а тільки після них.

Знак питання, знак оклику й крапки ставляться або перед закритими лапками, якщо вони відносяться лише до слів, поставлених у лапки, або після лапок, якщо ці розділові знаки стосуються всього речення.

Якщо знак питання, знак оклику й крапки стоять перед закритими лапками, то після лапок ті самі знаки не повторюються; неоднакові ж знаки можуть, залежно від змісту, ставитися одночасно й перед закритими лапками, й після них.